Соломія Федушко
Модератор
Повідомлень: 1910
Зареєстрований: 7-7-2009
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: щаслива
|
|
Етнографія цілування: від етикетних ритуалів до етноеротики
Активне використання поцілунків в етикетній поведінці східних слов’ян не раз
привертало увагу іноземців. За давньою традицією, під час зустрічі після тривалої
розлуки або прощаючись, а також поздоровляючи своїх родичів і друзів, росіяни
цілуються тричі, повертаючи при цьому голову: праворуч-ліворуч-праворуч або
ліворуч-праворуч-ліворуч. Це так зване трикратне цілування, яким зазвичай,
щоденно зараз росіяни не користуються.
В Україні дотепер поширені привітання “за козацьким звичаєм”: зустрівшись у
гостині, добрі знайомі обіймаються й цілуються. Поцілунок спостерігається в
російській та українській культурі у спілкуванні чоловіків і жінок. У англійців
він зустрічається рідко, лише в інтимних стосунках. А у народів Північного
Кавказу використовуються поцілунки для привітання тільки у певних ситуаціях і,
як правило, між родичами. Відома пристрасть до поцілунків французів, які завжди
ритуально цілуються при зустрічі та прощанні на вечірках і тусовках, навіть з
незнайомими людьми.
Як не дивно, але у деяких країнах світу такий звичайний для нас поцілунок
відсутній. За даними антропологів, більш аніж дві третини населення планети не
любить цілуватися у губи. Зокрема, його узвичаєна форма невідома деяким народам
Африки, Австралії, Америки. Нехарактерний він сьогодні значній частині китайців
та японців. В середині XIX століття, коли з’явились перші переклади на японську
мову літературних творів з Європи, перекладачам прийшлось спеціально винайти
новий ієрогліф, який визначив слово “поцілунок”. У ескімосів, жителів Океанії
замість поцілунку люди використовують іншу форму: труться носами чи обнюхують
один одного. Отож, наперекір загальноприйнятій думці, поцілунки ескімосів – це
дещо більше, ніж банальне торкання носами. Торкнувшись носами, ескімоси
розтулюють губи, одночасно вдихаючи, потім видихають, стискаючи губи.
Насолодившись запахом один одного, притискаються носом до щоки партнера і
завмирають так на хвилину і довше.
Як стверджують фахівці, почуттєвих поцілунків прадавні європейці не знали. Не має
про них згадки і в античних джерелах, наприклад, у творах Гомера. За часів
правління імператора Тіберія було виголошено вердикт, який обмежував право на
привселюдний поцілунок. Що ж стосується інтимних поцілунків, то римляни вважали
їх привілеєм подружньої пари. Виявляти свої відчуття у такий засіб дозволялося
лише у відлюдді. Порушників чекало суворе покарання.
Якщо первісні предки сучасної людини і вміли цілуватися, то, як видно, вони дуже
соромилися цього свого вміння, тому що воно жодного разу не засвідчене в
древньому живописі. Одну з найперших згадок про поцілунок ми зустрічаємо у
ведичних текстах (написаній санскритом пам’ятці давньоіндійської літератури),
що належать приблизно до 1500 року до н. е. У цьому джерелі є згадка про звичай
тертися носами. Можливо, цей звичай і був прототипом поцілунку в губи.
Російський філософ В. Розин звертає увагу на те, що поцілунок не є природним
атрибутом тіла чи поведінки людини, “це культурний винахід, не менш геніальний у
своїй царині, аніж, скажімо, винахід колеса чи книги”.
Як би там не було, але вже давньоіндійський еротичний трактат Малланаги Ватсьяяни
“Камасутра”, написаний у IV столітті нашої ери, рясніє описами різноманітних
поцілунків. “Камасутра” вчить основним видам поцілунку в губи і навіть наказує,
в який саме спосіб варто відповідати на кожен із поцілунків:
Поцілунок у камені. Храм Кхаджурахо. Індія. Скульптурна композиція X ст.
“Коли дівчина ледь торкається вуст коханого своїми, то це – номінальний
поцілунок. Якщо ж вона переборола сором’язливість і затримала свої вуста на
нижній губі коханого, то це поцілунок боязкий.
Коли ж вона торкається язиком губ коханого, то це поцілунок торканням.
Коли дівчина, витягнувши губи, цілує коханого – це поцілунок прямий.
Якщо закохані торкаються губами, схиливши голову під кутом, це поцілунок під
кутом.
Якщо хтось із закоханих однією рукою ніжно оповив голову партнера, а другою
підтримує підборіддя, – це закинутий поцілунок.
Коли губи закоханих, жадібно зливаються, – це поцілунок притиснений.
Затяжний або ж міцний поцілунок – тоді, коли нижню губу беруть двома пальцями і
міцно цілують.
Або така жартівлива гра. Закохані прагнуть піймати губами губи іншого. Якщо
дівчині цього зробити не вдалось, вона вдає, ніби плаче, і пропонує партнерові
повторити спробу. За нової невдачі її вдаваний розпач повторюється, і коли
партнер перестає пильнувати або задрімає, партнерка усе ж цілує його нижню губу,
притримуючи її зубами. Це – перемога у грі, тому кохана від радощів заливається
сміхом, дражнить партнера, пританцьовує і наспівує жартівливі пісні. Така гра
можлива, коли у закоханих настає пора найвищої любові.
Коли в сні жінка цілує обличчя коханого, – це поцілунок безмежного кохання.
Поцілунок-бажання буває, коли закохані – він чи вона – цілують віддзеркалення
одне одного у воді, в люстерку чи силует на стіні” (Ватсьяяна Малланага “Кама
сутра”/ Переклад В.Фурніки).
Першими європейцями, що засвоїли навичку цілуватися, стали греки. Але справді
народним взаємне цілування стало тільки в Древньому Римі. У ласих до еротики
латинян існувало навіть кілька слів для позначення різних видів поцілунку.
Словом osculum називався легкий “чмок” у щічку, словом basium – більш еротичний
поцілунок у губи, а словом saviolum – палкий поцілунок за участю язика.
У часи пізнього середньовіччя поцілунки вже міцно ввійшли в повсякденний побут
європейців, але тут церква вирішила, що справа виходить з-під контролю. Єдиним
прийнятним став вважатися тільки поцілунок як знак благоговіння перед Господом.
Поцілунок же заради плотської насолоди розцінювався як гріх.
З усіх сучасних форм поцілунків найпопулярнішим є дружній поцілунок у щоку.
Проте, у деяких регіонах Азії цей жест вважається інтимно-сексуальним,
привселюдно його уникають навіть жінки. Тим не менше у більшості культур
поцілунок у щоку є жестом, яким або обмінюються між собою жінки, або чоловік з
жінкою (у деяких країнах Сходу цілують один одного у щоки також і друзі-чоловіки,
особливо у стані радості в момент привітання). У Єгипті чоловік може привселюдно
поцілувати жінку, лише якщо це його мати, дружина, або сестра. В Афганістані
поширене таке чоловіче вітання як потрійний поцілунок у щоку: у ліву, у праву і
знов в ліву. У Китаї та Індії чоловіки й жінки, які суворо дотримуються
традиційних норм поведінки, на вулицях взагалі не цілуються.
У Франції у буквальному значенні слова ніхто не цілується так, як до цього звикли,
скажімо, ми, цілуючи один одного у щоки у дружньму вітанні: французи губами не
торкаються щоки іншої людини, а лише притискаються один до одного щоками. Ця
відносно нова форма привітання, коли один з тих, хто вітається, легенько бере
іншого за плечі та торкається щокою щоки адресата, має назву акколада. Так вітають
один одного жінки, жінка і чоловік (у цих випадках ініціатором акколади зазвичай є
жінка) і чоловіки (акколаду використовують лише близькі друзі або родичі), до речі
не лише у приятельському, але й у напівофіційному оточенні.
Справжній "французький" поцілунок?
Проте відомо, що справжній еротичний “французький” поцілунок, передбачає
доторкування язиками. Термін прийшов в російську та українську мови як елемент
французької культури, яка завжди вважалася культурою любові. Французький
поцілунок, не дивлячись на свою популярність, викликає найбільше число
непорозумінь і в той же час порушує цікавість молоді, зближуючи закоханих як
ніякий інший вид поцілунку. Всі без виключення чоловіки обожнюють цілуватися
“по-французьки”. Він найпопулярніший серед закоханих. Але все ж доречно
поцілунок цей називати франко-англійським, бо у Франції його називають
англійським, а в Англії – французьким.
В європейському фольклорі поцілунок – символ знищення зловорожих чар (наприклад,
у казці про сплячу красуню). Поцілунок мав вагоме ритуальне значення. Зокрема, на
Закарпатті після вінчання молода цілувала свекруху під серце, а та невістку, що
символізувало майбутню злагоду й порозуміння.
На Україні широко побутував поцілунок під час багатьох свят, ритуалів. Зокрема,
він означав глибоку приязнь до дорогого гостя, радість зустрічі після розлуки.
Раніше на ознаку глибокої поваги до батьків діти цілували їм руку. Поширеним було
“святе цілування” на Паску, коли люди цілували хрест, ікону, одне одного,
примовляючи “Христос воскрес” – “Воістину воскрес”. Цей звичай символізував
рівність людей перед лицем вселюдської радості – воскресіння Христа. Священик
давав руку для поцілунку як символ миру і злагоди, відпущення гріхів. У
християнстві поцілунок символізував взаємну любов та єднання послідовників
Ісуса Христа.
Материнський поцілунок дитини, що вирушає із батьківського дому, символізував
благословення і побажання щастя-долі. Цілування молодих під час шлюбного ритуалу
означало єднання їх душ.
Коли виголошували клятву чи давали присягу, цілували хрест (у тому числі
натільний), від чого, власне, і походить назва обряду – хресне цілування. Воно
вважалося такою святою справою, що ніхто не смів порушити якимись неправедними
діями. По мірі утвердження християнства хресне цілування набувало більш
ритуалізованих рис, розширюючи і діапазон використання: починає практикуватися
ритуальне цілування ікон, різноманітних святинь і навіть несвятинь (наприклад,
замка на церковних воротах нареченими – “щоб міцнішим був шлюб”). Поруч із
релігійними в Україні продовжували побутувати й народні святині – хліб та сіль, а
також земля, традиція цілування якої при виголошенні клятви бере початок від
запорізького козацтва.
Поцілунок мав і інші призначення в ритуалізованому житті українців. Головне з них
– передання благозичливості та здоров’я (цікаво, що етимологія слова “цілунок”
іде від цілісності, тобто здоров’я, звідси й цілитель – народний лікар). Цілували
ж, у відповідності з давніми віруваннями та прийнятими нормами етикету, коли
хотіли започаткувати обопільну симпатію, коли прагнули запобігти шкоді, коли
намагалися заспокоїти дитину; щоб урятувати стадо, цілували чередника, цілували й
свійських тварин – щоб приносили приплід.
Поцілунок використовувався і як знак привітання, нерідко виливаючись у досить
складний ритуал. В українців Північної Бессарабії, наприклад, гість звертався до
господаря або господині з поздоровленням, на що ті відповідали вдячністю, потім
усі цілували одне одному руку, якщо вважали себе рівними; коли ж один із них був
старший роками або становищем у суспільстві, то цілував лише молодший, а старший
тільки казав “спасибі”. Така церемонія практикувалася при вітанні з усіма
присутніми гостями, не розрізняючи статі.
В Україні було прийнято обмінюватися поцілунками і при прощанні, причому
поцілунок означав не тільки приязнь до людини, а і взаємне прощення (до речі,
прощання і прощення колись ототожнювалися). Серед східнослов’янських народів
побутував навіть спеціальний обряд спокутування гріхів: напередодні Великого
посту, у “прощену неділю”, слід було просити один в одного прощення, для чого
відвідували всіх рідних і знайомих і цілували їх.
У художній літературі широко висвітлено усі ці функції поцілунку. У ХХ ст. він все
частіше набуває сексуального відтінку.
У творах справжніх майстрів слова поцілунок – це вияв нестримної жаги кохання,
бажання принести іншій людині насолоду, щастя.
За рішенням ООН 6 липня святкується Всесвітній день поцілунків. Це свято вперше
почали відзначати у Великій Британії. Згідно із соціологічними опитуваннями,
середньостатистичний європеєць протягом доби цілується близько 7 разів, молоді
люди – приблизно 12 разів, подружжя зі “стажем” та громадяни старші 50 років –
близько 2 разів. 12% опитаних взагалі не могли пригадати, коли цілувалися востаннє.
До речі, кожне подальше покоління починає цілуватися “по-справжньому” раніше,
аніж попереднє.
Соціологічні дані початку XXI століття свідчать, що 70% молодих людей від 16 до 24
років цілуються вперше до того, як їм виповниться 15, тоді як з їх батьків такий
досвід мали всього 46%. Кожний десятий хлопець починає цілуватися
“по-справжньому”, не досягнувши десятирічного віку.
Микола Махній
|
|
|
Hanor Narasson
Почесний Академік
Повідомлень: 1500
Зареєстрований: 24-11-2003
Місто: точно ніхто не знає :)
Нема на форумі
Настрій: з носа куриться 
|
|
Ще й якого!!!
Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї. Не дозволиш
нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації. Ненавистю і безоглядною боротьбою
прийматимеш ворогів Твоєї Нації. Змагатимеш до посилення сили, слави,багатства й
простору Української Держави.
|
|
|
Елена Войтович
Дописувач
Повідомлень: 65
Зареєстрований: 23-8-2011
Нема на форумі
|
|
 Ого!!! Треба ж таке фото вигрібти!!!
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
