Андрій Пелещишин - 12-7-2007 у 20:11
На жаль, з неприємних для нас обставин, довелося відвідати дитячу травматологію в
обласній дитячій лікарні (ОХМАДИТ).
Але мова не про те. А про те, що діти таки чарівні істоти. За ті півгодини, що ми там
були, я вже добре надивився, як діти вміють хворіти - весело і натхненно.
Особливо мені запам'ятався хлопчик років 10-ти, який біг на милицях, переслідуючи і
копаючи в дупу свого опонента-однолітка з загіпсованою рукою. Притому усе це (і
біг і копання) в нього виходили настільки ефективно, що викликало просто
захоплення. Так виходило, що милиці та гіпс на нозі - це не медичні причандалля, а
швидше - спеціальна амуниція для коридорних боїв.
Сподобалися також перегони на колясках .
Богдана Курилюк - 12-7-2007 у 21:15
Згідна, це з одного боку дуже смішно й мило, але краще щоб були вони здорові і
усміхненні радіючи жииттю, щоб гралися дітоньки десь в безпечному місці...
Андрій Пелещишин - 12-7-2007 у 21:36
Просто коли весело, напевно швидше людина виздоровлює.
Інший момент, що мій малий там лежав зимою. Молодший персонал - чистий пострах. А ж
до того, що забороняли дітям сидіти на диванчиках перед телевізором в коридорі. В
результаті діти стояли по годині перед телевізором. І навіть стоячи грали в карти.
Коли я зробив відповідне зауваження одному з керівників установи, він мені
відповів - "ну що ви хочете, у нас же більшість дітей зі сіл". Чесно кажучи, як так і
не зрозумів, до чого була ця репліка . Може мається на увазі, що з ними можна
поводитися, як не з людьми.
Богдана Курилюк - 13-7-2007 у 21:47
"ну що ви хочете, у нас же більшість дітей зі сіл"
Мене це також добряче зачепило... Чому?
Ці діти такі ж самі як і містові... Вони теж ходять під одним небом та одним сонцем...