| Сторінки:
1
2
3
4
5
6
..
8 |
Остап_М.
Академік
Повідомлень: 425
Зареєстрований: 26-3-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: так собі
|
|
Дівчата, мені здається Ви "захопились"!!!Чи розповідаючи про пози, Ви знайшли
в них щось цікавеньке, ну скажімо вияв енергії чи фантазії??? 
Остап_М.
|
|
|
jaguara
Академік
Повідомлень: 471
Зареєстрований: 6-2-2004
Місто: Польща-Україна
Нема на форумі
Настрій: катастрофічний
|
|
ну почнемо з того, що дехто ту сам питав, а як же це -- еротика у громадському
транспорті? а взагалі, яка тут фантазія -- суцільний соцреалізм...
...а получаєцця, рибочка ти моя, один сплошной кантєкст. (с) Іздрик
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
...спитав, отримав вичерпну відповідь, і ще й не задоволений :-))
оце й же ж еротизм громадського транспорту є просто наругою над нашою
жіночністю...
|
|
|
jaguara
Академік
Повідомлень: 471
Зареєстрований: 6-2-2004
Місто: Польща-Україна
Нема на форумі
Настрій: катастрофічний
|
|
Отож! я б вже краще віслючком вулицями іздила... Іділія така: машини, і раптом
узбіччям трюхикає таки маленький віслючок зі стрічками на вушках, дві торби
перекинуті через спину, а на спині бочком така собі маленька я у штанцятах-кльош,
блузочці в рюші і з патичком  така собі
класична жіноча пастораль
...а получаєцця, рибочка ти моя, один сплошной кантєкст. (с) Іздрик
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
...віслючок не віслючок, але я якось спостерігала панянку на спортивному
велосипеді, в пальтечку
з пелеринкою, з елегантним портфеликом і в (!!!!!) капелюшку.. :-) це була не мері
поппінс, бо парасольки
не було.... я їй позаздрила, і дотепер мрію про велосипед, або, як мінімум, про
*гуляйногу* японську... :-))))
|
|
|
Demyan
Почесний Академік
Повідомлень: 2722
Зареєстрований: 15-4-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: кращий ніж вчор
|
|
Додам позу номер 4 яку довелося нині спостерігати в маршрутці типу Газель. Як
відомо вікна там низько стоять, отож одна панянка щоб вгледіти "куди ж то мене
везуть" нагнулась десь о так, що її спина була паралельно землі, ви зрозуміли в
яку позу вона встала і ось так вона їхала...??? чи то навмисне чи дійсно не знала куди
її везуть. Але я вже вийшов а вона далі так стояла.
|
|
|
Остап_М.
Академік
Повідомлень: 425
Зареєстрований: 26-3-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: так собі
|
|
Ну так, Вам аби тільки на віслючках їздити!!!
Хіба тих віслючків мало по вулицях ходить поруч з Вами???
А щодо еротичної наруги над жінкою в громадському транспорті, то я чомусь
переконаний, що там обидві статі в однакових умовах. Інколи вже так один до одного
туляться що то просто капець... 
Остап_М.
|
|
|
Bullet
Дійсний член
Повідомлень: 102
Зареєстрований: 17-9-2003
Місто: Фастів(Київська обл)
Нема на форумі
Настрій: ееххх.........
|
|
Привітки всім вам. Ото почитала і вирішила, що я - людина нової генерації... Цікаво,
а люди можуть бути "унісекс"?
Легше загасити в собі світло, ніж розсіяти накволо себе темряву.
|
|
|
jaguara
Академік
Повідомлень: 471
Зареєстрований: 6-2-2004
Місто: Польща-Україна
Нема на форумі
Настрій: катастрофічний
|
|
У цьому світі напевно існують пацанки. На власному досвіді знаю, що жіночості їм
на думку оточуючих вистачає. Питання лише чи це дійсно унісекс? Думаю я над цим і
щось мені видається, що в кожній людині одне з двох таки домінує -- жіноче або
чоловіче. Важче, коли ота внутрішня домінанта не відповідає біології...
...а получаєцця, рибочка ти моя, один сплошной кантєкст. (с) Іздрик
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
...ой, остап, невже чоловіки такі *дохлі* стали чи ми, кобіти, так змужніли, що ти
прирівняв наші
випробування громадським транспортом?... пацани тепер хоч на мамонта й не ходять,
але, я
гадаю, проїхатися в маршрутці їм усе ж набагато легше... ви собі як знаєте, а я –
*слабка стать*... :-))
|
|
|
jaguara
Академік
Повідомлень: 471
Зареєстрований: 6-2-2004
Місто: Польща-Україна
Нема на форумі
Настрій: катастрофічний
|
|
О, мене теж тре ніжити і берегти від шкідливих впливів зовнішнього середовища бо я така хіла, що мене вітром іноді здуває, а
ви кажете маршрутка, маршрутка...
...а получаєцця, рибочка ти моя, один сплошной кантєкст. (с) Іздрик
|
|
|
Bullet
Дійсний член
Повідомлень: 102
Зареєстрований: 17-9-2003
Місто: Фастів(Київська обл)
Нема на форумі
Настрій: ееххх.........
|
|
Ось тут дехто говороив (на самому початку, не будемо тикатипальцями ), що суперово, коли жінка щира. А мені чомусь
стрічаються переважно персони чоловічої статі, які холчуть бачити тільки
кісейних баришень....
2 jaguara
Фу, як некрасиво звучить "пацанка".. але ж то і не про мене.. я мала наувазі саме
"унісекс", а не чоловіка з жіночими деталями... Тобто .. хм.. розумовий такий
собі унісекс.. Розумієш?...
Легше загасити в собі світло, ніж розсіяти накволо себе темряву.
|
|
|
Остап_М.
Академік
Повідомлень: 425
Зареєстрований: 26-3-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: так собі
|
|
Та звичайно, що Ви ніжні і пухнасті !!! )
Але ваша жіночність це не тільки "дохлість" чоловіків...
Це і полювання на них
Остап_М.
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
...думаю, що у тестах на IQ не пише, який IQ саме визначається – чоловічий чи жіночий
:-)) ото й є *унісекс*...
а полювання на чоловіків – це здобуток 20 століття, як аероплан, супутник і
телебачення... ну що ж, я тоді
з 19 століття, мабуть... вважаю, що досить погляду, а все решта чоловік повинен
*уполювати* сам... :-)))
|
|
|
Bullet
Дійсний член
Повідомлень: 102
Зареєстрований: 17-9-2003
Місто: Фастів(Київська обл)
Нема на форумі
Настрій: ееххх.........
|
|
так, звичайно, всі проблеми (і не тільки у жінок) - в голові..
Яке там полювання?.. (де моя рушниця?)
Легше загасити в собі світло, ніж розсіяти накволо себе темряву.
|
|
|
Рост
Модератор
Повідомлень: 3710
Зареєстрований: 3-4-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: є
|
|
Для Bullet
І якими ж дорогами ти швендяєшся, що тобі тільки такі чоловіки зустрічаються?
Хоча, поклавши руку на среце, мені щирість теж дуже рідко випадає побачити. Ну,
значить, такий я уже динозавр...
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
"а полювання на чоловіків – це здобуток 20 століття"
Так???? Ух ти. А цеє... вислів "Пускати бісиків" це теж надбання минулого
століття?
|
|
|
dr.Trollin
Почесний Академік
Повідомлень: 1061
Зареєстрований: 3-6-2003
Місто: Львівська політехніка
Нема на форумі
Настрій: ще живий
|
|
Жінки... Самиці... Відьмочки...
дискутантки ви.
Ну добре. не пожалів 20хвилин - перетлумачив.
(більше часу, правда, було шкода - так що тлумачення є більш пряме, аніж
Літературне)
Тримайте:
-=-=-=-=-=-
2002/01/17 « http://zhurnal.lib.ru/d/dedjuhowa_i_a/v.shtml »
МОЯ МЕРИЛІН
ДЕДЮХОВА Iрина Анатоліївна
Мерилін йде коридором. Нога вільна, носок назовні. Каблук став, носочок стала, одна
половинка сідниці ворухнулася. Злегка. Так, легкий трепет. Голова піднята, губи
теж посміхаються злегка, дразняче. Очі мрійливо спрямовані в майбутнє. Груди - це
саме головне, вони повинні прорізати простір на мить раніш матеріалізації всієї
Мерилін. Спочатку груди, потім носок, стегно, торс, посмішка і розсіяний погляд...
Чоботи треба здавати ремонт, звучать занадто гулко, занадто напористо. Звук
повинний бути рівний, ні до чого не зобов'язуючий. І колготки б нові купити не
завадило. Господи, яке нині число? Зовсім забула, треба зайти в школу. До молодшої.
Теж Мерилін.
- У! Привіт! Ти-то мені і потрібна! Ой, яка в тебе задниця!
- Відвали, Барсуков! Так не сунь ти мені цю шелупонь!
- Це терміново, розумієш, до четверга! Ми за ціною не постоїмо! Я тобі, дорога,
триста рубликів подарую! Багатійкою станеш! Як це тобі ніколи! Чо ти в натурі, як у
комендатурі? Саме твоє улюблене - металева ферма велика-превелика, гнила-прегнила!
Уся прогнулася! Які в тебе... Увечері зайдеш? Ну, і гадина ж ти! Щиро!
Пхається ще гад. Нічого не випало? Боже, скільки креслень! Загубила!!! Посмішку
загубила! А! Ось вона! Від стегна! Раз-два, дихаємо рівніш, раз-два, погляд номер
шість... Замисленість! Дайте мені легку замисленість і млість у погляді! Не знаю
відкіля! Щоб була - і все!
- Здра-а-авствуйте-е-і, Мерилін Анатоліївна! - посміхаються студентки, заглядаючи в
обличчя.
Хоч би орбітом зажували табачище! Та-ак. Колготки треба терміново змінювати.
Невдалі в неї колготки, раз вони раптом здороватися стали. Звичайно мовчать.
Набычившись.
Мерилін заходить у лабораторію, сідає біля девятитонного преса. Нога на ногу,
поблажлива посмішка. Зустріч з персоналом. Гнида.
- Світлана! Де журнал іспитів?
- Я вам віддавала!
Бреше, а нічого з нею не зробити. Хто піде на таку ставку? Але яка все-таки гнида!
Тиждень роботи! Два зламаних нігті!
- Свєточка! Отут проїжджала повз магазин "Єлисейські поля" разом з Вадиком у
його машині. Ну, той самий Вадик... За який ти зовсім непристойно бігала на третьому
курсі. Де в нас пилочка для нігтів? Ні, у нього зараз не вісімка, у вісімку я б не
сіла. Та-а... Милий хлопчик, не розумію, що він собі уявив... А! Я там такий ліфчик
бачила чудненький! Без номера зовсім, саме на тебе. Ганчірочка і кружавчики.
Начебто б нічого особливого, а так мило... Тобі треба неодмінно подивитися на
нього, Свєточка! А коли у вихідні підеш на базар, там візьмеш китайський, але із
зв'язки уже вибереш щось подібне. Близьке до ідеалу... Свєтик! Маленькі груди не
завжди схиляють до відсутності нижньої білизни. Повір мені, я поганого не пораджу.
Пішла. Реве. Сякає. Шпурляє журнал. Смішна.
- Знаєте, Мерилін Анатоліївна, я, звичайно, у сорок років не буду виглядати так, як
ви! Мені це просто не зуміти! Я до своїх тридцяти років таке пережила! Таке! А ви по
життю як сир по маслу катаєтеся! У вас навіть зморщок немає! Супиться нема чого!
- Свєточка! Ти, безумовно, не будеш виглядати так, як я. Ти й у двадцять виглядала
гірше, ніж я в сорок. Ще до всіх життєвих переживань. Світлана! У той рушник не
сякай! Їм Тураб учора чоботи чистив.
Двері обережно відчиняються, у неї просовується молодий викладач сусідньої
кафедри. Колишній студент. Боже мій! Він уже лисий! Терміново, терміново до
дзеркала! Нога на ногу, посмішка номер три, віка напівопущені. Шия пішла назад,
потягнула за собою голову... Легкий переляк і посмішка. Як ви нас налякали,
противний! А ми тільки що вас згадували. Якщо запитає Свєтку, уб'ю.
- Мерилін... Мерилін Анатоліївна...
Глибокий видих.
- Да-а-а..?
Філіруемо звук. Глибина? Є глибина!
- Заходьте, Павло, не бентежтеся! Ми зі Свєточкой тут одні нудьгуємо!
- Я це... потім... А ви Тураба не бачили?
- Ні, не бачила.
Відповідь уривчаста, припускає паузу. Погляд гасне, як лампи театрального залу
після великого гала-концерту. Сум. Зараз хлопчик почне колотися.
- Його Барсуков шукає, у них робота термінова по металевій фермі. Тураб потрібний
на обстеження. Мене от теж припахали...
Замовника, замовника здавай!
- Звичайно, раз послав Барсуков...
- Там у нього цей сидить, з вусами такий, чорний.
Опа, опа, опаньки! Н-да, старіємо. Хто потрапило нас нині знімає, Мерилін
Анатоліївна. За набойки і колготки продаємося. Які гади всі навколо! Добре.
Змінюємо ноги, посмішка здобуває напівнатяки, таємницю, очі дивляться прямо,
невідривно. Раптово пересохлі губи обводить рожевий язичок. Треба працювати з
молоддю. Саме вона творить міфи і складає легенди. Встаємо, поправляємо кофточку
на грудях. Ласкавим, умілим рухом. Погляд Паші тьмяніє, іде в усередину, не
фокусується. Готовий.
- Звичайно, ви йдіть, Пашенька, раз вам так сильно треба...
- А? - невиразно говорить Павло. Зараз у нього така сонна, тупа фізіономія!
Ілюстрація до книги "Чудеса гіпнозу". Треба буде як-небудь написати на
дозвіллі. Учити молодь зелену. Передавати досвід. Передовий. Ні, це все-таки
повиннео йти зсередини. Як подих. Стоп кадр. Пильний погляд. Просинайтеся!
- Павло! Вас чекає Барсуков! Про Тураба скажете, що він у перший корпус пішов,
Свєточка йому передасть. Усього доброго, молоді люди. Світлана! Якщо журналу
завтра не виявиться на місці...
- Мерилін Анатоліївна, а хіба ви завтра прийдете?
- Ні. Але для тебе це рівно нічого не значить.
- Значить! Значить! Хоч день проведу без ваших глузувань! Ага! Кліпси знімаєте!
Косметику стираєте! У податкову, чи що потягнулися? Бухгалтер, я тепер бухгалтер!
Дурний такий, такий простий!
- Так. Спочатку туди, у податкову... Потім - до молодшого в школу. Викликали.
- Так вам і треба. Кого ви виховати зможете? От у мене дочка мені сказала: "Мама! Я
щоночі прошу в Бога щастя для тебе!" А як ми вас ненавиділи, коли у вас училися! А
як ви нас ненавиділи! Тому що ми вас молодші!
- Світла! Не фантазуй! Мені взагалі було на вас усіх насрать! Слухай, а вода в нас є?
Рум'яна підітру. А скільки нашій дочці років?
- Моєї дочки чотири!
- Маленька... Пізненько ти її. У тебе ще все попереду, перегодь, таке ще скажеш... Ні,
усе-таки губи тепер обведу білим. І нігті. Трагічна маска. Змучена мати
приготувалася вислухати усе, що скажуть про її милу дочку...
- Кільця зніміть. Змучений нестатком бухгалтер приготувався до здачі
квартального звіту! А ми ще так вас боялися! Ввійти в аудиторію боялися, де ви
сиділи. Тріпотіли! А Ви ні хрону адже не знали! От зараз зізнайтеся, що нічого не
знали! От за що Ви мені четвірку поставили, а?
- Ти пам'ятаєш, у якому році курсову здавала? А я - ні! І тебе не пам'ятаю!
Фарбуватися треба більш виразно! Ах! (сопрано) Світлано, пробач мене, я дарма
поставила тобі четвірку! Ти знала буквально все! (сопрано) Я чомусь тебе
невзлюбила! Не знаю! Але догадуюся!(контральто) Тоді дезодорантів гарних не було.
- А у самої-то парфуми тоді були французькі! Це вам заочники подарували! Мені цей
запах потім ночами снився! Я відчувала, що просочилася їм уся! Зсередини!
- Зараз - італійські! Почуваєш? Так! Дешевше, звичайно, але і модніше. Знаєш, твоя
остання фраза говорить, що ти можеш бути навіть місцями цікава. Ну, про запах
зсередини. Може бути, ти теж зможеш...
- Що?
- Стати Мерилін, Свєтик! Чао! Передай усім, що я потонула в басейні з ліліями, з
перламутровими плафонами, тому сьогодні залік приймати не буду. Співає Элвис, а я
пливу в блакитній воді обличчям униз... Щоб не замочити зачіску.
- Гола?
- Безумовно! А ти не зовсім безнадега, мила! Я в тебе вірю! Бувай! Пострибала!
Зсутулилася. Очі жалосливо визирають з під висячого лахміттями чубчика, начебто
бояться, що їх негайно виколють. Руки тремтять. Бретелі ліфчика спущені. Ґудзичок
з манжети довелося вирвати з м'ясом. Це дає можливість час від часу жалосливо
посміхатися інспектору, смикаючи себе за рукав. Сука. Пройшло. Прокотило. Яка
ненависть! Обопільна.
Воля! Дзеркало-дзеркало-дзеркало! Очі в ній головне, очі, а не задниця, Барсуков! А
тебе ми ще зробимо. Завтра ж. Причому одягнемо на цей випадок фіолетовий комбідрес
і чоботи-панчохи. Ці, схоже, треба негайно тягти в ремонт. А тепер губи. Як вона це
робить, не знає ніхто. Але губи вологі, манливі... Боже мій! Забула! У школу забула
зайти!
- От. Почитайте. Прямо, не знаю, що робити...
- Що це?
- Це вірші вашої донечки. Першокласниці. Вона їх по шкільному радіо зачитала.
Старшокласникам дуже сподобалося. Вибрали помічників президента школи.
Президент-то у нас сам Дмитрик Мальцев!
- А він... хто?
- Дмитрика Мальцева не знаєте? Це ж відомий ведучий еротичних стритп... пт...шоу.
Навіть не знаю, як сказати. Боремося, боремося, а ваша дочка отут, у першому класі,
...
Наш ставок зараз скований льодом. А влітку, який він красивий!
Рибка захлюпається в ньому, Зависнуть плакучі верби.
Мені згадається літо, і раптом Колишнє встане перед очима...
Любов - це казка, мій друже! Яку пишемо ми самі!
- Неподобство, правда? Ви б її на ставок одну гуляти не пускали, а? Раз вона тепер з
цим Дмитриком дружить... Про вас ще сказала, що бере приклад з вас. В усьому.
Докладніше - у вчителя по фізиці можете всю плівочку прослухати. У завершення
заявила, що ви для неї - Гомер і Мардж Симпсон в одному обличчі.
Який талант! Яка Мерилін! Але тоді невже вона - два цих ідіоти разом? Добре ще, що не
покемон. Сьогодні ж розібратися! М'яко, ласкаво, так, щоб надовго
запам'яталося.
Плечі знову звисли. Я хмари розведу рука-а-ми-и! Все. Пішли назад. Ще назад. Все.
Упор.
- Мама! Мені гроші потрібні.
- Скільки?
- Півтори тисячі, на випускний.
- У шухляді.
- Там немає. Татові треба було терміново, він потім віддасть.
- Тоді в сумці.
- Добре. Як ти думаєш, якщо людина не дзвонить, те можна йому подзвонити? Може, він
занедужав...
- У школу ходить?
- Ходить...
- З ким ще ходить?
- З Белокрилихою, Людкою! Сьогодні на вечір не піду! Не можу, я зараз, мама!
Мерилін бере слухавку.
- Васюков? Коли курсовий здавати будете? І це правильно! Краще сам повісься! Щоб
мені руки не мазати. Дурень! Слухай, сходи сьогодні з моєї старший на дискотеку, а?
У неї там щось із хлопчам не вийшло. Не метушися! Не треба нікого бити! Але виявити
якусь галантність ти в стані? Цілий семестр не займався! На щось путнє ти ж
повинний був цей час ужити? Ти адже навіть не працюєш! Книжок не читаєш! Не треба
мені з десяти компів десятки в Самвидаві ставити! Ти ж навіть віршик мій подужати
не в змозі! Тому я щиро думала, що ти доглядаєш за дівчинами, що в тебе напружене
особисте життя, що придбаний досвід я маю повне право частково використовувати,
оскільки весь семестр покривала твої прогули. Ні, я з тобою на дискотеку не піду.
Немає. Це виключено. Васюков! Припини! Добре, до восьми вона буде готова. Ну, дивися
в мене!
- Катерина! Підеш з Васюковим. Якщо щось буде не так, то в нього двох заліків і
курсового не буде. Тільки очка йому особливо не будувати, йому ще сесію здавати.
Ідіоту. Не репетуй! Не плач! Візьми мою! У шафі! Поліна, щоденник неси! Що виходить,
не покажеш? Про рідну матір, виходить, можна, що потрапило по радіо нести! Не покаже
вона! Негайно вивчити таблицю множення на 9! А хто не вивчить, того годувати не
буду! Що знчить, у кота рибу з'їси? Катя, ти пішла? Йди! Васюков уже під'їхав на
татусевій шістці.
Заспокоїтися. Розслабитися. Звучить безсмертний Бізе. Тому що небіжчик. Ноги на
підвіконня. На підборіддя гарячий рушник. Ненавиджу. Усіх. А треба б любити. От
Толстой як любив! І вони його теж. Господи, посидіти не дають. Собаки слиняві,
кота-зарази... Добре, що папуг ліквідувала. Сусідці віддала. Тепер норовлять
перелетіти назад.
Усе. Спокій і відчуженість огортають душу. Спокій. Чуттєва краса. Думки про
приємне. Про мейсенску порцеляну. Усіх мужиків з голови - геть. Від них тільки
стреси. Посмішка номер два. Розслаблені рухи. Котлети на сковорідку. Я користаюся
тільки Фейрі! Він усе-таки пахне нічого так. Відносно.
Телефон. Треба терміново заплатити за телефон.
- Це Міша.
- Чую. Що треба?
- Нас сьогодні ваша колишня подруга замдеканша, у якої ви...
- Коротше.
- Просила на вас написати. Другий раз. Ми знову відмовилися.
- А-а... А Петров що?
- Він теж не написав, він сказав...
- От що сказав Петров, не треба. Ти що дзвониш-то?
- У нас іспит завтра, нагадати. А то про консультацію ви забули...
- Спасибі. Ой, я звільнюся завтра тільки до трьох.
- Добре, ми прийдемо. А вам систему в тачці переустановлювати не потрібно?
- А навіщо її переустановлювати? Стоїть і нехай собі стоїть.
- А раптом вона косо стоїть?
- Міша! Маленький ти ще мені системи переустановлювати!
- Ображаєте!
- Жалію!
Усе. День закінчений. Немає цього дня. І ніколи вже не буде. Зараз робота, робота...
зняти косметику, прийняти ванну, перевірити щоденник молодшої... Як нерозумно
пройшов день... знову телефон.
- Тобі шаль не потрібна?
Пауза. Холод у голос! Льоду, льоду дайте більше! Це ж вам не сухе мартіни! Брилу
льоду! Це той, хто усього лише чотири дні назад подзвонив і сказав, що прийти не
зможе, мовляв, зідзвонимося! А тепер він їй шаль штовхає! Бізнесом зайнявся!
Господи! Невже це все? Нічого більше не буде? Так? І їй по телефону будуть шалі
пропонувати, рукавиці? Панталони з начосом? У басейн! Негайно! Униз головою!
- Я запитую, шаль тобі потрібна? Твоя...
- Мо-оя?
- Ти в мене шаль свою забула! - у голосі зрив, істерика.
- Хто знайшов? Дружина? Тебе били?
- Н-ні. Теща.
- Від усього відмовлюйся, чуєш? Наклеп!
- Ага. Брехливі інсинуації! Наклеп! Вона тобою пахне...
- Хто-о?
- Шаль. Я тоді просто не зміг...
- Розумію...
День прожито не надаремно. Ще один вузлик на пам'ять. Коли Мерилін не стане, усі
вузлики обростуть легендами, і довго будуть зберігати її запах.
З повагою, Сергій.
|
|
|
dr.Trollin
Почесний Академік
Повідомлень: 1061
Зареєстрований: 3-6-2003
Місто: Львівська політехніка
Нема на форумі
Настрій: ще живий
|
|
далі (отут о) ще буде, як вирветься час - на разі дивіться (як запрагнете) упряму
Странные похождения Нормы Джин в Самиздате
http://zhurnal.lib.ru/d/dedjuhowa_i_a/cc.shtml
Юные инженю киностудии уставились в кинокамеру. Коллективный снимок. От него
будет зависеть, кто из этих девушек станет звездой. Вот как надо подавать и
продавать себя, милые!
Сейчас несколько странно смотреть на моду того времени делать лицо. Но каждое
личико с выщипанными бровками и непременным перманентом настойчиво набивает
себе цену. Каждая из девушек надела лучшее из своего пока скудного гардероба.
Соответствие времени и месту - полное. По покрою платья, по фасону кофточки можно
сразу догадаться, кто из звезд того времени намертво вбил в хорошенькую головку
сказку, что жизнь - это вечный праздник, который устроен персонально для нее. Хотя
чувствуется, уже проступает сквозь улыбку какая-то горечь, а за выражением лиц
читается и откровенный страх, и смелость отчаяния. Почему-то ее забыли пригласить.
Не ведь пригласят, верно?
Это маска Последнего Шанса. С оторопью задумываешься о той свалке, которая,
очевидно, состоялась у претенденток перед тем, как они попали на эту съемку.
Камера беспощадна. Мы видим все. На фото только одно живое лицо - у Нормы Джин. Она
еще не Мерилин. Но только в ней уже есть ЭТО. У нее не развернуты манерно плечи, не
приподнят выгодно подбородок, ей даже не нашлось места на ступенчатом подиуме.
Она примостилась внизу, прямо на полу. И только в ней есть ЭТО.
Она не может похвастаться ни семьей, ни безупречной биографией, ни воспитанием.
Она не видела половины фильмов, что посмотрели ее подруги. Да-да! Она уверена, что
все сидящие рядом - ее подруги! Только они обиделись на нее почему-то. Впрочем, все
на нее в обиде, с самого рождения. Она уже привыкла. Она радуется песчинке счастья,
парящей пылинкой в воздухе. Той песчинке, которой мало ее алчным подружкам, но
которая оседает именно на ней золотой пылью.
Потом будет еще много фотографий, но не так много, как могло бы быть, если бы весь
мир не старался убить в ней ЭТО.
Мертвых любить всегда проще. Они ничем не смогут ответить. На нашу любовь.
...
З повагою, Сергій.
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
...не пускала бісиків, не полювала, завжди намагалася бути щирою... а чоловіки
прагнуть бути ошуканими... :-((
тому й самотня, мабуть... не самиця і не відьмочка.
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Що, і не підмальовувалась, і не залицялась? НЕ ВІРЮ )))
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
...малювалася, бо у 80-ті була жорстока мода :-))) макіяж у три шари і півляшечки
*прелесті* на височий начіс... :-)
це не мало жодного спільного з *сподобатися пацану*, це було швидше підлітковим *не
виділитися з натовпу*...
тепер не малююся, років 15 вже мабуть... люблю парфуми, але егоїстично, для себе, щоб
був аромат свята, що
завжди поруч... подумала, і поклавши на серце (чи те, що над ним) руку, признаюся, що
ніколи не залицялася
до чоловіків.
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Пані, я дуже перепрошую, проте не можу вам повірити. Ви вже вибачте.
Просто переконаний що залицяння то є природній процес і жоден ссавець без цього
не обходиться.
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
...хто ссавець, а хто боже створіння... :-) переконувати не буду, що Ви собі там
думаєте, мені байдуже...
не залицялася і не буду.... :-)))))
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Сподіваюсь, без образ
Ну просто у мене таке бачення людини. Звісно, що не звужене до такої прагматики,
проте і такий погляд також мені властивий.
|
|
|
| Сторінки:
1
2
3
4
5
6
..
8 |
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
