Форум Рідного Міста

Для чого жінкам чоловіки?

kallisto - 17-9-2003 у 13:25

Для чого жінкам чоловіки?
Справа в тому, що в них теплі долоні, а в нас – холодні пальці.
Вони сильні і можуть підняти нас.
Одного разу вони обов’язково зрозуміють (хоча б на хвилину), що кращих за нас – немає.
Вони мають принципи.
Іноді вони миють посуд.
Вони вищі за нас і можуть дістати книжку з верхньої полиці.
Вони віддають нам їхні найкращі футболки.
Коли вони кажуть: „Я кохаю тебе”, здається, що ти є.
Вони вміють інсталювати Windows.
Вони знають і навіть можуть пояснити, що коли людина одна, вона – людина.
Вони пробачають нам наш фемінізм, хоча ми, зауваж, їм узагалі нічого не пробачаємо.
Вони цілують нас в лоб, коли не можуть залишитися.
Вони думають, що є речі, які ми ніколи не збагнемо, і лише тому ми все розуміємо.
Вони з маніакальною настирливістю хочуть платити за нашу каву, хоча й самі вже давно не розуміють, чому.
У них з очей течуть сльози, коли дме сильний вітер.
Вони ходять по магазинах, коли йде дощ.
Вони хочуть мати наші фотографії. Вони пам’ятають про нас зовсім не те, що ми – про себе.
Вони не бачать причин для нашої дієти.
Вони мовчать, коли ми говоримо дурниці. Хоча коли ми кажемо що-небудь розумне, вони теж мовчать.
Вони краще знають: може через сто років, може, з якихось інших планет, але вони зателефонують.
Вони підуть на війну, якщо буде війна.
Вони не помічають зіпсований макіяж.
Вони...

Я не кажу, що вони ідеальні, але без них наше життя було б не таким цікавим.
А що ви думаєте з цього приводу?

Василь Яворський - 17-9-2003 у 13:32

А ми виявляється і справді хороші :D
А якщо серйозно, то як на мене взагалі безглузде запитання. Відповідь проста чоловіки жінкам для того ж що й жінки чоловікам - кохання, панове, то вам не жарти.

kallisto - 17-9-2003 у 13:34

Ну, що тобі сказати? По-різному буває...

Odarka - 17-9-2003 у 13:36

Яб не сказала, що всі чоловіки такі. Вони дуже різні, і ми різні (жінки). Багато хото не підходить під це описання.
Я просто знаю, що без мого коханого мені було б важко, бо він відрізняється від всіх чоловіків і не підлягає конкретному оисанню. :)))

Василь Яворський - 17-9-2003 у 13:39

Як і кожна окрема жінка. Принаймні моя дружина не підходить під жоден стереотип сприйняття. Але я її дуже кохаю, а це головне.

kallisto - 17-9-2003 у 13:42

Та, чоловіки - це взагалі дужи дивні істоти. Ти думаєш, що ти знаєш його як свої п"ять пальців, а потім воно щось таке вчверить - і ти стоїш дуже здивована. А взагалі - вони хороші. Тільки іноді вони роблять не те, що хочеться нам.

fish - 17-9-2003 у 14:27

якби моє серце робило лиш те, чого хочеться мені, я б його першого ж дня покинула...

Odarka - 17-9-2003 у 14:38

Цитата:
Першим відправив користувач fish
якби моє серце робило лиш те, чого хочеться мені, я б його першого ж дня покинула...


Я б також :D

Nazar - 17-9-2003 у 16:10

Та нє, дівчата, то мабуть називається повне щастя. Серце ж не погане, відповідно поганого не хоче. Залиште то, бо нащо ви нам безсердечні?

А от про магазини в дощ - то щось мною незрозуміле. Якщо у Львові майже щодня дощ, то я (окрім звичайно свого магазину) мушу в них перебувати?

А все решта - то так, ми хороші:D:saint::sing: і троха:baddevil:

fish - 17-9-2003 у 16:22

Не йдеться ж про те, що хлопець усе робить наперекір. Але якщо тільки годить і не має ніколи власних бажань і думок, які б суперечили моїм, про що ж із ним говорити? Нецікаво розмовляти з тим, хто у всьому з тобою погоджується. У мене є дуже добрий приятель, який завше поділиться цікавезною музикою, зробить тобі купу хорошого, але я мені важко з ним. Розумію, як це несправедливо, але нічого не можу з собою зробити, замикаюся в собі і мовчу, бо він ніколи не заперечує. Згоден з кожною моєю думкою. Тому мені й не хочеться її висловлювати - я все знаю наперед. Мені так хотілося б, щоб він хоч раз сказав: а от зараз ти говориш дурниці, насправді все не так.


Щодо дощу.
kallisto не зрозуміла, чоловіки не ХОДЯТЬ по магазинах у дощ, вони там ХОВАЮТЬСЯ від дощу :D

Nazar - 17-9-2003 у 16:29

Так-так. Тобто то слід розуміти, що "Чоловіки в магазинах лише ховаються від дощу, інакше їх не затягнеш"
Мене дуже важко затягнути на ринок, мені дуже швидко набридає кивати головою в різні сторони на запитання "Чи добра блузочка"і я рвусь тікати.

Василь Яворський - 17-9-2003 у 16:29

Можливо той товариш твій сприймає все навпаки. Можливо гадає, що як він почне тобі у чомусь перечити, то вас це трохи віддалить? Нажаль чоловіки і жінки то є настільки далекі світи, що деколи і одні і інші роблять страшенні дурниці аби сподобатися, а виходить навпаки. Знаю, бо і сам колись мало не загубив дівчину, що потім стала моєю дружиною, саме через таку от дурість.

kallisto - 17-9-2003 у 16:37

Цитата:
Першим відправив користувач Гадяч
Можливо той товариш твій сприймає все навпаки. Можливо гадає, що як він почне тобі у чомусь перечити, то вас це трохи віддалить? Нажаль чоловіки і жінки то є настільки далекі світи, що деколи і одні і інші роблять страшенні дурниці аби сподобатися, а виходить навпаки. Знаю, бо і сам колись мало не загубив дівчину, що потім стала моєю дружиною, саме через таку от дурість.


Зараз поручі зі мною хлопець, який вважає, що якщо він не буде зі мною сперечатися і робити все по-своєму, то він втратить свою індивідуальність (можна подумати, що я такий деструктивний елемент в його житті). І тому він усе робить всупереч моїм словам, а не так, як зробив би в іншому випадку.
Варіант важкий, я вже втомилася боротися з ним. Може, дійсно послати все до дідька і бути самій?:wow:

Олексій Мачехін - 17-9-2003 у 16:40

Ти чекаєш на пораду?

Василь Яворський - 17-9-2003 у 16:40

Це вирішувати взагалі то тобі, але то якраз той випадок що був зі мною. Зрозумійте для чоловіка дуже важливо відчувати, що він має власну думку.

Nazar - 17-9-2003 у 16:41

То вам з Фіш слід хлопцями помінятись - і все.
І ніякої проблеми.:D

fish - 17-9-2003 у 17:52

е ні, прошу бути уважнішими, я не про свого хлопця писала, просто про приятеля. Може їх з kallisto познайомити? :)

Volodymyr - 17-9-2003 у 18:35

за чоловіків - якби ви знали, як важко бути чоловіком... йой... :)

Nazar - 17-9-2003 у 19:08

Чоловіком дружини, чи чоловіком тобто мужчиною?
Перше важче за друге, оскільки друге важче за перше:D

Volodymyr - 17-9-2003 у 19:12

просто чоловіком, себто мужчиною :)
за першим ще не пробував...

Наталка - 17-9-2003 у 20:30

Цитата:
Першим відправив користувач Volodymyr
за чоловіків - якби ви знали, як важко бути чоловіком... йой... :)


Та й жінкою бути не легше, повірте вже на слово :D Просто труднощі у кожної статі - свої, хоча є, звісно, і спільні... Важко зрозуміти одне одного, інколи враження таке, ніби один розмовляє українською, а другий - монгольською... Та коли слухаєш серцем, слова вже важать стільки, скільки їм слід - не більше, і не менше. Відчувати - це головне.

Женю, я там жартівливі заперечення на твій допис зробила, кину на мило, бо боюсь образити чоловіків :rolleyes: Вони дуже вразливі :saint:

Volodymyr - 17-9-2003 у 20:35

знаєте, що найстрашніше для чоловіка? не розуміти чого від нього чекають... і боятися не виправдати сподівань...

Marjana Pjecuh - 17-9-2003 у 20:36

Скажіть, чому вимерли джентельмени? На свою голову я маю серед знайомих кілька, не в їхню образу, підвидів червоної книги, які би ніколи не дозволили собі в маршрутці сидіти, а дівчина при цьому має стояти і т. д. На свою голову, бо через них мені важко сприймати більшу частину сучаних представників чоловічої статті, як правило, молодого віку. Якесь воно усе хамло. Оце їду раз у маршрутці, а один дивиться на мене жалібними очима і каже, сідай мені на коліна, бо тобі, мабуть, важко стояти. Я інколи в таких ситуаціях люблю просто промовчати і іронічно посміхнутись. Окрім того, я дівчина, тьху-тьху, витривала і постояти можу. Але чому оце ..., нібито хлопець, не могло втати і просто вступити місце. Хоча, водочас, я би тим була сташенно заскочена, бо, як вже писала, не звикла до проявів джельтементва у суспільсті.

Так чому вимерли джентельмени? Я звичайно за ріноправ"я, але якось так воно історією склалося, що чоловіки мають "ублажать", перепрошую, не можу згадати український відповідник, жінок.

Наталка - 17-9-2003 у 20:54

Цитата:
Першим відправив користувач Volodymyr
знаєте, що найстрашніше для чоловіка? не розуміти чого від нього чекають... і боятися не виправдати сподівань...


Якщо жінка кохає тебе, ти не зможеш не виправдати її сподівань, бо насправді вона буде сподіватися від тебе лише одного - твоєї любові :saint:

Volodymyr - 17-9-2003 у 20:56

:)

Worman - 17-9-2003 у 21:23

Шановна П'єцушко!
Змушений категорично не погодитись з оттаким от викривленням стану справ з хамовитістю в нашому суспільстві. Нажаль, частка хамла серед чоловічої статі прямопропорційна частці цього свинства серед жіночої. :( Тому, мабуть, не варто так односторонньо розглядати проблему. А то твій комент явно попахує особистими рефлексіями з приводу, без жодного шансу на об'єктивність. :mad: Вишукані дами також не в кожній маршрутці зустрічаються. ;)

ярка-дзвінка - 17-9-2003 у 22:03

Та-а-а... Я ще ніколи не чула, щоб якась дама в маршрутці запропонувала кавалеру сісти їй на коліна:) Хоча, хамством це важко назвати.

Василь Яворський - 18-9-2003 у 08:35

Тут мабуть не справа у сіданні на коліна, просто деколи давши чемне зауваження дівчині (чи то не зауваження, а просто будь-що їй сказавши) відразу будеш відправлений за такою адресою... (уточнювати не буду, бо Андрій Пелещишин мене гарантовано заблокує). Але то показник швидше не статі, а віку. А є ще й поважні (на вигляд дами) котрі облиють тебе брудом ні за те ні про те, бо їм ся просто так захтіло... А ви кажете стать. Та й мені здається тема тут зовсім не про те...

fish - 18-9-2003 у 09:14

чому зникли джентльмени, які просто запропонують сісти? Тому що з"явилися дами, які на пропозицію сісти, зірвуться лементом на тему "може пан і піонер, та я не бабуся!" Ідіотство, звісно, але раз на таке натрапиш - навік одіб"є бажання бути джентльменом.

Nazar - 18-9-2003 у 09:39

Не відіб"є. Просто на мить поставить у незручне становище...
Але то на мить.
Чемно можна пояснити, що то так треба, що нікого не хтів ображати, і що давно слід ламати стереотипи, що місця слід давати лише літнім людям. І ще щось таке фліртове.
Не допоможе? Тоді важкий трафунок, слід сідати і чекати на наступну "жертву".:D

kallisto - 18-9-2003 у 16:17

Скільки разів я спостерігала ситуацію. На одну лавку в метро може вміститися 6 чоловік. Це якщо вільно сідати, щоб ні на кого не тиснути. Так от. Ранок. Забитий вагон. На одній лаві сидять 6! молодих хлопців або чоловіків і старанно роблять вигляд, що сплять або побачили щось цікаве на стелі. І скажіть мені: хто після цього жентельмен? Навіть мої знайомі хлопці та чоловіки, які в компанії є досить чемними та милими, не завжди звільняють місце дамі. Не має значення, чи вишукано вона вбрана, як вона виглядає.

Далі. Все менше хлопців відчинять важкі двері в метро чи пропустять вперед себе в двері чи подадуть руку з тролейбуса. Хороші манери стають рідкістю...:yawn:

Odarka - 18-9-2003 у 16:21

Це все виховання, мене виховували давати місце старшим, так само як мого брата, встати та звільнити місце жінчі.
Виховання, батьки протсо не додивилися. Жаль :(

Олексій Мачехін - 18-9-2003 у 16:24

Я не подаю руку жінкам, що виходять з транспорту. Бо жодного раз з тих, що подавав (намагався то робити протягом кількох років), жодна не скористалася пропозицією. Лише у випадках коли щось важке в руці , та й то - аби допомогти доводиться тримати валізу а не руку - все одно не зрозуміє.

А от щодо метро - ви вдже мені даруйте, але кілька разів буквально виносив тендітних і не дуже жінок, що перли прямо супроти тих, хто виходив. Доводиться відривати від землі і чемно виносити - що робити?

Проте цей тред, мабуть, не для того заводили аби лайно одне не одного лити, чи не так? :)

kallisto - 18-9-2003 у 16:30

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
Проте цей тред, мабуть, не для того заводили аби лайно одне не одного лити, чи не так? :)


Так. Цікаво з"ясувати хто про кого що думає. І які є претензії.

Але без образ. :D

Олексій Мачехін - 18-9-2003 у 16:38

Я вже Наталці казав - загальні комплементи, то завжди приємно.
Якщо я скажу "Я люблю жінок за те, що вони несуть тепло і сімейний затишок" - кожна отримає задоволення. Проте зворотнє невірно: у нас немає загальної відповідальності і тому неможна казати "жінкі - найзрадливіші істоти". Бо не всі вони такі, як і не всі, нажаль, несуть тепло і сімейний затишок :(

Саме з цієї причини не хотілося б зара перекидуватися кувеликами з нашого городу до вашого. Я люблю жінок, не всіх, але люблю.

Odarka - 18-9-2003 у 16:40

Лайно! Це Києві є таке слово? :))) Взагалі тема жінок та чоловіків вічна, вона закінчується просто війнами, я б радила її закрити. бо ми часто ображаємося злимося одні на одних, і нічого доброго з того не виходить.

kallisto - 18-9-2003 у 16:42

Але ж це життя. По-різному буває

fish - 18-9-2003 у 17:08

Еге, Олексій подає руку. :) Я пам"ятаю, бо замість спертися, просто злегка торкнулася руки й подякувала, а він і пита, мовляв, чому ж дякуєш, як не сперлася?
А я практично завше так роблю, для мене то більше чемний ритуал. Ну, десь так... от келішками кічкаються, віддавна, щоб трошки вина плеснулося з одного в інший і всі були певні, можна довіряти - не отруять. Але зараз же не кічкаються аж так, щоб півкелиха виплюснулося у чужу посудину. Отак і з тим. Ну, принаймні, для мене.

Олексій Мачехін - 18-9-2003 у 17:14

Незнаю, Люда спирається - бо їй так насправді легше виходити ;)

Nazar - 18-9-2003 у 17:17

Зоряна (моя дружина) взагалі не виходить, поки не подаш руку...

Олексій Мачехін - 18-9-2003 у 17:19

Розумна жінка :)

Мені Люда жалілася якось після відпустки - як виходила з маршрутки (їхала на роботу) ніхто руку не подав а вона вже звикла...

Чуєш, Назаре, то все більше спадає на хизування :D

kallisto - 18-9-2003 у 17:21

Але мені дуже приємно, коли мій супутник подає руку з транспорту. При цьому зовсім не важливо, хто він чи то мій хлопець, чи просто знайомий, чи друг.

fish - 18-9-2003 у 17:25

і мені то насправді приємно. Не життєво необхідно, але приємно.
Моє серце часом подає руку, а часом забуває. Треба взяти на озброєння метод Зоряни :)

Nazar - 18-9-2003 у 19:05

Виходить, що хизування. Хоча в мому колі то норма.
Підтягуйтесь!:cool:

Worman - 19-9-2003 у 00:42

Шановні друзі! З вашого дозволу, декілька власних спостережень. Цього літа мав нагоду відвідати Париж - місто, про яке віддавна чув найрізноманітніші враження: найромантичнішим місцем (хто то вигадав?) та мультикультурною столицею світу починаючи, та сміттєзвалищем і притулком для переселенців з усіх можливсх країн Африки та Азії закінчуючи (наводжу навмисне без грубої лайки оригіналу :) ) Але не про се мова, про Париж потрібно говорити або все, або узагалі промовчати, отож друге, а далі по темі... Одного сонячного дня :baddevil::baddevil::baddevil: (45 градусів в тіні!) спацеруючи у районі славетного центру сучасного мистецтва ім. Жоржі Помпіду натрапив на вузеньку вуличку, з тротуаром, шириною сантиметрів з п'ятдесять. Попереду з розпечених коливань повітря виринула струнка жіноча постать. Про невимовний шарм цієї жінки(власне не красу - а шарм!) можна написати окрему збірку есе (як, зрештою про кожну парижанку, незалежно від віку). Я машинально зупинився і притиснувся до стіни, залишаючи для граційного об'єкта максимально-можливий простір для пересування (пропливання?). Зіткнувшисть майже ніс в ніс з моєю фізіономією (швидш за все з неймовірно тупим виразом і привідкритим від захопленя ротом :o), дівчина вдячно всміхнулась і пролунало мяке і неповторне "Мерсі!". На моє інтернаціональне "Йор велком" (треба братись за французьку!!!) посмішка набрала неземної чарівності....Ця сцена тривала не більше чотирьох секунд, але стала початком фантастичної розваги протягом усього подальшого мого перебування у французькій столиці. Я з величезним ентузіазмом вишукував подібні ситуації, створював їх штучно, доводячи мої оглядини міста до крайнього абсурду. Я колекцонував у своїй пам'яті посмішки, образи та інтонації цього "Мерсі!" - такого нечуваного ніколи раніше для мене й такого звичного для французів, як майже забуте в нашому сьогоденні банальне "Дякую!" Жоден вияв ввічливості не залишився без уваги!!! Як мінімум - посмішка!!!
....
Україна... Львів.... на зупинці зупиняється маршрутка. Підходячи першим до автомобіля, я відкриваю двері і пропускаю в салон двох панночок....Чомусь сумно....Здогадайтеся чому. Я ні від кого нічого не хочу взамін, я продовжую цю забавку. І я оптиміст. Я вірю що через 100 років можна буде дочекатися погляду в твою сторону (посмішка....?) не тільки від єдиної коханої дівчини або доброї приятельки... Шкода, що вже, мабуть, без мене...


"Краще запалити свічку, ніж проклинати темряву" - Конфуцій

Андрій Пелещишин - 19-9-2003 у 06:52

Ніколи нічого не вимагай в жінок як вдячність за свою гречність. Бо то вже не гречність а якийсь бартер. Притому принизливий для всіх.

Василь - 19-9-2003 у 07:31

Мені здається, що ця тема повільно але впевнено переходить в тему "Для чого чоловікам жінки"

Василь Яворський - 19-9-2003 у 08:48

Цитата:
Першим відправив користувач Андрій Пелещишин
Ніколи нічого не вимагай в жінок як вдячність за свою гречність. Бо то вже не гречність а якийсь бартер. Притому принизливий для всіх.


Позвольте не погодитися. Тут справа зовсім не у вимозі вдячності. Просто якщо ми говоримо про гречність, то вона повинна бути з обох сторін. А то в нас вже так повелося: "чоловік повинен...", "мужчина мав би...". А жінки? По всіх правилах етикату джентельмен повинен проявляти знаки уваги та турботи про жінок, а жінки знаки вдячності. Згадайте: "джентельмен злегка схиляє голову. а леді повільно опускається в глибокому реверансі" (Мері Попінс).

Андрій Пелещишин - 19-9-2003 у 09:07

Зараз ми живемо в суспільстві, де панує настороженість (життя таке). І нормально, що замість посмішки ви отримуєте насторожений погляд. Бо може ви не галантний джентельмен, а "кишенковий активіст", якому зручніше забратися в сумочку дамі, пропустивши її вперед.
І нічого поганого в настороженості немає, бо життя таке. Подеколи жінкам краще бути не надто привітними, але уважними до оточуючого середовища, яке часто несе загрозу. Особливо щодо контактів (навіть таких ефемерних як посмішка) з незнайомими людьми.

До речі, з авторитетних джерел знаю, що в Львів щозими з холодної Росії прибувають бригади кишенькових злодіїв, які досконало володіють саме такими техніками, як гречність для досягнення своїх мерзенних цілей.

Тому будьте гречними і нічого не вимагайте взамін!

Олексій Мачехін - 19-9-2003 у 09:09

За законами куртуазної любові (а всі сучасні манери мають коріння в куртуазії) 95% активності у відносинах між жінкою і чоловіком має виявляти саме чоловік. Так що тут не баш на баш - тут просто хтось грає в древню гру, а хтось про неї забув. От і все.

Василь Яворський - 19-9-2003 у 10:23

Давайте просто будемо на гречність відповідати гречністю. А як завдяки вихоіваності і гречності залісти у чиюсь кишеню, я навіть уявити не можу.

Олексій Мачехін - 19-9-2003 у 10:43

:D
А ви знаєте хто такий Паніковський? Ні, ви знаєте? Ви, Шуро, не знаєте хто такий Паніковський! Їдьте до Києва. Кажу вам, їдьте до Києва. Їдьте до Києва і все. Їдьте до Києва і спитайте ким працював Паніковський до революції і вам скажуть, що Паніковський до революції був сліпцем...

Далі продовжувати? :D

Василь Яворський - 19-9-2003 у 10:50

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
:D
А ви знаєте хто такий Паніковський? Ні, ви знаєте? Ви, Шуро, не знаєте хто такий Паніковський! Їдьте до Києва. Кажу вам, їдьте до Києва. Їдьте до Києва і все. Їдьте до Києва і спитайте ким працював Паніковський до революції і вам скажуть, що Паніковський до революції був сліпцем...

Далі продовжувати? :D


Це мабуть до теми жебрацтва?

Олексій Мачехін - 19-9-2003 у 10:52

Ні, то відповідь на запитання як за допомогою гречності залізти в карман.

Odarka - 19-9-2003 у 12:40

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
:D
А ви знаєте хто такий Паніковський? Ні, ви знаєте? Ви, Шуро, не знаєте хто такий Паніковський! Їдьте до Києва. Кажу вам, їдьте до Києва. Їдьте до Києва і все. Їдьте до Києва і спитайте ким працював Паніковський до революції і вам скажуть, що Паніковський до революції був сліпцем...

Ну тебе й глючить :lol::lol::lol:

Олексій Мачехін - 19-9-2003 у 13:14

Е...
Довідка:
Паніковський, герой книжки "Золоте теля", мав дореволюційну професію великого сліпця. Стояв він на розі Хрещатика і прорізної (де, власне і встановлено йому пам'ятник, на підошві якого викарбовано дулю), де платив городовому не пам'ятаю скільки на тиждень і просив перевести його через вулицю. Поки переводили - ошукував.

В фільмі грав Зіновій Герд (Зяма).
Наведене вище - вільний переклад його розповіді про себе.

Василь Яворський - 19-9-2003 у 13:20

Ну я гадаю всі читали "Золоте теля" і пам"ятають Великого Сліпого. Але тут трохи інакше. Паніковський просив про гречність і нею користувався, а як же можна скористати з того, що комусь відкриєш двері до маршрутки, даш місце, пропустиш у перед чи просто привітаєшся?

Олексій Мачехін - 19-9-2003 у 13:34

Можна запропонувати піднести важку сумку, наприклад...

kallisto - 19-9-2003 у 19:19

Піднеси, будь-ласка.
:-)

Андрій Пелещишин - 19-9-2003 у 20:26

Цитата:
Першим відправив користувач Гадяч
Давайте просто будемо на гречність відповідати гречністю. А як завдяки вихоіваності і гречності залісти у чиюсь кишеню, я навіть уявити не можу.


Елементарно. Сам бачив і навіть завадив.
Хлопці галантно пропускають дівчину в автобус (типу ЛАЗ) і поки вона задоволено і дещо розслаблено піднімається по ступеньках один з них проникає рукою в кишеню сумочки.
Довелося негречно втрутитися.


А буває (знаю достеменно) що навіть фліртують і паралельно роблять "шмон". До речі, тут уже і різні "дівчатка" можуть участувати в крадіжці речей у чоловіків. Така собі "подяка за гречність"

Є ще один момент - на жаль (особливо ввечері) багато чоловіків напідпитку. І навіть невинна посмішка жінки наштовхує їх на думку про залицяння, яке може набувати достатньо брутальних рис (типу обізвати жінку, коли вона дасть відкоша).


Тому я цілком розумію людей, коли вони з осторогою ставляться до приязної поведінки та гречності незнайомих людей.

Наталка - 19-9-2003 у 21:31

Я завжди дякую, коли хлопець пропускає мене вперед, відкриває і притримує двері чи подає руку при виході з тролейбуса. Моє "дякую", може, і не таке романтичне, як "мерсі" чарівних парижанок, та це, певно, від браку практики... :D Дуже рідко, на жаль, доводиться це вимовляти - бо рідко трапляються такі ситуації.
І сумочку я все ж пантрую ;) Бо якось був один гречний - зайвих грошей там шукав...

Worman - 19-9-2003 у 22:55

Величезна подяка п. Пелещишену за надання таких прекрасних ідей, щодо використання галантності! :D Тепер я неодміно спробую використати щось на практиці, а то й справді не здогадувався про практичне застосування етикету. :D Доречі! Оскільки вхід в автобус "ЛАЗ" містить сходи, то за правилами того ж етикету, жінку по сходах поперед себе не пропускають (незважаючи на спокусу детального візуального екскурсу по дзвінниці :D). Напрошуються два висновки: хлопці - дилетанти, а дівчина - сама винна,- була би знала, то не "закайфувала" б й попереду не пішла. :baddevil:

Олексій Мачехін - 20-9-2003 у 05:21

Е ні - не треба плутати середньовічний етикет з сучасним.
Саме в середньовіччі вважалось що йти по східцях нижче жінки ніяк не прийнятно, бо можна щось там побачити (побачити втім було нічого неможливо через шалену кількість спідниць).
В сучасному етикеті роздивляння припускається :), бо головна мета - підтримка жінки якщо вона зпідкнеться.

Станкевічас Сергій - 7-3-2008 у 15:02

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олексій Мачехін
В сучасному етикеті роздивляння припускається.


Більшість чоловіків звичайно етикет не вивчала.

Але, якби навіть етикетом роздивляння було непердбачено, не змогли би від цього відмовитися.

Це вище наших сил!

Соломія Федушко - 20-2-2010 у 11:06

В темі обговорення книги “Зелена Маргарита” Пиркало я подала уривочок з цієї книжки, який цілком і повністю відповідає на це питання :) адже, Пиркало називає 9 корисних речей, які може зробити чоловік :lol:

Цитата:

Перша і найбезсумнівніша користь від чоловіка полягає в перенесенні важких вантажів. Сюди ж можна віднести закривання погано підігнаних вікон та балконних дверей, виламування замків, що заїли, пересування шаф, вибивання килимів.
Друга користь – спеціально навчений чоловік прекрасно охороняє дім.
Третя користь – це приготування їжі. Особливо добре чоловікам вдається вранішня кава і бутерброди з салом. Якщо чоловік гарної породи, він буде цінувати ваш вранішній сон, вставати й готувати вам сніданок. Окрім того, чоловік годиться для миття посуди, прибирання та прання постільної білизни.
Четверта користь – чоловіка можна використати в якості шофера та опори, якщо вам спав на думку блаж одягнути вузьку спідницю і туфлі на високих підборах, а також як компанію при розпитті шампанського та в якості дистанційного управління замість загубленого. Супроводжуючи він може вас фотографувати – адже самостійно це зробити не легко.
П'ята – його можна послати за мінералкою чи сигаретами, а також на базар за продуктами та запчастинами.
Шоста, а досить рідкісна користь. Є такі чоловіки, які вміють читати. Це позбавить вас від необхідності перетрушувати гори макулатури в пошуках чогось цікавого: він сам це зробить. Такий чоловік – радість у домі: він уміє й пожартувати, і розповісти віршик чи повчальну історію. Він – окраса святкового столу. Його можна і треба показувати гостям.
Сьома, сумнівна користь. Деякі породи чоловіків вміють заробляти гроші. Але це вже хто яку любить. Як правило, чоловік, що заробив грошей, сповіщає про це всіх голосним виттям і гавканням, а це може не сподобатись любительці тиші.
Восьма, інтимна користь. Чоловік може слугувати подушкою, гладити вас по голові, приносити вранці капці, цілувати і таке інше. Деякі дуже добре вміють займатися коханням; такі чоловіки особливо цінуються. Не викидайте такого чоловіка – якщо він вам набридне, подаруйте його подрузі.
І, нарешті, дев'ята користь. Чоловік – це відданий друг людини, а друг – це завжди дуже добре.

http://misto.ridne.net/post.php?action=reply&fid=82&tid=767...

Соломія Федушко - 23-11-2010 у 21:10

Цитата: Початково розміщене учасником kallisto  
Для чого жінкам чоловіки?
Справа в тому, що в них теплі долоні, а в нас – холодні пальці.
Вони сильні і можуть підняти нас.
Одного разу вони обов’язково зрозуміють (хоча б на хвилину), що кращих за нас – немає.
Вони мають принципи.

Щодо принципів і розуміння можу посперечатись :rolleyes:
Цитата:
Іноді вони миють посуд.
Вони вищі за нас і можуть дістати книжку з верхньої полиці.
Вони віддають нам їхні найкращі футболки.
Вони знають і навіть можуть пояснити, що коли людина одна, вона – людина.
Вони цілують нас в лоб, коли не можуть залишитися.
Вони з маніакальною настирливістю хочуть платити за нашу каву, хоча й самі вже давно не розуміють, чому.

Без того всього можемо обійтись
Цитата:
Вони ходять по магазинах, коли йде дощ.
Вони вміють інсталювати Windows.

Велике діло, ніби жінки того не роблять...
Цитата:
Коли вони кажуть: „Я кохаю тебе”, здається, що ти є.
Вони пробачають нам наш фемінізм, хоча ми, зауваж, їм узагалі нічого не пробачаємо.
Вони не помічають зіпсований макіяж.
Вони не бачать причин для нашої дієти.

Це взагалі звучить, як "нещасні подачки" :( Велике діло... промовчати що набрала зайвої ваги жінка чи сказати коректно, що туш розтеклась...
Цитата:
Вони мовчать, коли ми говоримо дурниці. Хоча коли ми кажемо що-небудь розумне, вони теж мовчать.

І ми мовчимо, коли вони говорять непристойності, брехню та дурниці, і вдало вдаємо, що нічого того не зауважуємо...
Цитата:
Я не кажу, що вони ідеальні, але без них наше життя було б не таким цікавим.
А що ви думаєте з цього приводу?

Ага, менше стресів, проблем та сліз.... Але з іншого боку, менше любові, тепла і підтримки. :)

Катерина Слобода - 23-11-2010 у 21:42

Цитата:
Іноді вони миють посуд.

Дуже іноді :)
Цитата:
Вони вищі за нас і можуть дістати книжку з верхньої полиці.

Нині ми перевірили, що і самим можна обійтися :)
Цитата:
Вони вміють інсталювати Windows.

Але чомусь як його треба інсталювати відразу виникає купа справ торішніх і позаторішніх...:lol:
Цитата:
Вони не помічають зіпсований макіяж.

ну-ну...:)
Цитата:
Вони мовчать, коли ми говоримо дурниці. Хоча коли ми кажемо що-небудь розумне, вони теж мовчать.

:lol::lol: не вірю :lol:

Юрій Сєров - 23-11-2010 у 22:06

Мабуть той текст писала не така емансипована панянка :)

Соломія Федушко - 23-11-2010 у 22:20

Цитата: Початково розміщене учасником Юрій Сєров  
Мабуть той текст писала не така емансипована панянка :)

Ні!
Швидше невпевнена, залежна від чоловіка жінка, яка радіє від маленького вияву уваги чоловіка і не претендує на те, що їй по правді належить і чого вона варта!
Невже, можна бути щасливою і кохати по правді, думаючи так: "Коли вони кажуть: „Я кохаю тебе”, здається, що ти є." Виходить, що коли тобі не кажуть, що кохають, то вона ніхтоі звуть її ніяк??? Така собі крапка на мапі світу непомітна?..
І фраза: "Вони знають і навіть можуть пояснити, що коли людина одна, вона – людина." ну куди ж нам... жіночому розуму цього не осягнути! Якийсь маразм.. :mad:
І яка радіє там від помитого посуду і перестановки Вінди... О, невже в цьому щастя?! :)

Катерина Слобода - 23-11-2010 у 22:22

Ну чому як написати правду зразу починаються розмови про емансипацію :) ?

Юрій Сєров - 23-11-2010 у 22:27

Ну наскільки я розумію, вона це писала напівсерйозно-напівжартома :) Мабуть так і треба сприймати ті думки :)

Соломія Федушко - 23-11-2010 у 22:32

Цитата: Початково розміщене учасником Юрій Сєров  
Ну наскільки я розумію, вона це писала напівсерйозно-напівжартома :) Мабуть так і треба сприймати ті думки :)

Ось і в тому делема :( Що в жарті лиш половина жарту, а решта - справжня думка автора :saint:
Я не применшую ролі чоловіка в житті жінки, але тут такі якісь нецікаві "користі" від чоловіка представлені :(
Можна щось оригінальніше придумати... :rolleyes:

Катерина Слобода - 23-11-2010 у 22:33

Ну то прошу "думки в студію" ;)

Соломія Федушко - 23-11-2010 у 22:35

Подані вище: написано 20-2-2010 у 11:06 :lol:
Ну наскільки я розумію, автор теж писала напівсерйозно-напівжартома. То ж, мабуть, так і треба сприймати ті думки :)

Елена Войтович - 4-9-2011 у 22:07

:lol::lol::lol: В кожному жарті є доля жарту... Решта- правда!!!