Форум Рідного Міста

Дитячі ігри

Олексій Мачехін - 12-8-2007 у 17:04

Давайте зберемо колекцію дитячих ігор?

Певно, найрозповсюдженіша гра - в квача.
Як видно з назви, напевно колись в цю гру грали з квачиком. Проте нині, принаймні в Києві, в квача грають без допоміжних засобів - просто наздоганяють одне одного і торкаються, передаючи замість квачика «високе звання» квача.

Доповнюйте!

Олексій Мачехін - 13-8-2007 у 11:14

Мені здається, з форумців ніхто дитиною не був

Чи ви не грались з однолітками в дитинстві?

Добре, запишу ще «Баби куці».
Гра відбувається у певному околі - окресленому колі або на майданчику, який наперед узгоджується гравцями.
Посередині галявини ставлять камінь, колодку, ослінчик, тощо.
На це узвишшя стає «Баба куця».
Інші гравці з нею розмовляють:

- Бабо куцю, де стоїш?
- На камені
- Що продаєш?
- Квас!
- Лови мишей а не нас!

З цими словами діти кидаються навтьоки, але не вибігають за межі ділянки. Баба куця зістрибує з «каменя» і ловить свою жертву, яка і стає наступною Бабою.
Якщо хтось вибіжить за межі - теж стає на камінь.

Тарас Капущак - 13-8-2007 у 13:20

Цитата:

Певно, найрозповсюдженіша гра - в квача.
Як видно з назви, напевно колись в цю гру грали з квачиком. Проте нині, принаймні в Києві, в квача грають без допоміжних засобів - просто наздоганяють одне одного і торкаються, передаючи замість квачика «високе звання» квача.

В нас був різновид квача з м'ячем. В кого "квач" поцілив м'ячем, той займав його місце. Простір для гри обмежували (шоб не ганяти по цілому місту).

Інший варіант був на турніках. Потрібні турніки на яких можна більш менш зручно сидіти (розміститися) зверху. Всі вилазили на гору і займали різні місця. Квач кидав м'яча і в кого попав, той злазив на його місце, а попередник швиденько вилазив на гору. Від м'яча можна було захищатися. Поки були меншими, захищалися руками, ногами й головою - рахувалися попадання лише в корпус. Коли вже підросли і добре трималися нагорі, захищатися можна було ногами й головою, потім - лише ногами. Якщо місця на турніках було багато, квачеві дозволялося підлазити з м'ячем нагору і зганяти всіх з насиджених місць. Якщо ж турніки невеличкі і (або) багато народу, квач мусив кидати м'яча лише з землі.

Ще один варіант був на велосипедах. В нас була ділянка з вузенькими доріжками й клумбами між ними. Їздити дозволялось лише по доріжках. Титул квача передавався колесом.

На турніках грали в ще один різновид без м'яча. Потрібен майданчик з великою кількістю турніків і різних снарядів, так щоб між ними можна було вільно лазити з мінімальною потребою спускатися на землю. Турніки мають бути достатньо високі, щоб квач не міг діставати інших з землі. Квач ганявся за всіма, а ті тікали. На землі дозволялося лише стрибати на одній нозі, хто торкався землі другою ногою ставав квачем. Квачеві ж нічого не загрожувало, тому він бігав по землі на двох і щоб втекти від нього найліпше було вилазити на турніки й рухатися по них.

Тарас Капущак - 13-8-2007 у 13:31

Мабуть всім відома гра ловити інших з зав'язаними очима. Комусь зав'язують очі, розкручують і він (чи вона) ходить і намагається когось зловити. Всі інші подають голос, щоб вказати де треба ловити. Грали на невеличкій площі, цікавіше, коли є невеликі дерева, кущі, за якими можна ховатися. В цьому випадку як правило попереджали про перешкоду, щоб той хто ловить не стукався лобом

Олексій Мачехін - 13-8-2007 у 13:56

Аякже, «Піжмурки» називається

Тарас Капущак - 13-8-2007 у 14:16

Хованки
Один, той що ловить, стає біля визначеного місця: двері якоїсь будівлі, стіна, може підійти й велике дерево. Він (вона) повертається лицем до цього об'єкта, закривається, так щоб нічого навколо не бачити і рахує до скількохсь (домовляються наперед). В цей час всі ховаються. Коли "шукайло" дорахував він голосно кричить "я йду шукати" і повертається. Далі він намагається знайти тих хто сховався. Коли когось побачив, він має прибігти на те місце де рахував, постукати рукою і сказати "тратата за ...", назвавши ім'я того кого він знайшов. Той кого знайшли виходить з хованки і чекає. Якщо "шукайло" помилився, то ніхто не виходить, а гра триває. Мета тих хто сховався в той час, коли "шукайло" відходить від свого місця прибігти туди й постукавши сказати "тратата за себе". Такий гравець виграв. ("Шукайло" ж може спробувати його випередити.)
Гра триває доки за всіх не простукають і вони повиходять зі схованок (чи вони самі за себе). Після цього починається все з початку. Наступним "шукайлом" стає той, кого знайшли останнім, іноді робили передостаннього, щоб цікавіше було. Якщо ж "шукайло" нікого не знайшов, а всі познаходились самі, то він шукає ще раз.

Найбільша проблема, звичайно, виникає, коли "шукайло" боїться відійти від свого місця. Тоді йому кажуть, що він нечесно грає і мусить ходити й шукати. Щоб було цікавіше, місце звідки починають пошуки ліпше робити не на видному місці, де добре проглядається територія навколо, а так, щоб можна було непомітно пробратися досить близько і простукати за себе навіть коли "шукайло" не хоче далеко відходити. Це може бути велике дерево, або наприклад на розі будинку.
Цікаво також грати в сутінках.

Nazar - 13-8-2007 у 14:18

Пам'ятаєш Великдень у Шевченківському гаї?
Там така гра була - в ремінь.
Мені тоді сподобалась.
А ще пам'ятаєш якась така, яку Фішка назвала "зіпом"?

Тарас Капущак - 13-8-2007 у 14:19

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Олексій Мачехін
Аякже, «Піжмурки» називається

Гм, а в нас "Піжмурки" було синонімом "Хованки".

Тарас Капущак - 13-8-2007 у 14:24

Цар гори
Грали ще зовсім малими

В пісочниці нагортали з піску велику купу (ліпше коли він не дуже сухий, а трохи мокріший) і далі треба було вилізти на неї і втриматися там, поки інші намагаються тебе зіпхнути і зайняти твоє місце. Дуже весела гра була, особливо, коли грають десяток-півтора дітлахів

Олексій Мачехін - 13-8-2007 у 14:29

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Nazar
Пам'ятаєш Великдень у Шевченківському гаї?
Там така гра була - в ремінь.
Мені тоді сподобалась.
А ще пам'ятаєш якась така, яку Фішка назвала "зіпом"?

Я пам'ятаю, тільки називати її дитячою у мене язик не повертається

Тарас Капущак - 13-8-2007 у 14:33

Цитата:

А хто організовував і розказував як грати в ці ігри? Знаєш когось? На етноеволюції в Космачі були студенти зі Львова і ми весело пограли в різні ігри. Вони до кожної гри співали відповідну пісню. Хотілося б то собі записати, вивчити, але нажаль ні з ким не роззнайомився.

Олексій Мачехін - 13-8-2007 у 14:37

Я пам'ятаю лише що найактивнішу участь у тій забаві брали монашки. Ото було весело!

Ось тут видно: http://public.fotki.com/Olexiy/mistoridnenet/p1010014.html

Nazar - 13-8-2007 у 14:44

Особливо ота велика сестра-настоятелька.

Тарас Капущак - 17-8-2007 у 12:38

Мабуть нема ні в кого приємних спогадів про дитячі забавки

А ми ше грали малими в козла, в слона, багато ігор з м'ячем - квадрат, -5, від воріт до воріт (два доторки), штанги, сітки...

Олексій Мачехін - 1-9-2007 у 08:52

Знайшов в мережі описи українських дитячих ігор, буду тут потрошку викладати.
Ось вже описана тут гра в Баби-куці, тільки у розширеному варіанті:

У цю гру звичайно грають діти взимку у великій хаті. Одному з граючих зав’язують очі хусткою, ставлять на порозі і питають:
- Бабо, бабо! На чим стоїш?
- На глах-лободах.
- А що ти їси?
- У мене каша на полиці.
- А мені ж даси?
- Чорта з’їси!
Тоді ударяють його рукою, і всі тікають. Якщо „Куці-баба” когось спіймає – тому зав’язують очі. А якщо ні – продовжується гра.
- А чия то, бабо, каша на полиці стоїть?
- Моя.
- А я виїм.
- А я з києм.
- А я утечу.
- А я дожену.
- А я в ополонку.
- А я за головку.

І знову ударяють і розбігаються. Якщо „Куці-баба” нікого не зловить, повертається на своє місце.
- Бабо, бабо? Чиє то поросятко по смітнику ходить?
- Моє.
- Коли ти його заколеш?
- Завтра.
- А мені ж даси?
- Чорта з’їси.
Якщо і цього разу „Куці-баба” нікого не спіймає, завершують гру.
- Ти, бабо, сліпа?
- Сліпа, синочку, сліпа.
- Що ж тобі дать?
- Дай, синочку, борошенця на галушечки.
Хтось насипає бабі жменю піску абощо.