Роман Голощук
Модератор
Повідомлень: 2828
Зареєстрований: 8-9-2002
Місто: м. Львів, Україна
Нема на форумі
|
|
Ліцензування Інтернет-видань
Прочитав у "ЛГ" цікаву статтю (див. нижче). Цікаво, що з приводу ліцензування
інформаційних інтернет проектів думають форумці? Які позитивні/негативні
моменти Ви бачите у цьому? Особиво цікавить думка журналістів класичних мас-медіа
(їх у нас зареєстровано вже досить багато).
Ліцензуймося, бо ми того варті!
ПРО ПОЯВУ четвертого ЗМІ – інтернету говорять дуже багато. Звичайно ж, це також
нове місце праці та джерело для отримання інформації.
На жаль, мережа нестабільна в усіх своїх аспектах. Стабільність починається, коли
законодавчо гарантовано певні права. Україна позбавлена цього. Та низка
документів, що існують – “Указ президента України про заходи щодо розвитку
національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечення
широкого доступу до цієї мережі в Україні” від 31 липня 2003 р. № 928, та “Постанова
Вищого Арбітражного суду України про питання захисту авторських прав в
Інтернеті” від 5 червня 2000 р. № 04/5-7/82 – не витворюють повної юридичної бази.
Журналісти й ентузіасти мережної публіцистики вирішили створювати свої проекти
– веб-сторінки й портали на власний ризик, не чекаючи остаточного законодавчого
врегулювання. Насамперед, це – набагато дешевше, та необхідна менша кількість
устаткування. Але, як кажуть, безкоштовним буває лише сир у пастці.
Оплачуючи рахунки за адреси, ми платимо за повітря. Чому? Коли ви орендуєте
поштову скриньку на пошті, то оплачуєте за порожнину всередині, яку наповнюють
потрібною вам кореспонденцією. Ви не стаєте власником шафки. І пошта в принципі не
винна, що у вас щось негаразд всередині шафки. Провайдери так само нічим не
зобов’язані нам. Як це виходить? Усе дуже просто: під час придбання адреси з вами
укладають угоду на “реєстрацію та підтримку доменного імені”. Документ цікавий
тим, що реєстратор, зареєструвавши вас, не несе практично жодної фінансової
відповідальності (хоча обіцяє вести переговори для вирішення суперечок). Довести
порушення в мінливому віртуальному світі дуже важко. “Притягувати” докази до
існуючого законодавства ще важче, а спеціальних законів для провайдерів ще треба
пошукати.
У договорі є одна дуже гарна фраза: “Реєстратор не несе відповідальності за
зміст”, тобто наповнення мережної сторінки. Хіба не нагадує вона Пілатову
позицію “вмивання рук”? Начебто ті, хто продають доменні імена, не підтримують
сервери з порнографією, расизмом, екстремістськими закликами! Гроші ж беруть
однаково в усіх. Виходить, поки що не може йтися про пристойніші українські
домени.
Я переконана, що нам треба терміново ліцензувати інтернет-видання (як в інших
країнах) нарівні з газетами, телебаченням і радіо.
Зрозуміло, після ліцензування певна кількість скандальних електронних видань
зникне. Мені можуть закинути прагнення обмежити свободу слова, але обмеження
бруду може дати змогу розпочати розмову про якість, чи хоча б україномовність
веб-сторінок.
Розмови щодо невеликої кількості тих, хто читають українською, є підтвердженням
мовної обмеженості тих, хто так каже. Скажімо, я спокійно читаю українською,
російською, польською, повільніше білоруською та англійською. Читаю там, де
цікаво, а не там, де легше.
Щодо потенційної аудиторії читачів, то в білоруської мови вона ще менша, тим не
менше, білоруська віртуальна мережа дуже багата ресурсами, цією мовою залюбки
створюють якісні сайти, і зовсім не обов’язково на них присутня паралельна
версія якоюсь іншою мовою.
Треба робити нові й нові віртуальні сторінки українською, а читач знайдеться.
Ліцензування дасть журналістам реальне місце роботи. Я сама випускаю
інтернет-видання “Аксіома”. Хотілося б повноцінно легалізувати його існування.
В податковій мене зареєстрували як приватного підприємця, сферою діяльності
якого є видання інтернет-ресурсу “Аксіома”. Це не найкращий шлях створити робоче
місце для журналіста. З власного досвіду знаю, що потрібні кращі способи
впорядкування правовідносин у світі www.
Мережею блукають мільйони найрізноманітніших повідомлень. Деякі з них, наче
скринька Пандори, містять значний потенціал зла. Брехня, чутки, спеціально
сфабрикована інформація не мають жодних позначок. Не можна довіряти нікому, і
водночас мусиш вірити усім. Інтернет, безперечно, є віртуальним світом, але чинні
закони ніхто не скасовував.
Незахищеність авторських прав може стати актуальною проблемою для кожного, хто
подаватиме свою інформацію в мережі, адже її можуть скопіювати, і навіть не
подякують, про фінансову компенсацію взагалі не йдеться.
Журналісти мовчать і не домагаються врегулювання та реальної дії Закону “Про
авторське право...” в інтернеті тільки з однієї причини – вони так само “беруть”
чужу інформацію і видають її за свою. Який дурень кусатиме руку, що його годує?!
Дійсно цікаву та свіжу інформацію беруть з мережі, підписують власним ім’ям – і
гонорар у кишені. Якщо вимагатимуть посилань, то й прибутками доведеться
ділитися. Хто сам не грає за правилами – не вимагає чіткого дотримання
регламенту.
Журналісти не відчувають переваги того, що, пославшись на джерело в мережі,
знімають відповідальність у випадку подання недостовірної інформації.
У разі ліцензування, інформаційні портали інтернету даватимуть більш перевірену
інформацію, щоб уникнути матеріальної відповідальності.
Розумію, що без ліцензування вільнішим є політ думок, немає ніякої
відповідальності за написане, але водночас ніяких прав на свою роботу в мережі ви
теж не маєте.
Ліцензуймося, бо ми того варті! Інакше анархія стане синонімом ставлення до
мережі. Мені можуть також закинути, що проблеми, пов’язані з мережею, хвилюють
небагатьох. Журналіст може відкинути інтернет, та все одно він приречений на
користування інформацією, праматір’ю якої нині є мережа.
І ще одне: якщо журналісти не почнуть працювати над змістом домену Ua, їм
доведеться дотримуватися правил, встановлених іншими. Поки відбувається
нав’язування правил подання матеріалу з боку програмістів, мережна журналістика
буде сиротою. Тільки якщо журналісти розпочнуть самі відстоювати Журналістику з
великої літери в мережі, є шанс уникнути занепаду Уанету.
Катерина Аксьонова – мережна журналістка, мешкає у Львові
Джерело - Львівська газета
|
|
|
Андрій Пелещишин
Адміністратор
Повідомлень: 9191
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів, Україна
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Дивна стаття.
Мені здається, що автор занадто багато усього звалила в одну купу. А їх треба
розділити.
Питання власності на доменні імена. Питання може бути вирішено лише в глобальному
маштабі. І ніяких причин міняти усталений порядок наразі немає.
Питання ліцензування Інтернет- видань. Наскільки я розумію, це потрібно в першу
чергу самим журналістам для можливості захищати свої права.
Але нема чого вимагати, щоби практика ліцензування була обовязковою! Неможливо
провести межу між "Інтернет-виданням" та звичайним сайтом. Отже, що, всі сайти
повинні ліцензуватися? То вже був би справжній маразм!
Тому ліцензування повинне бути виключно добровільним.
І чому якийсь портал повинен ліцензуватися, для мене залишилося загадкою..
Спочатку мова є про видання, потім про портали.. Якось цікаво виходить.
Головне сама журналістка каже "Інтернет, безперечно, є віртуальним світом, але
чинні закони ніхто не скасовував. " Ну так до чого тут нові види ліцензування. Є
закони - і вперед, боріться за свої права!
Жодні мовні чи ще якісь обмеження в регіональних зонах (зокрема в УА) будуть
повним абсурдом і приведуть до остаточного занепаду зони, яка і так ледь дихає.
Аналогів таких обмежень немає жоден відомий потужний регональний домен
Відповідальність за порушення інтелектуальної власності. Тут не зрозуміло, а
навіщо взагалі щось ліцензувати? Я особисто не маю ніякої ліцензії, але буду нести
відповідальність, якщо порушу чужі права! Так само, будь-хто може захищати свої
права від недобросовістних сайтів у межах чинного законодавства. До речі, без
всякого ліцензування на Заході вже достатньо ефективно діють відповідні
механізми. Тут питання не в правовій основі, а в тому, що відповідні органи та
служби уже навчилися вирішувати такі питання.
Працювати над змістом домену УА (і взагалі Інтернету) дійсно є вкрай необхідно.
Але працювати треба не шляхом наївних спроб обмежити когось, а шлях наповнення
Інтернету власною інформацією. Та запуском власних потужних пошукових сервісів
та порталів (чого на сьогодні в Україні нема!). Але тут потрібні гроші..
Мені видалося, що статтю просто написали, а про що так і незрозуміло.
У Інтернеті дуже багато негативу, і він дійсно зараз занадто погано регульований,
але пошук таких простих відповідей як "ліцензувати усе підряд" є величезною
помилкою і в принципі просто даремною тратою часу.
|
|
|
Дмитро Тарасов
Адміністратор
Повідомлень: 328
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: спокійний
|
|
Дійсно дивна стаття.  І джерело – справжня
газета, напевно “легальний” та “ліцензований засіб масової інформації”. 
Не зрозуміло чому реєстратор повинен не вести облік адресів а займатися
цензурою?
Склалось враження, що автор сплутала поняття: реєстратора та провайдера (хостера
сайту); сайту, інформаційного ресурсу та доменного імені.
Чому піднімати галос про неможливість захисту своїх прав, якщо можна звернутись
до хостера, провайдера, адміністратора сайту, до суду, ...?
І у віртуальному світі можна знайти купу доказів, якщо вміти шукати. А кількість
грошей та часу на доведення своїх прав визначається складністю справи а не
“мінливою віртуальністю” чи “реальністю” опонента.
Чому “ліцензування дасть журналістам реальне місце роботи”? Чому письменник,
математик, сантехник не зобов'язані ліцензуватись а сайт на якому письменник
та математик розмістили свої статті а сантехнік свою домашню сторінку –
зобов'язаний? Можливо є юридичні тонкощі про які варто було згадати у статті?
Мені спало на думку наприклад таке: ліцензування як ЗМІ дає можливість видавати
співробітникам довідки як “журналістам”, з відповідним використанням довідок
для здобуття пільг пов'язаних з професією. З пільг згадав 2: легше потрапити на
місце події, ніж людині без “корочки”; право на захист та отримання зброї. У цьому
сенсі ДОБРОВІЛЬНЕ ліцензування сайтів як ЗМІ допоможе журналістам. Нажаль ідея
права ліцензуватися як ЗМІ у статті затерта різноманітними твердженнями.
Сьогодні практично кожен бажаючий може створити свій сайт, а може і два, три...
Створення сайту є правом на самовираз, як доступ до Інтернет є правом на отримання
інформації. Ці права ліцензувати (читай обмежувати без компенсації) не можна. Та і
технічно не потягне держава обов'язкове ліцензування ВСІХ сайтів Уанету. Ці
сайти і порахувати ніхто не може. Про
недоцільність такого ліцензування повторюватись не буду.
Останній абзац статті та “нав'язування правил” коментувати не буду Напевно я не зміг правильно зрозуміти автора.
|
|
|
marco
Академік
Повідомлень: 752
Зареєстрований: 3-2-2003
Місто: Львів, центр
Нема на форумі
Настрій: стабільний
|
|
непрофесійно і поверхнево написана стаття
авторка практично не орієнтується в питаннях, які піднімає
дивує мене також вживання в статті з газети з претензіями на елітність терміну
"мережний" замість мережевий
а фраза "нав’язування правил подання матеріалу з боку програмістів" мене
розсмішила
|
|
|
Ігор Мартинів
Академік
Повідомлень: 467
Зареєстрований: 29-8-2003
Місто: Львів
Нема на форумі
Настрій: антирагульський
|
|
Особисто мені дивно, що така стаття з"явилася у нашій газеті. Я її бачив ще до
публікації і висловлював свою думку про її наївність і непрофесійність. Минуло
кілька тижнів і ось....
|
|
|
Андрій Пелещишин
Адміністратор
Повідомлень: 9191
Зареєстрований: 19-6-2002
Місто: Львів, Україна
Нема на форумі
Настрій: Настрій не вказаний
|
|
Можете тепер показати відгуки на неї в себе в редакції.
|
|
|
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
