Форум Рідного Міста

Зі Святом Усіх Закоханих!

Volodymyr - 13-2-2004 у 18:17

Хай це і не наше свято, але ж воно таке... :wink:

Хай цей день буде днем кохання та любові, нехай на небі вашого життя не буде жодної хмаринки і хай ваше серце завжди буде відкрите для почуттів!

Кохання та Любові Вам усім!
@->->--
\~/\~/
--------------------------------------------------------------------------------

Просто кава

Просто кава і теплий рогалик
Просто шибка і злива, і злива...
Просто декілька чистих прогалин
У потоці життєвого млива...

Просто дерево, просто тополя
Просто птаха у тисяч не чути...
Просто стовбура тихо щокою
Доторкнутись і просто зітхнути...

Просто подих, долоні і губи,
Просто місяць у мокрому небі...
Просто любий, мій любий, мій любий
Просто любий не можу без теба...

Просто любий, мій любий, мій любий
Просто любий не можу без теба...

(с) Анонім (у виконанні "Мертвий Півень", співа Ярка Якуб'як)

Asmera - 13-2-2004 у 22:12

Не тримайте своє серце закритим! Кохайте і будьте коханими! І най Валентин Вас оберігає!

Наталка - 14-2-2004 у 00:11

Зі святом Любові! Знайомі жартують, що це моє професійне свято (не подумайте нічого поганого, я пишу любовні романи ;) ). Я хочу привітати всіх, і побажати кохання, взаємоповаги та душевного тепла. "Бо з двох починається світ!".
Кохайтеся! :)

Олексій Мачехін - 14-2-2004 у 00:17

Я це свято не буду святкувати. Бо святкувати його - визнати решту 364 дні як Несвято закоханих :)

Наталка - 14-2-2004 у 01:27

Я такого підходу не визнаю. Теоретично, кожна неділя - це згадка про Христове Воскресіння, то що тепер, Великдень не святкувати? Кожен обирає сам, але, як на мене, чудово, що є такий день, коли я можу глянути у вічі коханому, подякувати йому за те, що він є, пригадати усі чарівні легенди про святого Валентина... Дні спливають швидко, будні затягують, і як ти не старайся, кожного дня у тебе (у мене) не буває піднесеного, романтичного настрою. А в цей день буває. Завжди. :)

Олексій Мачехін - 14-2-2004 у 01:54

Може я романтік? Але я то намагаюсь робити щовечора :)

Наталка - 14-2-2004 у 01:55

ТАЛІСМАН

Любов — це талісман, урочий подарунок.
Любов — киплячий трунок з ілюзій та оман.
Хай трапиться титан — сп'янить його цілунок.
Любов — це талісман з ілюзій та оман.

Любов — це талісман, що кидає в туман
Замріяних пестунок, що кидає в туман
Чіпнувши серця струнок, веде в шалений тан —
Любов — це талісман, що кидає в туман.

Любов — це талісман, що нищить обрахунок,
Псує весь нам керунок і завдає нам ран.
Чи є ж на цей дурман сякий-такий рятунок?
Любов — це талісман, що завдає нам ран.

Любов — це талісман, це той заклятий стан,
Коли снує малюнок химерний візерунок.
В душі у нас шайтан, любов — це талісман,
Це той заклятий стан, любов — це талісман.

***

Альбом"Піккардійська Терція" 96

Наталка - 14-2-2004 у 01:57

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
Може я романтік? Але я то намагаюсь робити щовечора :)


Може, я не романтик. Але для мене день святого Валентина - свято. І я його святкуватиму. :P

Олексій Мачехін - 14-2-2004 у 02:01

Я теж святкуватиму... так само як і щодня :P:P:P

Dzvinka - 14-2-2004 у 07:12

Ні, ну це цікаво, а чому б не святкувати?
Тим більше, Наталка такий гарний вірш про любов написала. Такі талісмани якраз і варто дарувати в День Святого Валентина!
Дякую, Наталю, я його надішлю своєму коханому... Можна?

Круціфукс. - 14-2-2004 у 10:22

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
Я це свято не буду святкувати. Бо святкувати його - визнати решту 364 дні як Несвято закоханих :)

І я тієї ж думки!

Наталка - 14-2-2004 у 14:22

2 Dzvinka: Звичайно, можна. Це одна з моїх найулюбленіших пісень у Піккардійської Терції.
Що ж до свята кожен день - тими, кому це вдається, я захоплююся. Але в однієї моєї подруги мати - свідок Єгови. Вона теж торочить, що свято має бути кожен день. Тому вони нічого не святкують, навіть дні народження - бо "кожен рік наближає нас до могили". Дівчині 23 роки, а жодного подарунку від матері вона ще не дістала. Ви собі як хочте, а я не така "осяяна", у мене бувають будні і свята. Скрізь. І навіть (о, жах який!) в коханні. :)

Наталка - 14-2-2004 у 15:23

І ще одна пісня про кохання, яку я просто обожнюю! :)

Скажіть, дівчата, ви своїй подрузі,
Що я ночей не сплю – про неї мрію,
Що від кохання вогнем я пломенію,
Скажіть своїй подрузі,
Що я її люблю.

Очей прекрасних вогонь я прославляю,
Скажіть їй, що нічого я більше не бажаю.
Що пристрасть ніжну несила вже ховати,
Що я її кохаю –
Скажіть їй це, дівчата!

Якби мені хоробрості набратись,
Я б їй сказав – даремно ти скриваєш,
Що від кохання сама вогнем палаєш,
То скинь нарешті маску,
І серденько відкрий. :saint:

Dzvinka - 14-2-2004 у 19:39

Дуже цікаво... Мені подобається. А хто автор - ви, Наталко?
Без подарунків, мабуть, дуже сумно жити, і це явно не свято...

Наталка - 14-2-2004 у 20:47

Я - перекладач. З їхньої на нашу. ;)

сумна - 16-2-2004 у 18:32

Потрапила мені до рук остання "Тєлєнєдєля" на західний регіон з привітаннями, якими обмінювалась молодь на свято закоханих. Там такі перли - ой! Куди там італійцям з їх романтичними піснями. От де справжня поезія! Було б дуже смішно, якби не було так сумно.

Наталка - 17-2-2004 у 00:42

Що, так вже жахливо? Але ж головне - від душі... Чи й цього немає? :(

fish - 17-2-2004 у 12:35

сумна, я з тобою категорично не згідна.
навіть не буду пояснювати. виростеш - зрозумієш.

сумна - 17-2-2004 у 12:56

Дякую, п.fish. Важко щось відповісти на таке. Єдина заувага - навряд чи Ви читали те, про що я пишу, адже живете в Запоріжжі, а йлося про західноукраїнський випуск.

Олексій Мачехін - 17-2-2004 у 13:00

Думаю, краще було б викласти щось для обговорення, бо інакше це не дуже продуктивно

сумна - 17-2-2004 у 13:03

На жаль, не маю газети при собі. Завтра зацитую.

fish - 17-2-2004 у 13:09

можливо, втім, мені траплялося багато іншого подібного писання. Перлів там завше було понад міру. Втім, я гадаю, такі віршики не можна оцінювати за тими ж мірками, що й справжню літературу. То зовсім інша парафія. Тут діє те ж саме правило: що добре для двох - то не є непристойним. В даному випадку - незугарним, неграматичним абощо.

сумна - 17-2-2004 у 17:07

2 п.fish
В доповнення до попереднього: Я згідна з Вашими словами: "Що добре для двох - то не є непристойним". Але ж я не лізу в якесь інтимне листування! (До речі, про непристойність жодної мови не було.) Я говорю про газету, яка друкується тисячними тиражами. І ті люди, котрі туди написали, усвідомлювали, що вони роблять. І ті дописи дають можливість до певної міри оцінити рівень мислення певної частини молоді. Якщо йти за Вашою логікою, можна публікувати будь-що, бо воне для когось добре. Але до якого рівня тоді впадуть друковані видання?
P.S. Якщо чесно, мені прикро було наразитись на досить грубе зауваження.

fish - 17-2-2004 у 17:20

перепрошую, образити я не хотіла, можливо, справді часом уживаю зарізкі слова.

fish - 17-2-2004 у 17:37

і все таки я вважаю, то досить інтимна річ, нехай і випускається бозна-яким тиражем, адресується одній людині. То наче подарунок газети до свята кожному, хто захоче тим скористатися. Думаю, жоден з них не переймається тим, що подумає про написане пенсіонер з сусіднього під"їзду, молодша сестра чи продавщиця в газетному кіоску (якщо то не їм, ясна річ, писано). Якщо вони й думають про те, що півкраїни то прочитає, то думає не те, як злі підлітки кпитимуть над кожним словом і не те, скільки помилок там знайде толєрантна вчителька мови й літератури, а те, що всі дізнаються про їх почуття. Що додає почуттям трохи більше вагомості, а самим дописувачам - впевненості.
Скажімо, вони скорше не заперечують, щоб хтось непричетний це читав, ніж хочуть саме цього

Олексій Мачехін - 17-2-2004 у 20:27

А може ми таки почекаємо на самі вірші?

Наталка - 18-2-2004 у 00:42

Так, хотілося б все ж прочитати ті вірші, тим більше, якщо молодь не заперечує. :)

сумна - 19-2-2004 у 10:47

Отож, наведу обіцяні цитати. Але перед тим - маленький вступ. Мене вже тут послали ... кгм ... підрости; боюсь, що зараз пошлють ще далі. Але от ріжте мене - кіч не полюблю. Наведене нижче - то з лексикону "малєньких чєловєчков", Цікавську Цитату про яких сьогодні навів dr.Trollin.

"Как белый снег пушистою зимой,
вошел ты в мою жизнь, неслыханной ходой".

"Ти смійся, "валентинка" кохання несе, якщо віриш у майбутнє - надійся, що на крилах любов принесе".

"Люблю тебя, всегда люблю. Всем имуществом (?), люблю любовью ..."

"Роза и фиалка - это два цветка.
Голубь и голубка - это ты и я".

"Сміються, плачуть в гаю солов'ї,
мов бачать і знають всі рани мої,
мов бачать в середині рану мою,
мов знають, що безнадійно я люблю".

"Люби меня, как я тебя,
будем счастливы всегда,
пусть улыбаются твои
прекрасные глаза".

На цьому зупинюся. Тираж газети - 425 тис.