ПОП

Кіно має назву "ПОП". Це один з перших російських фільмів, що по-іншому змушує поглянути на людей, які співпрацювали з фашистами. До цього часу їх усіх показували зрадниками.
Якщо в двох словах, то він про події Псковської Православної місії. Але що то за місія така, яку дехто вважає "другим хрещенням Русі"?
Як ми всі прекрасно знаємо, атеїстичні совєти майже повністю знищили (або ж переробили на світські споруди) на своїх територіях всі церкви, а священників закатували в таборах. Єдиним незайманим островом руського Православ’я залишилась Прибалтика, яку приєднали до СРСР лише в 39-му.
...Так от, на дворі 41-й рік, гітлерівські війська наступають на всіх фронтах. Не за горами перемога, як вважають німці. Один з них, полковник Фрайгаузен, який сам себе називає руським німцем (Автобіографія: "народився та виріс в Росії, у 1914 закінчив александрівське військове училище, а звідти потрапив на австрійський фронт, під час громадянської війни підтримував Денікіна, в двадцяті емігрував на етнічну батьківщину - східну Пруссію, але залишився у православній вірі") домовляється з митрополитом Сергієм Воскресенським про співпрацю. Його аргументи залізні ("якби ми не напали, то через 2-3 роки винищили б всю вашу єпархію") і Владико погоджується на відродження Православ’я під німцями. Серед священників починається дискусія:
- А чи не станемо ми зрадниками Батьківщини?
- Совєти безбожні нам не Батьківщина!
Але Митрополит Сергій припиняє суперечку, вимовивши, imho, ключову фразу всього фільму: "Народу нашому під німцем зовсім зле буде. То чи можемо ми позбавити його ще й божої розради?"
Ось задля чого вони пішли на співпрацю з німцями: заради свого народу. То чи зрада це? Ні, радше патріотичний вчинок!
Ну, а як та місія проходила, та чим вона закінчилась я розповідати не буду, задля збереження інтриги. Сюжет взято з реальних подій.
Головного героя, священика Олександра Іоніна, грає Сергій Маковецький, а його героїчну дружину - Ніна Усатова.

Дивилась цей фільм, сподобався!

Ви грали в цьому фільмі?