Тема насправді не про коронавірус. Роздуми про майбутнє.
Комусь дуже прийшлось до вподоби оце “світ зміниться”, “світ ніколи не буде
таким, як раніше”...
Нарід їздить за спец-перепустками спец-рейсами на роботу і додому.
Двічі на тиждень має право відвідати магазин і аптеку.
Більше двох не збиратися. Ліси відвідувати заборонено. Заодно і парки. Можна
садити картоплю в себе на городі.
Право на торгівлю мають лише власники спец-дозволів.
За порушення карантину штраф у розмірі потрійної місячної зарплатні.
Держава - в смартфоні.
Суди - в онлайні. Ніяких активістів в залі і під стінами, сиди собі на Балі і винось
вироки по скайпу.
Можна продовжувати, але зрозуміло, до чого я веду.
Померти на Майдані було цілком реально, але це не зупинило.
Померти на війні було ще реальніше, але це не зупинило.
Померти в ДТП ще реальніше, але і це не зупиняє.
Це право власного вибору. І право на свободу.
І тут прийшов коронавірус... Не чорна віспа. Не ебола. Не перший, і далеко не
останній.
Світ точно зміниться, усе що стається, накладає відбиток.
Чи боїтесь ви настільки смерті, щоб перестати жити?