Відкритий лист
Шановні Пані і Панове!
Суспільно-політична ситуація в нашій Державі, Ваші слова і дії протягом останніх
кількох місяців, а також реакція на них рядових громадян спонукують мене
звернутися до Вас із наступною пропозицією та щирою порадою. Найкращий,
випробуваний у дуже різних обставинах у цілому світі спосіб розв’язання
непорозумінь між людьми, є чесний діалог. Він єдиний докорінно аналізує ситуацію
і може забезпечити тривалі позитивні результати. Насильні методи розв’язки, яку
б форму вони не прийняли, нічого не розв’язують, тільки ще більше усугубляють
причини непорозумінь і утривалюють їх на довгі роки, десятиліття, а то й століття.
Не менш ілюзорними є й ситуативні домовленості, які спочатку створюють враження
доброго наміру, але в результаті обманюють сподівання усіх зацікавлених сторін.
Мабуть, Ваша перша реакція на вищесказане буде: церковний муже, якщо діалог такий
потужний засіб у розв’язуванні кризових ситуацій та інших непорозумінь, то чому
у нас, в Україні, ще до сьогодні такий глибокий та трагічний стан роз’єднання
Церков? Відповідь дуже проста і жахливо повчаюча: у нас багато пишномовних
декларацій, але тільки інколи відбувається несміла розмова з натяком на
справжній діалог. До сьогодні у нас, в Україні, наскільки мені відомо, не відбувся
ні один серйозний діалог. Це і Вам, і нам щось каже.
Внутрішня ситуація в Україні, її міжнародна позиція, настрої народу не дають Вам
права на зволікання та ухиляння від чесного діалогу.
Діалог не є легкий, ані швидкий, ані безболісний процес. Він спонукує сторони до
ґрунтовної перевірки своїх позицій, до чіткого і логічного їх викладення, до
усвідомлення своєї відповідальності перед Богом і суспільством. Діалог вимагає
пошани до самого себе та свого співрозмовника. Ціллю діалогу не є осудження, доказ
вини і суд (це кожен партнер робить для себе і про себе), а спільний пошук розумних,
справедливих, реальних розв’язок існуючої проблеми. У діалозі немає переможців і
переможених, а є лише спільна благородна мета, у Вашому випадку – спільне добро
цілого народу. Це – ані безконечні академічні дебати, ані принагідні комерційні
переговори для забезпечення власних короткотривалих інтересів.
Найбільш жалюгідний факт на сьогоднішній політичній сцені – це брак довір’я зі
сторони спільноти до своїх політичних провідників, тих, що при реальній владі, і
тих, що до неї стремлять, а рівночасно брак пошани політичного проводу до тих, кому
мають служити. Важливим і цінним ефектом серйозного, щирого і зрілого діалогу
було б відродження довір’я і взаємопошани абсолютно необхідних для подальшого
розвитку нашої Держави. Нижчепідписаний має ще стільки довір’я до Вас, що
надіється, що його заклик не впаде на глухі вуха й закаменілі серця.
Глава УГКЦ Блаженнійший Любомир Кардинал Гузар
|
![[*]](images/xp/default_icon.gif){kind=icon}
