Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
Туристичні маршрути
Давайту у цьому розділі описувати туристичні маршрути у яких Ви були, або про які
читали (чули) і т.д. А то інколи хочеться помандрувати, а куди саме - невідомо.
|
|
|
Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
Найкращий маршрут
У газеті “Експрес” за 17-18 травня 2005 року була опублікована гарна стаття про
туристичний маршрут гірським масивом Горганів. Сподіваюсь вона буде цікавою як
туристам-початківцям, так і досвідченим екстремалам 
71-річний пенсіонер з Івано-Франківська Володимир Якович Собашко зробив докладні
описи понад півтораста маршрутів, уклав напрочуд точні карти гірської
місцевості, позначивши найнепри-мітніші стежки, напівзруйновані лісничівки,
джерела з водою - все, що потрібно туристові в поході.
На прохання репортера "Експресу" Володимир Собашко розповів про один із
найпривабливіших маршрутів Головним вододільним хребтом, який пролягає гірським
масивом Горганів - від селища Осмолоди до села Бистриці.
ПЕРВОЗДАННІ КАРПАТИ
Виходити в гори у багатоденний похід найкраще наприкінці травня — на початку
червня, вважає Володимир Собашко. І не тільки тому, що в цю пору року вже майже
скрізь у горах сходить сніг, але й тому, що в цей час гори стають обжитими. На
полонини виганяють худобу, а отже в ко-либах, які обов'язково траплятимуться на
маршруті, можна буде купити в гуцулів бринзу, масло, молоко — продукти, якими не
запасешся перед мандрівкою, бо вони швидко псуються. Зрештою, і на нічліг краще
ставити намети неподалік пастухів: ніч мине спокійніше.
Щоправда, пан Володимир радить ночувати під час кількаденного походу не в наметах
(хоч їх треба мати зі собою), а в надійнішому прихистку. На щастя, серед лісу ще
залишилось досить напівзруйнованих колишніх мисливських будиночків, лісни-чівок
та колиб. До речі, найбільше дошкуляє туристам те, що немає облаштованих місць для
ночівлі та відпочинку. Зупиняючись, де випаде, вони частенько мусять
вислуховувати докори лісників. Якби ж і тепер були такі "оази цивілізації" на
зразок туристичних притулків, які були в горах за часів австрійської та польської
влади, де за скромну плату можна було б обігрітися, перехопити гарячої страви та й
просто відпочити, тоді б, уважає Володимир Собашко, проблеми засміченого
туристами карпатського лісу просто не було б.
Туристам, яких найбільше приваблює у Карпатах можливість побути наодинці з дикою
природою та помилуватися мальовничими краєвидами, Володимир Собашко радить
ходити тими маршрутами, що лежать трохи осторонь таких великих туристичних
центрів, як Яремча чи Ворохта. Майже неторкнута людиною первозданна краса Карпат
залишилася нині в Осмолодському масиві Північних Горган, де заготівельники лісу
кориртува-лися вузькоколійною залізницею і не будували грейдерних доріг, та в
Чивчин-ських горах, які лежать у прикордонній з Румунією смузі і донедавна
туристам ходити тут було заборонено.
СЛІДАМИ МЕДУЗИ ГОРГОНИ
Отож, похід Горганами варто розпочати з селища Осмолоди. Доїхати сюди можна
автобусом з Івано-Франківська (96 кілометрів). Селище невелике, лежить на березі,
як кажуть, найчистішої річки в Європі — Лімниці. Тутешні люди живуть з лісу і
того, що вродить скупий гірський грунт. Є тут невеликий продуктовий магазинчик, в
якому можна запастися харчами, адже похід попереду тривалий — йти доведеться
чотири дні. Перед мандрівкою можна заночувати в робітничому гуртожитку
лісорубів, якщо, звичайно, буде на те дозвіл.
Першою вершиною, яку доведеться підкорити, буде Кінь Гро-фецький. Від Осмолоди це
шість з половиною кілометрів, які треба пройти, спершу тримаючись правої притоки
Лімниці річки Молодої, а потім — берега ще меншого потічка Котельця, який
вливається у Молоду, повернувши ліворуч. Трохи далі праворуч буде плай, яким можна
піднятися на гору Кінь Грофецький, а далі — на Грофу.
Піднімаючись пологим хребтом, уже через два кілометри можна впевнитися, що ця
дорога завела вас у справжні Горгани. На плаї починають з'являтися кам'яні
розсипища, які горяни і називають власне горганами. Походження цього слова деякі
фольклористи виводять від імені потвори з давньогрецьких міфів— медузи Горгони,
погляд якої змушував кам'яніти все живе. Пейзажі вже починають зачаровувати, але
похід іще тільки почався... За Конем Грофецьким на шляху височіє гора Грофа, що
піднімається на 1750 метрів над рівнем моря і лише на триста метрів нижча від
Говерли. Іти на Грофу можна двома шляхами — прямо через зарості альпійки і
направо обхідною стежкою-чіпа-шем. Дорога навпростець вдвоє коротша, але обхідний
шлях таки легший.
І ось — гора Грофа! Позаду десятикілометровий марш-кидок від Осмолоди, а навколо
неймовірна краса карпатських краєвидів. На південному сході видно гору Сивулю, на
горизонті видніється Чорногірський хребет із красунею Говерлою. Але тут нам
варто глянути просто на південь, де височіє гора Попадя — наступний пункт
мандрівки.
З ГОРИ - НА ГОРУ
Стежкою донизу виходимо на полонину Плісце, на якій є пастуша колиба, джерело з
доброю водою. Тут можна зробити привал і добре відпочити, адже цього дня
доведеться підкорити ще три вершини — Паренку, Малу Попадю та Попадю. Перехід
доволі складний, треба пройти понад шість кілометрів, а частина стежки між
Паренкою і Попадею заросла альпійкою.
Від Попаді дорога пролягатиме по старому чесько-польському кордону, який був тут
до 1939 року. Подекуди збереглися бетонні прикордонні стовпчики, тож орієнтуватися
буде простіше. Якщо б з цієї вершини заманулося піти вздовж колишнього кордону на
південний захід, то можна було б дійти до То-рунського (Вишківського перевалу), а
далі, через Бескиди — до Польщі. Дорога в протилежному напрямку вивела б на
Чорно-гору, а звідти Чивчинськими горами — до Румунії. На вершині відстані
здаються такими незначними, що почуваєшся велетом, який, переступаючи з гори на'
гору, вмить пройшов би туди й назад.
Шкода, але час уже й злазити з Попаді, щоб приготуватися до першої ночівлі.
Пройшовши ще два кілометри плаєм, звертаємо ліворуч на стежку, яка приведе до
місця ночівлі біля гирла річки Дарівки. А зранку тим самим шляхом повертаємося на
хребет і йдемо кордоном на південь, минаючи Німецький перевал (стару дорогу з
Осмолоди до закарпатського села Усть-Чорна), гори Пробиту, Буштул, Кепуту
Велику, Берть, Тересянку. Кордон, якого треба триматися під час другого дня
мандрівки, повертає то на північ, то на схід.
Орієнтуватися треба за стовпчиками: на Буштулі стоїть стовпчик № 49, на Кепугі
Великій — стовпчик № 45. За горою Тересянкою, залишивши за плечима 20-кіло-метровий
маршрут, можна пошукати місце на нічліг у верхів'ях потоку Сітного, зійшовши на
роздоріжжі стежкою наліво.
КІНЕЦЬ ГОРГАНУ
Вранці третього дня походу знову повертаємося на хребет-кордон. За орієнтири
правлять ті ж таки бетонні прикордонні стовпчики: нагорі Плитці (№36), на горі
Горбку (№32), на вершині Явір (№28). Прочимчикувавши кілометрів тринадцять, можна
зробити перший досить цивілізований привал. На плаї розходяться стежки. Зліва
стоятиме лісничівка, а праворуч, метрів за двісті — колиба над потоком. Після
перепочинку ще якихось півкілометра і... кінець Горгану. Ні, на цьому місці Горгани
звичайно ще не закінчуються, але гора, на якій стоїть прикордонний стовпчик № 24,
називається саме так.
Ще два з половиною кілометри по гірському хребту — і пора прощатися зі старим
чесько-польським кордоном. Останній орієнтир — стовпчик № 20 на горі Кругла. Тут
же — розвилка, на якій треба повернути на північ, зійшовши з хребта у напрямку
гори Сивулі. Там, під цією двогорбою красунею, стоять руїни сторожівки, де й можна
заночувати.
Від руїн під Сивулею вранці останнього дня мандрівки треба йти стежкою-чіпашем
урочищем Бистра на південний схід. Майже одразу буде розгалуження: одна стежина
побіжить наліво через урочище Жолоби в напрямку знаменитого села Гути, а друга —
поведе прямо до села Бистриці, кінцевого пункту цієї мандрівки. Через кілометр на
шляху трапиться поперечний хребетик, за яким — полонина Негрова. До речі, якщо
розглядати із цього хребта урочище Бистра, то здасться, що поверхня Бистрої не
похила, як є насправді, а має форму чаші. Та й річка Бистриця Солотвинська, яка тут
починається, здається, тече... вгору.
Ще далі треба буде вибрати ту стежку, котра веде вправо і вниз, на полонину Боярин.
Пройшовши полонину до краю, знову потрапляємо на розвилку, біля якої стоїть
колиба. А поряд б'є джерело. Скористайтеся нагодою і зробіть один з останніх у
цьому поході привалів. Від колиби слід повернути направо і вниз до урочища
Салатручів. Через кілометр шлях перетне поперечна дорога, вийшовши на яку знову ж
таки треба йти направо і, звичайно, униз, адже ми повертаємось з гір!
Через три кілометри на шляху трапиться урочище Салатрук. У ньому можна влаштувати
останній перепочинок перед семикіло-метровим марш-кидком у Бистрицю. Місце для
привалу чудове. Тут є колибка, а на протилежній стороні — водоспад з невеличким
озерцем. Далі заблукати просто неможливо: урочище Салатрук, яке місцеві люди
знають краще як "сьомий кілометр", лежить на території Бистриці. А від автостанції
в цьому селі курсують навіть прямі автобуси до Івано-Франківська.
Богдан СКАВРОН
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
...а щось попростіше?... для початківців: дві кобіти, два дзєцка десяти
років і можливо, мущина :-)))
|
|
|
Влодко
Дійсний член
Повідомлень: 234
Зареєстрований: 5-4-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: як завжди
|
|
|
|
|
Влодко
Дійсний член
Повідомлень: 234
Зареєстрований: 5-4-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: як завжди
|
|
to Роман Голощук
В гори ще ходили енну кількість років тому, але ніхто це ЕКСТРІМОМ не називав.
Екстремали, а я забув це тепер модно все що більше як проїзд у маршрутці в час пік
це ЕКСТРІМ, хоча..... З табуретки стрибати
теж екстрім???????????
to Tempika
Виберіться в Тухлю, на гору Беркута, потім на Парашку, ясна річ, якщо ваші кіндери
бойові, якщо пощастить то на вокзалі
місцевого гіда знайдете - Юзика, крикніть "Юзик німці!" котрий пес ляже то він і є,
миле і нерозумне створіння. 
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
...дик, кіндери дівчатка, не бойові :-(
а як доїхати до Тухлі?... чи є пряме сполучення?
|
|
|
Demyan
Почесний Академік
Повідомлень: 2722
Зареєстрований: 15-4-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: кращий ніж вчор
|
|
Для початківців пропоную наступний маршрут.
Їдем в Славськ (потяг Львів-Мукачево, 7:09 зранку). Згодом ідете!!! не їдете за 3 чи 5
грн на ГАЗ-66 або на УАЗіку до кріселки, а ножками ... можете запитати будь-кого вони
вам скажуть як туди іти. З вокзалу ви дойдете за хв.20-30, однак відчуєте що таке
топати своїми ножками. Потім можете сісти на кріселку і піднятися на Тростян.
Побачивши красу гір ви захочете далі ходити (розповім про це детальніше при
бажанні). Для відчуття сходження з гори можете брати один квиток тільки вгору вниз
можна спуститися на своїх ногах, однак вирішувати вам.
На горі є і вареники і шашлики і вино і чай смачний...так що буде весело якщо ще й
покатаєтеся на квадроциклах....
|
|
|
Demyan
Почесний Академік
Повідомлень: 2722
Зареєстрований: 15-4-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: кращий ніж вчор
|
|
А взагалі я пропонував організувати одноденний похід форумців на гори (міг би
бути гідом) але не виходило. Коли я можу тоді не можуть інші, нас було десь 4 чи 5 ,
вже не памятаю але узгодити час та день нам так і не вдалося, от і пропало все. Я
можу взяти на себе роль гіда для початківців, але чи вийде воно знову
|
|
|
Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Влодко
to Роман Голощук
В гори ще ходили енну кількість років тому, але ніхто це ЕКСТРІМОМ не називав.
Екстремали, а я забув це тепер модно все що більше як проїзд у маршрутці в час пік
це ЕКСТРІМ, хоча..... З табуретки стрибати
теж екстрім???????????
|
З табуретки? Ну якщо вона стоїть над прірвою - це точно екстрім 
Але загалом погоджуюся - "повівся" на модне словечко
|
|
|
Tempika
Почесний Академік
Повідомлень: 2732
Зареєстрований: 21-1-2004
Місто: Lviv
Нема на форумі
Настрій: усміхнена
|
|
...на тростяні таким макаром пішки від станції ми вже були :-))
давайте ще варіанти, якщо можна.
|
|
|
Demyan
Почесний Академік
Повідомлень: 2722
Зареєстрований: 15-4-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: кращий ніж вчор
|
|
Гора Ільза.
В Славську ідете до церкви. Далі іде дорога на ліво (асфальтова) як на Верх іти та
троха так вгору і на ліво побачити іншу дорогу. Ось нею треба іти, троха
підніметеся і вона буде іти паралельно асфальтовій. Йдете нею нікуди не звертаючи
до поляни з якої гарний вигляд та на поляні є футбольне поле. Повертаєете на право
вгору (іде роздоріжжя на ліво та на прав), вам - направо. і далі по прямій...маршрут
легкий ідуть підйоми круті потім рівна дорога, як у парку. Так треба іти по,
орієнтир маркери (здається синій, інших там нема). В кінці ви будете іти довго по
прямій, потім коли дойдете до лісопилки чи то що там дорога повертає на право це
вже майже кінець. повернувши направо побачите підйом вгору на верх гори. На горі
стоїть радіотранслятор та ......стовпи для волейболу, можете взяти сітку та
побавитися.
|
|
|
marco
Академік
Повідомлень: 752
Зареєстрований: 3-2-2003
Місто: Львів, центр
Нема на форумі
Настрій: стабільний
|
|
Виклав наразі тут http://www.marco.lviv.ua/YSitnycky/index.htm описи маршрутів Ю. Сітницького (збережена версія з
неіснуючого вже сайту Юрка Гудими).
На жаль, ніяк не доходять руки зробити повноцінну ілюстровану онлайн-версію
книжки 
Можливо знайдете щось цікаве.
Також варто глянути на Походи вихідного дня на сайті Українські Карпати
|
|
|
Demyan
Почесний Академік
Повідомлень: 2722
Зареєстрований: 15-4-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: кращий ніж вчор
|
|
Але слід мати на увазі початківцям, що по опису не так то легко іти особливо якщо
нема карти і не знаєш де правий хребет де лівий... В нас є подекуди маркери але куди
вони ведуть іноді не відомо. Ось наприклад в
Чехії чи Словакії з місця звідки починаєш рух написано який маршрут яким кольором
позначено, яким кольором, це дуже зручно,особливо якщо ще й знати що означають між
двома рисками (так маркери позначаються) наприклад дві точки чи три...
І мобілки не всюди тягнуть, хіба у вас Турая.
|
|
|
Василь
Академік
Повідомлень: 656
Зареєстрований: 13-11-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: порожній
|
|
Як на мене досить прості маршрути як для початківців:
1.м.Сколе-г.Лопата-хр.Зелем'янка-г.Матагів-г.Кіндрат-с.Либохора-с.Тухля.
2.м.Воловець-хр.Боржава-м.Міжгір'я
3.с.Осмолода-г.Висока-с.Гута
4.с.Лопушна-оз.Синевир-м.Міжгір'я
ця земля збатогована вміє бути вічною () Ю. Андрухович \"Країна дітей\"
|
|
|
Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
| Цитата: | Оригінальне повідомлення від Василь
Як на мене досить прості маршрути як для початківців:
1.м.Сколе-г.Лопата-хр.Зелем'янка-г.Матагів-г.Кіндрат-с.Либохора-с.Тухля.
2.м.Воловець-хр.Боржава-м.Міжгір'я
3.с.Осмолода-г.Висока-с.Гута
4.с.Лопушна-оз.Синевир-м.Міжгір'я |
Ну для мандрування цими "простими" маршрутами початківці повинні бути фізично
загартованими - доведеться долати по 30 км за день.
Або збільшувати час походу
Про особисті враження від маршруту №2 (Воловець-хр.Боржава-м.Міжгір'я) можна
почитати тут: Враження від мандрівки Боржавою
|
|
|
Ярема П.
Почесний Академік
Повідомлень: 2223
Зареєстрований: 10-2-2005
Нема на форумі
Настрій: І навіщо я день почав з читання новин?
|
|
Щодо книжки Собашка, то наткнувся я в інтернеті на опис, як користуватися цим
путівником. Найосновніше, що автор дійсно провів детальний аналіз... Дивіться: http://trekking.iatp.org.ua/books/sobashko.htm
|
|
|
Нормалайзер
Академік
Повідомлень: 326
Зареєстрований: 27-9-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Книга Собашка - ніби згрубша й добра річ, але треба пам"ятати, що інфа там - доволі
непевна. Він працював чи то - землевпорядником, чи геодезистом. Всі ті роки
записував собі у книжечку повороти, розвилки і т.д. Не умаляючи загальної цінності
інфи, скажу власні зауваження. Дуже багато в нього акцентується прив"язок до
лісових доріг, які виникають-зникають швидше, аніж можна уявити, тим більше -
орієнтуватися по них.
Сітницький.
Поява його книжки була ніби й чимось... Але. Той, хто має Гонсьоровського -
прекрасно розуміє, що місія Сітницького - якщо не тільки в перекладі - то в
звичайнісінькій адаптації, спрощенні і урізанні інфи.
І, врешті, щодо походів вихідного дня.
Неважливо - як і куди. Має бути просто дотримано пару моментів:
1.Видовищне місце чи об"єкт як мета походу.
2.Аби денний перехід не був довший за 5-6 годин (то десь до 20 км, більше - не варто, б
назавтра ноги закріпачить з незвички)
3.Компанія, аби всім було приємно.
Пораджу таку нитку: с.Дубина (перед Сколем) - водоспад на Кам"янці - оз.Морське око -
г.Ключ - скали Бубнище - с.Труханів.
я заперечую проти будь-яких передруків моїх повідомлень з цього форуму будь-коли
й будь-де, крім цього форуму
http://drymba.net/ |
|
|
Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
Мандрівка від Говерли до Чорної Гори
Ще одна стаття до теми з газети "Поступ"
Уже протягом кількох років склалося так, що найвища вершина Українських Карпат,
Говерла, стала своєрідною Меккою для туристів. Мало вже знайдеться тих, хто не був
тут разом із друзями, родичами, сусідами чи навіть із Президентом Ющенком.
Побувати на Говерлі стало справою честі, саме на Чорногорі свої кліпи знімала
співачка Руслана.
Та дивним і незрозумілим є те, що найчастіше Говерлою закінчується своєрідне
"паломництво" українських туристів. Мало хто із них продовжує мандрівку
Чорногірським хребтом, долаючи вершини чи оминаючи їх звивистим серпантином.
Мандрівка Карпатським парком
Південно-східна частина Українських Карпат (Чорногора і Горгани) належить до
Національного природного парку, який був створений 1980 року. Його територія займає
понад 50 тис. гектарів. А біля підніжжя Говерли розпочинається головна водна
артерія парку -- річка Прут. Найбільше туристів можна зустріти тут у
літньо-осінній сезон -- з травня до жовтня. Завдяки сприятливим кліматичним умовам
та мальовничим природним ландшафтам парк є дуже популярним серед туристів.
Проте, на жаль, частіше тут можна зустріти іноземних туристів. Особливо багато
поляків, чехів, словаків. Люди, звичайно, хороші, але прикро, коли на вершину гори
Піп Іван поляки починають джипами кататись.
На Чорногорі справді є на що подивитися. Окрім мальовничих пейзажів, чистого
повітря, серед гір ховається чимало невеликих, досить цікавих "захмарних" озер.
Усі вони містяться на висотах від 1 450 до 1 800 метрів. Мешканці гір називають їх
"морськими очима".
Озеро, яке має загадкову назву Несамовите, розташоване у великому карі
(льодовиковий цирк, впадина) на північно-східних схилах гори Туркул на висоті 1 750
метрів. Тільки уявіть собі: завдовжки озеро 88 метрів, завширшки -- 45 метрів, площа 3
тис. кв. метрів! Глибина озера по всій площі коливається в межах 1-1,5 м. Живиться
озеро дощами й талим снігом. Чи не чудо серед гір?! Озеро для гуцулів є сакральним
місцем, де народжується град. Мешканці вважають, що не можна кидати каміння в
озеро, бо це може спричинити сильні дощі і негоди.
Погода вариться на Чорній Горі
Якщо далі мандрувати Чорногірським хребтом від Говерли, то після вершин Брескул,
Пожежевська, Томнатик, Туркул перед очима з'являються обриси поважної, чимось
навіть загадкової гори Піп Іван. Це третя за висотою (2 022 м) гора Чорногори. Звідси
відкривається фантастичний краєвид на Чорногірський хребет, Альпи Роднянські та
Мармароські Карпати.
За словами горян, погода вариться на Чорній горі (гору Піп Іван називають ще
Поспіваном, Попиваном, Чорною горою, Білим Слоном) -- хмари тут напливають раптово,
розпогоджується також дуже швидко.
До вересня 1939 року Чорногірським хребтом пролягав кордон між Чехо-Словаччиною і
Польщею. Саме за часів Польщі на Чорній Горі руками тутешніх мешканців збудували
високогірну наукову станцію. Узимку обсерваторія так обростала снігом і льодом,
що поляки називали її Білим Слоном.
Наріжний камінь під будову обсерваторії заклали влітку 1936 року. Перед тим було
вимощено дорогу камінням із присілка Явірника через полонину Веснярка повз озеро
Марічейка. Будинок обсерваторії зводили з місцевого каменю-пісковику, що
зменшувало витрати на будівництво. Обсерваторію збудовано за проектом
архітекторів Марчевського та Погоського. Згідно зі задумом, це мав бути замок
оригінальної форми, адаптований до суворих погодних умов високогір'я та
навколишнього ландшафту. Засновником обсерваторії став генерал Бербецький,
виконавцем робіт -- капітан Антонєвич, наглядав за будівництвом Адам Мейснер зі
Львова.
Аби отримати пісок, товкли каміння, а щоби стіни були міцнішими, в розчин, крім
цементу, додавали білок курячих яєць. Товщина стін цокольного поверху становила
один метр двадцять п'ять сантиметрів. Для утеплення приміщень із внутрішнього
боку робили прошарок із просмоленого корка. Коркове дерево привозили океаном з
Африки до Франції, потім залізницею до Варшави, а далі -- до Ворохти. Звідти кіньми
возили у Шибене, а тоді на плечах несли до вершини.
Біля обсерваторії було збудовано парники, завдяки яким працівників обсерваторії
забезпечували овочами та зеленню. Окрім того, при обсерваторії працював завод
ефірних масел "Олєйки", будинок-дачу побудував тут польський письменник Станіслав
Вінценс. Пошту на гору Піп Іван доставляв навчений пес пана Зембіча.
Гірська обсерваторія: історія та сьогодення
Урочисте відкриття та посвячення Державного метеорологічного інституту
(офіційна назва) відбулося 29 липня 1938 року. З цього приводу на гору Піп Іван
прибули офіційні особи, а також група українських і польських астрономів.
Будівля обсерваторії мала форму дзеркального відображення латинської літери L.
Споруда складалася з готелю, а також із господарської прибудови та вежі. В будинку
було 43 кімнати і 57 вікон. Башту-ротонду увінчував мідний купол діаметром десять
метрів, що відкривався автоматично. Над метеорологічним приміщенням був
оглядовий майданчик.
Обсерваторія мала локальну електростанцію. Єдиним недоліком була відсутність
збору для води -- взимку мусили топити сніг. Продукти постачали двічі на рік. Хліб
випікали тут же у пекарні.
На стінах збереглися кронштейни, на яких кріпилися металеві ліхтарі. Над головним
входом були стилізований герб-орел і напис польською мовою: "Обсерваторія
астрономо-метеорологічна ім. Маршала Пілсудського".
Головним астрономічним інструментом був астрограф із об'єктивом 33 сантиметри у
діаметрі. Його замовляли в Шотландії, в Единбурзі. На астрографі вели
фотографічні спостереження великих і малих планет, комет та змінних зірок. Проте
архіви "Білого Слона" не збереглися.
Наприкінці 1930-х років обсерваторією керував уродженець села Микуличина (нині
Яремчанська міськрада) Владислав Мідович, який разом із дружиною та малим сином
майже постійно проживав на Чорній горі. Він проміняв затишну сільську оселю на
захмарну обсерваторію, що знаходилась у надзвичайно суворих кліматичних умовах.
На той час за своєю значимістю обсерваторія на горі Піп Іван була другою у Європі
після французької у Піренеях та шостою у світі.
Початок Другої світової перервав звичний плин життя обсерваторії. Припинився
телефонний зв'язок із Варшавою, розпочався нелегальний перехід кордону, персонал
почав готуватися до евакуації. Працівники обсерваторії вивезли найцінніше
обладнання. Металеві частини астрографа у травні 1942 року доправили до Львова.
Вони зберігались у фізичному корпусі Львівського державного університету. У
районній лікарні Верховини до сьогодні працюють котли з обсерваторії.
Замість висновку
Невтішною є історія зі спробою відбудови обсерваторії. Адже будівля руйнується
надзвичайно швидко, насамперед через погодні умови. Окрім того, у руйнуванні
допомагають туристи та місцеве населення. Спочатку за кошти Олеся Бердника (зараз
уже покійного) розпочалися роботи над проектами щодо реставрації будівлі
обсерваторії. Він планував віддати це приміщення дітям. Депутат Ігор Юхновський
на початках незалежності України також перейнявся ідеєю відновлення
обсерваторії.
Та, на жаль, зараз нічого не робиться для збереження унікальної споруди на вершині
гори Піп Іван. Минулої зими одна зі стін будівлі завалилася, давно вже нічого не
залишилося від художнього паркету, віконних рам, перекриття.
Зеновій Соколовський, головний архітектор проектів Івано-Франківського
інституту "Укрзахідпроектреставрація", роками виношує ідею реконструкції
обсерваторії. "Якщо зараз нічого не зробити, то споруда пропаде. Зараз ще можна
щось зробити. Якщо відбудувати обсерваторію на Чорній горі, то можна було б
використовувати її у різних сферах. Не лише в астрономії та метеорології. Для
того, щоб привести її до ладу та переобладнати у туристичну базу чи місце ночівлі
для туристів, потрібно близько 5 млн доларів. Звичайно, майже нереально, що це таки
реконструюють, але це би був чудовий вихід. Спочатку треба почати із відновлення
дороги. Ніхто зараз не зацікавлений у цьому об'єкті, і це дивує", -- каже пан
Соколовський.
Оля ГОВЕНКО
Коментар до теми
Антон ЯВОРСЬКИЙ
директор Карпатського національного природного заповідника
У листопаді питання реконструкції на горі Піп Іван розглядатимуть на
науково-технічній раді. Насамперед сюди необхідно зробити нормальну дорогу.
Зараз бракує тільки грошей та нормальної дороги на гору, цей шлях збудували ще за
Польщі. На горі Піп Іван можна створити науковий центр, також можливе розміщення
якихось туристичних, бізнесових закладів. Це буде щось на кшталт туристичного
центру наукового спрямування.
Цим питанням зараз займається Верховинська райдержадміністрація. На розгляді це
питання вже перебуває близько півроку. Реконструкція обсерваторії -- цілком
реальна справа.
Джерело: Поступ
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
