| Сторінки:
1
2
3
..
8 |
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
Розарій самотніх сердець
Відразу ж роблю застереження: ця тема не про знайомства і не для знайомства! Це
лишень спроба сповіді на тему самотності.
Буду рада, якщо відгукнуться форумчани – такі ж самотні душі (ну от, виходить щось
на кшталт клубу анонімних алкоголіків).
Отож, я самотня, як перст. Як з необхідності, так і з переконання. Це мій нормальний
стан, з яким я зжилася, чи то притерпілася. З дитинства не вміла і не любила
спілкуватися, мені вистачало книжки. Жодних подруг, друзів, розваг і т.п. Нічого,
окрім купи комплексів (хоча мушу зазначити, що ніяких проблем із психікою, не
найгірші розумові здібності, навіть спостерігались певні таланти до музики,
малювання). Отак і тривало рік за роком... Спочатку мучили питання: я ж не гірша за
інших, не потвора, чому так, о доле!.. (ха-ха). Згодом прийшов спокій, бурі вляглися, і
зараз я бачу в своєму становищі багато переваг.
Отже, почну з них:
1. Абсолютна свобода дій; обмежувач – лише власне сумління і моральний закон.
2. Зведення побутових проблем до мінімуму, спартанський уклад життя. Ніякої
гарячки скуповування лахів, прикрас, предметів необхідності, предметів розкоші і
тому подібного.
3. Сприймання людей такими, якими вони є, без приміряння (свідомого чи
підсвідомого) на них ролі партнера.
4. Розкіш бути собою: не намагатись сподобатися, не прикидатися кішечкою.
5. Ніякого розпорошення; сублімація в одному керунку, що особливо корисно для
творчості чи для роботи.
6. Не потрібно намагатися зрозуміти іншу людину чи шукати розуміння в інших (на мою
думку, зрозуміти іншого взагалі неможливо).
Негативні моменти:
1. Брак спілкування (інакше чого б я шукала на Форумі?).
2. Страх майбутнього, особливо побоювання захворіти, впасти в неміч.
3. Специфічне ставлення оточуючих як до істоти ущербної, такого собі
посміховиська, об’єкту для анекдотів.
4. Побутова невлаштованість, від протікання кранів до перегоряння жарівок.
5. Самотність не найкращим чином позначається на характері через постійну
роздратованість, заздрість, почуття меншовартості.
Отже, що переважить: “pro” чи “contra”? Я напевно ще не все згадала.
Мене завжди смішило, коли мої ровесниці вайкали: “Ой, як тобі добре! А в мене ті
дітиська, той йолоп...” Хоча самі недавно так і липли до того “йолопа”, щоб не
залишитись старою дівою.
Може мені справді добре? Мене оминула омана під назвою “любов”, я нікого не
зробила нещасним. Мене оминула фізіологія і ще бозна-яка “логія”. Моє кредо –
“Промовляння самотній” Ю.Андруховича. Я плекаю свою самотність, як особливу
цінність, хоча усвідомлюю, що мене чекає те ж, що і біблійне дерево, яке не
приносить плоду.
Вам смішно? Я не ображуся. Хотілось би знати, як себе почувають інші самотні серед
несамотніх.
|
|
|
Dмитрик
Академік
Повідомлень: 549
Зареєстрований: 8-3-2003
Місто: місто Лева
Нема на форумі
Настрій: СХОВАЙТЕ МЕНЕ!
|
|
Шановна, сумна! ВИ НЕ САМОТНЯ!
Перше, що прийшло на думку:
…Вона мовчки йшла, не звертаючи уваги на перехожих. Ноги не слухались, а очі не
бачили уже нічого...
...І знову поплили думки, одна за одною, без зупину і спочинку. І були вони такими
гіркими, що очі від них налилися сльозами. І от одна не втрималася і впала додолу,
змочивши довгі чорні вії. Жінка, ніби намагаючись наздогнати її і повернути,
раптом глянула вниз, туди, де впала сльозинка. Але її звісно ж вона там не побачила,
та натомість побачила дещо інше. Вона зрозуміла, що йде по бруківці, по цій
неймовірно - надзвичайній, омитій холодним львівським дощем, львівській бруківці.
Сотні раз вона проходила цією вуличкою, однією із тих старовинних вуличок, яких
так багато у Львові, сотні раз ступала цією бруківкою, але жодного разу не
відчувала чогось подібного. Це було якесь не зрозуміле і не відоме їй досі
відчуття. Вона бачила красу цієї бруківки, її незвичайність, вона відчула, що
пов’язана із тими сотнями тисяч людей, які проходили чи проїжджали тут за сотні
років, із тими, хто ще ходитиме і їздитиме тут. І її охопила гордість за те, що вона
теж тут іде, що це її рідне місто...
Віра Рикалюк
http://top-story.narod.ru/vira/6.htm
Як на мене, кожна льдина протягом життя іноді відчуває себе самотньо. Але ж то є
тимчасове явище. Озирніться довкола – Вам посміхається маля в колисці,
зустрічний чоловік кидає на Вас не зовсім пристойний погляд, а жінка, що сидить
поруч у маршрутці, заздрісно споглядає Вашу сьогоднішню зачіску.
ВИ НЕ САМОТНЯ!
“Жодних подруг, друзів, розваг і т.п.” – розваги – це супер! Людині необхідно
розважатися, відриватися на 100% (іноді корисно забути про все – див. Доброго вечора
- 2) І наступного ранку Ви зрозумієте – ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ і варте аби ним
насолоджуватись!!!!
Посміхніться собі у дзеркало, погляньте у віконечко на Веселе весняне Сонько.
Зверніть увагу на запрошення Одарки (див. Форумці - Великдень) і прийміть його,
обов’язково прийміть!
ВИ НЕ САМОТНЯ! Ви ТИМЧАСОВО сумна 
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
Ох... Сумна, в певному розумінні я - кандидатка в твої колеги. Я просто і ясно знаю,
що врешті буде так само, дарма, що маю купу друзів, дарма, що маю кохану людину (хто
знає, зрозуміє, хто ні - тому й не треба). Колись, як була менша і дурніша, думала:
якщо до тридцяти не зміниться нічого і я лишатимуся самотня (тобто - без пари) - я,
мабуть, перерву собі життя. Тепер я мудріша і знаю, що такої дурниці робити не слід
і за гірших обставин.
Я усвідомлюю, (і, мабуть, то добре), що кожне моє намагання стати в незалежну позу і
заявити, що мені так навіть краще, що я незалежна, що мені вистачає того, що я маю -
то все неправда і намагання перед кимось (не кимось... самим собою? світом? Богом?)
зіграти добру міну в поганій грі Не добре мені і не вистачає мені того, що я маю, я
просто звикла й окуклилася з цим. Навіщо мені вдавати "і зовсім не нещасну"?
мабуть, нінавіщо. Розумний не буде, почувши це. охати й жаліти, а з дурними я не
спілкуюся. Нічого хорошого в самоті нема, зовсім нічого. Навіть без думок про
"потім", про безнадійність немічної старості. Мабуть, це не втішить і не
заспокоїть тебе. Але так воно є. "Я люблю одиночество - это/ мне не больно - под
пыткой кричать".
...все-таки, мені, мабуть, краще. Якщо не зважати на цілющість звички, яка все
вирівнює...
Знаєш, мені здалося, що для тебе іти до людей - це багато в чому "іти ВІД СЕБЕ -- ДО
людей" Себто, втрачати себе. Прикидатися. Бути манірною. Реагувати на те, що тебе
не цікавить. Сміятися жартам, які триста разів чула. Липнути до якогось йолопа...
Насправді люди не такі вже й погані... і зовсім того всього від тебе не потребують.
З ними навіть буває затишно і дуже-дуже тепло. Чесно.
До таких - варто йти. Але завше - вибирати тобі...
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
Asmera
Академік
Повідомлень: 557
Зареєстрований: 29-11-2003
Місто: Київ
Нема на форумі
Настрій: сяючий
|
|
Хтось з віком починає знаходити в самотності плюси, а хтось - мінуси.Я, чесно
кажучи, дуже боюся лишитися колись самою, хоч зараз я дуже люблю стан
усаммітненості...отак
Слова відлітають, написане залишається
|
|
|
dr.Trollin
Почесний Академік
Повідомлень: 1061
Зареєстрований: 3-6-2003
Місто: Львівська політехніка
Нема на форумі
Настрій: ще живий
|
|
загалом ото сильнорізні віднОшення і віднЕсення до такого тексту (стартового у
треді).
(зразу завважу, що я теж у сім клюбі, але за "технічними" ознаками. див.
місцевий тред з tid=1993)
Основною (_не_ базовою) проблемою я, щиро кажучи, вважаю відсутність
нормально/результативно працюючої інституції свах. Ну "клубознайомств",
скажімо.
Чому, власне, нормальний людь (не забацаний научник як я, а нормальний) не
проводить нормальної і (головне) _Результативної_ пошукової роботи? Пранення
(припустімо) є. Можливості (зокрема от, приміром, у високоактивної Рибки) - є. А от
нормальних баз даних - катма.
Тому і важко провести синхронізацію душ для людей, що з серединності
вибиваються.
А от ото і є вже не головною проблемою, але Базовою. Відхід від серединності.
Розкіш перебування за гуртом - завжди обходилась. Коли чим, але дорого.
Розберімо pro&contra.
+1. у нормальних сімействах то теж так. Але нормальних не всі є.
+2. так. тота хвороба має місце. (правда гарячкоскуповування ака "вещічізм" і у
самотніх суть)
+3. краще примірювати роль друга/подруги.
+4. (задумливо) прикнешся кішечкою, аж воно - собачник :-(
+5. воно так. Звісно. Тому монахи і.
+6. ну чому? то є атракційним завжи. Стати (хоч на мент) іншим - то вже продовжити своє
життя пропорційно тому менту.
-1. ну то і у одружених нерідкість.
(додаток до "-1"
"інакше чого б я шукала на Форумі?"
(ображено) о. А я думав, що Друзів шукала...
-2. воно так. Тільки часом і несамотність в тім злепомагає. Але воно таки так.
-3. ну і хай їм. (позАтим - бути об'єктом анекдоту - то таки ж Слава!!)
-4. кооперуватись тра. Позатим, враховуючи пункт "+5", а отже, і змогу дещо
заощадити, - що важко знайти сервістехніка якого? Що всі вже спилися/емігрували
люди з руками не з дупи??
(задумливо) а жарівку у наш технічний вік і самій можна би м.
-5. о! ото тут нєфіг. З тим (особливо заздрістю) боротись треба рішуче.
Або заздрити, або надіятись. Бо Заздрість - то найбільш дієвий шріт/трутка на
легкокрилу птицю що її Надією звуть.
З повагою, Сергій.
|
|
|
Нормалайзер
Академік
Повідомлень: 326
Зареєстрований: 27-9-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Можливо, я неправий, але видається, шо намарно Ви внесли в список переваг пункт 6.
я заперечую проти будь-яких передруків моїх повідомлень з цього форуму будь-коли
й будь-де, крім цього форуму
http://drymba.net/ |
|
|
-=IGO=-
Дописувач
Повідомлень: 65
Зареєстрований: 15-3-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: світлий
|
|
Самотність - це погано. Якщо є охота побути на самоті то не значить, що ви дійсно
хочете це, це означає лиш те, що ви немаєте друга чи подругу, якому(якій) можете
відкритись і розказати свої страхи і інші думки відкрити. Адже коли є така людина,
тоді при розмові стає легше на душі в тому випадку якщо ця людина вас підтримує і
намагається помогти. Друзі потрібні для кожного. І вони потребують від цього
взаємного порозуміння. Справді хороших друзів мало, але якраз на них можна
покластись і мати спокій на душі. Знати, що ти важливий(-а) в цьому житті і жити
щасливіше.
Cвітло дає мені силу!
|
|
|
Рост
Модератор
Повідомлень: 3710
Зареєстрований: 3-4-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: є
|
|
Любов - не омана. Просто є в суспільстві підміна понять, коли пошуки якихось ілюзій
називають пошуками любові. Тоді і приходить розчарування. Коли ж насправді шукати
любов, вона прийде. Скоріше за все, зі стражданнями, бо ми - створіння здебільшого
егоїстичні, а любов - це самозречення. І якщо серце переможе, тоді людина
благословить усі страждання і осягне щастя смиренності, гармонії єднання.
Є і інша сторона. Любов є одна - від Бога. І є плотська, вірніше, це фізіологічний
потяг різних статей одне до одного, що не є любов`ю за визначенням.
Не знаю, як часто бувають обдаровані люди зустріччю, де любов і потяг тіл
єднається. Скоріш за все, буде щось одне, а над іншим доведеться працювати.
Ну і третє, про що хотів би сказати - замуровування себе в стінах самотності є
помилкою. І нема в цьому ніяких плюсів. Тільки не мати чоловіка/дружину - це не має
нічого спільного з самотністю. Світ широкий, справ там багато. І людей хороших теж,
але як їх віднайти, якщо постійно сидіти дома?
Щодо порівняння із деревом, що не приносить плоду - плоди різні бувають. І не
тільки народження дітей може бути метою життя. Принести користь людям, допомогти
в скруті, примножити любов, співчуття - теж плоди достойні...
|
|
|
Остап_М.
Академік
Повідомлень: 425
Зареєстрований: 26-3-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: так собі
|
|
Любов любов це все фіг.... Так цитуючи одного віршика можка сказати, що самотність
це кайф. Але насправді "бувають моменти в житті" коли бути самотнім просто
неправильно. Я не хочу сказати, що всі хто самотні щось там не те, бо сам довго був і
ще інколи часом буваю самотнім. Але хтось біля нас теж самотній. Так може тим людям
краще об'єднатись. Адже ніхто ніколи не вкраде в Вас (нас) цю самотність, проте
теплоі любов можна втратити надовго....
Остап_М.
|
|
|
Odarka
Почесний Академік
Повідомлень: 1970
Зареєстрований: 17-2-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: вже йде до зими
|
|
2 сумна:
Знаєш, деколи. коли ти навіть маєш кохану людину і купу друзів...відчуття
самотності тебе не покидає...воно впринципі присутнє...і не залежить від тогочи ти
сама фізично чи ні...головне це відчуття...
дО самотності не можливо звикнути з нею можна змиритися...і переконувати себе, що
ти справжня лишень тоді, коли одна не варто...
ПРосто можливо колись ти зустрінеш людину або людей, які будуть тебе сприймати
такою як ти є...а ти в свою чергубудеш комфортно і затишно і зовсім не самотньо з
ними себе почувати
А самотність - це страшноі холодно і нічого в ній теплого і самостійного не
має...порожнеча...
P.S. ПРиходь на Великдень там і побалакаємо, якщо хочеш
я так довго мовчав
ти ж бо знаєш як важко було мені в сутінках
вустами вологими на добрі слова натрапляти
|
|
|
Captivitas
Почесний Академік
Повідомлень: 1193
Зареєстрований: 15-9-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: біфуркаційний
|
|
"-- Ну чому всім треба бути з кимсь. Скільки разів ти проводила експеримент бути
з кимсь. До кожного було якесь почуття. До одного мов дзвінкий кришталь. До іншого
мов оксамит. А ще було веселкове, жайворонкове, степове і лісове. А іще мов грім,
мов дощ, мов сніг. До кожного з чоловіків, які так або інакше входили у твоє життя,
ти щось відчувала. До нікого не була байдужою. Лише ні з ким не переживала тепла.
Того простого людського тепла, якого не має людське тіло, що розійшлося з душею --
тіло у землю, а душа у небо. Холодно. Усі твої буття з кимсь за деякий час ставали
смутком, потім колом, потім слізьми, усвідомленням того, що чоловіки чудові, але
дороги різні, хода інакша. Ти як правило різко, драстично різко втікала, залишаючи
усіх і все. Потім було холодно. Потім була весна, кокетливі вулиці середньовіччя,
розпусник-парк. Потім було літо. Ставало тепло. Усі перетворювалися на друзів. А
друзів любити легко."
(с) Леся Демська.
Поки є куди тікати від самотності (друзі-робота-приємні справи-друзі...) вона
боятиметься підступати до нас. Головне вчасно заснути й не піддатись їй уночі.
"Десь моє кохання заблукало,
десь отам між ренесансом та бароко"
|
|
|
Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Ей, Сумна - привіт! Ти шо - на Сихові живеш?!
Ти знаєш, - я теж там живу!
Але ти не гризися: скоро-во буде мотоциклетний сезон, я тебе на мотоцику покатаю -
навіть дам сі привезти! Вмієш їздити на мотоциклі? Нічо' - навчимо!
Ось так!
(Don't worry, be happy!)
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
Дякую за такі доброзичливі і щирі дописи.
Обіцяю відповісти кожному, лишень трохи прийду до тями після грандіозного
конфлікту на роботі...
Ще раз дякую, пишіть, чекатиму.
|
|
|
Dмитрик
Академік
Повідомлень: 549
Зареєстрований: 8-3-2003
Місто: місто Лева
Нема на форумі
Настрій: СХОВАЙТЕ МЕНЕ!
|
|
2 Яндрух сумна і ВСІ
(саркастично ги-ги-и) Сихів - то є модний район  !!! ТАких хл(г)опів не усюди найдеш !!!
2Яндрух
(сором'язливо) А мені мона з вами - у мене навіть права є, чесно...
|
|
|
Влодко
Дійсний член
Повідомлень: 234
Зареєстрований: 5-4-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: як завжди
|
|
Змінюйте настрій, адже не можна бути постійно сумною бо так "Ваш карк потроху
з'їде", а тоді точно не будете самотньою, тому що Вас оточуть санітари. А
цього, я впевнений, ніхто не бажає. Тому, принаймі, почніть з того, що станете
трішки веселішою, і я переконаний, що ВСЕ СТАНЕ НА СВОЇ МІСЦЯ.
Цікавтися життям і воно саме до Вас неодмінно прийде.
Р.S. з найкращими побажаннями... Я сподіваюсь, що у Ви перестанете бути самотньою, а
псевдо "сумна" то буде не констатацією факту, а просто тим що дає змогу Вас
впізнати на форумі.
|
|
|
Volodymyr
Академік
Повідомлень: 468
Зареєстрований: 3-9-2003
Місто: гостомель
Нема на форумі
Настрій: в очікуванні...
|
|
Самотність...
Колись мені сказали, що я свідомо самотній - знаєте, було досить цікаво
спромогтися зрозуміти, як людина, що бачила мене лише два рази за життя і то, ми не
спілкувалися навіть, взяла на себе сміливість так казати . Кумедно... Адже жодна людина не є самотньою, доки є люди котрим не
байдужа чиясь доля. Не важливо - кохана людина, друзі, знайомі чи колєжани,
важливим є те, що хтось хоч трохи переймається вами.
Інколи ми прагнемо усамітнення, інколи ми ховаємося від світу, бо дуже важко жити
у цьму комунікаційному світові, але...бути самим то просто, але...
Оточуючі не завжди показують свої переживання, хтось з-за гордості, хтось від
сором'язливості, просто це інколи відчувається...
І най зараз поруч немає близької людини, най відстані, сварки, образи нас
роз'єднують - але вона завжди поруч... Інколи досить підняти слухавку та набрати
номер... І слухати як вона просто дихає...
Ось так.
Щиро, Володимир.
він побачив сьогодні у себе в оці
вчорашню сльозу...
|
|
|
Dмитрик
Академік
Повідомлень: 549
Зареєстрований: 8-3-2003
Місто: місто Лева
Нема на форумі
Настрій: СХОВАЙТЕ МЕНЕ!
|
|
Але, іноді, мало знати, що твоя доля комусь не байдужа. Хочеться це відчути, а
дихання в слухавку цього не принесе.
|
|
|
Volodymyr
Академік
Повідомлень: 468
Зареєстрований: 3-9-2003
Місто: гостомель
Нема на форумі
Настрій: в очікуванні...
|
|
To Dмитрик:
Тоді питання - а що потрібно особисто тобі, щоб не відчуватися самотнім?
він побачив сьогодні у себе в оці
вчорашню сльозу...
|
|
|
Остап_М.
Академік
Повідомлень: 425
Зареєстрований: 26-3-2004
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: так собі
|
|
У Львівській газеті за вівторок (6 квітня) вміщена класна стаття (сторінка 4
"Коментарі", раджу прочитати!!!
Остап_М.
|
|
|
Dмитрик
Академік
Повідомлень: 549
Зареєстрований: 8-3-2003
Місто: місто Лева
Нема на форумі
Настрій: СХОВАЙТЕ МЕНЕ!
|
|
2 Володимир
Мені іноді просто необхідна самотність - це в моменти т.зв. "кризи
особистості". Коли ж таке відчуття приходить в інші моменти-дуже рятує
спілкування (не плутати з виливанням душі - просте, буденне спілкування за гальбою
пива чи чарочкою горілки про все на світі). Іноді навіть не має значення - знаю я
людину все життя чи зустрів на останньому рок концерті. Важливим є сам процес
обговорення
Є ще дещо, але останнім часом це чомусь починає засмучувати - надзвичайно близька
людина протилежної статі. Її ніжне слово та невинна райдужна посмішка могли
змусити забути як правильно дихати "... і забуваю я, що вмію дихати..." не те, що
якесь відчуття самотнсті, але, нажаль, вона вже не нагороджує мене такою
посмішкою
 ...
|
|
|
Яндрух
Заблокований
Повідомлень: 823
Зареєстрований: 19-2-2003
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
2 Dмитрик & All:
Нє, ви знаєте - я троха поспішив: я во-так просто першого-ліпшого на мотоцик не
візьму: я беру лише досвідчених кох... е-е-е, ну, тобто, - "номерів других" (але,
переважно, протилежної статі...). Але, мабуть, тре' буде набратись трохи
"мотоциклєтної мудрості"! А то, знаєш, береш кого-попало... А як впаде, яку руку
си зломить - для кого то буде клопіт?! Для мене! Отож, спершу можна подивитись фільм
про мотоциклістів - "Torque". Ви знаєш, що та назва означає? А означає вона такий
собі фізичний параметр, як крутний момент! Для мотоцикля він, ясна річ, чим більший
- тим краще. А ще ліпше для "дорожника", як пік його моменту припадає в зоні
низьких-середніх обертів. Це має бути відчутно, як рушаєш: якщо бути роззявою, то
можна вилетіти з сідла, високо задерши вгору свої гарненькі ніжки й гепнутись об
асфальт на крижі. Ось так! То вам не коники з ... ...!
А потім, зрештою, варто підняти архів нашої "Мотосторінки" - ту, на
"Форумі": там є багато чого такого, щоби могло придатися, як от: за "що"
має лапатися "№ 2", що сидить за спиною "номер першого"; яка віддаль має
бути між їхніми тілами; чи має "номер другий" шепотіти на вушко "номерові
першому" усілякі "ніжності" та багато чого іншого!
http://www.xjrteam.com/PHOTO_DU_MOIS/XJR4cyngles.JPG - Ямаха XJR 1300 - "гладіатор доріг": високоякісні
підвіски "Ohlins" витримають ще й не таке! А їде він, наче "пливе": у вищій
мірі, мотоцикл з дуже високим рівнем комфорту!
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
Христос Воскрес!
Складаю всім найщиріші вітання!
2 Dмитрик:
Ваші поради продиктовані, без сумніву, Вашою добротою. Думаю, вони можуть
згодитися для людини, яка відчула короткочасний напад самотності. Напевно, такому
ж, як Ви, оптимісту та екстраверту допоміг би чийсь погляд, усмішка, розглядання
себе у дзеркалі. Мені це не допомагає, а часом навіть діє протилежно. Особливо
дитячі усмішки, які донедавна просто-таки різали по серцю, тому я намагаюся їх
уникати. Зараз якось навчилася від цього абстрагуватися.
За запрошення на зустріч дякую, але після тих зізнань, які я тут зробила, навряд чи
наважуся коли-небудь явити себе перед очі форумчан.
2 Fish:
Із того, що Ви написали, я відчула, наскільки Вам близька тема самотності... На фото
з великодньої зустрічі форумчан я бачу у Ваших очах непозбувний сум. Може я
помиляюсь?
Щоправда, Ваша самотність – це самотність серед натовпу, моя ж – самотність у
порожнечі. Ви не зовсім самотні, поки біля Вас батьки (про Вашого батька я
прочитала в темі про випікання пасок). Я була б щаслива, якби мала змогу розділити
паску з батьками, але їх вже багато років нема зі мною. Щодо того, щоб йти до людей
– в мене це не дуже-то виходить. Якщо я бачу, що нецікава співрозмовнику, нізащо не
буду себе нав’язувати. Я цілком згодна з Вами, що люди не погані, і нічого їм від
мене не треба. І мені також (в більшості випадків) від них нічого не треба. От і
виходить – нічого, помножене на нічого.
2 Asmera:
Якщо у Ваших силах дозувати і контролювати стан усамітнення, щоб він не переріс у
звичний стан душі, то самотність Вам не загрожуватиме.
2 dr.Trollin:
Ваш аналіз, як завжди, глибокий і всебічний. І Ваша думка про відхід від
серединності та розкіш перебування поза гуртом – це поціляння в саму суть. А от
щодо інституції свах... Це буває якось так грубо і примітивно, що має зворотній
ефект.
До аналізу “pro” і “contra”:
-1. На Форумі я шукаю насамперед спілкування. А Ви що подумали?
-4. Мені якось не траплялись люди з нормальними руками, в яких водночас і голови
були б нормальні, які б не намагались скористатися моїм повним невіглаством в
будівельно-ремонтних роботах. Якось не хочеться незнайомих фацетів впускати до
хати. Бо одні вже були: нахалтурили, обрахували, впилися, ледве з хати виперла. А
щодо жарівки: якщо зріст далекий від модельного, доводиться робити конструкцію -
стіл, на нього стілець, тоді навшпиньки, все хилитається, патрон заварився...
Словом, вирішила не ризикувати.
Ну, щодо решти пунктів - начебто без особливих розбіжностей, правда?
2 Нормалайзер:
Ви праві, це найбільш хисткий пункт. Напевно, я трохи погарячкувала. Відверто
зізнаюся, я таку позицію обрала свідомо. Раніше оточуючі зловживали, виливаючи на
мене свої жалі, і я врешті відчула, що далі просто фізично не можу цього
переварити. Тепер я не надто дослухаюся, і таким чином рятуюся. З іншого боку,
навчилася нікого ні за що не засуджувати і нічому не дивуватися. І не намагатися,
щоб мене хтось зрозумів. Вважаю, що повне і тривале взаєморозуміння між двома
людьми – це велика рідкість.
2 -=IGO=-
Некомунікабельна людина не може знайти справжніх друзів, в цьому вся проблема. Це
даність, риса характеру, яку неможливо докорінно змінити.
2 NetGuy:
Все, що Ви написали, абсолютно правильне. Але всім цим речам мусить передувати
початок, і цей початок – зустріч двох людей, які відчувають взаємну
зацікавленість, поштовх до подальшого спілкування. А якщо цього не сталося? Я
навіть не можу змоделювати, яка була б з мене дружина, мати. Я не знаю, як це – бути
любленою. А щодо суспільної користі – зазвичай такі поради дають люди, щасливі в
подружньому житті. Суспільна корисність ніколи не замінить особистого життя, це ж
різні речі. А поза тим, Ви справді гарно про все написали, лиш з точки зору
несамотньої людини...
2 Остап-М:
Я згідна, що самотнім людям треба об’єднуватися. Для цього і розпочала цю тему,
щоб віртуально поспілкуватись з подібними собі (така собі психотерапія). Навряд
чи реальні зустрічі можливі і потрібні. Дякую за Ваш допис, в якому нема ані натяку
на менторство.
2 Одарка:
Соломійко, невже і Вашому серденьку знайоме почуття самотності? Женіть його від
себе! Хоча творчій людині треба і його спізнати, чи не так?
А загалом, це не так вже й страшно. До холоду і порожнечі можна призвичаїтись,
повірте...
Дякую за запрошення на зустріч. Ви були в Києві? Напишіть про враження.
2 Captivitas:
Поборення самотності методом проб і помилок добре хіба в художній літературі. А в
житті це зайві психологічні травми. Хіба що тим, хто відчуває “нестерпну легкість
буття”, доступна легкість у стосунках; але вони зазвичай самотніми не бувають, бо
з ними цікаво. Залишається, як Ви і радите, тікати в роботу, що я з успіхом і роблю.
Не піддатися самотності уночі – теж актуально; на цю біду дуже помічне нічне
читання.
2 Яндрух:
Але ж то була б атракція: я на мотоцику! Всі, хто би тото побачив, нігди би того не
забули, внукам би переказували. Але Ви не вказали одну важну річ: чи має Ваш
мотоцик колясу? Бо як нє, то я сі не годжу.
2 Влодко:
Роблю все можливе, щоб не опинитись в тому місці, на яке Ви натякаєте. Допомагає
почуття гумору і самоіронія. Хоча... Від цього ніхто не застрахований, і хто його
зна, з якої причини в якийсь момент в людини розладнуються коліщатка в голові. Це,
напевно, тільки збоку видно. Хто знає, якими бувають перші симптоми? Поділіться.
Дякую Вам за побажання.
2 Volodymyr:
Ваша самотність – це зовсім не самотність, поки Вам хтось дихає у слухавку! Гірше,
коли єдині можливі абоненти – телефон довіри, чи 01, 02, 03...
Дякую всім! Особливо мене тішить, що серед дописів нема зневажливих чи
образливих.
Христос Воскрес!
|
|
|
Рост
Модератор
Повідомлень: 3710
Зареєстрований: 3-4-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: є
|
|
Воістину Воскрес!
| Цитата: |
Все, що Ви написали, абсолютно правильне. Але всім цим речам мусить передувати
початок, і цей початок – зустріч двох людей, які відчувають взаємну
зацікавленість, поштовх до подальшого спілкування. А якщо цього не сталося? Я
навіть не можу змоделювати, яка була б з мене дружина, мати. Я не знаю, як це – бути
любленою. А щодо суспільної користі – зазвичай такі поради дають люди, щасливі в
подружньому житті. Суспільна корисність ніколи не замінить особистого життя, це ж
різні речі. А поза тим, Ви справді гарно про все написали, лиш з точки зору
несамотньої людини...
|
Любити і бути любленим - речі різні. Душа хоче любити, особистість хоче, щоб її
любили. Все залежить, чому віддається перевага. Так, це чудово, якщо може бути і це,
і це. Але не все так буває...
Суспільна користь особистого життя не замінить - особисте життя може розширитись,
включаючи в себе суспільну користь...
ПС. Кожному даються його власні, потрібні саме йому випробування, щоб людина в
своїх обставинах навчиласть жити творчо, приносити в світ світло своєї душі.
Треба віднайти для цього сили. Щоб потім, в кінці життя не мучило усвідомлення
того, що нічого нікому я не зробив доброго і ніхто мене добрим словом не пом`яне.
Отаке.
|
|
|
fish
Почесний Академік
Повідомлень: 1592
Зареєстрований: 28-5-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі
Настрій: присутній
|
|
2 сумна
ні-ні... то трохи не те. В натовпі я не почуваюся самотньою, себто, не відчуваю
оточуючих людей як безликий натовп чужих людей (а на фото - то може просто трохи
втомлена). Навпаки, тільки з ними мені й чудово. Самотність починається тоді, коли
приходиш у порожню хату. Про неї можна забути на цілий день і постаратися провести
його так, щоб не було часу згадати й увечері. але.
Хоча самотність серед натовпу - річ теж знайома, але то більше стосується шкільних
років. То, на щастя, минуло давно, хоча може й лишило якийсь відбиток (і скільки ще в
мені вперто бачитимуть страшенно сором"язливу? від того уже й не
відкараскаєшся. сама не розумію, що мене видає)
а серед дописів і не мало бути образливих. То якраз і говорить: ти не так добре
знаєш людей. Вони загалом не такі злі. Може, тутешня компанія допоможе тобі це
зрозуміти і трошки відтанути?
щодо "людям від тебе нічого не треба" - то трохи теж інше мала на увазі. Людям
не треба НЕЩИРОЇ ласки. нещирого зацікавлення їхніми проблемами, абстрактного
"дейлкарнегізму". Але ж то не означає, що людина не може викликати в тебе
справжнього інтересу, а твої вчинки і думки не можуть зацікавити інших.
карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець
|
|
|
сумна
Академік
Повідомлень: 913
Зареєстрований: 24-12-2003
Місто: Сихів
Нема на форумі
Настрій: споглядальний
|
|
2 NetGuy, Fish
Ваш присуд жорстокий, але я його приймаю. З того, що я написала, Ви зробили висновок
про мою нездатність любити і робити добро, про мою нещирість. Отже, я отримала те,
на що заслуговую; отака сумна арифметика.
Гадаю, тут не місце хвалитися, кому і скільки я роблю добра. Достатньо, що ті, кого я
люблю, про це знають.
|
|
|
| Сторінки:
1
2
3
..
8 |
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
