Микола Гунько
Новак
Повідомлень: 7
Зареєстрований: 19-2-2008
Місто: Чернівці
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Для тих, хто не боїться стати на захист істини
Існуючі протиріччя між Святим Письмом і Святим Переданням давно непокоять
українське суспільство. Звичайно ж, є Передання, які не мають жодних розбіжностей
з Святим Письмом. Наприклад, символ віри "Вірую", де містяться основні засади
християнської віри, такі як віра в Єдиного Бога – Отця, Сина і Святого Духа. Та
коли йде мова про десять Божих заповідей, дотримування яких є біблійною ознакою
віруючих новозавітньої Апостольської церкви, як написано в Об'явл. 14:12: "Тут
терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!" – виникають
протиріччя.
Серед загальноприйнятих "Шануй батька й матір", "Не вбивай", "Не кради" в
моральному Божому Законі є заповідь про щотижневий відпочинок після шости
робочих днів – "Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби
всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці.
Бо шість днів творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого
спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його" (Вихід 20:8-11). Ця
заповідь зазнала змін в середньовічний період історії, як і передречено в пророка
Даниїла 7:25: "І він буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить святих
Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у
його руку аж до одного часу, і часів і половини часу". В результаті так званих
"поправок" день відпочинку з суботи – сьомого дня тижня (Матв. 28:1), даної Богом ще в
Едемі (Буття 2:2,3), перенесено на неділю – язичницький день сонця (донині неділя
англійською – sunday, німецькою – sontag, що в перекладі означає "день сонця"). І що
найбільш прикро - вказівки святкувати неділю в Біблії немає, а вона святкується!
Саме тому не хочемо продовжувати замовчувати цю проблему, не хочемо прикривати
гріх, а відкрито говоримо - зазіхання на Божу заповідь справедливо заслуговує на
осуд!
Прийшов час усунути протиріччя між четвертою заповіддю Закону Божого, де
йдеться про освячений Богом суботній день відпочинку і 29 правилом Лаодикійського
Собору, що зобов'язує до святкування неділі. Бо як довго ще будемо кульгати на
обидва коліна - читаємо в Біблії про щотижневий відпочинок у суботу, а Кабінет
Міністрів своєю постановою призначає освячений Богом день робочим? Невже в уряді
не розуміють, що богобоязні українці не виконають їхньої постанови за написаним:
"Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?"
(Дії 4:19)
Передання має право на існування лише тоді, коли узгоджується з Святим Письмом.
Тут бачимо явну несумісність – дотримування суботи, освяченої Богом для
відпочинку від створення світу в 29 правилі Лаодикійського Собору класифікується,
як юдействування. Апостол Павло відділив десять Божих заповідей від
старозавітніх приписів, з якими справедливо боролась Першоапостольська Церква:
"Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей" (1 Кор.
7:19). Святкування суботи - це не обрізання, принесення жертов, свято Опрісноків,
старозавітної Пасхи чи Кучок, а дотримування однієї з десяти Божих заповідей.
Що ж важливіше – заповідь Божа, яка за словами апостола Павла є "свята, і
праведна, і добра" (Римл. 7:12), чи передання, яке із-за несумісності з Святим Письмом
є ніщо інше, як просто єресь? Ісус Христос свого часу так відповів на подібні
зазіхання: "А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? Ви ради
передання вашого знівечили Боже Слово" (Матв. 15:3,6).
Потрібні зміни, бо в іншому випадку ситуація виглядає вкрай безглуздою – на
словах шануємо Бога, одночасно зневажаючи Божий Закон (Якова 2:10,11). Якщо наші
батьки, діди завжди гідно захищали християнську віру від різного роду посягань,
то невже нам сьогодні не вистачить мужності стати на захист Закону Божого? І цю
реформу необхідно провести на найвищому рівні, так, як відновлення біблійної
істини тільки в окремих помісних приходах не вирішить проблеми загалом. А це в
свою чергу вимагає офіційного перегляду Вселенського Собору, на якому і була
допущена ця вкрай незрозуміла помилка. Тим більше, що перегляд Вселенських
Соборів вже практикувався в історії. Згадаймо, до прикладу, іконоборчу епоху.
Отже, потрібно переглянути рішення Лаодикійського Собору, на якому автори
зміни дня поклоніння з суботи на неділю випустили з уваги той факт, що дане
рішення не грунтується на книгах Святого Письма, зібраних в канон на цьому ж
Соборі.
Пропонуємо ще ряд вагомих свідчень, що біблійним днем відпочинку була, є і
залишається субота:
1) в Римлян 3:20 апостол Павло вказує на призначення Закону Божого: "Жодне тіло
ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається". Десять
заповідей Божих - це моральні приписи, бо саме через них ми пізнаємо, де чинимо не
так. Святкування будь-якого іншого дня, крім суботи, вбивство, сімейна невірність,
крадіжки, обман є ніщо інше, як гріх;
2) субота, як день поклоніння, знайома нам із четвертої заповіді морального Закону
Божого, де Бог на рівні з іншими заповідями, такими як: "не вбивай', "не кради", "шануй
батька і матір", закликає пам'ятати день суботній і відкласти в цей день звичну
щоденну працю. Стало вже традиційним вважати суботу надбанням виключно
єврейською народу. Але якщо уважно розібратися у біблійній історії, то ця позиція
є не зовсім достовірною. Річ у тім, що родоначальником євреїв був Авраам (що
цікаво, що він також був родоначальником і батьком арабів, які його називають
Абрагімом), а про суботу, як день поклоніння, вперше ми зустрічаємо на початку
Біблії, коли Бог закінчив Свою працю творіння до цього дня, відпочив у цей день,
освятив його і благословив його (Бут 2:3). Це відбулося за багато століть до
народження Авраама. На землі в той час з людей були тільки Адам і Єва. А сказати, що
вони були євреями, – було б абсурдом;
3) субота – це день, який знаходиться між п'ятницею (біблійним днем Приготування) і
неділею (першим днем тижня, в який воскрес Ісус Христос), і по сьогодні існує, як
визначений день тижня;
4) в пророка Ісаї 58:13 сказано, який день є Господнім, і яким чином його святкувати:
"Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій
святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її
пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати
даремні слова";
5) звичаю відпочивати в перший день тижня не існувало ні в Старому ні в Новому
завітах. Христос (Луки 4:16: "І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги,
і встав, щоб читати") і апостоли (Дії 16:13: "Дня ж суботнього вийшли ми з міста над
річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що
посходились") відпочивали за звичаєм в суботу;
6) в Якова 2:10,11 написано про важливість дотримування всіх десяти Божих заповідей:
"Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає. Бо Той,
Хто сказав: Не чини перелюбства, також наказав: Не вбивай. А хоч ти перелюбства не
чиниш, а вб'єш, то ти переступник Закону". А якщо свідомо перемістиш день
відпочинку, який Бог заповів пам'ятати…?;
7) після робочого дня ми відпочиваємо, щоб вранці прокинутись, і далі за працю. День
для праці, ніч для відпочинку. Тиждень має сім днів. В четвертій заповіді Бог
заповів шість днів працювати, а в суботу відпочити від звичної праці. Саме для
цього субота була освячена Богом ще від створення світу. Відпочинок в суботу по
заповіді - це дар Божий. Аналогічно, як і з благодаттю Божою, ми маємо вибір -
прийняти дар Божого відпочинку, або ж відмовитись від нього. Вибір за нами. Лише
крізь віки немов би лунає питання нашого Господа до книжників та фарисеїв, які
тоді ревізували на свій лад п'яту заповідь: "Чому ви порушуєте заповідь Божу ради
передання вашого?" (Матв. 15:3).
Хіба розумно змінювати освячений Богом від створення світу суботній день на
свій розсуд? Порушення Божих заповідей – злодійство, вбивство, святкування
неділі, чи перелюб – це гріхи, яким слід дати об'єктивну оцінку.
БОГ Є ЛЮБОВ!
|
|
|
Максим Стюфляєв
Модератор
Повідомлень: 1095
Зареєстрований: 13-11-2007
Місто: Лутугине Луганська область
Нема на форумі
Настрій: Файний.
|
|
Миколо, а як на Вашу думку, обрізуватися істинні християни теж повинні? Адже про
обрізання у Біблії також говориться.
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Ви, певно, протестант?
Цінуй чужі думки, але не настільки, щоб привласнювати їх.
Дмитро АРСЕНИЧ
|
|
|
Лєна Дадукевич
Академік
Повідомлень: 727
Зареєстрований: 28-10-2005
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: не знаю чого хочу, але чогось хочу
|
|
Перепрошую, то Ви закликаєте на захист котрої з істин? Їх є багато ...
|
|
|
Микола Гунько
Новак
Повідомлень: 7
Зареєстрований: 19-2-2008
Місто: Чернівці
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Максим Стюфляєв
Миколо, а як на Вашу думку, обрізуватися істинні християни теж повинні? Адже про
обрізання у Біблії також говориться. |
Обрізуватися - ні, це старозавітній припис. В Новому Завіті замість обрізання
хрищення є символом завіту з Богом.
Апостол Павло чітко відділив: "Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе -
дотримування заповідей Божих" (1Кор. 7:19).
Святкування суботи - дотримування однієї з десяти Божих заповідей.
БОГ Є ЛЮБОВ!
|
|
|
Олексій Мачехін
Модератор
Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: теплий
|
|
Бачте, Миколо, християни розрізняють єврейський Шабат і сьомий (божий) день, яким,
за європейським календарем є неділя. Відзначається, відповідно, останній.
В чому, власне, полягає проблема? Хто має ставати на захист чого і від кого?
Цінуй чужі думки, але не настільки, щоб привласнювати їх.
Дмитро АРСЕНИЧ
|
|
|
Тарас Задорожний
Почесний Академік
Повідомлень: 1081
Зареєстрований: 31-5-2005
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: закоханий 
|
|
Гарно Ви говорите... Пасха... Перехідне свято... Великдень - перехідне свято... Хоча
подія одна й таж... Дата, в принципі відома конкретно... Різдво - доволі надумана
дата... Але суть. От і суть неділі така сама. Важливо святкувати святий день. Так
склалося історично, що цим святим днем стала неділя. То що тепер? Важливо, що в той
день переважна більшість християн і святкує той 7й день, який має святкувати. То
яку істину захищати? Те, що треба на 7й день віддавати хвалу Всевишньому? Чи те, що
форма важливіша за зміст? Я скажу чисто по-людськи. Мені видається, що краще добрий
християнин, який святкує з якихось причин у вівторок, ніж формаліст, який святкує
у суботу, чи неділю. Думайте про зміст святкування більше, а не про його форму.
Вертольоти - це душі загиблих танків
(с) Невідомий
|
|
|
Микола Гунько
Новак
Повідомлень: 7
Зареєстрований: 19-2-2008
Місто: Чернівці
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Історично склалося, але ж це неправильно. Чому девять заповідей дотримуються, а
четверта - ні? Якщо ви під'їдете гарним автомобілем, але я завважу, що одне з коліс
спущене, і декілька разів про це наголошу вам, то хіба я бачу лише одне колесо?
Коли Іван Христитель вказав Іроду на незаконний шлюб з Іродіядою, то чи не по
причині існування проблеми?
Виходячи з цього, чи мудро нам, християнам, ревізувати Божі заповіді на свій
розсуд? Що подобається - лишати, і закривати очі на те, що не підходить? Бог освятив
суботу для щотижневого відпочинку від створення світу. Не євреям, американцям чи
українцям, а людям.
Принесення жертов, обрізання, ізраїльські суботи - чергові старозавітні свята,
які святкували крім Господніх субіт - все це залишилось в Старому Завіті. Але ж не
десять Божих заповідей, бо це Закон моралі. Якщо шаную родичів, не краду, не
обманюю - люблю ближнього. Люблю Бога - слухаюсь перших чотирьох заповідей. Якщо
хочу показати незгоду з Божим правлінням - перекручу Його заповідь на свій лад. Чи
мудре рішення?
БОГ Є ЛЮБОВ!
|
|
|
Микола Гунько
Новак
Повідомлень: 7
Зареєстрований: 19-2-2008
Місто: Чернівці
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Олексій Мачехін
Бачте, Миколо, християни розрізняють єврейський Шабат і сьомий (божий) день, яким,
за європейським календарем є неділя. Відзначається, відповідно, останній.
В чому, власне, полягає проблема? Хто має ставати на захист чого і від кого?
|
Субота, яку Бог запові святкувати в четвертій заповіді по сьогодні існує, як
визначений день тижня. Відкрийте Євангелію: субота є сьомим днем, бо знаходиться
між п'ятницею - шостим днем тижня і неділею - першим днем тижня, в який воскрес
Христос (Матв. 28:1).
БОГ Є ЛЮБОВ!
|
|
|
Андрій Шпачук
Дописувач
Повідомлень: 67
Зареєстрований: 27-1-2007
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Микола Гунько
Для тих, хто не боїться стати на захист істини |
Взагалі-то, істина не потребує захисту...
| Цитата: |
Хіба розумно змінювати освячений Богом від створення світу суботній день на свій
розсуд? . |
А Ісус Христос дотримувався суботнього дня?
Прочитайте уважно послання до Євреїв. "Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й
той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх."(Євр.4:10)
| Цитата: | | ми маємо вибір - прийняти дар Божого відпочинку, або ж відмовитись від нього.
|
"А Він відказав: Сам Я піду, і введу тебе до відпочинку." (Вих.33:14) Коли душа
знаходить спокій (відпочинок) від тягарів гріха, тоді має цей відпочинок.
"Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!"(Матв.11:28)
а для тих, чия душа не має відпочинку, залишається шукати якийсь день - кому суботу,
кому неділю...
\"Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю
вам на сором!\". (1Кор.15:34)
|
|
|
Микола Гунько
Новак
Повідомлень: 7
Зареєстрований: 19-2-2008
Місто: Чернівці
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Субота дана для людини, лише б вона це розуміла, і вдпочивала в цей день від
звичної праці...
Я підняв болюче питання несумісності четвертої Божої заповіді, де Бог заповів
святкувати суботу і 29 правила лаодикійського собору, де день відпочинку
переміщено з освяченої Богом від створення світу суботи на неділю. Справа
непроста, але потрібна. Бо я не з тих, хто ховає голову в пісок.
БОГ Є ЛЮБОВ!
|
|
|
Андрій Шпачук
Дописувач
Повідомлень: 67
Зареєстрований: 27-1-2007
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Теперішня субота, це не той день суботній, який заповідав євреям Бог. Субота - це
те, що людина могла(?) зробити для Бога, Христос (смерть Його і воскресіння) - це те,
що зробив Бог для людини.
Господь спочив (заспокоївся) після створення світу і людини, а не відпочивав,
нічого не роблячи... Він не потребує відпочинку-бо Він-Бог. А щодо вшанування дня,
то Ісус-Господь і суботі, і воскрес Він першого дня в тижні (неділя-російською
"воскресенье"). І в цей день можна не працювати. А взагалі, для мене кожен день є
днем спокою і кожен день-день Господній.
\"Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю
вам на сором!\". (1Кор.15:34)
|
|
|
Максим Стюфляєв
Модератор
Повідомлень: 1095
Зареєстрований: 13-11-2007
Місто: Лутугине Луганська область
Нема на форумі
Настрій: Файний.
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Тарас Задорожний
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Андрій Шпачук
І в цей день можна не працювати. А взагалі, для мене кожен день є днем спокою і
кожен день-день Господній. |
Нова течія антитрудоголіків? Не працюєте взагалі чи тіки в суботу і неділю?  |
|
|
|
Максим Стюфляєв
Модератор
Повідомлень: 1095
Зареєстрований: 13-11-2007
Місто: Лутугине Луганська область
Нема на форумі
Настрій: Файний.
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Микола Гунько
І справді в четвертій заповіді крім відпочинку в суботу також написано шість днів
працювати.
Якщо зайти в стан суцільної релаксації - довго не протягнеш |
|
|
|
Максим Стюфляєв
Модератор
Повідомлень: 1095
Зареєстрований: 13-11-2007
Місто: Лутугине Луганська область
Нема на форумі
Настрій: Файний.
|
|
| Цитата: | quote]Оригінальне повідомлення від Микола Гунько
Повернусь до питання відпочинкового дня. Є в неті цікавий матеріал про
святкування суботи з 1 по 19 століття. На жаль, матеріал російською, але ці
історичні дані багато речей розкладуть на свої місця.
Большинство язычников в Римской империи поклонялись богу солнца и считали первый
день недели священным. Воскресение Христа в первый день недели и проложило мостик
между христианством и язычеством. И в качестве компромисса лидеры ранней
христианской Церкви стали возвеличивать воскресенье вместо библейской субботы,
святого Господнего дня отдыха. Однако суббота по-прежнему еще соблюдалась.
Преданные сторонники Божьей истины не хотели идти против совести и отказываться
от повелений Божьих. Для них суббота означала больше, чем проблему дней, —
соблюдение субботы свидетельствовало о послушании Богу.
Что рассказывает история о соблюдении субботы в разные века?
На следующих страницах этой главы вы узнаете, что у Бога всегда были люди,
исполненные послушания Ему. Порой их ряды были немногочисленными, но всегда
находились преданные почитатели Его заповедей. Божественная истина звеньями
одной цепи соединила века. А так как вы тоже внимательно изучаете эти страницы, то,
возможно, Святой Дух вдохновит вас встать в ряды верных почитателей Божьих
заповедей. Рассказы о героях Божьих, сохранившиеся в истории на протяжении веков,
вместе с молитвой, возможно, подвигнут вас стать одним из преданных Богу людей.
Первые годы отступничества
Исторические свидетельства первого — пятого веков
Внимательное изучение имеющихся исторических первоисточников, относящихся к
первому — пятому векам, открывает удивительный факт, а именно: священность
библейской субботы была перенесена на воскресенье не сразу — это происходило на
протяжении длительного времени и поэтапно. Доктор Кеннет Стренд, профессор
церковной истории в университете Андрюса в Берриен Спрингс, Мичиган,
категорически утверждает: «До второго века нигде не встречается очевидных
свидетельств еженедельного празднования христианами воскресенья. Первые
упоминания в документах этого столетия идут из Александрии и Рима, мест, где
раньше всего было отвергнуто соблюдение субботы, седьмого дня недели» (The Sabbath In
Scripture and History, c. 330; Review and Herald Publishing Association, 1982).
Александрия отказалась от субботы под влиянием митраизма — поклонения солнцу.
Этот египетский город был языческим религиозным центром, насчитывающим тысячи
почитателей солнца. Постепенно христианская суббота становилась и в Александрии,
и в Риме все менее популярной, поскольку почитатели солнца, составляющие
большинство населения, оказывали сильное влияние на христианское меньшинство.
Ситуация, сложившаяся в Александрии и Риме, не была типичной Для всех городов
империи. Церковный историк-схоласт пятого века Сократ оставил нам следующее
важное свидетельство: «Почти все церкви отмечают священное таинство (тайную
вечерю) по субботам каждую неделю. Однако христиане в Александрии и Риме в силу
некоторых древних традиций отказались от этого. Египтяне в соседних с
Александрией районах и жители Фив соблюдают религиозные собрания по субботам»
(Socrates Scholasticus, Ecclesiastical History, 5.22 (NPNF)/22:132). «Люди в Константинополе почти повсеместно
собираются вместе по субботам, а также и в первый день недели, такой обычай
никогда не соблюдался в Риме или Александрии» (Sozomen, Ecclesiastical History, 7.19 (NPNF) 2/2:390).
Как мы уже заметили выше, замена субботы воскресеньем происходила постепенно. В
самом начале воскресенье у христиан оставалось рабочим днем, но включало
проведение службы в честь воскресения. Этот день не сразу вытеснил субботу, о чем
ясно говорят приведенные выше цитаты. В течение 200 лет (100-300 гг. по Р. Хр.)
соблюдались как воскресенье, так и суббота. Но направление, заданное указами
Константина и других, вело к замене субботы на воскресенье.
И все же каждый истинно преданный Богу сопротивлялся этому. Исторические
документы свидетельствуют о глубоком интересе к почитанию субботы. У Бога были
преданные Ему и послушные последователи, которые защищали Божью истину. И хотя
свеча этой истины иногда лишь мигала, стойкие приверженцы этой истины охраняли ее
пламя.
Первое столетие по Р. Хр.
Иосиф Флавии. «Нет ни одного эллинского или варварского города, ни одной такой
нации, куда бы не проник обычай отдыхать в седьмой день!» (M'Clatchie, Notes and Queries on China and
Japan, edited by Dennys, Vol. 4, Nos. 7, 8, p. 100).
Христиане первого века. «Тогда духовное семя Авраама полетело в Пел, на другую
сторону Иордана, где они нашли безопасное место для убежища и могли служить
своему Господу и соблюдать субботу» (Eusebius's Ecclesiastical History, b, 3, chapter 5).
Филон. Провозглашает седьмой день праздничным не в этом или том городе, а во
вселенной (M'Clatchie, Notes and Queries, Vol. 4, 99).
Второй век по Р. Хр.
Ранние христиане. «Первые христиане испытывали великое благоговение перед
субботой и проводили день в поклонении и проповедях. И, вне всякого сомнения, они
взяли это от самих апостолов, что подтверждают несколько письменных свидетельств
по этому вопросу» (Dialogues on the Lord's Day, p. 189. London: 1701, by Dr. Т. Н. Morer, a Churcli of England divine).
«Суббота представляла крепкие узы, которые объединили их с жизнью всего народа, а
в соблюдении священной субботы они следовали не только примеру, но также и
заповеди Иисуса» (Geschichte des Sonntags, pp. 13, 14).
Христиане, обращенные из язычников, также соблюдали субботу (Gieseler's Church History, Vol. 1, ch.
2, par. 30, р. 93).
«Первые христиане на самом деле чтили субботу иудеев... поэтому христиане долгое
время придерживались соглашения по поводу субботы, отдельные части их закона
читались на богослужениях; и это продолжалось до Лаодикийского церковного
собора» (The Whole Works of Jeremy Taylor, Vol. IX, p. 416, R. Heber's Edition, Vol. XII, p. 416).
«Совершенно ясно, что древняя суббота оставалась и соблюдалась христианами
восточной церкви, наряду с празднованием дня Господа, около трехсот лет после
смерти нашего Спасителя» (A Learned Treatise of the Sabbath, p.77). (Примечание. Под «днем Господа»
писатель имеет в виду воскресенье, а не настоящий день Господень, который Библия
называет святым днем отдыха. Эта цитата показывает, что празднование воскресенья
появилось в первые века, вскоре после смерти апостолов. Вспомните, что Павел
предсказал великое «отступление» от истины, которое имело место после его
смерти.)
Третий век по Р. Хр.
Египет. («Оксиринкский папирус», 200-250 гг. по Р. Хр.) «Если вы не сделали субботу
настоящим священным днем покоя, вы не увидите Отца» (The Oxyrhynchus Papyri, pt. 1, р. 3, Logion 2, verso
4-11, London: Offices of the Egypt Exploration Fund, 1898).
Ранние христиане. «Седьмой день, суббота, торжественно отмечался Христом,
апостолами, простыми христианами до Лаодикийского собора, который упразднил его»
(Dissertation on the Lord's Day, pp. 33, 34, 44).
От Палестины до Индии (Церковь Востока). До 225 года по Р. Хр. существовали большие
епархии или ассоциации Церкви Востока (соблюдающих субботу), они простирались от
Палестины до Индии (Mingana, Early Spread of Christianity, Vol. 10, p. 460).
Индия (Буддистское противостояние, 220 г. по Р. Хр.). Кишанская династия Северной
Индии созвала знаменитый совет буддистских священнослужителей в Вейсалии, чтобы
прийти к единообразию среди буддистских монахов в вопросе соблюдения священного
дня покоя. Некоторые, находясь под сильным впечатлением от книг Ветхого Завета,
начали почитать священную субботу (Lloyd, The Creed of Half Japan, p.23).
Четвертый век no P. Хр.
Италия и Восток. «Это соблюдалось в основном в восточных церквах и в некоторых
западных... В Милане, к примеру, суббота не почиталась... но восточные церкви или
любые другие, соблюдающие этот день, были склонны к иудаизму; они собирались
вместе в субботний день для поклонения Иисусу Христу, Господину субботы» (History of the
Sabbath, Part. 2, par. 5, pp. 73, 74. London: 1636. Dr. Heylyn).
Лаодикийский собор — 365 г. по Р. Хр. «Канон 16 — в субботу Евангелие и другие части
Священного Писания должны читаться вслух». «Канон 29 — христиане не должны
иудействовать и бездельничать в субботу, но должны работать в этот день, однако
воскресенье они должны особенно почитать и, будучи христианами, должны по
возможности не работать в этот день» (Hefele's Councils, Vol. 2, b. 6).
Восток. «Древние христиане очень чтили субботу, седьмой день недели... Совершенно
ясно, что все восточные церкви и большая часть мира соблюдали субботу как
праздник... Афанасий говорит нам, что они собирались на религиозные собрания по
субботам не под влиянием иудаизма, но для поклонения Иисусу, Господину субботы.
Епифан говорит
то же» (Antiquities of the Christian Church, Vol. II, Book XX, chap. 3, Sec. 1, 66.1137, 1138).
Абиссиния. «Во второй половине этого столетия Святой Амвросий Миланский
официально подтвердил, что абиссинский епископ Мазес «объехал почти всю страну
Серее (Китай)». Более семнадцати веков абиссинская церковь продолжала освящать
субботу как священный день, согласно четвертой заповеди» (Ambrose, De.Moribus, Brachmanorium Opera
Omnia, 1132, found in Migne, Patrologia Latina, Vol. 17, pp. 1131-1132).
Испания — Синедрион Эльвира, 305 г. по Р. Хр. Канон 26 синедриона Эльвира показывает,
что церковь Испании в это время соблюдала субботу, седьмой день недели. «Что
касается поста каждую субботу: решено, что ошибка должна быть исправлена в
соблюдении поста каждую субботу». Это решение собора находится в прямой
оппозиции к политике, проводимой римской церковью, объявившей заповеданную
субботу постным днем, чтобы унизить ее и отвратить от нее людей.
Персия, 335—375 гг. по Р. Хр. (40 лет преследования при Шапуре II). Общее недовольство
против христиан: «Они презирают нашего бога — солнце, они проводят священные
служения по субботам, они оскверняют священную землю, хороня своих умерших в ней»
(Truth Triumphant, p.170).
Пятый век по Р. Хр.
Христиане пятого века. Даже до пятого века соблюдение еврейской субботы
продолжалось в христианской Церкви (Ancient Christianity Exemplified, Lyman Coleman, ch. 26, sec. 2, p. 527).
В день Иеронима (420 г. по Р. Хр.) самые благочестивые христиане делали обычную
работу в воскресенье (Treatise of the Sabbath Day, by Dr. White, Lord Bishop of Ely, p. 219).
Франция. «И везде, за исключением Веспера и Ноктюрна, у них нет богослужений, кроме
субботы (священного дня отдыха) и воскресенья» (John Cassian, a French monk, Instituttes, Book 3, ch. 2).
Африка. «Августин порицает тот факт, что в двух соседних церквах в Африке в одной
соблюдают седьмой день, субботу, в другой держат пост в этот день» (Dr. Peter Heylyn, The
History of the Sabbath, p. 416).
Испания. «Амвросий освятил седьмой день как священный день покоя (как он сам
говорит). Амвросий имел большое влияние в Испании, которая также соблюдала
субботу» (Truth Triumphant, p. 68).
Сидон (говоря о короле Теодоре Готском, 454-526 гг. по Р. Хр.) «Дело в том, что в прошлом
на Востоке был обычай почитать субботу, так же как и воскресенье, и проводить
священные собрания, в то время как, с другой стороны, люди на Западе, тяготеющие к
воскресенью, пренебрегают празднованием субботы» (Apolhnaris Sidonii Epistolse, lib. 1,2; Migne, 57).
Италия — Милан. «Амвросий, досточтимый епископ Миланский, сказал, что когда он был
в Милане, он соблюдал субботу, но когда он был в Риме, то соблюдал воскресенье.
Отсюда пошла пословица: "Когда ты в Риме, делай, как римляне"» (Heylyn, The History of the Sabbath,
1612).
Константинополь. «Люди Константинополя почти везде собирались по субботам, а
также в первый день недели — обычай, которого никогда не придерживались в Риме и в
Александрии» (Socrates, Ecclesiastical History, Book 7, chap. 19).
Египет. «В Египте есть города и деревни, где вопреки установленному люди
собираются вместе по субботам вечерами и, хотя они перед этим обедали, участвуют в
таинствах» (Sozomen, Ecclesiastical History, Book 7, chap. 19).
Папа Иннокентий, 402-417 гг. по Р. Хр. Папа Сильвестр (314-335) был первым, кто приказал
церквам держать пост в субботу, а папа Иннокентий (401-417) сделал это
неукоснительным законом в церквах, которые были послушны ему. (Чтобы развенчать
субботу.) «Иннокентий приказал соблюдать пост в субботу, святой день покоя» (Dr. Peter
Heylyn, History of the Sabbath, Part 2, ch. 2, p. 44).
Беглый раб u престолонаследник — свидетели Библейской истины
Истина о субботнем дне жила в шестом—одиннадцатом веках
Патрик был пойман в своей деревне, избит и брошен на корабль. Придя в себя, он
узнал, что его везут в Ирландию как раба. Спустя некоторое время он разработал
план побега.
Он отправился в Галлию, где, как он слышал, проповедовали Евангелие, принял его и
был крещен. Чувствуя себя ответственным за проповедь Евангелия в стране,
поработившей его, он отправился в Ирландию. Здесь он произносил волнующие
библейские проповеди, которые приводили массы к подножию креста. Даже «высокие
короли» Ирландии были потрясены его глубокими духовными проповедями.
Однажды сын короля, Конал, вместе с тысячами других людей был окрещен Патриком.
Правнук Конала, Колумба, должен был наследовать королевский трон после своей
матери Эйтны. Колумба принял библейскую весть, проповедуемую Патриком. Он пошел
так далеко, что оставил трон ради Христа. Как и Патрик, он считал, что Библия —
единственный фундамент веры. Особый смысл он вкладывал в необходимость
исполнения Десяти Заповедей, которые он называл «Законом Христа».
Божий Дух действовал через Колумбу. Приблизительно в 563 году по Р. Хр. он основал
христианскую школу и миссионерский центр на маленьком острове Иона в стороне от
британского побережья. Предполагается, что он собственноручно скопировал Новый
Завет 300 раз, а также большие отрывки из Ветхого Завета.
Согласно д-ру Лесли Хардингу и его выдающейся работе «Кельтская церковь в
Британии», одной из характерных черт кельтов является святое отношение к
библейской субботе. Последние часы жизни Колумбы, как записано, были следующими:
«Продолжая работать в Шотландии в течение 34 лет, он ясно и открыто предсказал свою
смерть и в субботу девятого июня сказал своему ученику Диермиту: "Сегодня суббота,
святой день, это день покоя, и таковым он будет для меня, так как он положит конец
моему труду"» (The Celtic Church in Britain (SPCK), 1972, pp. 80-89).
Эндрю Лэнг в своей работе по истории кельтской церкви говорит: «Они работали в
воскресенье и соблюдали субботу как день отдыха» (A History of Scotland, Andrew Lang, Vol. 1, p. 96). В
своей летописи «История религии Шотландии» Моффет добавляет: «В кельтских
церквах в давние времена в Ирландии, как и в Шотландии, стало привычкой чтить
субботу, день отдохновения у евреев, как день отдыха от труда. Они придерживались
четвертой заповеди о седьмом дне недели» (с. 140).
Так Патрик и Колумба — один беглый раб, другой — наследник трона — несли людям
свет истины Божьей, зажженный в Ирландии и Шотландии во времена средневековья (Truth
Triumphant, Pacific Press Publishing, 1944, p. 108).
Шестой век по Р. Хр.
Шотландская церковь. «В этом последнем примере видно, что они следовали обычаю,
следы которого уходят к ранней монашеской церкви в Ирландии, когда чтили субботу
как день Господень и отдыхали от всякого труда» (W. Т. Skene, Adamnan Life of St. Columba, 1874, p. 96).
Шотландия, Ирландия. «Нам кажется, что мы видим здесь намек на обычай,
соблюдающийся ранней монашеской церковью Ирландии, — почитание субботы, дня
отдыха» (History of the Catholic Church in Scotland, Vol. 1, p. 86, written by Catholic historian Bellesheim).
Седьмой век по P. Хр.
Шотландия и Ирландия. Профессор Джеймс Моффат, д-р богословия, профессор истории
Церкви в Принстоне, говорит: «Кажется, стало обычаем в кельтских церквах в ранние
времена в Ирландии, а также в Шотландии соблюдать субботу, день отдыха у евреев,
как день покоя. Они чтили четвертую заповедь о седьмом дне недели» (The Church in Scotland, p.
140).
«Кельты пользовались Библией на латинском языке, но не «Вульгатой» (R. С.) и
соблюдали субботу как день отдыха со специальными религиозными службами в
воскресенье» (Flick, The Rise of the Medieval Church, p. 237).
Рим. Григорий I (590—604 гг. по Р. Хр.) выступал против «римских граждан, которые не
работали в субботу» (Nicene and Post-Nicene Fathers, Second Series, Vol. XIII, p. 13, epist. 1).
Папа Григорий I, 590—604 гг. по Р. X. «Григорий, епископ милостью Божьей к возлюбленным
сынам своим, горожанам Рима: мне стало известно, что определенные люди с завидным
упорством распространяют среди вас учения, искажающие и опровергающие святую
истину. Так, они запрещают что-либо делать в субботу. Как иначе мне назвать их, если
не проповедниками антихриста?» (Epistles, b. 3:1).
Восьмой век по Р. Хр.
Синедрион Лифтина, Бельгия — 745 по Р. Хр. (посещенный Бонифацием). «Третье
обращение этого собора предупреждает против соблюдения субботы, ссылаясь на указ
Лаодикийского собора» (Dr. Hefele, Conciliengesch, 3, 512, sec. 362).
Индия, Китай, Персия и т. д. «Широко распространенным и прошедшим испытание
временем являлось почитание седьмого дня — субботы среди верующих Церкви
Востока и христиан Святого Фомы в Индии, которые никогда не были связаны с Римом.
Этот день соблюдался и теми, кто порвал с Римом после Халкедонского собора, а
именно: абиссинцами, якобитами, маронитами и армянами» (Schaff-Herzog, The New Encyclopaedia of
Religious Knowledge, art. «Nestorians»; also Realencyclopaedie fur Protestantische Theologie und Kirche, art. «Nestorianer»).
Китай - 781 г. по Р. Хр. В 781 году по Р. Хр. в Китае был изготовлен знаменитый памятник
из мрамора, свидетельствующий о росте числа христиан в этой стране. Состоящая из
763 слов выдержка из посвящения памятнику, установленного в 1625 г. возле города
Чанган, где и сейчас он находится в «Роще скрижалей», подтверждает, что там чтили
субботу: «На седьмой день мы предлагаем приносить жертвы, после того как очистим
наши сердца и получим отпущение наших грехов. Название этой религии, такой
совершенной и такой превосходной, трудно выговорить, но она освещает тьму своими
прекрасными наставлениями» (Chris-.tianity in China, M. 1'Abbe Hue. Vol. I, ch. 2, pp. 48, 49).
Девятый век по Р. Хр.
Болгария. «Болгария на заре своей евангелизации четко усвоила, что в субботу
нельзя выполнять никакую работу» (Responsa Nicolai Papae I and Consulta Bulgaroruin, Responsum 10, found in Mansi,
Sacrorum Concilorum Nova et Aniplissima Collectio, Vol. 15; p. 406; also Hefele, Conciliengeschichte, Vol. 4, sec. 478).
Болгария. Папа Николай I в ответ на письмо Богариса, наследного принца Болгарии.
«Вопрос 6. — Купание разрешается в воскресенье. Вопрос 10. — Необходимо прекратить
работу в воскресенье, но не обязательно — в субботу» (Hefele, 4 346-352, sec. 478).
Болгария. «Папа Николай I в девятом веке послал наследному принцу Болгарии
большой документ, в котором говорится, что следует прекратить работу в
воскресенье, а не в субботу. Глава греческой церкви, оскорбленный вмешательством
папства, объявил папу отлученным от церкви» (Truth Triumphant, p. 232).
Десятый и одиннадцатый века ко Р. X.
Церковь Востока — Курдистан. «Несторианцы не ели свинины и соблюдали субботу. Они
не верили ни в тайную исповедь, ни в чистилище» (Schaff-Herzog, The New Encyclopaedia of Religious Knowledge,
art. «Nestorians»).
Шотландия. «У них был еще один обычай: пренебрегать почитанием воскресенья,
посвящая себя всевозможным делам в этот день, как и в другие дни. То, что это
противоречило закону, она (королева Маргарита) доказала им как волей случая, так и
властью. "Давайте почитать воскресенье, — сказала она, — потому что это день
воскресения нашего Господа, давайте не будем больше работать в этот день, памятуя,
что мы в этот день были освобождены от рабства сатаны. Благословенный папа
Григорий утверждает то же самое"» (Life of Saint Margaret, Turgot, p. 49 British Museum Library).
Шотландия. Историк Скин комментирует работу королевы Маргариты. «Следующим
пунктом у нее было то, что почитание воскресенья проводилось не должным образом, а
это показывает, что люди следовали обычаю, следы которого уходят в раннюю церковь
Ирландии, по которому суббота соблюдалась как священный день покоя, в который
люди отдыхали от всякого труда» (Skene, Celtic Scotland, Vol. 2, р. 349).
Шотландия и Ирландия. «Ратклиф Барнетт в своей книге о пылкой королеве-католичке
Шотландии, которая в 1060 году первой предприняла попытку разрушить братство
Колумбы, пишет: "В этом случае шотландцы придерживались традиции древней
ирландской церкви, которая почитала субботу, а не воскресенье как день отдыха"»
(Barnett, Margaret of Scotland: Queen and Saint, p. 97).
Собор в Клермонте. «Во время первого крестового похода папа Урбан II издал указ на
церковном соборе в Клермонте (1095 г. по Р. Хр.), что суббота отменяется в честь Девы
Марии» (History of the Sabbath, p. 672).
Константинополь. «Так как вы соблюдаете субботу с евреями, а воскресенье — с нами,
вы, похоже, подражаете назарянам» (Migne, Patrologia Latina, Vol. 145, р. 506; also Hergenroether, Photius, Vol. 3, p.
746).
Примечание: Назаряне были христианского вероисповедания.
Греческая церковь. «Соблюдение субботы, как вы знаете, является предметом спора
между греками и латинами» (Neale, A History of the Holy Eastern Church, Vol. 1, p. 731).
Примечание: Речь идет об отделении греческой церкви от латинской в 1054 году.
Эхо альпийских гор — это колол истины
Истина о субботнем дне жила и в двенадцатом—шестнадцатом веках
Даже в средние века, когда преследования папских властей достигли своей
наивысшей точки, суббота не была полностью забыта как день отдыха. Хотя нет четких
исторических свидетельств о том, что все вальденсы соблюдали библейскую субботу,
можно утверждать, что некоторые соблюдали этот день. Вальденсы — это группа
христиан, которые верили в Библию и не принимали никаких других символов веры,
кроме Священного Писания. Они рассматривали Иисуса как единственного главу
Церкви, за что часто подвергались суровому преследованию.
Вынужденные скрываться в горах на юге Франции и севере Италии, они спускались в
города Франции, Швейцарии и Италии переодетые купцами. В постоянной тревоге,
часто рискуя жизнью, они раздавали жаждущим узнать истину тщательно переписанные
от руки отрывки из Библии, которые они прятали в своих длинных широких одеждах.
Д-р Дэниэл Аугсбергер из университета Андрюса сделал следующее интересное
наблюдение в отношении вальденсов: «Интересно отметить, что примеры соблюдения
вальденсами субботы имели место там, где их проповедь имела наибольший успех»
(Daniel Augsberger, The Sabbath in Scripture and History, Review and Herald Publishing Association, 1982, p. 208). Вне всякого
сомнения, тот факт, что вальденсы придавали особое значение Священному Писанию,
способствовал более глубокому пониманию важности соблюдения субботы. Однажды в
1420 году на севере Франции властями были раскрыты секретные собрания группы
почитателей субботы, 16 или 18 человек были арестованы. Вместе с проповедником они
были осуждены церковным трибуналом, называемым «инквизиция». Доступные
документы того периода сообщают, что группу обвинили в ереси. В обвинение среди
прочего было включено «почитание субботы как священного дня отдыха». Проповедник
группы Бертоул Турин был казнен за призыв в проповеди к соблюдению субботы (Daniel
Augsberger, The Sabbath in Scripture and History, p. 209).
В своей книге «Истина или пропаганда» мой хороший друг пастор Джордж Вандеман,
участник телепрограммы «Написано», рассказывает такую замечательную историю:
«Несколько лет назад пастор повел группу молодых людей на экскурсию по долинам
вальденсов в Пьемонте. Однажды вечером они пели, собравшись вокруг костра, и
рассказывали миссионерские истории. Несколько человек из вальденсов подошли к
ним и, стоя в темноте, слушали пение и рассказы. Их сердца были тронуты рассказами
и пением о Втором пришествии Христа.
Когда песни и рассказы закончились, старший из вальденсов вышел на свет от костра
и сказал: "Вы должны нести это людям! Мы, вальденсы, имеем гордое наследие. Мы
гордимся историей нашего народа, они боролись за право поднять свет истины на
склоны этих гор, распространить во все долины... Это великое наследие нашего
прошлого. Но у нас нет будущего. Мы перестали учить тому, во что мы когда-то верили.
Грустно, оттого что мы не идем вперед, чтобы мужественно смотреть в будущее. Вы
должны нести это людям!"
Крик веков, как звон, разносится по коридорам времени, всякий раз отдаваясь эхом в
наших ушах. Кто-то должен продолжить начатое дело. Кто-то должен нести дальше
факел истины. Кто-то должен свято хранить истину, за которую Он умер. Кто-то должен
стоять на страже, до того как Он придет» (Truth or Propaganda, George Vandeman, Pacific Press Publishing Association,
1986, pp.164, 165).
Двенадцатый век но Р. Хр.
Ломбардия. «Свидетельства о почитателях субботы прослеживаются во времена
Григория I, Григория VII и в двенадцатом веке в Ломбардии» (Strong's Cyclopaedia, I, 660).
Вальденсы. «Среди документов одних и тех же народов мы находим объяснение Десяти
Заповедей, датированное Бойером 1120 г., включая соблюдение субботы, что означало
прекращение всех мирских работ» (Blair, History of the Waldenses, Vol. 1, p. 220).
Уэльс. «Есть свидетельства, что почитание субботы в Уэльсе преобладало до 1115 г. по
Р. Хр., пока первый римский епископ не обосновался в Сен-Дэвисе. Но даже тогда не
все старые уэльсские церкви, где почиталась суббота, преклонили колена перед
Римом, многие спрятались в убежищах» (Lewis, Seventh Day Baptists in Europe and America, Vol. 1, p. 29).
Пасагини. Автор-папист Бонаций писал следующее против «Пасагини»: «Не только
некоторые, но многие знают, что из себя представляют ошибки тех, кого называют
пасагини... Первое: они учат, что мы должны почитать субботу. Более того, они
осуждают и отвергают всех отцов церковных и всю римскую церковь» (D'Achery, Spicilegium I, f.
211-214; Muratory, Antiq. med. aevi. 5, f. 152, Dr. Hahn, 3, 209).
Венгрия, Франция, Англия, Италия, Германия. (Относительно соблюдающих субботу
пасагини.) «Распространение ереси в это время просто невероятное. От Болгарии до
Эбро, от Северной Франции до Тибера — мы встречаем ее везде. Целые страны, такие,
как Венгрия и Южная Франция, заполнены ею. Она проникла во многие другие страны: в
Германию, в Италию, в Нидерланды и даже появилась в Англии» (Dr. Hahn, Gesch, der Ketzer, 1, 13,
14).
Тринадцатый Век по P. Хр.
Вальденсы. «Говорят, что святой папа Сильвестр был антихристом, о котором в
Послании святого Павла упоминается как о сыне погибели. Также говорят, что должно
быть почитание субботы» (Ecclesiastical History of the Ancient Churches of Piedmont, p. 169).
Примечание: Пьедмонт —видный римский католический автор, который писал о
вальденсах.
Вальденсы Франции. «Инквизиторы... (объявили), что знак Vaudois — "достоин смерти"
означал, что этот человек следовал за Христом, почитая заповеди Божьи» (History of the
Inquisition of the Middle Ages, H. C. Lea, Vol. 1).
Четырнадцатый век по P. Хр.
Вальденсы. «Мы должны поклоняться только одному Богу, Который способен помочь
нам, а не умершим святым; мы должны поддерживать святую субботу» (Luther's Forerunners, р.
38).
Англия, Голландия, Богемия. «Мы писали о соблюдающих субботу в Богемии,
Трансильвании, Англии и Голландии в период между 1250 и 1600 гг. по Р. Хр.» (Wilkinson, p. 309).
Богемия, 1310 (современная Чехо-Словакия). «В 1310 году, за 200 лет до выхода тезисов
Лютера, богемское братство составляло одну четвертую населения Богемии, и они
общались с вальденсами, которые обосновались в Австрии, Ломбардии, Богемии,
Северной Германии, Бранденбурге и Мо-равии. Эразм указывал, насколько твердо
богемские валь-денсы придерживались седьмого дня, субботы» (Armitage, A History of the Baptists, p.
318; Сох, The Literature of the Sabbath Question, vol. 2, pp.201-202).
Норвегия. В «Катехизисе», которым пользовались в течение четырнадцатого века,
заповедь о субботнем дне читалась следующим образом: «Вы не должны забывать
соблюдать седьмой день» (цитируется из: Documents and Studies Concerning the History of the Lutherna Catechism in the
Nordish Churches, p. 89. Christiania: 1893).
Норвегия. «Также священники заставляют людей соблюдать субботу, как воскресенье»
(Theological Periodicals for the Evangelical Lutheran Church in Norway, Vol. 1, p. 184. Oslo).
Пятнадцатый век по P. Xp.
Богемия. «Эразмус свидетельствует, что даже на рубеже 1500 года эти богемцы не
только скрупулезно соблюдали субботу, но и назывались субботниками» (Сох, The Literature
of the Sabbath Question, Vol. 2, pp. 201, 202; Truth Triumphant, p. 264).
Норвегия. Церковный собор, проведенный в Бергене, Норвегия, 22 августа 1435 г. «Первый
вопрос касался соблюдения субботы. Архиепископ обратил внимание на тот факт, что
люди в различных местах королевства соблюдают священную субботу. А это строго
запрещено, как говорится в церковном законе, — запрещено соблюдать и принимать
праздники, помимо указанных папой, архиепископом и епископами» (The History of the Norwegian
Church under Catholicism, R. Keyser, Vol. II, p. 488. Oslo: 1858).
Норвегия, 1435 год, провинциальный католический собор в Бергене. «Нам сообщили, что
некоторые люди в различных районах королевства приняли и чтили субботний день.
Это строго запрещено по священному церковному канону — каждому и всем соблюдать
какие-либо дни, за исключением тех, которые установили священный папа,
архиепископ или епископы. Вне всякого обсуждения, соблюдение субботы не должно
иметь места в дальнейшем до тех пор, пока это не будет начертано в каноне. Поэтому
мы рекомендуем тем друзьям Бога по всей Норвегии, кто хочет быть послушным
священной Церкви, прекратить соблюдение субботы, остальным мы запрещаем под
страхом сурового церковного наказания чтить субботу как святой день» (Dip. Norveg., 7,
397).
Норвегия, 1436 год, церковная конференция в Осло. «Запрещается под страхом того же
наказания чтить субботу как священный день, отказываясь от труда в этот день»
(History of the Norvegian Church, p. 401).
Франция — вальденсы. «Король Франции Луи XII (1498—1515), будучи информирован врагами
вальденсов, населяющих часть провинции Прованс, что на их счету несколько
отвратительных преступлений, поручил магистру по запросам и одному доктору
Сорбонны провести расследование по этому поводу. По возвращении они доложили, что
посетили все приходы, но не обнаружили никаких следов преступлений, в которых эти
люди обвинялись. Наоборот, они соблюдают субботу, таинства крещения, согласно
примитивной церкви учат своих детей христианской вере и заповедям Божьим. Король,
заслушав доклад, клятвенно заявил, что эти люди лучше, чем он сам, чем его люди»
(History of the Christian Church, Vol. II, pp. 71, 72, third edition. London: 1818).
Господин субботы — это Господь, за Которого стоит умереть
Истина о субботнем дне жила на протяжении шестнадцатого—двадцатого веков
Освальд Глайт постоянно рисковал своей жизнью, отстаивая истину о субботе. Он был
схвачен в 1545 году во время своей евангельской миссии в Центральной Европе.
Отсидев в тюремном заключении более года, он проснулся однажды среди ночи от
громкого топота в коридоре, ведущем к его камере. Жестокие наемники связали его по
рукам и ногам, протащили через весь город и бросили в Дунай. Они не понимали, что
истина, за которую он отдал свою жизнь, разойдется, подобно кругам на воде от
брошенного камня, по всей Центральной Европе. Более того, эта истина достигла и
Великобритании, и Скандинавии, а затем и Америки. Многие из первых английских
почитателей субботы — седьмого дня готовы были умереть за Господина субботы.
Джон Джеймс, английский священник и почитатель субботы, читал проповедь
субботним днем 19 октября 1661 года, когда в церковь вошли полицейские и объявили от
имени короля Чарльза II, что он арестован. Но священника трудно было запугать, он
продолжал свою проповедь. Возникло смятение. Джеймс был арестован, судом ему были
предъявлены ложные обвинения. Он был приговорен к повешению. Несмотря на смелые
обращения его жены к королю, приговор был исполнен. После повешения тело
священника было расчленено, сердце вынуто и брошено в огонь, а голова насажена на
кол возле его церкви — как предостережение всем, кто соблюдал субботу.
Преданность Джона Джеймса вере говорит сама за себя. Его мужество показывает силу
Бога. Пролитая им кровь заставляет помнить: «В вопросе истины не может быть
компромисса!» Слова Священного Писания взывают к нашему поколению:
Посему и мы, имея вокруг себя такое облако свидетелей, свергнем с себя всякое
бремя и запинаюшдй нас грех, и с терпением будем проходить предлежащее нам
поприще (Евр. 12:1).
«Друг, возьми истину и неси ее. Жизнь преданных вере мучеников средневековья —
великий пример для вас!» (Tell It To The World, Mervyn Maxwell, Pacific Press Publishing Association, 1976, pp. 71—73).
Шестнадцатое столетие по P. Хр.
Россия — церковный собор, Москва, 1503. «Обвиняемые (почитатели субботы) были
вызваны в суд, они открыто признали новую веру и защищали ее. Самые видные из них:
государственный секретарь Курицын, Иван Максимов, Касьян, архимандрит
Новгородский, — были приговорены к смертной казни и публично сожжены в клетках в
Москве 27 декабря 1503 года» (Н. Sternberfi, Geschichte derJuden, Leipzig, 1873, pp. 117-122).
Швеция. «Преследование соблюдающих субботу продолжалось долго, наказывали даже
за небольшие дела, способные утвердить празднование субботы» (Bishop Anjou, Svenska Kirkans
Historia efter Motet i Upsala).
Лихтенштейн. «Почитатели субботы учат: священный день отдыха, т. е. суббота, все же
должен соблюдаться. Они говорят, что воскресенье — это изобретение папы» (Refutation of
Sabbath, by Wolfgang Capito, published 1599).
Богемия — Богемское братство. Д-р Кокс говорит: «Я нахожу у Эразмуса, что в ранний
период Реформации, во • время, к которому относится его творчество, в Богемии были
почитатели субботы, которые не только соблюдали седьмой день, но, как было
сказано, обязательно отдыхали в этот день» (Literature of the Sabbath Question, Cox, Vol. II, pp. 201,202).
Перечень церквей, сделанный историком, — 16 век. «Почитатели субботы назывались
так потому, что они отвергали воскресенье — ложный день Господень, о котором нет
повеления в Священном Писании, только одну субботу они считали священной, так как
Бог отдыхал в этот день и заповедал чтить его как священный и отдыхать в этот
день» (A. Ross).
Германия. Д-р Эк, опровергая реформаторов: «Именно церковь силой своего
могущества перенесла святой день покоя с субботы на воскресенье, в Священном
Писании этого нет» (Dr. Eck's Enchiridion, 1533, pp. 78,79).
Европа. Примерно в 1520 году многие из почитателей субботы находили приют в
поместье лорда Леонгарда Лихтенштейна, «так как принцы Лихтенштейна соблюдали
истинный священный день покоя — субботу» (History of the Sabbath, J. N. Andrews, p. 649).
Норвегия, 1544. «Некоторые из вас, несмотря на предупреждение, соблюдают субботу. Вы
должны быть сурово наказаны. Всякий, соблюдающий субботу, кого сумеют найти,
должен заплатить штраф 10 марок» (History of King Christian the Third, Niels Krag and S. Stephanius).
Финляндия, 6 декабря 1554. Письмо шведского короля Густава Ваза I к народу Финляндии:
«Недавно мы узнали, что некоторые люди в Финляндии опустились до того, что стали
соблюдать седьмой день — субботу» (State Library at Helsingfors, Reichsregister, Voin.J, 1554, Teil В. В. leaf 1120,
pp. 175-180a).
Швейцария. «Соблюдение субботы — это часть закона о морали. Она была священной с
сотворения мира» (ref. Noted Swiss writer, R. Hospinian. 1592).
Голландия и Германия. Барбара Тьерская, казненная в 1529 году, сказала: «Бог
заповедал нам отдыхать на седьмой день». Другая мученица, Кристина Толингерин, в
отношении священных дней и воскресенья сказала так: «В шесть дней Господь создал
мир, на седьмой день Он отдыхал. Другие священные дни введены папами, кардиналами,
архиепископами» (Martyrology of the Churches of Christ, commonly called Baptists, during the era of the Reformation, from the Dutch of
T. J. Van Braght, London, 1850,1, pp. 113-114).
Семнадцатый век по Р. Хр.
Англия, 1688. «Здесь, в Англии, есть девять или десять церквей, где чтят субботу,
кроме того, есть много отдельных последователей, возвышенно чтящих ее» (Stennet's letters,
1668 and 1670. Сох, Sab., 1, 268).
Англия. М-р Томас Бамфилд, бывший спикер одного из Кромвелевских парламентов,
защищал интересы соблюдающих седьмой день и был посажен в Ильчестерскую тюрьму
за свои религиозные принципы (Calamy 2, 260).
Швеция и Финляндия. «Мы можем удостовериться в этих мнениях почти на всей
территории Швеции тех дней, от Финляндии до Северной Швеции. В районе Упсалы
фермеры соблюдали субботу вместо воскресенья. Примерно в 1625 году эта религиозная
тенденция стала такой значимой в этих странах, что не только простой народ
почитал субботу, но и многие священники» (History of the Swedish Church, Vol. I, p. 256).
Америка, 1664. «Стивен Мамфорд, первый субботник в Америке, приехал из Лондона в 1664
году» (Hist. of the Seventh-day Baptist Gen. Conf. byJas Bailey, pp. 237, 238).
Америка, 1671 — баптисты седьмого дня. «Отошли от баптистской церкви, чтобы чтить
субботу» (See Bailey's History, pp. 9,10).
Англия. Чарльз I, 1647, выражая свое сомнение членам парламентской комиссии: «В
Священном Писании ничего не сказано, когда следует перестать чтить субботу или
перенести этот день на воскресенье, следовательно, это церковные власти изменили
один день на другой» (Сох, Sabbath Laws, p. 333).
Англия — Джон Мильтон. «Было бы куда безопаснее соблюдать седьмой день, следуя
заповеди Божьей, а не простому человеческому предложению принять первый день» (Sab.
Lit. 2, 46-54).
Восемнадцатый Век по Р. X.
Германия, Теннгард Нюрембергский. «Он строго придерживается доктрины субботнего
дня, так как это одна из Десяти Заповедей» (Bengel's Leben und Wirken, Burk, p. 579).
Он сам говорит: «Ничто не указывает на то, чтобы субботу заменить на воскресенье
(р. 366). Господь Бог освятил последний день недели. Антихрист же указал на первый
день недели» (Kl. Auszug aus Tennhardt's Schriften, p. 49, printed 1712).
Богемия и Моравия (современная Чехо-Словакия). Их история в период с 1635 по 1867 гг.
так описана Адольфом Дуксом: «Жизнь субботников была ужасной. Их книги и труды
должны были доставляться в Карлсбадскую консисторию для сожжения» (Aus Ungam, pp. 289—291.
Leipzig, 1880).
Моравия — граф Зинзендорф. В 1738 году Зинзен-дорф писал следующее о том, что он
соблюдает субботу:
«Я уже много отдыхаю в субботу, а наше воскресенье не считается с законами
Евангелия» (Budingsche Saminlung, Sec. 8, р. 224, Leipzig, 1742).
Америка, 1741 (Моравское братство после отъезда Зин-зендорфа из Европы). «Это особый
случай, он заслуживает, чтобы его отметили, так как он отправился в Вифлеем, чтобы
соблюдать седьмой день как день отдыха» (Id., pp. 5,1421,1422).
Америка. Но прежде чем Зинзендорф и моравы в Вифлееме начали соблюдать субботу, в
Пенсильвании образовалась небольшая группа немецких субботников (Rupp's History of Religious
Denominations in the United States, pp. 109—123).
Девятнадцатый век по P. Хр.
Китай. «В это время Ханг запретил употреблять опиум и даже табак и все опьяняющие
напитки, а суббота ими почиталась» (The Ti-Ping Revolution, by Lin-Le, an officer among them, Vol. I, pp. 36-48, 84).
«Седьмой день — самый религиозный и строго почитаемый день. Священный день
отдыха соблюдается китайцами, как наша суббота» (р. 319).
Китай. «Китайцы, когда их спрашивают, почему они соблюдают седьмой день, отвечают,
что, во-первых, этому учит Библия, во-вторых, потому что их предки почитали этот
день» (A Critical History of the Sabbath and the Sunday).
Индия и Персия. «Помимо всего, они строго придерживаются христианского
поклонения в седьмой день на всей территории нашей империи» (Christian Researches in Asia, p.
143).
Дания. В 1875 году пастор Соммер начал соблюдать седьмой день и написал в своей
церковной газете «Indovet Kristendom No. 5, 1875, впечатляющую статью об истинной субботе. В
письме церковному старосте Джону Маттесону он говорит: «Здесь, в Дании, среди
баптистов сильные волнения относительно заповеди о субботе... Но я, возможно,
единственный проповедник в Дании, который так близко стоит к адвентистам и
который в течение многих лет провозглашает Второе пришествие Христа» (Advent Tidente, May,
1875).
Швеция, баптисты. «Мы попытаемся показать, что освящение субботы происходит и
основано на законе, который установил Бог для всего мира при создании и который
вследствие этого объединяет всех людей во все века» (May 30,1863, р. 169. Evangelisten (The Evangelist),
Stockholm, May 30 to August 15, 1863, organ of Swedish Baptist Church).
Америка, 1845. «Таким образом, мы видим исполнение пророчества Даниила 7:25 —
маленький рог, изменяющий «времена и закон». Поэтому мне кажется, что все, кто
соблюдает первый день, являются папскими почитателями воскресенья и
нарушителями Божьей субботы» (Elder Т. М. Preble, Feb. 13,1845). |
|
|
|
Микола Гунько
Новак
Повідомлень: 7
Зареєстрований: 19-2-2008
Місто: Чернівці
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
На шляху до єдності
Ім’я папи Іоана Павла ІІ назавжди закарбується в наших серцях. Його поїздки,
зустрічі, діалоги – все це відбувалось в пошуках миру, а отже – на благо людства. А
найголовніше, на що варто звернути особливу увагу, – в період понтифікату Іоана
Павла ІІ перед світовою спільнотою постає зовсім не та Римо-Католицька Церква,
про яку йде мова в підручниках історії. Нині Ватикан провадить миротворчі місії
планетарного масштабу, що кардинально відрізняється від діяльності Церкви в
період так званих „темних” віків середньовіччя, коли палали вогнища, на яких
заживо спалювали інакомислячих. До речі, саме Іоан Павло ІІ став першим папою,
який офіційно вибачився за помилки минулого: перед чехами – за спалення Яна Гуса,
перед євреями – за відсутність реакції Церкви в період холокосту. Такі заяви
справді гідні поваги. Особливо, коли доводиться вибачатися за речі, до яких не
маєш жодного відношення. І все це заради порозуміння між людьми, в щирому
прагненні до бажаної єдності між віруючими різних конфесій. І справді, – Бог у нас
один, одна віра, одне хрищення, і разом з цим безліч християнських течій!
Особистий вклад Іоана Павла ІІ в об’єднавчому процесі був досить вагомим.
Новообраному папі необхідно лише зберегти всі ті добрі починання, і звичайно ж,
продовжити нелегку справу примирення. Аналізуючи безпрецедентні кроки
попереднього понтифіка можна зпрогнозувати подальші дії Римо-Католицької Церкви
на шляху об’єднання основних течій християнства.
Біблія є священною книгою всіх християн, незалежно від конфесійної
приналежності. Кожному народу притаманні певні традиції, обряди, в той час як
Біблія залишається незмінною з часу її написання. І саме вона слугуватиме тим
фактором, що об’єднає віруючих в одну християнську спільноту. Тому цілком
вірогідно, що вже в найближчому майбутньому будуть переглянуті рішення Церковних
Соборів, які не узгоджуються з Святим Письмом. Як приклад такої неузгодженості
можна згадати рішення Лаодикійського Собору 364 р. після Р.Х. стосовно дня
відпочинку. Хто хоча б трохи знайомий з Біблією, може зауважити, що згідно
біблійних текстів днем поклоніння є субота. Що ж спонукало учасників
Лаодикійського Собору перенести день відпочинку з суботи на неділю? Пропоную
звернутись до історії.
На початку IV ст. римський імператор Константин навернувся в християнство.
Прагнучи об’єднати імперію, він знайшов досконале рішення. Спільним знаменником
для об’єднання імперії може стати неділя. У неділю Христос воскрес із мертвих. У
неділю язичники поклоняються богові сонця. Якщо християни об’єднаються з
язичниками в поклонінні в недільний день, вони перестануть асоціюватися з юдеями,
яких переслідували римляни. Якщо християни приймуть неділю – наприклад, в честь
воскресіння, – язичники із задоволенням продовжать поклонятися в неділю, бо вони
вже довгий час поклоняються в цей день сонцю. Логічно все обміркувавши, імператор
Константин у 321 р. після Р.Х. видав перший в історії недільний закон, в якому
проголосив: „У високошанований День Сонця нехай відпочивають усі судді, міське
населення і ремісники”.
Історик Артур П. Стенлі зазначає:”Збереження за недільним днем старої
язичницької назви „день сонця” (Dies solis) великою мірою пояснюється сумішшю
язичницьких і християнських почуттів, з якими перший день тижня був
рекомендований Константином своїм підлеглим як „високоповажний день сонця”
(Історія Східної Церкви, с.184).
Цивільне законодавство Константина було ратифіковане і прийняте
Римо-Католицькою Церквою вперше на Лаодикійському Соборі. Пропоную деякі
коментарі з церковних джерел.
„Язичницький день сонця, посвячений Балдеру, став християнським недільним днем,
святим для Ісуса” (Католицький світ, березень 1894р., с. 809).
„Ви можете прочитати Біблію від Буття до Об’явлення і не знайдете жодного рядка,
який би підтверджував освячення недільного дня. Святе Письмо зобов’язує до
релігійного дотримання суботи. Якщо бажаєте дотримуватися вчення Біблії,
поклоняйтеся в суботу. Але Церква говорить, що традиція стоїть вище від Біблії, і
ми встановили неділю. Ми змінили день, згідно з авторитетом Церкви” (Кардинал
Джеймс Гіббонс, „Віра наших батьків”, с. 89).
Як бачимо, Церква офіційно визнає, що змінила день поклоніння. Так як дана зміна
відбулася задовго до 1054 р., коли Церква поділилася на Західну та Східну, і центром
християнства в той час був Рим, папі Римському належить першочергове право
виправити колізію, яка існує на протязі багатьох століть. Дійсно, на шляху
об’єднання віруючих в єдину християнську спільноту, сучасна прогресивна
Римо-Католицька Церква в будь-який момент може переглянути рішення
Лаодикійського Собору, враховуючи пряму невідповідність з позицією Святого
Письма. На сьогодні це лише питання часу.
ГАЗЕТА ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ „ЧЕРНІВЦІ”
БОГ Є ЛЮБОВ!
|
|
|
Андрій Шпачук
Дописувач
Повідомлень: 67
Зареєстрований: 27-1-2007
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Перші християни святкували неділю, а імператор лише видав наказ для того,щоб
язичникам догодити.
Для Бога важливо у яких відносинах людина з Ним, а не який день святкує.
А щодо єдності...Проблема у тому, що ті, хто хочуть єдності, не знають Того, Хто
об"єднує. А різноманітні штучні об"єднання не вирішують проблеми відносин людини
з Богом. І екуменізм ще одна ознака перед другим приходом Ісуса Христа.
Ще одне..в попередньому дописі згадується | Цитата: | | Ім’я папи Іоана Павла ІІ назавжди закарбується в наших серцях. Його поїздки,
зустрічі, діалоги – все це відбувалось в пошуках миру, а отже – на БЛАГО ЛЮДСТВА.
|
але для людства благо - жити з Богом, жити для Бога. Те що
вважається за благо для людства не обов"язково є благо для Бога. "..ввесь світ
лежить у злі."(1Iван.5:19)
| Цитата: | .. Тот факт, что вера в прогресс живет и торжествует, достоин удивления. В XIX веке
людям казалось, что они избавились от первородного греха; разумеется, его надо
было заменить чем-то еще, и это сделали Маркс и Фрейд, дав свои объяснения и
предложив решения — новые доктрины искупления, которые отражают и пародируют
христианские представления. Несмотря на битвы Первой мировой при Сомме и Монсе,
несмотря на Освенцим и Бухенвальд, люди и сегодня ухитряются думать, что мир в
целом хорошее место и все возникающие в нем проблемы в принципе можно решить с
помощью технологии, образования, «развития» (под которым понимают исключительно
развитие западного типа), повсеместного введения западной демократии, в
соответствии со вкусом либо социально-демократического, либо капиталистического
типа или же смеси того и другого.
Такое положение вещей и создало ситуацию, в которой проблема зла, как я считаю,
стоит по-новому. Во-первых, мы игнорируем зло до тех пор, пока оно не ударило нас в
лицо. Во-вторых, мы удивляемся ему, когда этот удар все-таки получаем. В-третьих, в
результате мы реагируем на зло инфантильным и опасным образом. Н.Т. Райт
"Тайна зла" |
\"Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю
вам на сором!\". (1Кор.15:34)
|
|
|
Лєна Дадукевич
Академік
Повідомлень: 727
Зареєстрований: 28-10-2005
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: не знаю чого хочу, але чогось хочу
|
|
"..ввесь світ лежить у злі."(1Iван.5:19)
Не знаю, не знаю, світ навколо мене не лежить у злі.
|
|
|
Микола Гунько
Новак
Повідомлень: 7
Зареєстрований: 19-2-2008
Місто: Чернівці
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
У світі існує зло, але мій духовний світ формується моїм особистим вибором. Коли
люблю Бога і ближніх - я вношу позитивні корективи до цього світу.
БОГ Є ЛЮБОВ!
|
|
|
Святослав Сєров
Дописувач
Повідомлень: 61
Зареєстрований: 4-7-2008
Нема на форумі
Настрій: Набухатись
|
|
| Цитата: |
Обрізуватися - ні, це старозавітній припис.
В Новому Завіті замість обрізання хрищення є символом завіту з Богом.
Апостол Павло чітко відділив: "Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе -
дотримування заповідей Божих" (1Кор. 7:19).
Святкування суботи - дотримування однієї з десяти Божих заповідей. |
На мою думку ви відповіли на своє питання у цьому пості, десять Божих заповідей це
теж старозавітній припис. Бог хотів дати людям один день відпочинку для
задоволення, а релігійні лідери сприйняли це як кару, саме тому Ісус об'єднав 10
заповідей у дві - "Люби Господа Бога усім своїм розумом, душею і серцем", і "Люби
свого ближнього як самого себе".
|
|
|
Олег Тимощук
Новак
Повідомлень: 21
Зареєстрований: 23-3-2009
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Св. Апостол Павло був ревним захисником Іудеїв і активним прихильником гоніння
учнів Христа. Та після того як Господь покликав його, відношення Павла до учення
Христа кардинально змінилося.
Як видно з Біблії спочатку він був переконаним Іудеєм який за віру пішов би на
смерть, який відкидав всякі інші учення що не сходились з іудаїзмом. Але надалі
його свідомість зазнала кардинальних змін і він сам став послідовником вчення
Христа. Не буду приводити цитат з Біблії, але по пам"ять своїй (яка в мене не є
досконалою  за, що приношу свої вибачення)
скажу що я виніс для себе після прочитання Євангелія ві Ап. Павла.
В своїх посланнях він називав себе "великим грішником" за те як вінставився
спочатку до учнів Христа, а про Іудеїв говорив що вони позбавляють себе благодаті
Христової тому що повинні виконати весь Закон (а це неможливо для Людини по її
гріховній натурі). Тому він і став служителем Христа в донесенні істини до
"невірних" народів. Переважно його благодаттю всі народи зараз сповідують
Християнство. Тому багато в чому ми завдячуємо саме Павлу. Він сповідував любов і
всепрощення як і Христос. Добре ставився до "невірних" народів. Закликав грішників
до покаяння, а тих хто прийняв для себе віри закликав не спокушати "братів" своїх
"слабких у вірі".
Вертаючись до нашої теми хочу сказати що зараз є багато причин для суперечок як от
ця , наприклад, споживання вина і м"яса. Але важливо па"ятати одне, що на все воля
Божа і правом судити людей володіє тільки Він. І ми всі за все несемо
відповідальність перед ним. Мудрість Його ВЕЛИКА і незнаю чи хтось може осягнути
її. Всі ми грішні перед ним і намагаємось жити праведно і за всі провининаші
просимо прощення в нього.
Мир Вам.
|
|
|
Марія Вибранівська
Дійсний член
Повідомлень: 281
Зареєстрований: 19-2-2008
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Кожен слухає СВОЇМИ вухами,
кожен розумвє СВОЇМ розумом...
Хто правий, хто не правий - буде видно потім...
Впевнена, що ВІРА, БІБЛІЯ - настільки величні і глибокі речі, що розуміння посту чи
суботи не може зводитися до простої кокретики. Головне - це суть цих понять.
Якщо читали "Пригоди Робінзона Крузо", то згадайте той момент, коли Робінзон з
засідки спостерігав, як людожери вбивали свою жертву. Спочатку він дуже обурився
від такого страшного вчинку, а потім прийшов до висновку, що тим людям, яким
невідомою є Божа наука, невідомим є і те, що вони вчиняють гріх. Натомість
набагато злочиннішим є попирати заповіді Божі, знаючи їх.
Не треба підлаштовувати текст Божих заповідей під свій спосіб життя.
Треба старатися по них жити. Я так думаю.
|
|
|
Андрій Шпачук
Дописувач
Повідомлень: 67
Зареєстрований: 27-1-2007
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Марія Вибранівська
Не треба підлаштовувати текст Божих заповідей під свій спосіб життя.
Треба старатися по них жити. Я так думаю.
|
Старатися-цього недостатньо, багато хто і знає, і старається, але...
\"Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю
вам на сором!\". (1Кор.15:34)
|
|
|
Іван Дівеєв
Академік
Повідомлень: 332
Зареєстрований: 9-5-2007
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Не розумію цього формалізму. Як на мене, це не має значення. Припустимо, через
років 300 на якомусь супутнику Юпітера люди запровадять собі новий календар, в
якому тиждень буде складатись з 10 днів. І жоден з цих днів не буде називатись
субота чи неділя. Чи такий календар буде гріховним? Якщо буквально сприймати
написане в Письмі, то так. Не знайомий з богословськими тлумаченнями заповіді, але
не числа в ній головне, а суть. Якщо хтось каже, що суть - це число 6 чи 7, то це або
свідоме звуження сенсу заповіді і просто неповага до Закону або несвідоме
буквоїдство.
The best is yet to come
|
|
|
Юрій Філатов
Дійсний член
Повідомлень: 247
Зареєстрований: 23-12-2004
Місто: Кривий Ріг
Нема на форумі
Настрій: доброзичливий
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Микола Гунько
Існуючі протиріччя між Святим Письмом і Святим Переданням давно непокоять
українське суспільство. Звичайно ж, є Передання, які не мають жодних розбіжностей
з Святим Письмом. Наприклад, символ віри "Вірую"... |
з початку
хибна гілка... пан Микола знається на першоджерелах? ню-ню... особисто знаю науковця
(Олег Батрак) який захистився на тему "Символ віри" там дещо змінювалося на потребу
часу... а до речи де у Святому Письмі (байдуже маєте Ви на увазі Тору, Септуагінту,
Біблію Іакова, Сінодальний переклад, переклад Пулюя чи щось інше) "Символ віри" на
якому Ви наголушуєте як на "не маючєм розбіжностей"?
З повагою, Юрій Філатов.
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
