Форум Рідного Міста
Ви не ввійшли [Ввійти - Зареєструватися]
Вниз

Версія для друку  
 Сторінки:  1  2
Автор: Тема: Перлини української любовної лірики
Trickster
Новак
*



Повідомлень: 20
Зареєстрований: 27-10-2003
Місто: Кривий Ріг
Нема на форумі

Настрій: чудовий!

[*] написано 30-10-2003 у 02:39


Cogito ergo sum!

Пересічна любов....
Ти здичавієш в декілька нот!
Заливай повний бак!
Мій двигун потребує любові!
Я люблю тебе!
Я! Поцілунком обпечений рот
Розірву своїм криком
У звичному тихому слові!

Та не треба нам слів!
Все збувається так, саме так!
Кожен день я існую
Щоб жити! І жити, як нині!
Ми танцюємо, ми!
Ми здригаємось разом і в такт!
Це наш спосіб безсмертя!
Ми сьогодні занадто всесильні!

Cogito ergo sum!
Таки сумую...
Без тебе я вигадую тебе...
Я вигадав тебе! Отже існую!
І я тебе знайшов – отже живу!




Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Волоимир
Новак
*



Повідомлень: 1
Зареєстрований: 20-2-2004
Нема на форумі

Настрій: Сумний

[*] написано 20-2-2004 у 21:29


Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам-один між буками стоїть.

Грає листя на веснянім сонці,
А в душі — печаль, як небеса.
Він росте й співає явороньці,
І згорає від сльози роса.

Сніг летить колючий, ніби трина,
Йде зима й бескидами гуде.
Яворові сниться яворина
Та її кохання молоде.

Він не знає, що надійдуть люди,
Зміряють його на поруби,
Розітнуть йому печальні груди,
Скрипку зроблять із його журби.

Дмитро Павличко.
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Bullet
Дійсний член
***



Повідомлень: 102
Зареєстрований: 17-9-2003
Місто: Фастів(Київська обл)
Нема на форумі

Настрій: ееххх.........

[*] написано 20-2-2004 у 22:24


а я дуже люблю Василя Стуса:
/Я довго вчив граматику кохання
граматику грудей і губ твоїх
Ти утікала і ховала сміх,
межи зубів затиснений востаннє.
Біліли стегна в хижих желюгах. Нескорена вовчиця зголодніла
сікла по лезах розпашіле тіло,
аж червонів багульник у ногах.
О довгі гони видовжених тіл!
Стріла і лук! Стріла і лук! І ось він-
цей напад шалу, цей простоволосий,
цей голий безум збурханих страшидл.
Сто диких стріл і сто глухонімих
ввійшли у лук і свист пообтинали
по тятиві. Лиш гони клекотали,
не вгамувавши плач, і сказ, і сміх.
Горіло небо, падаючи вниз,
земля горіла і пливла, як човен,
увись. А я, шаленством диким повен,
ламав пропахлий алкоголем хмиз.
Димів, як погар, наш округлий сон,
тремтіла перед ранокм охолола
безсонна річка, як богиня, гола,
даруючи цілунок, як прокльон.

А про "Соломонові ночі" я вже взагалі мовчу.
Йо.... де б побачила таку (намріяну) збірку - купила б за будь-які гроші :) (ням-ням)




Легше загасити в собі світло, ніж розсіяти накволо себе темряву.
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача Цей користувач має MSN Messenger
Captivitas
Почесний Академік
*****



Повідомлень: 1193
Зареєстрований: 15-9-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі

Настрій: біфуркаційний

[*] написано 23-2-2004 у 12:32


Одна з моїх улюблених речей.

Олена Теліга

ТАНҐО

І знов з'єднались в одну оману
О, дивне танґо, — і сум і пристрасть.
Пливу на хвилях твого туману
Згубила керму, спалила пристань!

І б'ється серце, і гнеться тіло,
В твоїм повільнім і п'янім вирі —
Блакитне сонце мені світило,
А буде чорне, а може й сіре…

Чекає прірва на кожнім схилі —
Та сум і пристрасть манять так п'яно.
Пливти все далі, віддавшись хвилі,
Та завтра, вранці, під перший промінь

Зрадливе танґо, твого туману.
Мені не пристрасть туманна сниться —
Зоріє ясно в чаду і втомі,
О, світла ніжність, твоя криниця.




Наша країна не настільки велика, щоби в ній розминутись(с) С.Жадан
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Captivitas
Почесний Академік
*****



Повідомлень: 1193
Зареєстрований: 15-9-2003
Місто: Запоріжжя
Нема на форумі

Настрій: біфуркаційний

[*] написано 26-2-2004 у 12:41


Ще один текст до цієї скарбнички

Іван АНДРУСЯК

* * *

так вітражі кохаються — колись
вуста закрию виторгую очі
і теплий погляд снігу на обочі
як мізансцена викотиться вниз

так з пастки п’ють вуаль або вино
чорніючи над лісом безпорадним
і дерево неначе доміно
заплутається в сітях аріядни

так виживаю мила — озарінь
весела маска кришиться додолу
і запах що вміщається в стодолу
тоненький і обскубаний як тінь

мовчу тебе люблю тебе терплю
тебе в собі як білу рибу в плавнях
а дні стікають знуджено і плавно
вистежуючи кроплену смолу

чи дочекаюсь — день на вітражах
розмазаний розгублений розбитий
любити сад любити світ любити
а тільки сонця стомленого жаль




Наша країна не настільки велика, щоби в ній розминутись(с) С.Жадан
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Олексій Мачехін
Модератор
*****

Фотографія користувача


Повідомлень: 4597
Зареєстрований: 31-5-2003
Місто: Київ
Нема на форумі

Настрій: теплий

[*] написано 26-2-2004 у 12:44


але ж наскільки вражає....
Переглянути профіль користувача Зайти на домашню сторінку користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Наталка
Почесний Академік
*****



Повідомлень: 2594
Зареєстрований: 22-4-2003
Місто: Київ
Нема на форумі

Настрій: різнобарвний

[*] написано 26-2-2004 у 13:42


Вже можна готувати збірку. :)



Це все наснилось мені - губи Його пахнуть літом;
руки Його ніжніші за будь-які весни. (с) Соломія Чубай.
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
Василь
Академік
****



Повідомлень: 656
Зареєстрований: 13-11-2002
Місто: Львів
Нема на форумі

Настрій: порожній

[*] написано 26-2-2004 у 16:39


А мені Ліна Костенко:

Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.




ця земля збатогована вміє бути вічною () Ю. Андрухович \"Країна дітей\"
Переглянути профіль користувача Переглянути всі повідомлення цього користувача
 Сторінки:  1  2

  Догори

Статичне дзеркало форуму

Львів
Pоwered by XМB
Developed by Avеnture Media & The XМB Group © 2002-2006



Інші проекти:
Наука-Онлайн - Об'єднання українських науковців
Львів - Фотоблог міста
ІБАС. Інформаційна, бібліотечна та архівна справа - Сучасна освітня спеціальність
School review 1354
Реклама: