... Небо над Києвом було спочатку світло-сірого кольору, далі розгорялося червоним,
рожевим, і зрештою, стало світло-синім. Минула четверта ранку, і в прямій
трансляції з майданчика на Андріївському узвозі це було прекрасно видно. Небо над
Львовом запізнювалось хвилин на десять і частково було затягнуте сірими
хмарами.
От, а щодо самих фільмів, то половина з них була чорно-білими ("хай живе Свєма" ), більшість – на серйозні теми. Оригінальні
короткометражки, відео-роботи, не дуже сильні роботи студентів молодших курсів,
не надто цікава анімація... Головна тематика робіт – соціальна, гуманістична,
психологічно-філософська – характерна саме для української школи кіно. Нічого
комерційного і розважального, – суцільна естетика і поетика. Враження дуже
позитивні.
Сподобався фільм про Енвера Ізмайлова (одного з кращих джазових гітаристів
світу). Вперше побачив його техніку гри, хоча власне музики у фільмі мені трохи
забракло. Замість показувати, як Енвер роздає афтографи і купує помідори на ринку,
варто було приділити більше уваги корінню цієї музики. Це було зроблено показом
справжньої батьківщини музиканта, але не до кінця.
Фільми про голодомор і дівчинку Лізу, яка живе на майдані Незалежності вражають. А
те що приз глядацьких симпатій виграв фільм "Бажання" – то це просто гон. Фільм
авторам явно не вийшов так як треба, але вони це компенсували своїм стьобним
інтерв’ю, на що кієвска тусовка відреагувала одразу ж, і своїми голосами в тому
числі ...
|