Переглядала. Враження ніякі, як і від усього нашого, по суті, напіввідсутнього
(вибачте за невдалий каламбур) кіна. Є кілька гарних епізодів. Актор, що грає
головну роль, безумовно, талановитий і дуже старається. Сюжетно і композиційно -
не фільм, а вінегрет. Головний герой, який відчуває геть усе, навіть те, що його
гонитель зараз лисий (і це за тисячі км від власне гонителя) чомусь не відчув, що
єдина жінка, котру він любив, і матір його сина померла. І таких зауважень у мене
багато. Не хочу видавати індульгенцію фільму лише тому, що він - український.
Надіюся, нікого не образила, та коли читала в інтернеті заклики "не сварити цей
фільм, бо він наш", або, ще ліпше "заборонити лаяти його (!) - бо він наш" - мене
пробирав нервовий сміх.
Р.S. Дуже прикро, що з такого розкішного сюжету, справді оригінального, цікавенного
- зробили таке сіре, незрозуміле "дещо".
Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
|