Тінь Святого Валентина
Ну що, всім цьомки - от і прийшов довгоочікуваний день щорічної
серцево-квітчасто-шоколадної вакханалії, пише редактор газети 15 минут Андрій
Овчаренко.
Продавці китайських сувенірів та листівок у формі внутрішніх органів до дня
Валентина збирають річний урожай, мобільні оператори завалюють пачками
рекламних sms з вітальними пропозиціями, а молодь влаштовує сеанси масових
поцілунків.
Напевно, всім цим людям весело. Але мені природа цих веселощів незрозуміла. І
справа навіть не в тому, що очікування спеціального дня для вручення подарунків
коханим людям виглядає дещо не нормально. Просто чому саме 14 лютого? Чому саме
Святий Валентин?
Ну так, був такий персонаж в античному Римі. У той час, коли імператор Клавдій
заборонив легіонерам одружуватися, тому що чоловіча справа - війна, а не амурні
шури-мури. Ось тоді Валентин і почав зводити воїнів з дамами, мирити посварених
коханців, вінчати пари. Завдяки цьому, здебільшого, він і заслужив славу
заступника закоханих.
Щоправда, канонізувала його католицька церква не за це - а за християнські
проповіді, як мученика за віру. У двадцятому ж столітті його день виключили з
літургійного календаря, тому що достовірних даних про діяльність святого немає. А
от літнє православне свято святих Петра й Февронії поки ніхто не скасовував.
Здавалося б - чому переважно православним українцям не віддавати данину любові
саме цього дня?
Відповідь, думаю, проста. Петро й Февронія - заступники родини й шлюбу, чий союз
вважається еталоном християнського шлюбу. Куди вже їм до позашлюбних оргій із
засосами на майданах. Адже на цнотливості не зробиш ні бізнесу, ні молодь не
виховаєш у дусі нашого стрімкого часу. Тож - зі святом, дорогі закохані!
|