Форум Рідного Міста

чи дійсно любиш?

Ната Толмачова - 17-5-2007 у 23:34

я колись почула фразу, яка назавжди запам’яталася мені: "ти дійсно любиш ту людину, з якою хочеш мати дітей"
очевидно, що якщо не хочеш мати спільних дітей, то не любиш, бо не бачиш себе в подальшому житті з цією людиною
тут є багато взаємопов’язаних моментів, але або... або...
люди часто невпевнені в своїх почуттях
коли є сумнів у власних почуттях, можна поставити собі це запитання і сумніви розвіються
коли є сумнів в почуттях іншої людини, мабуть варто задуматись про те, чого хоче ця інша людина і чи співпадають ваші бажання
хотілося б почути думки форумців на цю тему

Demyan - 18-5-2007 у 07:47

Якщо чесно ящось не розумію про що ділитися. Тобто сказати чи я дійсно люблю людину з якою живу? чи як я це в житті відчуваю? чи як розпізнати справжню любов від захоплень?....чи про все це разому? :)

Юрій Сєров - 18-5-2007 у 08:24

Цитата:
"ти дійсно любиш ту людину, з якою хочеш мати дітей"

Цікаве твердження. З позиції чоловіка це буде швидше звучати: "Ти одружишся з тією людиною, з якою хочеш мати дітей" :), тому відсутність бажання мати дітей ще нічого не означає, крім цього це бажання може бути тимчасовим і залежати від дуже багатьох факторів, в тому числі і побутових.

Цитата:
коли є сумнів в почуттях іншої людини, мабуть варто задуматись про те, чого хоче ця інша людина і чи співпадають ваші бажання

Варто не задуматися, а варто поговорити і запитати . Бо самі тільки роздуми, часто приводять до непрогнозованих результатів, потім з'ясовується, що ніби двоє хотіли бути разом, але...

Demyan - 18-5-2007 у 08:30

Дом-2 рулить :lol: Там всі такі мудрі всі дають такі поради, всі такі психологи в відношеннях, в створеннях пар, в рекомендаціях щодо подружнього життя...
Подивившися пару раз я зрозумів - це шоу, ніякої "построй свою любовь" і близько нема.

Вікторія Котлярова - 18-5-2007 у 09:07

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Demyan
Дом-2 рулить :lol: Там всі такі мудрі всі дають такі поради, всі такі психологи в відношеннях, в створеннях пар, в рекомендаціях щодо подружнього життя...
Подивившися пару раз я зрозумів - це шоу, ніякої "построй свою любовь" і близько нема.


Бо це шоу :) Інтриги, підстави - от що хочуть бачити глядачі. Щоб цікаво було.

Ната Толмачова - 18-5-2007 у 09:15

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Demyan
Якщо чесно ящось не розумію про що ділитися. Тобто сказати чи я дійсно люблю людину з якою живу? чи як я це в житті відчуваю? чи як розпізнати справжню любов від захоплень?....чи про все це разому? :)


питання звучало інакше: чи правда що любиш по-справжньому тільки ту людину з якою хочеш мати дітей?
я хочу для себе з’ясувати думку інших, бо я особисто переконана що так воно і є
мені не треба щоб казали хто кого любить чи не любить, яке мені до того діло???

Ната Толмачова - 18-5-2007 у 09:21

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Юрій Сєров
Цікаве твердження. З позиції чоловіка це буде швидше звучати: "Ти одружишся з тією людиною, з якою хочеш ма
Варто не задуматися, а варто поговорити і запитати . Бо самі тільки роздуми, часто приводять до непрогнозованих результатів, потім з'ясовується, що ніби двоє хотіли бути разом, але...


зовсім йдеться не про одруження, але з іншого боку - і це теж
чомусь гуляти наші чоловіки можуть довго і багато, але одружуться з однією, яку потім цінують як маму власних дітей

питати що хто хоче не конче - це завжди видно по ставленні і по словах

людина, яку дійсно любиш для тебе найкраща, а отже хочеш бачити її риси в своїх дітях, це дає ще відповідь на питання чи ти готовий з тїєю людиною прожити все життя, бо деколи така здається велика-превелика любов в когось, а як задумаються про те як жити далі - виявляється нічого подібного до любові і близько нема

Ната Толмачова - 18-5-2007 у 09:33

зрештою, рано чи пізно всі хочуть мати дітей, принаймі майже всі
от і питання з ким їх мати? очевидно, що тільки з тією людиною, яку дійсно любиш і з якою хочеш бути разом
всілякі відмовки, типу: нема можливості, умов, не готовий, зарано і т.д. - означає, що просто саме ця людина з якою ти зараз тобі чимось насправді не підходить, просто ти їй цього не можеш чи не хочеш сказати
буває, що сьогодні "ще не готовий", "зарано", типу давай за рік-два, а завтра з іншою/іншим має щасливу с’імю, тішиться дітьми і так далі
якщо бути чесним з собою, то можна хоч для себе з’ясувати, наскільки дорога мені якась людина, відповівши на питання чи можу я з нею прожити все життя і виховати дітей і чи хочу я щоб мої діти були схожі на цю людину
кров не вода, можна скільки завгодно хотіти дитину, але далеко не байжуже чия вона буде
я не говорю про якісь чисто корисливі моменти, я говорю про почуття

Ната Толмачова - 18-5-2007 у 09:45

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Demyan
Дом-2 рулить :lol: Там всі такі мудрі всі дають такі поради, всі такі психологи в відношеннях, в створеннях пар, в рекомендаціях щодо подружнього життя...
Подивившися пару раз я зрозумів - це шоу, ніякої "построй свою любовь" і близько нема.


про дом -2 поговоріть собі іншому місці, будь-ласка!!!!!!!!!!!

Ната Толмачова - 18-5-2007 у 09:51

можу перефразувати основне питання: а наскільки любиш? настільки що готовий разом прожити все життя?
насправді ніхто тут правду не напише, бо ніхто не захоче зізнаватися в своїй нещирості по відношенні до іншої людини, але кожен для себе задумається чого варті його стосунки

Tempika - 18-5-2007 у 12:55

...якщо починаються оцінки, роздумування, вагання, на все життя - не на все, то це не є кохання... але правда в тому, що ніхто не хоче лишатися один (а справжнє кохання можна все життя і не дочекатися), тому боільшість шукає людину, з якою просто добре процентів на 70 :-)) а з роками може й приходить справжня любов... а мо й не приходить (що свідчить про кількість розлучень у сучаснмоу світі)... як на мене, велике і справжнє кохання - це казка для дорослих... :-) насправді штовхає людей один до одного пристрасть, змушують одружитися вагітність або самотність і продовжувати жити разом - спільність майна та звичок :-))

Вікторія Котлярова - 18-5-2007 у 13:17

Цитата:
тому боільшість шукає людину, з якою просто добре процентів на 70 :-)) а з роками може й приходить справжня любов... а мо й не приходить (що свідчить про кількість розлучень у сучаснмоу світі)... як на мене, велике і справжнє кохання - це казка для дорослих... :-) насправді штовхає людей один до одного пристрасть, змушують одружитися вагітність або самотність і продовжувати жити разом - спільність майна та звичок :-))

+1

Стосовно великого кохання, є така приказка, що кохання в сім"ї є лише перші пару років. А потім на його місце приходить банальна звичка і прив"язанність.

Demyan - 18-5-2007 у 13:45

Не згоден щодо "відкладання" дітей. Я як одружився, відразу вирішили чому не будемо мати дітей пару років- бо хочемо пожити троха для себе, поїздити, подорожувати, навіть наскладати грошей для дитини. Зовсім е стоїть питання бо шукаємо інших чоловіків, жінок. Наразі навіть задоволені тим що побували вже притерлися один до одного...

Aндpiй - 18-5-2007 у 15:03

Звичайно! чи любиш<=>чи хочеш мати дітей, а наскільки сильно любиш=скільки хочеш мати дітей(по 12-бальній шкалі):lol:
Твердження, що навела Ната добре, щоб на перших порах розрізнити кохання від закоханості, але робити з нього якесь глобальне правило, певно, не слід. Наприклад, любов без взаємності, яка живе роками є справжнім високим почуттям, хоча про спільних дітей мови немає.
А ще любов визначається не стільки тим, чи тобі добре з іншою особою, що ти хочеш з нею (від неї), але тим що ти хочеш ДЛЯ НЕЇ.

Demyan - 18-5-2007 у 16:27

Скажу по собі взагалі тут головнене спішити. Я за своє життя просто погуляв, тобто нагулявся, далі надоїдає все це, хочеться чогось нового, чогось стабільного, тоді ти вибираєш людину з якою тобі добре, яка розуміє тебе а ти її. Наступним шляхом було зустрічання з тою людиною, але не просто там піти в кіно або секс (доречі ставлюся негативно, часто це може нарушити стосунки). Далі ми стали готовими, одружилися, зараз все ввійшло в свій ритм, все більше задумуємося про дитини, це буде наступним етапом, який змінить наше життя на пару років, далі в планах є збудувати будинок...головне не зациклюватися на одному, жити різноманітно, не запиратися в 4 стінах - довіряти людині.

Вікторія Котлярова - 18-5-2007 у 16:29

Цитата:
секс (доречі ставлюся негативно, часто це може нарушити стосунки).



В контексті схоже на те, що негативно взагалі :D:D:D

Demyan - 18-5-2007 у 16:35

Цитата:
В контексті схоже на те, що негативно взагалі :D:D:D


Ну так інтимні подробиці опускаємо :D

Ната Толмачова - 18-5-2007 у 18:25

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
...а справжнє кохання можна все життя і не дочекатися.


хіба що взаємного можна не дочекатися
хоча з іншого боку - якщо кохання невзаємне чи то кохання? може то хвороба, яку треба лікувати? :)

Ната Толмачова - 18-5-2007 у 18:28

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Demyan
Скажу по собі взагалі тут головнене спішити. Я за своє життя просто погуляв, тобто нагулявся, далі надоїдає все це, хочеться чогось нового, чогось стабільного, тоді ти вибираєш людину з якою тобі добре, яка розуміє тебе а ти її. Наступним шляхом було зустрічання з тою людиною, але не просто там піти в кіно або секс (доречі ставлюся негативно, часто це може нарушити стосунки). Далі ми стали готовими, одружилися, зараз все ввійшло в свій ритм, все більше задумуємося про дитини, це буде наступним етапом, який змінить наше життя на пару років, далі в планах є збудувати будинок...головне не зациклюватися на одному, жити різноманітно, не запиратися в 4 стінах - довіряти людині.


можна і чекати з нароженням дітей, але питання звучало чи взагалі спільні діти бажані?
можна зустрічатися з людиною, мати хороші стосунки, але як подумаєш про спільних дітей - і не уявляєш собі того, значить нема тут ніякої любові

Dmy - 18-5-2007 у 19:34

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Ната Толмачова
я колись почула фразу: "ти дійсно любиш ту людину, з якою хочеш мати дітей"
очевидно, що якщо не хочеш мати спільних дітей, то не любиш, бо не бачиш себе в подальшому житті з цією людиною

Цитата:
я хочу для себе з’ясувати думку інших, бо я особисто переконана що так воно і є

Судячи з вищенаведеного, Ната категорично відмовляє у коханні людям "за 60".
Чи ось, наприклад, є такі люди, які, нажаль, уже з'ясували, що власних дітей у них не буде (більше або взагалі), і це питання їх тепер не обходить - звиклися. Чи їм дозволяється ще когось покохати? І як це визначити без зазначеного "контрольного запитання"?
Цитата:
можу перефразувати основне питання: а наскільки любиш? настільки що готовий разом прожити все життя?

- Я музыку разъял, как труп, -
промовив пушкінський Сальєрі,
змішавши трунок і отруту.
- Я люблю тебе, Моцарте! Тільки смерть роз'єднає нас, -
продовжив він, помішуючи в бокалі ;)

Тобто прожити разом усе життя (все одно - не все, бо не з народження) дуже легко: коли він (вона) тобі набридне ... далі - за рецептом :saint:

[А]Морал.
Кохайтеся, бо ви того варті. Але не варто кохання брати до голови, бо місце йому - в іншому місці, бо для наших куцих мізків воно є незбагненним.

Tempika - 18-5-2007 у 21:11

..кохання ЗАВЖДИ взаємне... невзаємна закоханність, як на мене, - це просто самообман, засіб втечі від реальних (і на всі сто не таких ідеальних, як у мріях) стосутків, небажання працювати над собою, невміння донести своє почуття до іншого, нездатність сприйняти відмову і жити далі... цілий клубок особистих комплексів загалом.

Odarka - 18-5-2007 у 22:33

Коли дійсно любиш, тобі ніколи не прийде на думку...таке запитання...ти любиш і все!

А діти народжуються не завжди з великої любові...

Ната Толмачова - 18-5-2007 у 22:52

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Odarka
Коли дійсно любиш, тобі ніколи не прийде на думку...таке запитання...ти любиш і все!

А діти народжуються не завжди з великої любові...


запитання не прийде - бажання прийде

Ната Толмачова - 18-5-2007 у 22:57

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Dmy
Судячи з вищенаведеного, Ната категорично відмовляє у коханні людям "за 60".
Чи ось, наприклад, є такі люди, які, нажаль, уже з'ясували, що власних дітей у них не буде (більше або взагалі), і це питання їх тепер не обходить - звиклися. Чи їм дозволяється ще когось покохати? І як це визначити без зазначеного "контрольного запитання"?




ваша тупість мене вражає
не варто вдаватися до таких великих художніх перебільшень коли коментуєте мої слова

Ната Толмачова - 18-5-2007 у 23:14

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
..кохання ЗАВЖДИ взаємне... невзаємна закоханність, як на мене, - це просто самообман, засіб втечі від реальних (і на всі сто не таких ідеальних, як у мріях) стосутків, небажання працювати над собою, невміння донести своє почуття до іншого, нездатність сприйняти відмову і жити далі... цілий клубок особистих комплексів загалом.


тобто? якщо стосунки погані, то значить що хтось один насправді не може любити іншого? це чому ж? стосунки можуть бути погані через невзаємне почуття, одна людина може бути готова для іншої на все, а іншій може бути на це наплювати
про який самообман ви говорите? якщо я когось люблю я добре це знаю, просто він може мене не любити, хоча до чого тут самообман? чий самообман? щодо чого?

Tempika - 18-5-2007 у 23:30

...а нафіга любити того, кому ти байдужа?... це шлях до самознищення, це неповага до самої себе, в кінці кінців.

Odarka - 19-5-2007 у 00:17

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
...а нафіга любити того, кому ти байдужа?... це шлях до самознищення, це неповага до самої себе, в кінці кінців.


А, якщо любиться??? Тоді, що робити? Зневажати себе:))

Рост - 19-5-2007 у 01:16

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Odarka
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
...а нафіга любити того, кому ти байдужа?... це шлях до самознищення, це неповага до самої себе, в кінці кінців.


А, якщо любиться??? Тоді, що робити? Зневажати себе:)

:)
Любов тим і специфічна, що вона не вимагає взаємності. Взаємності хоче самозакоханість, егоїзм. Таке типове людське: я тобі, а ти мені. Любов же не людського породження... Хоча Таня зі мною зовсім не погодиться щодо цього... Ну, тому і вважає, що "нафіга любити того, кому ти байдужа". Це, Таню, корисливість, а не любов.

Odarka - 19-5-2007 у 01:35

То Рост...
Ну...не потрібно Таню звинувачувати у корисловості, можливо Таня (це лишень моє припущення) ще ніколи не закохувалася добезтями:)

Рост - 19-5-2007 у 09:09

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Odarka
То Рост...
Ну...не потрібно Таню звинувачувати у корисловості, можливо Таня (це лишень моє припущення) ще ніколи не закохувалася добезтями:)

Для жінок пережити це почуття простіше - достатньо народити дитину... :)
Ось цей маленький чоловічок, який навіть не усвідомлює, де він, що з ним, не любить у відповідь. Але матір любить його одразу і без будь-якої взаємності.

Я просто вступився за саме чисте почуття, яке обхаяла Таня :) А то вийшло за її словами, що любити - це себе не поважати.
Я погоджуся, що приємно, коли і тебе люблять, але бути у своїй любові залежним від зворотнього почуття - дитячий рівень.

Tempika - 19-5-2007 у 12:15

...та закохувалася я, але якщо бачила, що тій людині байдуже... який сенс любити *для себе*?... якщо не можеш віддати себе, бо тебе просто не приймають?... а якщо приймають, то користають?... або просто жаліють?... та це прсото жах... ні, ніяка це не любов, це просто бзік з розряду *я це хочу мати, хоч трісни*... може просто дурна впертість, як додаток до того списку моїх характерисктик невзаємного кохання...

...який сенс любити так, якщо можна любити взаємно?

Tempika - 19-5-2007 у 12:18

..любити НЕВЗАЄМНО, - це себе не поважати, абсолютно вірно... бо це напрягає ту людину, яку любиш... якщо вона порядна... якщо вона непорядна, то вона тебе просто використовує всіма можливими способами... ти неадекватно сприймаєш оточуючий світ... бо або гризеш себе до кісток, або літаєш на сьомому небі задля чисто егоїстичного задоволення собою... не бачу ніц доброго в цих дурних іграх.

Tempika - 19-5-2007 у 12:19

...і до речі, саме невзаємне кохання часто трактується прсихологами як тяжка залежність :-))) я ж бо спец.

Ната Толмачова - 19-5-2007 у 14:33

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
...та закохувалася я, але якщо бачила, що тій людині байдуже... який сенс любити *для себе*?... якщо не можеш віддати себе, бо тебе просто не приймають?... а якщо приймають, то користають?... або просто жаліють?... та це прсото жах... ні, ніяка це не любов, це просто бзік з розряду *я це хочу мати, хоч трісни*... може просто дурна впертість, як додаток до того списку моїх характерисктик невзаємного кохання...

...який сенс любити так, якщо можна любити взаємно?



від того, що ви скажете "нема сенсу невзаємно любити", любов нікуди не дінеться
є почуття, які дуже важко перебороти, особливо невзаємну любов, якщо почуття справді дуже сильне

можна любити взаємно? було б дуже добре, якби ми могли так легко керувати своїми почуттями, щоб полюбити коли захочеться тих хто нас любить, але бачите любов почуття малокероване, якщо звісно це щира, безкорислива любов
Ларошфуко казав: "Любов одна, підробок тисячі"
Темпіко, я починаю думати, що ви судите виключно по підробках

Tempika - 19-5-2007 у 18:40

...все це дурниці... почуття можна й треба перебороти, бо на те й є у людини голова і розум... а якщо тупо підкорятися власній слабкості, то є дуже висока ймовірність, що ви сліпо пройдете мимо тої людини, яка кохатиме вас і буде варта вашого кохання...

...тільки взаємне кохання - золото, яке робить людей щасливими... все решта - це і є фантазія, комплекс, підробка, самообман, психічна залежність..

Рост - 20-5-2007 у 00:25

Tempika

Бачу, що "любити" і "володіти" для тебе таки синоніми.
Взагалі, те, про що ти пишеш - це не любов, це пристрасть, потяг.
А Любов не вміє брати, вона лише віддає. Це її суть.

Стосовно залежності - так не любов у цьому винна. У світі взагалі багато хороших речей, які люди умудряються повернути собі ж на зло.

Рост - 20-5-2007 у 00:27

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
...тільки взаємне кохання - золото, яке робить людей щасливими... все решта - це і є фантазія, комплекс, підробка, самообман, психічна залежність..

Тільки це теж залежність, правда, Таню? Ну, щодо взаємного кохання ;)

Tempika - 20-5-2007 у 09:16

...не гадаю, що то залежність, то взаємопроникність :-))

Tempika - 20-5-2007 у 09:19

...росте, ти неуважно читав... у невзаємному коханні головниій біль - це саме неможливість ВІДДАТИ... а володіти то таке... для багатьох таке невзаємне кохання = єдина можливість володіти в думках тим, чем не можеш володіти реально... для людей, що заплутуються у невзаємній закоханості оте *володіти* - мабуть головне... а будь-яка нормальна людина, для якої це пофіг, хоче віддавати, хоче доносити своє кохання, тому для неї така ось невзаємність просто неприпустима.

Odarka - 20-5-2007 у 09:38

Насправді, дуже рідко трапляється взаємне кохання...завжди хтось любить більше, а хтось менше, хтось кохає, а хтось просто тимчасово закоханий...

У мене склалося таке враження, що Темніку хтось дуже образив і у неї залишилася озлобленість:rolleyes:...

Tempika - 20-5-2007 у 11:32

...яка озлобленість, якщо я накінець закохана і взаємно :-)) і просто хочу довести шановному паньству, що тільки таке кохання є конструктивним і щасливим...

Hanor Narasson - 20-5-2007 у 20:03

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Odarka
Насправді, дуже рідко трапляється взаємне кохання...завжди хтось любить більше, а хтось менше, хтось кохає, а хтось просто тимчасово закоханий...



Цитата:
(c) Julian Tuwim
- I byli w sobie zakochani:
On więcej. ona mniej; tak bywa
I często miłość jest szczęśliwa,
Jeśli nie wtrąci się nieszczęście.
Lecz ono wtrąca się najczęściej. :(

:baddevil:

Tempika - 20-5-2007 у 20:10

...та нема того *більше*-*менше* --- ти або любиш або ні.

Odarka - 20-5-2007 у 22:17

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
...та нема того *більше*-*менше* --- ти або любиш або ні.



Правильно, але...у когось до когось любов більша ніж в когось:)))))))

Ната Толмачова - 20-5-2007 у 22:39

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
...яка озлобленість, якщо я накінець закохана і взаємно :-)) і просто хочу довести шановному паньству, що тільки таке кохання є конструктивним і щасливим...


конструктивне кохання? тобто? в контексті звучить - як вигідні для вас стосунки і все
дуже вже продумане воно те ваше кохання: "от цю людину треба любити" і обміркувавши все починаєте "любити" - то ж просто розрахунок
таке враження, що ви говорите про вигідну покупку, а не про почуття, яке приходить саме собою
Темпіко, "серцю не накажеш" когось любити, бо якщо накажеш, то вже явно якесь інше почуття, а не любов, яка не має нічого спільного з такими розрахунками

Юрій Сєров - 20-5-2007 у 23:54

Конструктивне - імхо, це кохання, в якого є майбутнє, почуття, яке переростає у конструктивні стосунки. Можливо слово, дещо "технічне", але суть дуже правильна. :)

Любити не взаємно, це муки і страждання, тому взаємність є надзвичайно важливою складовою, щоб тут інші не говорили. Бо кохання, яке приносить тобі лише негативні емоції, дуже погано впливає на людину. Звісно, що таке рідко трапляється, бо частіше любить хтось один, але буває ж і взаємне. :)

Розумію Темпіку, і радію за неї.

Tempika - 21-5-2007 у 08:16

...конструктивне кохання це те, яке має шанс перерости в сім*ю, має майбутнє, дає натхнення, почуття повноти життя в усіх аспектах, дітей, радість щоденної рутини... нато, не рахуйте все на гроші, на вигоду... ясне діло, не накажеш собі не мати депресії приміром, або не хворіти на якісь психічні розлади, але тре лікуватися :-) тре знаходити шляхи, щоб вибиратися з тої гарної і ніби романтичної пастки, що називається *невзаємне кохання*... багато працювати, спілкуватися, шукати себе, в кінці кінців, вчитися віддавати себе людям, а не затурконо мріяти про когось одного-єдиного... як на мене, кожному з нас в цьому світі призначена не одна-єдина людина, так?... кохання закінчується, і ми потім знов закохуємося... то чого тратити час на дурні бздури, мрії про того, кому ти не потрібен?... як на мене, нато, для багатьох таке невзаємне кохання - засіб втечі від реального життя, реальних стосунків... мовляв, я така неуспішна в особистому житті, бо кохаю невзаємно... і тут кожен типу пожаліє і позітхає... а чи відомо вам, що певна категорія кобіт підсвідомо закохується в тих, в уого у них нема жодного шансу?... це теж привід піти до психолога і розібратися у собі.

Ната Толмачова - 21-5-2007 у 09:05

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Юрій Сєров
Конструктивне - імхо, це кохання, в якого є майбутнє, почуття, яке переростає у конструктивні стосунки. Можливо слово, дещо "технічне", але суть дуже правильна. :)


майбутнє, є напевно тільки у взаємного
пора знов повертатися до дітей? :) отже, дійсно любиш ту людину з якою хочеш мати дітей (конструктивні стосунки, майбутнє, сім’ю)?

Tempika - 21-5-2007 у 09:26

....діти - не критерій, в кінці кінців, не всі можуть мати дітей... деякі пари скаладаються вже й у солідному віці... мабуть, критерій тільки частково.

Ната Толмачова - 21-5-2007 у 13:03

може в солідному віці і так
а в мій вік не такий солідний, щоб не думати про дітей
якщо від 20 до 30 не народжувати дітей, то коли народжувати? чоловікові мабуть байдуже, але жінці не зовсім
і річ навіть не в здатності пізніше народити дитину, а в тому, що дитину можна просто ХОТІТИ МАТИ ВЖЕ, а не сидіти і думати, скільки ще треба пожити для себе, скільки ще є в запасі років, скільки те, скільки се
я маю знайомих чоловіків, які тішаться що в них діти і безперестанку про них говорять, але більшість чоловіків напевно не дуже хочуть дітей особливо до 30р, хоча може я і помиляюся

Tempika - 21-5-2007 у 14:54

...ви помиляєтесь :-) жінки подекуди теж абсолютно не готові мати дітей до 30, як і чоловіки :-)) просто суспільна думка у нас така, що не кожна у цьому зізнається.

Ната Толмачова - 21-5-2007 у 17:00

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
...ви помиляєтесь :-) жінки подекуди теж абсолютно не готові мати дітей до 30, як і чоловіки :-)) просто суспільна думка у нас така, що не кожна у цьому зізнається.


не хотіти мати дітей - це ненормально для жінки
це просто якесь відхилення, то певно що в відхиленнях зізнаватися неохота :)
а що значить неготові? неготові очевидно, коли ще самі діти, коли дорослі неготові чисто внутрішньо, то вже якась інфантильність абощо
народження дитини - це цілком природнє явище, а зараз все більше і більше починають думати по 3 роки перед народженням а народжувати чи ні, а як народжувати ходити на всілякі курси і т.п.
як на мене то шкідливий вплив цивілізації :lol:
цілком нормальну і природню річ - народження дитини - планують як багатоетапну військову операцію і що в цьому нормального?

Tempika - 21-5-2007 у 18:28

...ну буває таке, що поробиш... або є фізичні вади, або нема просто напросто де жити, або кобіта ще вчиться або робить кар*єру... це так чи інакше є рішення обох, ось і все... і я знаю пари, в яких чоловік вирішив не ризикувати здоров*ям жінки заради тої дитини, і вони багато років живуть щасливо... дитину можна взяти й з дитбудинку, до речі...

...планувати сім*ю - це нормально, і нічого тут дивного нема... чомусь на вчителя тре вчитися 5 років, а ось всі вважають себе природженими батьками... ось це ненормально :-)

Tempika - 21-5-2007 у 18:29

...про рівень нашої медицини і умови, в яких народжує дитину пересічна українська громадянка, краще промовчати :-) мабуть.

Ната Толмачова - 22-5-2007 у 08:07

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
це так чи інакше є рішення обох


найчастіше я думаю то рішення когось одного - народжувати чи ні

Tempika - 22-5-2007 у 09:17

...так, але хіба це нормально?...

Ната Толмачова - 22-5-2007 у 12:25

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
...так, але хіба це нормально?...


в тому то і річ, що ні
особливо коли вирішується таке питання, яке мало не найважливіше в пари - про дітей
тому я і питаю: якщо не хоче хтось думати про спільних дітей чи любить насправді? думаю що ні
і думаю що не бачить спільного майбутнього

Demyan - 22-5-2007 у 13:12

Взагаліто логіка в тому що говорить Ната є.
Якщо людина заводить дітей з іншою, значить на її плечі лягає додатковий велики йтягар, особливо він полягає у тому щоб жити енну кількістьроків разом. Значить вона просто боїться або не хоче або не любить ту людину і не хоче з нею жити.

Але просто слід поговорити з тою людиною може в неї просто є страх перед тим як мати дитину, а насправді вона любить. Я наприклад кажу чесно маю якийсь певний страх (а що якщо буду поганим батьком, а що якщо не зможу забезпечити дитину, а що якщо дитина буде часто хворіти...) але це не означає що я не люблю жінку, просто є таке в думкахі я не скриваю.

Tempika - 22-5-2007 у 13:50

...люди, особливо творчі, не завжди пов*язують майбутнє з дітьми... деколи скаладаються міцні пари і без дітей... і для таких людей часто важливіше виховати учнів, продовжувачів справи, ніж дітей... наприклад, для мене нема взагалі відчуття крові, для мене всі діти є рідними, цікавими, вартісними... ніколи не хотіла егоїстично мати СВОЮ дитину, хіба б вже аж такий люблячий татко для неї знайшовся :-))

Ната Толмачова - 23-5-2007 у 17:10

в мене ще нема дітей, але думаю своя і чужа дитина то все-таки різні речі
я теж люблю чужих дітей і т.п., але рідна дитина викликає зовсім інші почуття...

Вікторія Котлярова - 23-5-2007 у 18:21

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Ната Толмачова
в мене ще нема дітей, але думаю своя і чужа дитина то все-таки різні речі
я теж люблю чужих дітей і т.п., але рідна дитина викликає зовсім інші почуття...


категорично не згодна. Хоча знову ж таки, залежить від самої людини.

Коли батьки усиновлюють немовля, не досипають ночами й міняють памперси - різниця не відчувається. І коли те дитя починає ходити - радість така сама, як і якби то біологічно рідне дитя було

Якщо говорити про старший вік - маю безліч прикладів, коли свекрухи приймали дитину невістки від першого шлюбу як свою рідну онуку. Й ставились до неї як до своєї.

Взагалі, поняття кровності чи некровності - то таке. Звісно, я розумію, біологічно власне - то таки на 100 % своє. Але ж діти - вони однакові. Однаково хороші і інколи однаково погані. Головне - виховання й правильні цінності прищепити.

Ната Толмачова - 23-5-2007 у 19:26

для того щоб знати різницю між чужими і своїми дітьми треба очевидно мати своїх - тоді можна впевненіше казати що всіх дітей можна любити однаково :)

Tempika - 23-5-2007 у 19:46

...ну не було бажання якось заводити ляльку, не знаю, хоча дітей люблю, мені з ними цікаво, файно, весело.

Odarka - 23-5-2007 у 21:45

Я не думаю. що всіх дітей можна любити однаково...
Всеодно, своїх любитимеш більше...
А страшенно хочу мати дитинку, але, нажаль, робота в цьому заважає:rolleyes:

Demyan - 24-5-2007 у 09:14

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Odarka
Я не думаю. що всіх дітей можна любити однаково...
Всеодно, своїх любитимеш більше...
А страшенно хочу мати дитинку, але, нажаль, робота в цьому заважає:rolleyes:

Значить любов до роботи більша ніж любов до дитини.

Odarka - 24-5-2007 у 09:33

Це не любов до роботи, це паніка, що не буде за що цю дитинку утримувати.

Tempika - 24-5-2007 у 17:31

...і часто страх, що тепер частіше прийдеться узалежнбватися від обставин, бо у тебе тепер є хтось, за кого ти відповідаєш :-(

Кіра Верещагіна - 24-5-2007 у 19:21

ееххх... дівчата. Певна річ, що наявність немовляти (чи просто малої дитини) обмежує свободу, до якої звик. Повністю узалежнюєшся від якоїсь маненької істотки, підкоряєшся її настрою, примхам, мусиш не спати ночами (і лягла десь по першій ночі, а рано мусиш встати о шостій, а воно скиглить, бо животик пучить!), мусиш прати брудні пелюшки (аж верне інколи!) і ще багато чого неприємного трапляється в житті при появі дитинки. Це, якщо є поряд ХТОСЬ, можливо кохана людина, можливо закохана, якщо пощастить - і те і інше. А якщо такої людини немає, а бажання мати дитину є...
...а якщо бажання таке ж сильне, як відчуття спраги в спеку!
І немає можливостей дитинку утримувати?
Будь що народити? не думаючи про кохання до батька цієї дитини, про щастя бути дружиною чи чиєюсь коханою. Що обрати?
Чи може це єгоїзм? і де тут егоїзм?

Кіра Верещагіна - 24-5-2007 у 19:36

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Odarka
Це не любов до роботи, це паніка, що не буде за що цю дитинку утримувати.


все вірно, треба мати таку роботу і таку кваліфікацію, щоб не узалежнюватися від чоловіка чи батьків. Може статися будь-що, можна розлучитися із чоловіком, можна втратити батьків... всі під богом ходимо, і не завжди ситуація піддається контролю... а дитину ТРЕБА утримувати, і на то треба гроші. Я розумію жінок-кар*еристок, буде посада, будуть гроші, буде можливість мати дитину

і кохання між чоловіком і жінкою тут ні до чого
або є бажання мати дітей, або ні

Odarka - 24-5-2007 у 23:03

Я б не називала себе жінкою-карєристкою:)) Хоча, так виглядає:)
Я виросла без батька, нас двох виховвувала мама і, можливо, через те я ніяк не можу довіритися своєму чоловікові, щоб він почав мене утримувати, у мене постійне відчуття того, що я сама і сама мушу добитися у житті всього.

Odarka - 24-5-2007 у 23:08

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
...і часто страх, що тепер частіше прийдеться узалежнбватися від обставин, бо у тебе тепер є хтось, за кого ти відповідаєш :-(


Та ви що? Я просто горю бажанням відповідати за це маленьке життя...це ж ти ніби потрапляєш у зовсім інший світ - світ дитини і ти ніби сама народжуєшся знову і можеш дати життя комусь іншому, це ж так прекрасно.

Звичайно, коли дасть БОГ, я завагітнію, то буду пильнувати себе і робити все можливе, щоб дитинка народилася здорова і щаслива:)

Tempika - 25-5-2007 у 18:57

...так, але тепер частіше прийдеться прогинатися, щоб тільки цій дитині ніц не бракувало в житті.

Odarka - 26-5-2007 у 09:19

Прогинатися??? Не знаю, це доведеться працювати, я не сприймаю це як катастрофу...це ж заради нового життя...
Я, коли народилася, мої батьки в гірших умовах були. У них просто жило КГБ. Тата ніде не брали на роботу. Мама працювала на 3 роботах і нічого - вижили.

Ната Толмачова - 26-5-2007 у 10:26

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
...так, але тепер частіше прийдеться прогинатися, щоб тільки цій дитині ніц не бракувало в житті.


... а головне, щоб не довелося прогинатися? :)))

Андрій Пелещишин - 26-5-2007 у 10:30

Цитата:
... а головне, щоб не довелося прогинатися? :)))


А ось вже напевно не головне.

Ната Толмачова - 26-5-2007 у 11:35

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
Цитата:
... а головне, щоб не довелося прогинатися? :)))


А ось вже напевно не головне.


а для Темпіки, здається, головне...

Tempika - 26-5-2007 у 13:48

...для мене важливо зберегти власну гідність, так... і мабуть, не хтіла б опинитися в ситуації, коли мусиш їхати в італію прибирати за бабцями нечистоти, щоб тільки рідна дитина поступила до інституту...

Tempika - 26-5-2007 у 13:50

...бувають різні ситуації, однак... мабуть, до нікогоз вас, дівчата, не приставали боси з певними намірами і погрозами у разі відмови звільнити з роботи?... наприклад... :-) та є ситуації, є.

Ната Толмачова - 26-5-2007 у 14:23

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
...для мене важливо зберегти власну гідність, так... і мабуть, не хтіла б опинитися в ситуації, коли мусиш їхати в італію прибирати за бабцями нечистоти, щоб тільки рідна дитина поступила до інституту...


Темпіко і в нас можна заробляти і зберегти власну гідність

Боже, ну чого люди такі безпорадні? Таке враження що народжувати дітей в нас взагалі не можна, бо всі діти потім вмирають з голоду і всім мамам без винятку тяжко...
і що конче мусить бути хтось (держава, родичі і т.д.) хто має повністю утримувати

ну і звідки в вас самий негатив? вам про що не скажи - ви відразу скажете чим це погано, а могли б сказати хоч раз чим це добре!
наприклад, що навчиться та мама (тато) швидше думати і працювати, знайде спосіб заробляти гроші, бо буде мати дууууже великий стимул рухатися далі, змінить спосіб життя, буде по любому вже не сама, бо буде мати сім’ю, буде мислити інакше, стане розуміти краще інших людей в їх проблемах, навчиться нового і т.д.
пережиті труднощі зрештою йдуть нам на користь в плані фізичної закалки і переоцінки життєвих цінностей
просто не варто перетворювати наше життя в суцільну трагедію!!!!!!!

Tempika - 26-5-2007 у 15:01

...ну простій сільскій кобіті (або з райцентру) практично неможливо заробити на пристойну освіту дитині, та ще й мати можливіть її достойно утримувати під час навчання... і, мабуть, наші українки такі всі глупі, що, замість того, щоб відкривати бізнес тут, їдуть в італію чужі бруди вимивати... у мене є багато колєжанок, котрі мусили поїхати, і серед них жодної безініціативної дурепи, ви вже мені повірте.

Ната Толмачова - 26-5-2007 у 15:43

ну і в чому ж тоді річ??? очевидно що не такі розумні раз не змогли вдома влаштуватися...

Ната Толмачова - 26-5-2007 у 15:54

... а вдома все легше
а звідки в вас стільки колєжанок? половина вмерла при пологах, половина в Італії заробляє гроші дітям на освіту і головне - всі вони були матерями-одиночками. так, виходить?

ви ще казали що є такі які мають нормальні сім’ї, то може якісь веселіші приклади наведете? ато ви дуже погано на мене впливаєте своїм песимізмом. ви що ходите постійно в чорних окулярах?
намагаюся згадати де ви щось позитивне писали і не можу :rolleyes:

Tempika - 26-5-2007 у 17:54

...так, багацько у мене колєжанок, що не кажи :-) ті, що в італії - мами-одиночки, окрім однієї, в неї чоловік має свій невеликий будівельний бізнес, але все-рівно не вистачало, двоє дітей випускного віку, то вона мусила поїхати підзаробити...

...у тих, що сім*ї нормальні, теж є різні обставини... наприклад, у мого брата двоє малих пацанів... недавно вони притягли з дитсадка вітрянку... і мій брат, здоровий дядько, від них це підчепив... більше місяця в зеленці - яка робота, який бізнес, який ремонт у щойно придбаній квартирі?... і двоє хорих пацанів, що теж вимагаєть уваги... нато, ви взагалі в курсі, що навіть у чудових сім*ях діти хворіють, попадають в кримінальні халепи, потребують багато уваги?... я можу навести багато прикладів, що знаю не по чуткам... і всюди батькам приходилося ставати на горло власній пісні і робити те, що вимагало життя, а воно вимагало віддати приорітети дітям... яка ж це чорнуха, який негатив - це просто реальність :-))

Tempika - 26-5-2007 у 17:59

...і не раз я говорила, що не всяка професія може бути підвалиною для створення бізнесу... а для більшості наших кобіт бізнесом є сім*я... неможливо у нас повноцінно виховувати дітей і віддаватися роботі... навіть якщо є гроші, то нема інституту гувернанток і теде... з дитсадка тре забрати година п*ята, наприклад... ви, нато, ваших працівниць відпускаєте забирати дітей з дитсадка, з танців, з ухдожньої школи?... це велика праця - виховання дитини, і тому все інше так чи інакше стає на задній план... хотілося б чути коменти тих, у кого є діти, бо так виглядає, що ми тут просто плескаємо язиками :-)

Андрій Пелещишин - 26-5-2007 у 19:51

Цитата:
хотілося б чути коменти тих, у кого є діти

Є одне (син три роки) :)

Направду не можу не погодитися з Темпікою. лише ось це
Цитата:
дитсадка тре забрати година п*ята

вже є дуже суттєвим обмежуючим моментом. Хвороби і тд - ще більшим. І очевидно, ось це вірно
Цитата:
це велика праця - виховання дитини, і тому все інше так чи інакше стає на задній план

Але якщо так, то мені не зрозуміло, чому тоді ось це:
Цитата:
...для мене важливо зберегти власну гідність, так... і мабуть, не хтіла б опинитися в ситуації, коли мусиш їхати в італію прибирати за бабцями нечистоти, щоб тільки рідна дитина поступила до інституту...

так важливо?
Дитина варта і чорнової праці, і зменшення амбіцій.

Тому я так само не можу не погодитися з Натою щодо того, що все таки життєві складнощі можуть бути сильним стимулом у подальшому рості (якщо звичайно, не зламаєшся).
Я і моя дружина за тих три роки що в нас є син, зробили досить суттєвий кар'єрний ріст, маєм інші здобутки, як майнові так і духовні.

А ще в мене була така ситуація, що я протягом півроку поховав маму і тата. Було важко, але через півтора року я успішно захистив кандидатську, став доцентом. Хоча, я не знаю, як би було, якби народження дитини і смерть батьків наклалися в часі, може би і було справді зле.

Ви запитаєте, звідки так виходить, що труднощі дають імпульс? Скажу про себе. Один з моментів - після народження дитини став більше цінувати час, вільний час зник взагалі. У результаті багато занять просто щезло (наприклад перестав бавитися в ігри на компі), а ті якими займався "для душі" довелося переглянути на предмет їхньої практичності, корисності та прибутковості.

Отаке. Не знаю, чи добавив інформативності в дискусію :), бо нитки її вже не тримаю

Ната Толмачова - 26-5-2007 у 20:42

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika
...і не раз я говорила, що не всяка професія може бути підвалиною для створення бізнесу... а для більшості наших кобіт бізнесом є сім*я... неможливо у нас повноцінно виховувати дітей і віддаватися роботі... навіть якщо є гроші, то нема інституту гувернанток і теде... з дитсадка тре забрати година п*ята, наприклад... ви, нато, ваших працівниць відпускаєте забирати дітей з дитсадка, з танців, з ухдожньої школи?... це велика праця - виховання дитини, і тому все інше так чи інакше стає на задній план... хотілося б чути коменти тих, у кого є діти, бо так виглядає, що ми тут просто плескаємо язиками :-)


це велика праця, але ви особисто на велику працю не згідні? :) з одного боку ви наче всіх розумієте, з іншого - власна свобода для вас найдорожча, включно зі свободою від дітей
якщо вас слухати то не можна ні бізнес починати, ні дітей народжувати - краще відразу лягти і вмерти, бо жити тяжко
якщо бізнес так тяжко то чому я можу а ваші коліжанки ні?
на рахунок того, що не всяка профессія надається для бізнесу - це не так абсолютно. це не всяка людина надається до того, бо є підприємці, а є спеціалісти. і навіть дуже хороший спеціаліст не є підприємцем і не конче здатний мати власну справу. дуже добре коли ті якості поєднуються
але річ не втім - є дитина, є проблеми і мають шукатися способи їх вирішення. та заробляють люди гроші по-різному! якщо шукають варіанти. а дуже шукають?

якщо в ваших коліжанок бізнесом є сім’я, то якого ... вони лишили дітей самих вдома і поїхали? та дитині без належного виховання і турботи мами гроші тільки зашкодять. ви що не бачите що робиться з дітьми батьки яких роками закордоном? якими вони ростуть? я то дуже добре бачу постійно. про це ви чогось забули написати
до мене колись прийшла жінка щоб написати позовну заяву - хотіла подати в суд на універ за те що 3 чи 4 роки платила з-за кордону за навчання, а "вони нічого не навчили мою дитину". і що їй дали гроші зароблені на освіту якщо "дитина" в 20 р не розуміє що треба або вчитися або дарма не витрачати тяжко зароблені мамою гроші? а тепер мама хоче щоб вернули гроші. та певно що шкода своєї праці
такий бізнес на дітях?

на рахунок працівниць - є жікнки з дітьми, працюють цілком нормально
лише одна часто їздить з дитиною в охматдит, то я злюся що її нема. злюся бо не свята, але нічого їй ніразу не сказала - треба їдь. я її добре розумію попри те що розумію себе бо вона мені на роботі теж потрібна.
гувернанток в нас може і нема, але є бабусі які охоче сидять з онуками. а хоч би і ні, то можна працювати неповний день. можна працювати вдома. можна ще щось придумати.

я знаю тільки те, що природа жінки така що вона на все здатна заради своєї дитини, бо якщо ні, то ще питання, що то за жінка... і попри труднощі хочуть жінки дітей і стараються для них зробити все можливе і неможливе. та і роблять. і це не подвиг, як на мене - це нормально захистити і виростити в достатку і турботі своїх дітей будь-якою ціною

Tempika - 26-5-2007 у 22:31

...я просто фізично не можу мати дітей, ось і усе :-) але я бачу, чого вартують діти, яка це дійсно праця... андрію, ви ось сказали про власний кар*єрний ріст, але чи вдалося зробити такий самий ривок вашій жінці?... я дуже б втішилася, якщо так, бо це говорить про те, що у вас дійсно міцна справжня сім*я... бо ми тут троха про своє, жіноче, про кобіт самотніх, які дуже вагаються заводити дітей :-)

...бабусі зара дуже молоді, однак, і не мусять абсолютно сидіти з онуками, вони своє вже відняньчили і я ніколи не засуджую цих ще не старих бабусь, які не хочуть йти раніше часу на пенсію і присвятити себе онукам... так саме трудно мені засудити кобіту, що їде до італії, щоб заробити на квартиру і відселити батька-алкоголіка, який б*є її маму і все це на очах малого сина... який у неї є вихід в такій ситуації?... реально самотня мама у нас позбавлена всіх можливостей, бо дитина зв*язує її по рукам і ногам... як тільки можна її віддати до дитсадка, то вони лишають її бабусі і їдуть заробляти... якби ви тільки знали, як тяжко влаштуватися на роботу самотній мамі з дитиною, це майже 100%-на відмова роботодавця... нато, заведіть дитину, і тоді прокоментуйте це все знову... розкажіть про токсикоз вагітності, про те, як неможливо сісти після того, як поріжуть при родах, про те, як не висипалися вночі, про те, як керували бізнесом в умовах щотригодинного кормління грудьми.... дуже буде цікаво корисно почитати, як ви з усім цим справитеся, їй богу :-) я особисто говорила навіть не про якесь матеріальне підгрунтя, а чисто про той момент, що дитина забирає час, енергію, увагу...

...як на мене, нато, негатив йде саме від вас у цій дискусії... бо ви кажете, що всі дурні, бо не бізнесменки, а я намагаюся сказати, що ні, всі люди хороші, розумні, вартісні... ви знов же мені кажете, що кобіта, що не хоче дітей - погана, лінива, неправильна, а я кажу знов - ні, всі кобіти нормальні, і мають право самі вирішувати, хочуть вони дітей чи ні... я лише намагаюся позитивно дивитися на всі речі, чого і вас бажаю :-)

Андрій Пелещишин - 27-5-2007 у 08:17

Цитата:
ле чи вдалося зробити такий самий ривок вашій жінці?..

Так, вдалося. Вона займає зараз одну з керівних посад на одному дуже відомому львівському підприємстві.

Tempika - 27-5-2007 у 08:28

...о, ось що значить хороша сім*я і добрий чоловік :-) завжди приємно чути такі факти.

Андрій Пелещишин - 27-5-2007 у 09:02

:saint::saint: :)

Ната Толмачова - 27-5-2007 у 11:42

Темпіко, ви як завжди перебільшуєте, коли коментуєте мої слова
але наскільки я розумію позитивно ви мало на які речі дивитесь :)

Tempika - 27-5-2007 у 11:50

...ну хай скажуть ті, хто мене знають :-)) що я тут можу додати :-)

Ната Толмачова - 27-5-2007 у 18:58

... тоді хай і про мене кажуть ті, хто мене знає :D

Анастасія Кулакова - 28-5-2007 у 21:14

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Ната Толмачова
... тоді хай і про мене кажуть ті, хто мене знає :D

З Тетяною (Темпікою) мала нагоду поспілкуватись особисто, а не тільки через інет. Посиділи, потеревенили, я випила пива, вона кави. І мені абсолютно не здалася вона людиною з виключно песимістичним поглядом на світ. І мені важко погодитись з тим, що на світ вона дивиться "через чорні окуляри".

Анастасія Кулакова - 28-5-2007 у 21:16

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Ната Толмачова
... тоді хай і про мене кажуть ті, хто мене знає :D

З Тетяною (Темпікою) мала нагоду поспілкуватись особисто, а не тільки через інет. Посиділи, потеревенили, я випила пива, вона кави. І мені абсолютно не здалася вона людиною з виключно песимістичним поглядом на світ. І мені важко погодитись з тим, що на світ вона дивиться "через чорні окуляри".

Tempika - 28-5-2007 у 23:56

...ой, Нано, я часто тебе згадую, до речі :-) дякую за коментар... коли знов до Львова? :-)

Анастасія Кулакова - 29-5-2007 у 08:42

Якщо Бог дасть, то наприкінці липня - на початку серпня. Так принаймні планую.

Tempika - 29-5-2007 у 09:33

...ну то якось тре знов усім зібратися, мабуть... поскільки то вже офтопік, пропоную модератору якось нас зорганізувати приблизно на той час... :-)