Volodymyr - 21-4-2004 у 12:50
Враховуючи те, що я колись безсовісно поцупив тему "Забавка" 
(мене ж пробачено, сподіваюсь *віддано
заглядаючи у очі*), тепер так само безсовістно цуплю іншу тему, але вже до
Рідміста... 
Прошу, може хтось і приєднається 
Умова - місто та янголи у ньому, ось так.
Щасти!
Щиро, Володимир!
Volodymyr - 21-4-2004 у 12:51
мій янгол з крилами з чорного
рветься крізь позначки сірого
неба, сум'яттями хворого,
в місто, без тебе не милого...
(c) Volodymyr
Volodymyr - 21-4-2004 у 12:58
В щасті без тебе, нелюбий
В домі без тебе, немилий
Скутий блукає янгол,
З розпачу зрізавши крила
Сипле небо прокляттями в душу
Ти ж янголам більше не віриш...
Голову дужче опустиш
Бо підведеш очі - засліпнеш
(с) Asmera
На Крилах Янгола
Volodymyr - 21-4-2004 у 13:01
Як очі підведеш – засліпнеш
Від сонця з чорним променем страшним.
І янголи сховаються за хмари,
І відчуваєш – в місті ти один.
Те місто, прокляте дощем й журбою
Не хоче знати янголів в собі.
Як очі раптом підведеш у небо,
То зрозумієш – місто то є ти...
(c) Kristy
Volodymyr - 21-4-2004 у 13:04
І розумієш - в місті ти один
Забутий світом, богові байдужий
Сховаєшся у мареві нічних картин
Запалиш свічку - поки вогник дужий,
Йтимуть чередою тіней
Сновид юрба: колишні друзі, тисячі подій
Знов хвиля пам"яті приплине
Загасиш свічку...ти байдужий їй...
І лише янгол - охоронець твій
Втомившись,поряд сяде, склавши крила,
Сховає очі в смуток свій
Й осушить келих за самотність віри
(с) Asmera
На Крилах Янгола
Volodymyr - 21-4-2004 у 13:06
І янгол поряд сяде, склавши крила,
Втомившись рятувати твою душу.
Доводиться шукати нові сили
Лише в собі – за гроші їх не купиш.
А янгол знову сумно посміхнеться,
Він знає весь твій страх перед майбутнім
І далі полетить, забувши обернутись –
Не хоче бачити як ти тим страхом скутий...
(c) Kristy
Volodymyr - 21-4-2004 у 13:07
Він знає весь твій страх перед майбутнім,
Минулих днів слова пусті й чуття,
Про що ніяк не можеш ти забути
На тій межі, де переходить сон у небуття
Стоїш, в німій молитві склавши руки
Не зробиш крок ані назад, ані вперед
І дослухаєшся – ховає тиша звуки...
Хто ж з янголів тебе під захист забере?
Прикриє крилами від зла і болю,
А як впадеш – простягне руки і підійме знов
І доки пам’ятаєш ти про нього –не полишить.
Цей янгол світлий – то твоя надія, віра і любов.
(c) Asmera
На Крилах Янгола
Asmera - 21-4-2004 у 13:08
Стомившись, янгол загорнув
в прибиті пилом крила
намисто спогадів про Місто
пречисте
мов сон Недільний
Немовляти...
Намисто гріло
Янгол не хотів карати
людей, що сплюндрували Місто...
(c)Святослав Синявський
Це місто хворе на зустрічі,
Місто самотності й тиші,
Місто, де плаче від вічності
Янгол - з очима, що ріжуть...
Це небо, що тисне на скроні
Синім, холодним проваллям,
Небо, що більше не зродить
Янголів - тільки прокляття...
(с) Volodymyr
Над містом пропалене небо,
І боляче-холодно в грудях -
Судомить весна крізь подерте
Життя перекопане в людях.
По вулицях - сутінках раю,
У поглядах стрічних незримих
Твій янгол нейменний блукає,
Шукаючи Бога між ними...
(с) Volodymyr
Місто Янголів
Asmera - 21-4-2004 у 13:16
Я скучаю по своему ангелу.
Я всегда скучаю по нему, когда уезжаю.
А он переживает за меня – знает, что он слабый и не всегда может меня защитить и
уберечь от беды. Особенно если я далеко.
Перед отъездом я всегда прихожу к нему пить чай на маленькой уютной кухне. Он
разливает крепкий ароматный напиток в большие пиалы, а потом садится рядом,
слегка задев меня белым уставшим крылом (он у меня неуклюжий…) и тихо спрашивает:
– Уезжаешь?
Я молча киваю.
Молчит и он. Но я знаю, о чем он думает.
О том, что у меня есть еще один ангел – внутренний (обычно его называют «царем в
голове»). Он бережет меня в поездках и всегда устраивает так, что они проходят
легко, с хорошими попутчиками и ненавязчивым проводником…
Этот ангел со мной никогда не разговаривает. Он знает, что стоит ему заговорить,
как я сразу попрошу о том, чего он сделать не может: чтобы все поездки были в
радость, а не по необходимости; чтобы родственники в других городах не болели;
чтобы у мамы все было хорошо…
А еще у меня есть свой ангел во Львове. Он живет на букве S в надписи SOLI DEO на
старинном соборе и очень обижается, если я долго к нему не приезжаю.
Я стараюсь его не расстраивать и приезжаю все чаще, а он всегда встречает меня
хорошей погодой и вкусным кофе…
Хорошо, когда у тебя есть ангелы-хранители.
Жаль только, что они не всемогущи.
20.03.2004
Львов
(c) Kristy
________________________________________________
Рядом со мной всегда два ангелы -справа Белый, а слева -Черный."Это
неправильно!" - скажете Вы -"рядом с сердцем должен быть Белый!". Но так уж
сложилось, что я люблю Черного Ангела. С ним просто и весело. Он учит меня тдти по
жизни с гордо поднятой головой, улыбаясь и не оборачиваясь на шипение и
язвительные замечания недоброжелателей, которые так часто встречаются на пути. Я
люблю его. Люблю бесшабашность и крутой нрав, обожаю его страсть, силу и
решительность, и просто без ума от его зеленых глаз.
Белый Ангел тихо идет за мной, рассказывая что-то о доверии, честности и прощении.
Иногда, увидев мое очередное безмуство - например, во имя любви к Черному - он тихо
вздыхает и опускает печальные голубые глаза. Наверное не хочет, чтоб я видела его
слезы. Он любит меня, я знаю.
И, наверное, быть нам всегда вместе в этом заколдованном круге или. если Вам
угодно, - треугольнике. Я подозреваю, что Черный любит Белого и иногда не на шутку
ревную...Хотя, умеет ли он любить?
Кто знает...У них - Ангелов - свои причуды...
(c)Asmera
________________________________________________
Знаєш... Хоча, звідкіля... Риторично-філосовське, як завжди... І іронічна посмішка...
Хто може зрозуміти нас, окрім нас самих. Хто може розібратися у лабіринтах наших
думок, мрій, сподівань... Можливо лише Той, хто має здатність відчувати, має змогу
жити нашим життям, нашим розумінням. От тільки проблема у тому, що Він німий -
всього-навсього... Своїми крилами Він ховає від нас усе те, що коїться всередині
Нього - весь той біль, скорботу, сум... Ми бачимо лише маску - маску клоуна, що
посміхається, червоний ніс кулькою, великі підмальовані очі, кумедний картуз та
коротенькі штанці... Клоуна, одного з багатьох, що на перехрестях нашого Міста
рятують нас від буденності та сірості життя... Ми бачимо клоуна, інколи старого -
але ми ніколи не побачимо тих крил, пожовхлих крил печалі, що пробиваються горбом
від спини крізь куценькі штанці до його великих черевмків... Черевиків, прибитих
пилом вулиць цього Міста...
А завтра Його не стане... Лише Клоун на наступному МакДональдсі, можливо, нагадає
нам про нього - Янгола, що вмер...
(с) Volodymyr
Гелена - 22-4-2004 у 16:24
І. Двір
Бетонна шахова дошка
Земля, залита цементом
Прямокутні будівлі довкола
Вгорі – клаптик синього неба
Сонячні музи у місті
Хмари і голуби білі
Таємним життям в високості
Живуть разом із ангелами
На жовту цегляну стіну
Сусідні будинки кидають
Сірі цементні тіні
Якби була художником
То фарбами б намалювала
А словом малювати//не маю сили
ІІ. Небесна
Муза
Металевою фарбованою трубою
Повзе мій зір поволі
До маленького віконця
З трухлявими старими рамами
Воно зі скрипом відчиняється
І вилітає з нього жінка
Така чорнява і готична жінка
З алюмінієвою каструлею
Туди злітаються небесні птахи
Шурхочуть крилами, туркочуть
Стукочуть дзьобом об метал
А жінка відхиляє штору
Всміхається їм лагідно
І поринає назад//в свою оселю
Asmera - 23-4-2004 у 10:38
Озветься ніч безсонна горем,
Наврочить пам’ять по журбі
Незнаний сон запахне морем,
Піснями вітру вдалині.
Долоні рук простягнуть зорі,
Мов кличучи у небуття.
І янгол сірий поцілунком
Заведе в п’ятий кут життя.
Нема цій силі протидії
Нема розради й вороття
Покладе скорені надії
До монументу нежиття,
Сховає зламанії крила,
Ходить навчиться по землі
Та, що живе на хмарах,
Та, що танцює на хвилях
Та, що всміхалась сонцю,
Та, що співала з вітром
Та, що тепер примара
Буде мучитись в тернах
Битись в тенетах, як всі
Гелена - 23-4-2004 у 16:12
Яндрух - 23-4-2004 у 18:20
Овва, - яка "делікатна" умова...
(Є над чим поміркувати...)
Яндрух - 23-4-2004 у 18:50
Місто і янголи... Це, безперечно, перша асоціація - "LA", Los Angeles, властиво,
"місто янголів". Хоч, мені здається, нема там ж-ж-жодного, хоч якого-небудь
"янголика": там повсюдно панує культ "жовтого диявола" і наживи, хе-хе... А
Україна, певно, дуже-й-дуже багата: на духовність, ##-##...)...
(От і до Львова можна припасувати отак само: "місто лева", МЛ, ну чи "CL" -
"the city of the lion.)
...І ще спав на гадку чорно-біла стрічка Фьолькера Шльондорфа (десь 70-их рр.) "Небо
над Берліном". Там "янголи" - звичайнісінькі люди, чоловіки в довгих
пальтах, ходять собі вулицями міста, пильно вдивляючись у "земних людей",
інколи спостерігають за ним "з висоти пташиного польоту", "пролітаючи"
собі над берлінськими дахами, тим самим, зріючи його, грішного. І лиш тільки
достатньо відчутний "шурхіт" "їхніх крил", як голос за кадром, виводить
зі стану "реалістичної бутафорії" і вводить в загадкову містифікацію: це,
мабуть, дійсно, - янголи. Вони, напевно, просто перебирають людський образ, як ото
був зробив Ангел Гавриїл, щоби возвістити дівицю Марію, що та народить сина...
(Мо' і тут, у нас на Форумі, присутні серед нас янголи...)
((Про своє "пізнання природи янголів" промовчу, це ж бо вже тема зовсім іншої
розмови (треду?...))
Captivitas - 23-4-2004 у 19:00
Юрій Винничук "Книга янголів"
Чекаємо
Asmera - 23-4-2004 у 21:30
Гелено, у Вас дуже гарні вірші
П.С рада бачити на крилах!
Asmera - 23-4-2004 у 21:32
2 Яндрух
Власне, наше "МІсто Янголів" немає нічого спільного з ЛосАнжелесом. Просто
якось помітили, що ця лінія творів - про місто і про янголів...от і назвали
сумна - 24-4-2004 у 11:42
Нещодавно пробувала читати "Повстання ангелів" Анатоля Франса, але щось воно
мені "не пішло".Може заважав атеїстичний підтекст. Там теж про янголів, що
замешкали поміж людьми. Можливо, якраз Франс першим придумав цю фішку (не плутати
з п.Fish) з "приземленням" цих небесних істот.
сумна - 25-4-2004 у 09:45
Мій янгол сьогодні добрий. Його незрячі очиці
Задивлені в синь небесну і позолоту бань.
Забув про облізлі щоки, відбитий шматок ключиці,
Про те, що давно вже не янгол, а потворний старий горбань.
Сьогодні мій янгол добрий. Та завтра прийме команду -
І погляд суворий зверне на того, хто йде внизу,
І випустить з рук камінних обридлу важку гірлянду,
І звільнить себе назавжди, і зронить на тлін сльозу.
А потім поважні райці, розглянувши стан балконів,
Вирішать лад навести, рішуче і до кінця.
І прийде дядько із ломом, і вдарить його у скроню,
І перетворить на порох Господнього післанця.
Asmera - 25-4-2004 у 14:30
Моє міні-звертання
Володечко сказав, що переносить янголів звідси http://kryla-yangola.narod.ru/gorod.html
Сподіваюся, ви не проти, що дублювання йде й у зворотньому боці? тобто з рідміста
сумна - 25-4-2004 у 16:11
Будуть переноситися лише вірші чи ВСЕ?
Бо мій вірш якось ніби "не у форматі"...
Asmera - 25-4-2004 у 16:53
Вірші та проза
Чому не у форматі?Навіть дуже у форматі !
Власне ви можете й власноруч написати вірша там, якшо забажаєте
Volodymyr - 26-4-2004 у 16:58
До Bis'а
Пан має рацію... Сподіваюсь, Аня вибачить за цю Жінку з Міста Янголів...
L.A. Woman
Well, I just got into town about an hour ago
Took a look around, see which way the wind blow
Where the little girls in their Hollywood bungalows
Are you a lucky little lady in The City of Light
Or just another lost angel...City of Night
City of Night, City of Night, City of Night, woo, c'mon
L.A. Woman, L.A. Woman
L.A. Woman Sunday afternoon
L.A. Woman Sunday afternoon
L.A. Woman Sunday afternoon
Drive thru your suburbs
Into your blues, into your blues, yeah
Into your blue-blue Blues
Into your blues, ohh, yeah
I see your hair is burnin'
Hills are filled with fire
If they say I never loved you
You know they are a liar
Drivin' down your freeways
Midnite alleys roam
Cops in cars, the topless bars
Never saw a woman...
So alone, so alone
So alone, so alone
Motel Money Murder Madness
Let's change the mood from glad to sadness
Mister Mojo risin', Mister Mojo risin'
Mister Mojo risin', Mister Mojo risin'
Got to keep on risin'
Mister Mojo risin', Mister Mojo risin'
Mojo risin', gotta Mojo risin'
Mister Mojo risin', gotta keep on risin'
risin', risin'
Gone risin', risin'
I'm gone risin', risin'
I gotta risin', risin'
Well, risin', risin'
I gotta, wooo, yeah, risin'
Woah, ohh yeah
Well, I just got into town about an hour ago
Took a look around, see which way the wind blow
Where the little girls in their Hollywood bungalows
Are you a lucky little lady in The City of Light
Or just another lost angel...City of Night
City of Night, City of Night, City of Night, woah, c'mon
L.A. Woman, L.A. Woman
L.A. Woman, your my woman
Little L.A. Woman, Little L.A. Woman
L.A. L.A. Woman Woman
L.A. Woman c'mon
(с) The Doors
Яндрух - 26-4-2004 у 18:03
2 Asmera,
Я просто навів свої міркування, свої асоціації...
Captivitas - 28-4-2004 у 11:23
Ну як таке пішло
На цьому світі стільки ірреального
шукаємо тверду земну основу
грудневе пиво біля кафедрального
і сірий день мугиче боса-нову
відлига як сльоза над містом лине
автобуси приходять і відходять
і в наших кухлях писаної глини
колишеться гірка бурштинна подать
ми так цього тепла затято прагнули
як вимерзле пагіння винограду
ворони ці маленькі чорні ангели
збирають на фронтоні чорну раду
і тане сніг в якому так намішано
пісок і сіль тяжкі земні мірила
а ми в холодні кухлі тепло дишемо
і дивимось як мають чорні крила
(с) Ю. Андрухович
Asmera - 28-4-2004 у 11:45
2 Яндрух
Олексій Мачехін - 28-4-2004 у 13:38
Угу, ну якщо можна цитувати іншомовні джерела, то прошу:
Ангел Катерина
Говорят, что в Петербурге
по ночам приходит ангел,
он слетает незаметно.
Люди думают, что это
хлопья инея упали
с проводов на край канала,
но когда в глухую полночь
будешь долго, долго плакать,
слушать лед новоголландский,
в полночь, на мосту, когда ты
потеряешь все, что было,
в полночь перед днем рожденья,
ты услышишь, замерзая,
легкий звук высокой флейты,
шорох каблучка по снегу, --
это ангел Катерина
в перезвоне перекрестков,
ледяных и пустотелых.
Это ангел Катерина,
это легкое дыханье
февраля, вина и пены.
Это легкий звон стаканов,
леденеющих и хрупких,
это ангел Катерина.
Он приходит ниоткуда,
он проносится по скверам,
фонари преображая.
Легкий ангел Петербурга,
он летит над гулким небом
вместе с дымом сигареты --
он растает, незаметно
одарив тебя надеждой,
это ангел Катерина.
Колокольчиком нежданным,
в ледяных февральских бусах,
легкий ангел Петербурга.
Саму пісню можна зняти та послухати тут:
http://rowan.hole.ru:8080
Дуже раджу
Asmera - 30-4-2004 у 20:31
2 Olexiy
Ну взагалі-то "Місто Янголів" вигадувалося як збірка власних творів -
прозових чи поетичних...
А Андрухович- то було цитування лише тут, на рідмісті. Тут http://kryla-yangola.narod.ru/ Captivitas виклав власний преклад Тож єдине цитування - від Володимира.
Volodymyr - 3-5-2004 у 13:00
А ще була така історія – жив собі янгол, про якого всі казали, що він Чорний, і
навіть якщо він намагався комусь допомогти, подейкували, що це неспроста і за цим
криються якісь темні думки та наміри.
Через це люди обходили Чорного янгола десятою дорогою, а Білі янголи просто не
звертали на нього уваги – вони летіли пити коньяк „Коблево”, після чого
висмикували пір’я зі своїх білосніжних крил, залишали його біля порожньої пляшки
на втіху наївному виноробу та вирушали „продовжувати банкет” в інше місце...
А Чорний янгол сидів тихенько на старому підвіконні, і від смутку та самотності
його крила були сірими і важкими... І вже ніхто не міг сказати, якими вони були
спочатку – чорними чи білими....
(c) Kristy
Dмитрик - 3-5-2004 у 23:38
2 Крісті
Сумно !
Asmera - 6-5-2004 у 12:01
А тепер, любі мої Янголята, зручніше вмощуйтесь на пір’їстих хмаринках,
закривайте оченята і засинайте. Я розповім вам давню легенду про Сонячного
Янгола.
Жив собі колись Янгол, він завше був усміхнений, добрий та лагідний... - до
речі,може, то була вона, але ж кажуть, що Янголи не мають статі...-і від цієї
посмішки, любові до життя, оптимізму його ( а . може, її..най вже буде «він», як
почали) великі прила завше світилися, блищали, преливалися, немов Сонце -його було
видно здалеку, всі помсіхалися, коли бачили це сяйво. Тому його ц прозвали
Сонячним.
Але одного разу повз його хмаринку пролітав інший Янгол -Хамелеон. Він привітно
озвався до Сонячного, посміхнувся...Стрепенулося серденько Світлого - ніхто ще,
ніколи не освічувався йому в коханні, - і він закохався в Хамелеона з першої миті
Та й звідки йому було знати, що в словах Хамелеона правди нема, що їх кохання
холодне, ілюзорне, нечесне, несправжнє? Сонячний був довірливий, молодий і
несамовито закоханий. Не знав, що він не перший такий.
Зі слів створив ілюзію, повірив, що Хамелеон живе на хмарах, вищих за Богові.
Ілюзорний став для нього всім - навіть Богом.
І якось Сонячний вирішив навідати своє кохання. Він підіймався все вище й вище,
але ніяк не міг знайти омріяну хмаринку, про яку стільки чув від Хамелеона.
Бог побачив це, пробачив йому кохання до ідола, поклоніння та погордість...Кажуть,
що то Бог змилувався над своїм улюбленцем -бо метнув блискавку, що розтрощила усі
ілюзії.
Янгол падав.він падав довго у темряву, невідомість, біль, страх...Дрібні скалки
ілюзій осипалися дощем, переливаючись у місячному промінні, різали його
крила...доки один великий уламок не відтяв їх...Кров заюшила білі одіяння Янгола,
сльози - обличчя.
Сонячний не відчував болю втрачених крил, йому боліло серце, плакала душа.Вперше
за життя. Йому хотілося померти.
Кажуть, що Бог змилувався вдруге -подарував йому довгий сон, без болю й сновидінь,а
також подарував Друга, що став на варті спокою.
Кажуть, що коли Янгол прокинувся, у нього лишилися лише спогади.Він просто
прокинувся іншим. Навіть Богові не під силу було стерти біль з його пам’яті, з
душі. Біль лишився, тихий, майже непомітний у душі - тепер він сумом відбивається
на посмішці та в очах. Так-так, він знову став посміхатися
Але ніхто вже не називав його Сонячним, бо ж і не здогадувалися, що він колись сяяв,
що літав
Кажуть, він і зараз блукає десь на хмарах, серед Янголів, блукає й по землі - серед
людей...
Не повторюйте його шлях, Янголята мої
Кохайте й будьте коханими
Будьте щирі, відверті, чесні та щасливі
Не закривайте свої серця перед Друзями
Спіть, Янголята мої любі, спіть солодко... І не питайте мене, де мої крила...
(с)Anna-Asmera
Гелена - 6-5-2004 у 19:16
привіт
Asmera - 26-5-2004 у 10:51
Кажуть,що в кожного з нас є особистий крилатий охоронець -невидимий Янгол.Знаєш,
мені здається, що я бачила сьогодні саме його -мого сумного Янгола.
Я прокинулася, почувши легеньке шурхотіння крил, але відкривши очі побачила лише
пір’їнку на ліжку.Відчувала його присутність близько-близько - серед квітучого
бузку, у весняному вітерці та серед хмаринок. Мабуть, він хотів зі мною поговорити,
але не наважувався навіть показатися на очі.
А потім...Він рішуче увійшов до кімнати, трохи перечепившись за високий поріг,
підійшов до мого робочого столу, нахилився над букетиком конвалій, глянув мені у
вічі і сумно посміхнувся, ніби перепрошуючи.
Янгол нічого не казав -просто сів за сусідній стіл, дивився на мене, як працюю.Час
від часу я озиралася на нього.Янгол був якийсь сірий, засмучений, втомлений із
сумною посмішкою.Він відмовився від кави і проводив мене не зустріч.
Я примітилі, що він став біліший, коли я взяла Друга за руку і посміхнулася.Янгол
підійшов до мене, прогрнув крилом, прошепотів «Щасти тобі, Сонечко!» і,
поцілувавши, полетів у Небо...
Цікаво, про що він думав?
Що він хотів сказати?
Щасти і тобі, мій Янголе.У нас з тобою все буде добре на порозі нового життя.
Я обіцяю
Volodymyr - 2-6-2004 у 12:41
Кінець світу настане тоді, коли останній янгол перетвориться на звичайну людину...
Коли він зніме свої крила та закине їх на антресолі свого життя...
Коли наводячи лад удома, тихо лаятиметься про себе на пір’їни, що інколи
кружлятимуть свій вальс кімнатами...
Світ загине, коли зникнуть люди, котрих ми любимо. І не тоді, коли вони перейдуть на
той берег ріки життя, а тоді, коли ми їх виженемо з власних сердець.
Коли десь всередині нашої душі зламається той стрижень, до котрого її прип’ято,
котрий її підтримує в буревіях нашого життя...
Коли біль спалахне нейтронним вибухом та випалить наше внутрішнє «Я». Коли сірим
дощем сліз змиє останні паростки Віри, Надії та Любові.
Коли нас зрадять, а ми проковтнемо цю гірку пігулку буття, запивши її солоденьким
сиропом: «Таке життя».
Цей світ загине, бо крила останнього янгола вже знято... Але ще лишається
один-єдиний шанс - допоки ті крила ще не на смітнику, і колишній янгол, зчепивши
зуби, лаятиметься на самотні пір’їни...
(с) Volodymyr
Asmera - 2-6-2004 у 13:17
Мой ангел сегодня счастливый. Вчера он так устал,что уснул на лугу среди ромашек,
накрывшись крылом.Наверное ему снилось что-то очень приятное - шум прибоя, розовые
облака, запах размореной крымским солнцем акации, улыбающиеся малыши и ванильное
мороженое, дождь и потрескивание дров в камине...или что-либо ещё такое же
приятное.
А на заре первый лучик утреннего солнышка попал на лист серебристого тополя и
отразился солнечным зайчиком, который пробрался поб белое крыло и разбудил
Ангела.
Вот он идет, почти не касаясь земли, сверкая ослепительно-белыми крыльями, улыбаяи
миру, умытому росой.Пропрыгал нарисованые на асфальте неизвестной детской рукой
классики, закружил тополиные пушинки, поправил свечки каштанов, растворил в
воздухе аромат цветов, выпустил ласточек в небо.
Заметив, что я за ним наблюдаю, он сказал, что это все для меня в подарок -Первый
Летний День, яркий и солнечный
Asmera - 26-10-2004 у 09:51
Мій Янгол вмер...
Зайшов додому, втомлено зачинив двері.Сумно озирнувся навколо.Зняв старі
натружені крила, розгублено всміхнувся, засмучено-ніжно провів пальцями по
пір’їнках, охайненько склав їх в кутку - може, комусь знадобляться.Підійшов до
прочиненого вікна і зробив такий звичний крок вперед...
Captivitas - 7-2-2005 у 11:05
"Візу до Німеччини мені підписав Райнер Марія Рільке" (с) Юрій Андрухович
"Вступ до географії".
"Дуїнезькі елегії" - "один з найшаманських у світовій філософській ліриці
циклів" розпочатий у Дуїно ще у 1912р., а закінчений у 1922р. у вежі Мюзо, кантон Вале,
Швейцарія.
З "Дуїнезькими елегіями" пов"язані 2 останні романи
Андруховича:"Перверзія" та "Дванадцять обручів". Ключові концепції цих
творів - смерть та "ангели". У авторському коментарі до "12 обручів"
Андрухович цитує лист Рільке:"Немає ні цього, ні того світу, але є лише одна
велика єдність, де пробувають вищі од нас істоти "ангели".
Також від Рільке йде пошук Орфея у андруховичевій прозі (ще з "Рекреацій" ).
Режисер німецьої "нової хвилі" Вім Вендерс - фільм "Небо над
Берліном"(198_). Автор сценарію австрійський письменник Петер Гандке.У головних
ролях: Бруно Ганц, Оскар Зангер та Курт Бойс. За основу фільму взято мотиви
"Дуїнезьких елегій" Рільке.
У "Небі над Берліном" ангелів помічають лише діти. Дитяча безпосередність
дозволяє дітям бачити те, що не бачать дорослі. Але тексти Рільке підштовхують до
іншого трактування. Діти відчувають інший вимір реальності тому, що не відчувають
майбутнього. У Рільке доля - згусток нашого дитинства. Найважливіше відбувається
на межі між світом та грою. Тому у елегіях Рільке, як і у фільмі Вендерса, велику
роль відведено циркачам (відповідно Карнавал у Андруховича).
"Коли дитина була дитиною...
кожне місто
залишалося заради ще більшого..."
Янголу
Ingvar Olaffson - 25-2-2005 у 13:47
http://www.3muzy.com/clients/Luchenko.nsf/f5a7c6e62dc00d6242256d670...
Андрій Пелещишин - 25-2-2005 у 14:08
Прохання не робити кроспостінгу на Форумі. Надалі такі повідомлення
видалятимуться.
Ingvar Olaffson - 25-2-2005 у 15:22
О.К. менше відвідувачів будете мати
Форум і так в'яленький, а модератор його в'яне 
Ingvar Olaffson - 25-2-2005 у 15:27
До речі, Андрію, по лінках які я залишав заходило не більше пяти чоловік. Це Ви
називаєте рекламою? Це робилося для шанувальників поезії та художньої
фотографії-відвідувачів Вашого сайту. Всього лиш. Якщо ви вбачаєте в тому
кримінал, то як Господар маєте право.
Прощавайте,