Новий Орлеан: Геополітичний Приз
Source:
Новый Орлеан: Геополитический Приз
http://www.livejournal.com/users/novy_chitatel/75690.html
Оригинальный английский текст тут
http://www.livejournal.com/users/novy_chitatel/75406.html
Сам первоисточник находится на платном сайте
http://www.stratfor.com
Новий Орлеан: Геополітичний Приз
Джордж Фрідман
Американська політична система була заснована у Філадельфії, але американська
нація заснована на великих фермах, що простираються від Алегенских гір до
Скелястих гір. Ті ферми роблять багатство, що фінансувало індустріалізацію
Америку: Воно дозволило сформуватися класові невеликих землевласників, що, як ні
дивно, могли зробити більше, ніж вони здатні споживати. Вони могли продавати
надлишки зернових на схід і в Європу і зберігати гроші, що у кінцевому рахунку
стали капіталом для підстави американської промисловості.
Але це була не незвичайна земля, не фермери і власники ранчо, що надали процес
руху. Скоріше це була географія - екстраординарна система рік, що текли через
Середній Захід і дозволили їм відправляти їхні надлишки назовні. Усі ріки
зливалися в одну - Міссіссіпі - і Міссіссіпі текла в порти навколо одного міста:
Новий Орлеан. Саме в Новому Орлеані баржі розвантажувалися, і їхні вантажі
зберігалися, продавалися і перевозилися на океанські судна. До минулої неділі,
Новий Орлеан був, різними способами, центром американської економіки.
З цієї причини, Битва за Новий Орлеан у січні 1815 була ключовим моментом в
американській історії. Навіть при тім, що бій відбувся після того, як війна 1812 р.
була закінчена, візьми британці Новий Орлеан, ми підозрюємо, що вони не повернули
б його назад. Без Нового Орлеана, уся покупка Луизіани була б марна для USA. Або,
більш точно, британці контролювали б регіон, тому що, зрештою, цінність покупки
полягала в землі і ріках- які усі сходилися на Міссіссіпі й остаточно в порті
Нового Орлеана. Героєм бою був Ендрю Джаксон, і коли він став президентом, його
нав'язлива ідея про Техас була безпосередньо зв'язана з бажанням не допустити
мексиканців до Нового Орлеана.
Під час Холодної війни, моторошна тема обговорення серед нудьгуючих аспірантів,
що вивчали такі речі, була така: Якби Ради могли б зруйнувати одне місто великим
ядерним ударом, який місто вони вибрали б? Звичайними відповідями були Вашингтон
або Нью-Йорк. Для мене, відповідь була проста: Новий Орлеан. Якщо рух по Міссіссіпі
буде закрито, основи економіки будуть зруйновані. Індустріальна сировина,
необхідне для фабрик не змогли б увозитися, і сільськогосподарське багатство
стане неможливо вивозити. Альтернативні маршрути в дійсності не існували. Німці
знали це також: німецькі підвідні човни вели бойові дії в устя Міссіссіпі в ході
Другої світової війни. І німці і Стратфор згодні з Энди Джаксоном: Новий Орлеан
був призом.
У минулу неділю, природа знищила Новий Орлеан майже також ґрунтовно як і ядерний
удар.
emdrone пише, @ 2005-09-01 12:54 Сцены из Нового Орлеана
http://www.livejournal.com/users/emdrone/141935.html
emdrone пише, @ "Он утонул" - цифры и цитаты
http://www.livejournal.com/users/emdrone/141705.html
Деньги похоже были переведены в президентский бюджет по обеспечению
(анти-террористической) безопасности и на войну в Ираке, и мне кажется, что это -
цена, которую мы платим. На местах никто не радуется, что (укрепление) дамб не было
закончено, и мы изо всех сил стараемся убедить, что для нас это вопрос
"безопасности"
-- Валтер Маэстри, глава управления чрезвычайных ситуаций (New Orleans Times 8 июня 2004
года)
Геополітичний ефект Катрини не сильно відрізнявся від ядерного гриба. Ключовий
вихід з Північної Америки був закритий. Нафтохімічна промисловість, що стала
активом регіону з днів Джэксона, була під загрозою. Судноплавність Міссіссіпі до
півдня від Нового Орлеана під сумнівом. Новий Орлеан як місто і як портовий
комплекс перестало існувати, і не було ясно, коли положення може поправитися.
Порти Півдня Луізиани і Новий Орлеан, що знаходяться до півночі і до півдня від
міста, є настільки ж важливими сьогодні як і в будь-якому пункті в історії
республіки. Сам по собі, порт Південної Луізиани - найбільший порт у Сполучених
Штатах по тоннажу і п'ятим по величині у світі. Звідси експортується більш ніж 52
мільйона тонн у рік, з них більш половини сільськогосподарські продукти - зерно,
соя і так далі. Велика частина продукції американського сільського господарства
вивозиться через цей порт. Майже стільки ж, 17 мільйонів тонн, увозиться через порт
- включаючи не тільки сиру нафту, але і хімікати і добрива, вугілля, бетон і так
далі.
Можна представити Новоорлеанский портовий комплекс як місце, де предмети
споживання сільського господарства вивозяться у світ, і ввозяться предмети
споживання промисловості. Товарний ланцюг глобальної харчової промисловості
починається тут, як і ланцюг американської індустрії. Якщо ці спорудження зникли,
міняється більше чим просто ціна товарів: сама фізична структура світової
економіки повинна була бути змінена. Розглянете для приклада яке буде вплив на
американську автопромисловість, якщо сталь не прибуває нагору по ріці, або ефект
на глобальні запаси продовольства, якщо американське зерно і соя не добираються
до ринків.
Проблема полягає в тому, що немає ніяких гарних судноплавних альтернатив.
Річковий транспорт дешевий, і більшість предметів споживання, що ми обговорюємо,
мають низькі співвідношення цінності-до-ваги. Американська транспортна система
була побудована за умови, що ці предмети споживання поїдуть в або з Нового Орлеана
баржею, де вони були б завантажені на судна або розвантажені. Навіть якщо порти
подібного масштабу маються в інших місцях у Сполучених Штатах, не вистачить
вантажівок або вагонів, щоб справитися з далеким перевезенням цих величезних
кількостей - припускаючи, що це буде рентабельно, що не факт.
Увага в СМИ було зосереджено на нафтовидобувній промисловості в штатах Луізіана
і Міссіссіпі. Це не тривіальне питання, але у визначеному змісті, воно
затьмарюється судноплавною проблемою. По-перше, Штат Луізиана - джерело приблизно
15 відсотків зробленої США нафти, велика частина з Мексиканської Затоки. Місцеві
очисні заводи є критичними до американської інфраструктури. Якби всі ці
спорудження були загублені, ефект на ціну нафти в усім світі буде незвичайно
болючим. Але якби сама ріка стала несудохідною або якби порти перестали
функціонувати, вплив на економіку було б значно більш серйозним. У деякому змісті,
нафтова галузь більш гнучка чим транспорт.
Є і гарні новини. По загальній думці, Оффшорний Нафтовий Порт Луізиани, що
обслуговує супертанкери в Затоці, неушкоджений. Порт Фоерчон, що є центром для
видобутку в Затоці, одержав ушкодження, але відновлюємо. Статус нафтових платформ
неясний, і не відомо, на що підводні системи стали схожі, але на поверхні,
ушкодження - хоча не тривіальниі - усе-таки поправні.
Новини про ріку також набагато кращі чим очікувалося в неділю. Ріка не змінила
русло. Головні дамби, утримуючі ріку витримали. Міссіссіпі очевидно не зрушилася
до такого ступеня, що масивна виїмка ґрунту була б необхідна, щоб зробити неї
знову судноплавну. Навіть портові спорудження, хоча очевидно ушкоджені в
багатьох місцях і разрушені в деяких, усе ще там. Ріка, як транспортний коридор, не
була загублена.
Те, що було загублено, - місто Новий Орлеан і багато що з житлових приміських
областей навколо цього.
Населення втекло, залишаючи невелику кількість людей у запеклих умовах. Деякі
мертві, інші вмирають, і серйозність ситуації перевершує ресурси, необхідні для
поліпшення їхніх умов. Але населення, що потрапило в пастку в Новому Орлеані не
має геополітичного значення: Значення має населення, що виїхало і якому тепер
нікуди повертатися.
Родовища нафти, трубопроводи і порти вимагали кваліфікованої робочої сили. Для
робочої сили потрібні будинки. Їй потрібні, щоб було де купити їжу й інші товари.
Лікарні і лікарі. Школи для їхніх дітей. Іншими словами, щоб керувати
спорудженнями, критично важливими для Сполучених Штатів, ви маєте потребу в
робочій силі - і ця робоча сила пішла. На відміну від інших нещасть, ця робоча сила
не може повернутися, тому що більше немає місця де вони можуть жити. Новий Орлеан
перестав існувати, і область навколо Нового Орлеана теж або так жахливо
постраждала, що не буде придатна для житла протягом довгого часу.
Можливо обійти навколо цієї проблеми протягом короткого часу {тимчасово того
кинутися}. Але є факт - ті, хто виїхав з регіону, пішли, щоб жити з родичами і
друзями. Ті, хто мав можливість виїхати, мали також знайомих і ресурси, щоб
справитися з переїздом. Але ці ресурси конечні - і оскільки стає очевидно, що ці
люди не зможуть незабаром повернутися в Новий Орлеан, вони будуть змушені
реєструвати дітей у нових школах, знаходити нові робочі місця, приспособлюватися
до життя на новому місці. Якщо вони будуть мати яку-небудь страховку, вони її
отримають. Якщо ні, то - безвідносно емоційних зв'язків до їхнього будинку - їхній
економічний зв'язок з цим регіоном остаточно розірвано. У дуже короткий час, ці
люди приймуть рішення, що почнуть змінювати населення і патерни робочої сили в
регіоні.
Місто - складний і триваючий процес - який вимагає, щоб фізична інфраструктура
підтримувала людей, що живуть у ньому і людей, що цією фізичною інфраструктурою
керують. Ми не маємо на увазі електростанції або водостічні спорудження, хоча
вони є важливими. Повинний бути хтось, хто продає пляшку молока або нову сорочку.
Хтось, хто може могти полагодити автомобіль або зробити операцію. І люди, що
роблять усі ці речі, поряд з інфраструктурою, що підтримує них, пішли - і вони не
швидко повернуться.
У цьому сенсі, виглядає майже так, начебто ядерну зброю було застосовано в Новому
Орлеані. Люди в основному утікли, а не вмерли, але вони пішли. Не всі спорудження
зруйновані, але більшість. Нам здається, що Новий Орлеан і його околиці перейшли
границю відновності. Область може оправитися, звичайно, але тільки з масивним
уливанням ресурсів ззовні - і ті ресурси завжди будуть під ризиком потрапити під
удар іншої Катрусі/Катрини.
Втрата населення - головна криза Нового Орлеана. Це - також національна криза, тому
що найбільший порт у Сполучених Штатах не може функціонувати без міста довкола
нього. Фізичні і ділові процеси порту не можуть відбуватися в закинутому місті,
якимсь зараз Новий Орлеан є. Мова не спорудженнях і не про нафту. Це питання втрати
населення міста і паралічу найбільшого порту в Сполучених Штатах.
Повернемося до початку. Сполучені Штати історично залежали від Міссіссіпі і її
приток для транспорту. Баржі йдуть по ріці. Судна проходять в океан. Баржі повинні
розвантажитися на судна і навпаки. Повинне бути місце, де проводиться цей обмін. А
також місце, де товари зберігаються під час транзиту. Без цього порту, ріка не може
бути використана. Захист цього порту був, з часу покупки Луізиани,
фундаментальною проблемою національної безпеки для Сполучених Штатів.
Катруся/Катрина знищила порт - не руйнуючи самі спорудження, а зробивши область
ненаселеною і потенційно непридатною для житла. Це означає, що, навіть якщо
Міссіссіпі залишається судноплавною, відсутність порту біля дельти ріки робить
Міссіссіпі набагато менш корисною, чим раніш. Тому, Сполучені Штати втратили не
тільки свій найбільший портовий комплекс, але також і корисність своєї річкової
транспортної системи - основу всієї американської транспортної системи. Є деякі
альтернативи, але жодна не в змозі вирішити всю проблему.
З цього також випливає, що порт повинний бути відновлений і, місто також. Порти
навколо Нового Орлеана розташовані так далеко до півночі, наскільки можливо і при
цьому усе ще доступні океанським судам. Те що судна також повинні могти минати
один одного в звужуваних до півночі водних шляхах створює ще одну проблему. Крім
того, міст Шосе 190 у Батон-Ружі блокує хід по ріці на північ.
Є причина по який Новий Орлеан розташований там, де розташований: Сполучені Штати
мають потребу в місті в цьому місці.
Новий Орлеан необхідний для комерційної інфраструктури Сполучених Штатів. Це -
жахливе місце для міста, але саме те місце, де місто повинне існувати. Тому, місто
обов'язково повернеться туди, тому що альтернативи занадто руйнівні. Врожай не за
горами, і це значить, що порт повинний незабаром відкритися. Як і в Іраку, людям,
готовим винести утруднення роботи в Новому Орлеані будуть платити більше. Але
зрештою, місто повернеться.
Геополітика - це постійні географічні факти і спосіб, яким вони взаємодіють з
політичним життям. Геополітика створила Новий Орлеан. Геополітика змусила
американських президентів подбає про її безпеку. І геополітика викликає
відновлення міста, навіть якщо він розташований у самому гіршому місці, що тільки
можна видумати.
З повагою, Сергій.
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
