igor-da-bari. Чому Ви зобов’язані мені платити?
Чому Ви зобов’язані мені платити?
Ігор А. Сокальський «igor-da-bari.livejournal.com», кандидат
фізико-математичних наук
"ХІМІЯ І ЖИТТЯ" N6 (2006), стор. 18-21
http://igor-da-bari.livejournal.com/42154.html
Все мине. Страждання, муки, кров, голод і мор...
Меч зникне, а ось Зірки залишаться, коли і тіні наших тіл і справ не лишиться на
землі.
Нема жодної людини, що би цього не відала.
Так чому ми не хочемо обернути свій погляд на них? Чому?
М.А.Булгаков, "Біла гвардія"
Усю науку, як відомо, можна поділити на дві великі, взаємозв'язані, але все таки
зовсім різні частини: фундаментальну і прикладну. З прикладною наукою все
більш-менш зрозуміло. Мало у кого виникне питання: навіщо вона потрібна? А якщо і
виникне, то відповісти на нього вельми просто. Прикладна наука забезпечує те, що
ми звикли називати науково-технічним прогресом тобто, зрештою, матеріальні
потреби людства. Розробки нових технологій в промисловості, медицині,
фармакології, сільському господарстві - це предмет прикладної науки, саме для
цього вона і потрібна. А для чого людям промисловість, медицина і сільське
господарство - зрозуміло. Просто для того, щоб жити і щоб жити з кожним роком краще,
дешевше і комфортніше. Ну і бажано подовше. А ось з фундаментальною наукою все не
так очевидно. Навіщо потрібні дорогі польоти космічних апаратів до Місяця, Марса,
Юпітера, Плутону? Для чого будувати величезні прискорювачі елементарних
частинок, вкладаючи в це мільярди? Чому платники податків, обтяжені самими
різними особистими проблемами, багато хто з яких упирається у фінанси, повинні
оплачувати ще і будівництво наземного детектора космічних частинок "Pierre Auger" у
аргентинській пампі, що складається з декількох тисяч датчиків і займає площу
близько 3000 квадратних кілометрів? Навіщо?! Адже жоден з перерахованих наукових
проектів не зробив і не зробить, здавалося б, жодної людини на світі ні ситнішою,
ні здоровішою, ані заможнішою (за винятком тих, хто безпосередньо в них бере
участь, одержуючи, як правило, не вельми високу зарплату).
Ну, з вченими, що цим займаються, нам з вами все зрозуміло. Їм просто цікаво
знати, як влаштований Всесвіт, за якими законами живе мікросвіт, яким чином йшла
еволюція життя на Землі. "Учені задовольняють свою цікавість за рахунок держави", -
сказав свого часу академік Арцимовіч і мав цілковиту рацію. Саме так - їм просто
цікаво. Люди, що займаються фундаментальною наукою, не збираються
використовувати зроблені ними відкриття для збільшення надоїв молока, для
створення нових матеріалів, вживаних при перебудові будинків чи квартир, та і
взагалі для поліпшення якості або кількості чийого б то не було життя. Для них
результат досліджень - самоціль. Вони просто хочуть ЗНАТИ. Не більше (хоч і не
менше). Так вже вони влаштовані. Це їх вибір. Але чому всі інші повинні платити за
це?
Цікаво, що питання такого роду мені дуже часто задавали люди ненаукових
професій, що живуть у відносно благополучній і багатій Європі. Вони привчені
рахувати гроші, і хочуть знати, на що витрачається та частина їх доходів, яку вони
довіряють своїм урядам у вигляді податків. І чому ці гроші повинні витрачатися
саме на це, а нe на щось інше. У не дуже багатій Росії у приватному спілкуванні
ніхто і ніколи не звинувачував мене в тому, що я, астрофізик, - дармоїд. А німці,
французи, італійці - траплялося, що і звинувачували. І вимагали пояснень. Можна
чекати, що рано чи пізно питання про необхідність або непотрібність
фундаментальної науки виникне (а може бути, вже виникає?) і у наших шоферів,
будівників, лікарів, шахтарів і бізнесменів. Питання, яке в прямому нещадному
формулюванні звучить так: "чому я повинен тебе годувати?".
Я хочу спробувати відповісти на це питання, хоча буду не першим і напевно не
останнім, хто здійснює подібну спробу, і навряд чи зможу сказати щось таке, чого
хто-небудь не говорив би вже до мене - вже не нарікайте на мене за це, будь ласка. Я
спробую відповісти так, як я відповідав вже багато раз людям різних професій в
різних країнах. Тим, хто питав мене - хто з доброзичливою зацікавленістю, хто з
ввічливою цікавістю, а хто і з агресивним нерозумінням. Отже, навіщо людям
потрібна фундаментальна наука?
Аргумент перший. Навіть якщо Ви абсолютний прагматик і твердо
переконані, що не варто витрачати засоби на те, що не приносить реальної,
відчутної користі, яку можна було б "помацати руками", то подумайте ось про що.
Майкл Фарадей двісті років тому, на початку XIX століття, не розмірковував про
практичні потреби своїх далеких нащадків. Його просто цікавили електричні явища.
Тільки тому він їх вивчав. Відомо, що коли Фарадею поставили питання про можливі
практичні перспективи його дослідів з котушками з мідного дроту, в яких під
впливом магнітного поля генерувався електричний струм, непрактичний учений
відповів, що, ймовірно, можна буде робити забавні саморушні дрібнички. Сьогодні
електрика (у тому числі і Фарадеєвські котушки в електродвигунах) - одна з основ
сучасної цивілізації. Якби сьогодні разом зникли всі джерела електроенергії, то
вже через декілька годин (якщо не хвилин) це привело б до глобальної катастрофи і
реальної загрози загибелі людства. Результати чисто фундаментальних досліджень
електромагнетизму за два століття стали щонайширш використовуватися практично,
але Фарадей, ймовірно, не повірив би, якби хтось сказав йому про це тоді, 200 років
тому. Пригадаємо, що в ті часи досліди з електрикою коштували зовсім не так
дешево... Що, якби Фарадей був би менш цікавий (або скупіший)? Або якби Королівське
Фізичне Товариство виділяло кошти тільки на дослідження, що мали, на його думку,
практичну перспективу?
Марія Кюрі вивчала радіоактивність, не думаючи про її застосування. Це були
фундаментальні дослідження, не направлені на отримання якої б то не було
практичної користі. Не хотілося б говорити зараз про атомну зброю (в усякому разі,
Марія Кюрі у жодному випадку не несе відповідальності за її розробку і, тим більш,
за застосування), але пригадаємо хоч би про атомні електростанції і про
радіоактивні ізотопи, що застосовуються в медицині, і буденна користь від робіт
Кюрі стане очевидною.
Відкриття Ньютоном, класичним фізиком-теоретиком, - фундаментальних законів
всесвітнього тяжіння дало можливість, зокрема, розраховувати траєкторії самих
різних об'єктів, що посилаються з поверхні Землі з тією або іншою швидкістю під
тим або іншим кутом. Знову ж таки - не хочеться згадувати про балістичні ракети або
артилерійські снаряди і ставити їх серу Ісааку в провину. Але чом би не пригадати,
наприклад, про метео-супутники і супутники зв'язку?
Приклади можна перераховувати до безкінечності. Але і без того вже ясно, що
результати фундаментальних досліджень рано чи пізно починають
використовуватися на практиці. Отже, вкладення у фундаментальну науку
окупаються, хоч і не відразу. Ці вкладення, таким чином, можна розглядати як
фінансування благополуччя наших дітей і внуків. А благополуччя дітей і внуків,
погодьтеся, все ж таки коштує вкладення засобів, навіть якщо спочатку на ці засоби
хтось просто задовольнить свою наукову цікавість.
Аргумент другий. Фундаментальна і прикладна науки не живуть
відособлено і ізольовано один від одного. Розвиток нових технологій, що
забезпечується прикладною наукою, дозволяє підвищувати ефективність
фундаментальних досліджень. Чого коштує одна тільки комп'ютеризація, що
радикально полегшила наукові розрахунки і доступ до інформації. Прогрес в
наявності. Потрібність прикладної науки для фундаментальної очевидна і не
вимагає доказів.
Але трапляється і зовсім навпаки. В кінці 80-х років в Європейському центрі
ядерних досліджень (CERN), створеному недалеко від Женеви "ускладку" європейськими
країнами для проведення фундаментальних досліджень у області ядерної фізики,
була усвідомлена і сформульована серйозна проблема. Необхідно було забезпечити
оперативний обмін величезними масивами даних, що одержуються в ході
експериментів, між ученими, розкиданими по території всієї Європи - від Неаполя до
Осло. Дані накопичувалися на магнітних носіях комп'ютерів в Женеві, і негайний
доступ до ним фізиків, що знаходяться за сотні і тисячі кілометрів, був життєво
важливий, оскільки істотно прискорював обробку експериментальних результатів. У
той час Інтернет перебував ще в зачатковому стані, і не дозволяв вирішувати такі
задачі. В результаті в CERN була розроблена система розподіленого інформаційного
забезпечення (прообраз майбутньої світової павутини, WWW), заснована на протоколі
HTTP і здатна об'єднати в єдину мережу комп'ютери наукових центрів, розташованих у
будь-якій точці Землі, і мова розмітки гіпертексту HTML. З 1991 року браузери і
WWW-сервери почали з'являтися в наукових лабораторіях. У квітні 1993 року (всього 13
років тому!) CERNівські інтернетівські розробки почали використовуватися за його
межами, і почалася всеосяжна "інтернетізація" практично всіх сторін людської
діяльності. Один з транспарантів, що висять над в'їздом на територію CERNа, свідчить:
"CERN - тут народилася Всесвітня павутина".
Таким чином, гроші, витрачені на фундаментальну фізику, зовсім не пропали
дарма, причому принесли відчутну практичну користь не у далекому майбутньому, а
"тут і зараз", негайно.
Аргумент третій. Люди, що працюють у фундаментальній або прикладній
науці, не народжуються готовими "прикладниками" або "фундаменталістами".
Розділення відбувається, як правило, у віці 25-30 років - після того, як молодий
учений, що закінчив університет за відповідним профілем та захистив дисертацію
вирішує, як будувати свою подальшу кар'єру. Найбільш цікаві залишаються в
університетах і продовжують безкорисливо задовольняти свою цікавість за рахунок
платників податків, одержуючи порівняно невисоку зарплату, але, займаючись тим,
що вважають цікавим. Інші пропонують свої послуги промисловості. Працюючи в
лабораторіях компаній, що розробляють та виробляють ліки, автомобілі, засоби
зв'язку, побутову техніку, вони мають вищий дохід, але менш вільні у виборі напряму
досліджень - її диктує виробнича необхідність. Але до 25-30 річного бар'єру вони
нічим не відрізняються один від одного. Перш ніж визначитися та зробити вибір, і
тим і іншим необхідно здобути освіту. Без знання історії розвитку науки,
фундаментальних наукових законів і, що ще важливіше, наукових методів досліджень
(наприклад, базового для науки принципу леза Оккама), не здійсниться ні астроном,
ні фармаколог, ні розробник мікросхем. Усе це викладають в університетах
професори, що займаються, як правило, фундаментальними дослідженнями, і на основі
фактів, зібраних фундаментальною наукою. Потім, закінчивши університет, молодий
учений, як правило, одержує тему для дисертації, пов'язану з фундаментальною
наукою. І лише захистившись, він розглядається потенційними працедавцями як
самостійний дослідник і дістає можливість вирішувати, чи залишатися йому в
університеті або йти в промисловість.
Таким чином, фундаментальна наука, крім інших її функцій, грає роль
своєрідного інкубатора учених, що включає пологовий дім, ясла і дитячий сад. Тут
народжуються і виховуються люди, які надалі зможуть займатися прикладною наукою.
Більше "прикладникам" просто нізвідки узятися, оскільки коріння прикладної науки
росте в грунті фундаментальної. Виходить, що без класичного фундаментального
утворення сучасної промисловості не обійтися. А значить, і без фундаментальної
науки, на базі якої така освіта будується. Якщо нам потрібні висококваліфіковані
фахівці, що забезпечують задоволення наших матеріальних потреб, нам доведеться
розщедритися і на розвиток фундаментальної науки, хочемо ми цього або не хочемо.
Аргумент четвертий. Не варто, нарешті, забувати і про те, що наука
взагалі і фундаментальна наука, зокрема - частина загальнолюдської культури,
рівно ж як і музика, література, живопис, театр або кінематограф. Не дуже просто,
погодьтеся, сформулювати, в чому полягає практична роль мистецтва в житті
людського суспільства. Проте очевидно (я не бачу сенсу навіть приводити які б то
не було аргументи на користь цього), що без мистецтва наша цивілізація була б чим
завгодно, але не цивілізацією. Те ж саме повною мірою можна віднести і до науки.
Наука і Мистецтво - два способи пізнання і осмислення навколишнього світу, -
взаємно удоповнюючі та збагачуючі. Важко уявити собі цивілізовану людину, що
жодного разу в житті не побувала на симфонічному концерті і у картинній галереї.
Так само для освіченого представника земної цивілізації просто неприродно і дико
не розуміти хоч би в найзагальніших рисах, чому, наприклад, день змінює ніч, а зима
- літо; чому відбуваються сонячні затемнення; що таке зірки і чим вони
відрізняються від планет.
Прагнення знати, як влаштований навколишній світ у всіх його проявах,
закладене глибоко в людській природі, і не зважати на це неможливо так само, як
неможливо не зважати на потребу людського організму в їжі і воді. Пригадаємо хоч
би дитячі питання "чому?", не продиктовані ніякими практичними міркуваннями.
Зростаючи, ми набуваємо здорового і абсолютно необхідний в реальному житті
практицизм, але у багатьох з нас бажання "чомукати" не зникає. Саме з цієї частини
людства формується армія учених.
Будь-які спроби скасувати фундаментальну науку безглузді і приречені на
невдачу. Оскільки неможливо знищити природжену незламну потребу людини в чистому
знанні. Гіпотетичне суспільство, позбавлене науки, було б просто неадекватно
людській природі, як і суспільство, позбавлене музеїв, концертних залів і театрів.
Людина, що задає питання "чому я повинен платити за фундаментальну науку?", може
легко знайти відповідь без сторонньої допомоги. Для цього він повинен запитати
себе, наприклад, навіщо він поставив у вітальні декоративну керамічну вазу із
засушеною травою, заплативши за це гроші? І відповісти на це питання. А адекватна
відповідь звучить, здається, приблизно так: "тому що це мій спосіб пізнання
навколишнього світу і встановлення гармонії з ним. І я хочу пізнавати мир і жити з
ним в гармонії, навіть якщо це не принесе мені ніякої практичної користі і якщо
навіть мені доведеться витратитися на це".
Розглянуті мною чотири групи аргументів можна було б звести до одного-єдиного.
Будівля науки, що включає прикладну і фундаментальну частині - цілістна. Саме тому
фундаментальна і прикладна науки невіддільні одна від одної. Обидві частини цієї
будівлі, образно мовлячи, проектувалися одним і тим же архітектором, вони
населені одними і тими ж людьми, вимагають підведення загальних комунікацій і
вибору одних і тих же матеріалів для будівництва, оздоблення чи ремонту.
Зруйнувати одну частину, не торкнувшись іншої, просто неможливо. Тому має сенс або
оплачувати витрати по будівництву всієї будівлі в цілому, або відмовитися від
будівництва взагалі. Цей вибір був зроблений задовго до нас, багато тисяч років
тому первісною людиною, що не лише вів виснажливу і дуже важку боротьбу за життя з
холодом, голодом і хворобами, але і намагався відповісти на абсолютно непрактичні
і непотрібні, здавалося б, питання "що це?", "як це?" і "чому це?", спостерігаючи
предмети і явища, його що оточували. Доказом чого можуть служити фігурки людей і
тварин, а також сонце, місяць і зірки, зображені вугіллям або охрою на стінах печер
- жител наших предків.
На мій погляд, міняти цей вибір нам з вами немає ніякого резону. Тому що ми, перш
за все, представники цивілізації homo sapiens, а не просто вищі примати.
А ще тому, що меч зникне, а ось зірки залишаться, навіть коли і тіні наших тіл та
справ не лишиться на землі. І немає жодної людини, що би цього не відала.
http://igor-da-bari.livejournal.com/42154.html
З повагою, Сергій.
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
