Форум Рідного Міста

Духовне (релігійне) виховання дитини

Олексій Мачехін - 26-7-2007 у 12:40

Давайте спробуємо відверто поговорити про такі речі, як доховне виховання?
Зрозуміло, що це особиста справа кожної сім'ї, проте Дуже цікаво було б дізнатися в якому віці і про що ви розповідаєте своїм дітям, як пояснюєте такі складні речі? Як і коли вчите молися, тощо.

Для мене це дуже актуально, бо я відчуваю, що настала пора розмовляти з сином про Бога, а сказати мені нічого. Може, хо допоможе? :saint:

Андрій Пелещишин - 26-7-2007 у 18:17

Один з варіантів (традиційних для людства взагалі) - спихнути це питання на дідусів/бабусь, якщо вони звичайно є, і якщо ви поділяєте їхні погляди.

Олексій Мачехін - 26-7-2007 у 18:27

У дідів і бабусь щодо цього поглядів нема :) Інакше вони і у мене б були або в дружини ;)

Юрій Ришковець - 26-7-2007 у 19:02

Хоча в мене дітей ще немає, але я переконаний, що духовне виховання слід прививати дітям ще змалку, так як саме в цей час проходить формування свідомості дитини.
Коли я був малий, то в школі батьки подарували мені дитячу біблію. Як для дитини, то це оптимальний варіант - небагато тексту, причому зрозумілого для дитини та й малюнків багато. А що дітям подобається в книжках? Звичайно кольорові малюнки. Але не слід все спихати на дитину, мовляв, -"Ось тобі книжка, іди і читай". Краще б було, якби Ви ввечері сіли разом з дитиною і почали її разом читати.
Спочатку спробуйте дитячу біблію, а, коли дитина буде в підлітковому віці, можна перейти і до дорослої. Потрібно переходити від простого до складного.
Щодо молитви, то її треба навчати у віці, коли дитина вже вміє говорити.

Андрій Пелещишин - 26-7-2007 у 20:07

Цитата:
Хоча в мене дітей ще немає, але я переконаний, що духовне виховання слід прививати дітям ще змалку, так як саме в цей час проходить формування свідомості дитини.
Коли я був малий, то в школі батьки подарували мені дитячу біблію. Як для дитини, то це оптимальний варіант - небагато тексту, причому зрозумілого для дитини та й малюнків багато.


Ее, ти або дуже маленьким в школу пішов, або то вже не "змалку" :):):)

Андрій Пелещишин - 26-7-2007 у 20:35

Цитата:
У дідів і бабусь щодо цього поглядів нема :) Інакше вони і у мене б були або в дружини ;)


Буває і таке. А буває і так як у мене - що діда з бабою вже нема.
Але той варіант дійсно добрий, бо в старших людей більше власне людської мудрості, і якоїсь готовності говорити про вічне.

А так, підняте в темі питання для мене також актуальне.

Богдана Курилюк - 26-7-2007 у 21:04

Читаючи ці повідомлення, пригадалося моє дитинство... :sing:
Я ще не маю дітей, але хотіла б переповісти як відбувалася моя духовна формація, можливо для когось буде корисним. ;)
Колись бувши у віці пяти чи шести років дуже не любила ходити до церкви, не говорячи вже про молитву взагалі. А моя бабця хотіла привити мені любов до Бога та церкви. З цього все і почалося. Поки я знайшла "своє місце" в церкві, то ми з нею стояли і біля хору, і біля вівтаря, і біля дверей... але ніде я не стояла спокійно та чемно. І тут їй (тобто бабці), прийшла до голови думка повести мене до місця де в церкві світять свічки. Коли вона привела мене туди і залишила на Службі Божій, то виникла друга проблема - мене важко було забирати додому, бо настільки була захоплена цим "новим" місцем... Так, заради свічок я приходила до церкви напевно років зо два, або три... Тоді вже почала молитися (щоправда та молитва, то було лише "Оче наш..." та "Богородице Діво..."), потрохи ходила до Церкви щоби вже слухати проповіді, свічки вже тоді мене цікавили трошки менше.
Напевно ще років через три вперше побувала в Зарваниці, вражена побаченою красою почала вже шукати Бога, більше молитися різних молитов. Стаючи трошки старшою, бачила проблеми, які були довкола мене, було в деяких моментах життя дуже страшно та прикро... В такі моменти згадувала слова священика, який говорив, що постійно треба молитися та просити у Господа про допомогу. Тепер розумію, що під час молитви Бог сильно діяв і діє у моєму житті, починаючи від залагодження дрібних проблем аж до зцілення фізичного та духовного. Тепер Церква для мене це те без чого жити не можу...
Я цю всю розмову вела до того, щоби показати як можна дитину привернути до церкви. Але зразу хочу сказати, що привернувши її, не слід відразу відправивиши дитятко до церкви, опускти руки щодо виховання... :rolleyes: Бо для дитини, поки вона ще не є повністю свідомою людиною, прикладом є батьки. А якщо Ви, шановні батьки, не ходитимете разом з своїм малятком до церкви на Св. Літургію, то через рік два воно вам скаже: "Не хочу і не буду ходити до церкви!" і на будь-які вмовляння, чутимете у відповідь докір "А Ви чому не ходите до Церкви?"...
Думаю, коли піднімається питання про духовне (релігійне) виховання дитини, треба також незабувати і про духовне виховання батьків разом з дітьми... Тому подумаймо, чи не реба спочатку трошки підвиховати себе, а потім наших діточок (до речі тоді виховути трошки легше) :rolleyes::saint:

Олексій Мачехін - 26-7-2007 у 21:13

Бачте, іноді на себе бракує часу, сил, бажання. А про дітей піклуватися - діло святе :saint: і часто термінове
Можливо навіть навпаки - хтось сподівається знайшовши (умовно) вихователя для дитини, виховатися в чомусь самому.

Богдана Курилюк - 26-7-2007 у 21:15

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олексій Мачехін
Бачте, іноді на себе бракує часу, сил, бажання. А про дітей піклуватися - діло святе :saint: і часто термінове
Можливо навіть навпаки - хтось сподівається знайшовши (умовно) вихователя для дитини, виховатися в чомусь самому.


Так, дійсно багато батьків навертаються, за прикладом своїх дітей... Але проблема в тому хто сильніший: батьки чи дитина, проблема в тому хто кого і як виховує...

Олексій Мачехін - 26-7-2007 у 21:17

Доречі, питання хто сильніший духом - батьки чи дитина - далеко не завжди риторичне :)

Богдана Курилюк - 27-7-2007 у 08:04

Може й так, але деколи батьки самі приглушують в дитині паростки духовності... А деколи дитина своїми вчинками (добрими) розширює духовний світогляд батька й матері...

Але це все життя.... :saint:

Юрій Ришковець - 27-7-2007 у 08:29

В залежності від атмосфери, в якій виховується дитина, в малому віці дитина може не відчувати потреби в духовності, але їй постійно слід наголошувати на важливості цього питання і з часом вона зробить свої висновки.

Юрій Ришковець - 27-7-2007 у 08:30

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Андрія Пелещишина

Ее, ти або дуже маленьким в школу пішов, або то вже не "змалку"


Можливо Ви просто мені заздрите :)

Сергій Бєляєв - 27-7-2007 у 08:41

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олексій Мачехін
Для мене це дуже актуально, бо я відчуваю, що настала пора розмовляти з сином про Бога, а сказати мені нічого. Може, хо допоможе? :saint:
...
У дідів і бабусь щодо цього поглядів нема Інакше вони і у мене б були або в дружини

Так якщо немає що сказати і поглядів немає, може й не варто починати.

Андрій Пелещишин - 27-7-2007 у 21:07

Часто зустрічається ще така теза, що кожній людині в цьому житті буде дано шанс на спасіння. Зокрема, незалежно від того як і хто її виховував.

Олексій Мачехін - 27-7-2007 у 22:26

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Сергій Бєляєв

Так якщо немає що сказати і поглядів немає, може й не варто починати.


Так, бачте, хочеться щоб діти були кращі, духовно багатші за нас ;)

Nazar - 27-7-2007 у 22:48

Маю аналогічну біду.
Ну тобто те, що мені не було закладено з малечку, і не раз щиро заздрю тим, хто не мучить змучений розум на предмет мети, віри, потрібності-непотрібності, а йде до церкви (молиться, шукає Бога і т.п.) тому, що так треба, і все. Це так прекрасно. Мені подобається ходити до церкви, але це більше плід якихось розумових а не духовних здобутків...
До нас в садочок приходила сестра (Остап завжди казав, що вона рідна сестричка виховательок) із нашої парафії, і вчила дітей молитись простим молитвам у всіх групах, починаючи з молодшої. Окрім того, я не раз був здивований глибиною переживань сина, коли перед Великоднем він мені переповів всю трагічну частину Христового воскресіння. Молитовки простенькі, і викладання аналогічно добре засвоюється. А ще обов'язкові атрибути передсонних справ - пити молоко - чистити зуби - вмиватись - та молитись. Вже на автоматі.
Але сестрички та садочок, виховательки та бабці важать значно менше, аніж особистий приклад батьків.
Маєш шанс для прикладу Назарчику завести чудову традицію ходити до церкви щонеділі всією сім'єю.

Олексій Мачехін - 27-7-2007 у 22:57

Не маю. Сім'єю найближчими роками так точно. Сам туди дуже рідко потрапляю - хіба за великої духовної потреби.

Я трішечки сподіваюсь, що хресний батько вплине на процес виховання хресника... ;)
Але досі не було нагоди про це навіть поспілкуватися :(

Але, головне, я б не хотів, щоб тема тут розвивалась в ключі обговорення справ моєї сім'ї :)

Nazar - 27-7-2007 у 23:14

Треба починати з самого себе. От хресний сам набереться, тоді вплине на свого кума, а вже той продовжить почату горду справу;)

Олексій Мачехін - 27-7-2007 у 23:43

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Nazar
Треба починати з самого себе. От хресний сам набереться, тоді вплине на свого кума, а вже той продовжить почату горду справу;)


На той час, певно, з онуками :)
Не бери в голову. Давай припиняти офтоп.
Доречі, можливо я таки вирвусь на вихідні 18-19 серпня. Бо якщо на них я не вирвусь, то вже у вересні хіба :(

Припиняємо офтоп доречним питанням:
Яку роль мали б грати хресні у вихованні хресника?

Nazar - 27-7-2007 у 23:47

Безпосередню у духовному вихованні.
Тобто не лише привести до причастя та благословити до шлюбу, а більш віддано.
Принаймі маю живий приклад хресної моєї дружини. Заздрю.

Юрій Марків - 28-7-2007 у 19:08

Недільна школа - ось що потрібно для духовного виховання дитини. Ласкаво просимо!

Богдана Курилюк - 29-7-2007 у 13:49

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Nazar

Яку роль мали б грати хресні у вихованні хресника?


Мої батьки кажуть, що хресні батьки для дитини мали б бути тими, хто мав би прийняти ту дитину до себе, коли б не дай Боже, щось трапилося з рідними батьками дитини. Священики, властиво, наголошують на тому, що хресні мали б провадити духовне виховання дитини.

Наразі, як бачимо , це є трошки проблематично, бо деколи хресні батьки навіть не знають найпоширеніших молитов "Отче наш.. ", "Богородице Діво..." та "Вірую" та 10 заповідей, до церкви ходять раз-два на рік...
То про яке духовне виховання може йти мова, коли ті хресні є духовно "мертвими"... :(

Іван Лихобор - 29-7-2007 у 14:28

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Богдана Курилюк
То про яке духовне виховання може йти мова, коли ті хресні є духовно "мертвими"... :(

Маєте рацію, Богдано!

Нині як є: хресне батьківство є винятково для... понтів або ж... так просто заведено, так усі роблять. Бо ж як не буде мати моя дитина хресного батька-матері, то напевно буде їй пороблено в життю, абощо! Так просто всі роблять, а ми що, якісь... жиди чи аборигени?! Культурні люди ми як не як!
:rolleyes:

Сергій Бєляєв - 30-7-2007 у 13:10

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олексій Мачехін
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Сергій Бєляєв

Так якщо немає що сказати і поглядів немає, може й не варто починати.


Так, бачте, хочеться щоб діти були кращі, духовно багатші за нас ;)

Олексію, а чи не здається Вам, що неможна вважати духовне і релігійне тотожніми питаннями. А отже, дитина може стати кращою та духовно багатшою і без релігійного виховання.
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Nazar
... і не раз щиро заздрю тим, хто не мучить змучений розум на предмет мети, віри, потрібності-непотрібності, а йде до церкви (молиться, шукає Бога і т.п.) тому, що так треба, і все. Це так прекрасно. Мені подобається ходити до церкви, але це більше плід якихось розумових а не духовних здобутків...

Розум для того і є в людини, щоб його мучати (розмірковувати, шукати ...), а інакше все, крапка, деградація. Якщо ж людина просто ходить до церкви і молиться, тому що так треба, то очевидно обряд у неї переважає власне віру. Віра ж це теж спосіб пізнання, тільки з іншою методологічною основою.
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Богдана Курилюк
Священики, властиво, наголошують на тому, що хресні мали б провадити духовне виховання дитини.

Погоджуюсь, причому саме у широкому значення цього поняття, не зводячи його лише до виховання релігійного. Зважаючи на те, що діти переживають кілька вікових періодів природньої недовіри до батьків, у цей час функцію вихователів могли б переймати на себе батьки хрещені.

Олексій Мачехін - 30-7-2007 у 13:21

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Сергій Бєляєв

Олексію, а чи не здається Вам, що неможна вважати духовне і релігійне тотожніми питаннями. А отже, дитина може стати кращою та духовно багатшою і без релігійного виховання.


Сергію, я не ототожнюю, я уточнюю в якому ключі саме поставлене запитання.