Форум Рідного Міста

питання...

Volodymyr - 4-9-2003 у 12:36

коли вам боляче, коли ви злі на себе, коли ви ладні себе вбити... коли треба щось зробити, щось довести... коли ви робите боляче близьким та рідним людям, що ви робите?

Василь Яворський - 4-9-2003 у 12:52

Намагаюсь зрозуміти, чого я такий і виправитись. А за вчинене зло і біль у десятеро добром віддати.

fish - 4-9-2003 у 13:10

гм. якщо я вірно зрозуміла питання,то - нервуюся й думаю, що робити.

Odarka - 4-9-2003 у 13:12

Цитата:

Першим відправив користувач Volodymyr
коли вам боляче, коли ви злі на себе, коли ви ладні себе вбити... коли треба щось зробити, щось довести... коли ви робите боляче близьким та рідним людям, що ви робите?

Я роблю все те, що ти написав вище

Ще плачу, але у мене Слава Богу є людина, він майже мені як батько я йду до нього, говорю з ним або просто реву, плачу, говорю жестами, деколи просто мовчу, але говорю сльозами, руками я говорю...я говорю з ним, бо знаю, що він зрозуміє, бо знаю, що мені стане легше. ТИ маєш таку людину? Якщо ні, поговори зі мною, бо у мене таке часто і вже мільйон разів себе убивала, але мене рятували

Головне це з киммось поговорити, але не будь з ким,а з тим хто тебе зрозуміє...
А ще я пишу прозу і вона мені також помагає

fish - 4-9-2003 у 13:21

ох... у мене була така людина, але та людина вже не вміє мене розуміти... а радше не тратить на то сил, адже настільки легше ДАВАТИ ПОРАДИ, ніж розуміти...
І що найсумніше, я вже починаю звикати до того.

Василь Яворський - 4-9-2003 у 13:23

то певне тому американці і ходять до психоаналітиків... як на мене треба просто мати друга, такого, що зрозуміє тебе і підтримає у будь-якій ситуації

Odarka - 4-9-2003 у 13:28

Фішко, ятебе можу зрозуміти

))
Психіатри не поможуть, щоб людині дрпомогла, вона повинна відчувати, що співрозмовник співпереживає з нею, а не тупу робить це, бо це його робота.

Nazar - 4-9-2003 у 14:02

А я також маю таку людину, з якою можу про то поговорити - то моя дружина. Не допоможе лише у тих випадках, коли проблема стосується неї самої. Та з будь ким поговорити, навіть просто викласти свої думки та переживання, стан та проблеми комусь, навіть на папері - то вже легше.

дякую...

Volodymyr - 4-9-2003 у 16:27

справа не в тому щоб полегшити свій стан, своє життя...
а у тому, щоб якимось чином допомогти тим, кого скривдили...

з собою завше можна розібратися - а от з іншими...
що робити, коли відчуваєш, що від тебе чогось чекають, на щось сподіваються, коли сам хочеш зробити це, невідоме, от тільки не знаєш що? або твої недолугі спроби роблять ще гірше?

to fish:
за те що поради давати легше, ніж зрозуміти - дякую...

Василь Яворський - 4-9-2003 у 16:30

Раджу просто заспокоїтись. Гарячка лише глупості порить.

Odarka - 4-9-2003 у 16:41

що робити, коли відчуваєш, що від тебе чогось чекають, на щось сподіваються, коли сам хочеш зробити це, невідоме, от тільки не знаєш що? або твої недолугі спроби роблять ще гірше?

Вона або він тобі, напевно, дуже близький(-а). ТИ просто нічого не говори побудь з тією людиною, нічого не говори, а якщо відганяє вона тебе від себе піди, але недалеко, так, щоб у будь-яку секунду прибігти, коли ця людина тебе покличе

fish - 4-9-2003 у 18:11

//що робити, коли відчуваєш, що від тебе чогось чекають, на щось сподіваються, коли сам хочеш зробити це, невідоме, от тільки не знаєш що? або твої недолугі спроби роблять ще гірше?

Ой, це просто слова одної моєї коліжанки Рени. (в нас на сайті є це її оповідання, правда, вона пише російською, я перекладаю дещо). У неї є серія "Я - Наполеон" і там саме це відчуття так виразно змальоване... Якщо знайду переклад, я вам кину.

Яндрух - 4-9-2003 у 18:18

Коли мені погано, я їм шоколад у неймовірних кількостях!

Наталка - 4-9-2003 у 20:58

Цитата:

Завжди перепрошую. Це допомагає, якщо каяття щире. Пишу вірші або маленькі оповідання, у яких висловлюю жаль з приводу своєї поведінки, і даю почитати ображеній людині. Намагаюсь пояснити, чому завдала рідній людині болю - звичайно, це трапляється, як мабуть, і в усіх, тому, що власний біль переповнює тебе, виливається через край, його не сила вже терпіти, і в засліпленні своєму думається "Ось, мені так боляче, так погано, а комусь - ні? Ну, тримайтесь!". Такі злі, примітивні інстинкти :mad:

Та я так вихована, що, навіть захлинаючись власним болем, що наразі відбувається, думатиму про те, а чи не образила я когось злим чи просто необережним словом. Хоча всяке трапляється... А щось довести... доводити свою любов краще тим, що берегти, шанувати своїх коханих, рідних і близьких

Цитата:

Першим відправив користувач Odarka
ТИ просто нічого не говори побудь з тією людиною, нічого не говори, а якщо відганяє вона тебе від себе піди, але недалеко, так, щоб у будь-яку секунду прибігти, коли ця людина тебе покличе

Це теж дуже добре сказано - з розумінням

Власне, для мене це і є любов - просто бути поруч. І знати, що в цьому шаленому світі є людина, котру я кохаю :rolleyes:

Anatoly - 8-9-2003 у 15:18

Та всі коли небудь переживали такі речі, я не знаю що я роблю чесно не знаю такі моменти я мабуть просто перечікую, це якась певна криза, до речі крізіс з грецької перекладається як суд, не дарма цей стан в нас так називається, мені здається що в такі моменти людина стає сама до себе насуд, і судить що вона добре зробила а що ні, до речі з часом після цих всіх мук наступає певний момент очищення, єдине що у всьому цтому потрібно бути максимально чесним з собою. А інших просто щиро треба перепросити за якусь кривду, і все буде добре, може не зразу, але буде. Головне нічого зараз нічого серйозного не вирішувати бо збентежена душа тверезо не мислить, навпаки може надумати й таке чого насправді не має.

Головне не впадай у відчай, як писав Сковорода "Той хто тоне не про воду думати має а про те як виплисти"
Я знаю що коли в такому стані то всі ці слова важко примінити, в такі моменти паралізуються "певні частини душі" від того і все якесь абсурдне. Але постарайся з вірою надією і любов'ю! (Читай підпис)

дякую за підтримку...

Volodymyr - 8-9-2003 у 15:42

а далі видно буде...

p.s. а підпис справді суперовий!

Anatoly - 8-9-2003 у 19:06

Мені просто знайомі такі переживання, та напевне й усім людям

Аразом як кажуть і тата добре бити

Trickster - 30-10-2003 у 03:28

Цитата:

Одного разу я розбив собі лоба об стінку кімнати, до крові. Шрам лишився, тепер жалкую. Ще було - проплакав цілий день. Справді, цілий день плакав. Не міг зупинитися, але того ніхто не бачив, навіть Вона.

Іншим разом випив "з горла" пляшку горілки одним махом, потім здалося, що мало і запив склянкою вина, бо горілки вже не було. Без закуски. Ще перепливав водохранку і просив Бога, щоб втопив мене. Було вітряно і хмарно, моросив дощик і гойдалися хвилі, але минулося... Але частіше просто пишу вірші.

Наталка - 30-10-2003 у 11:00

2 Trickster: Ой, будь ласка, краще пиши вірші - завжди! Коли добре, коли погано - просто виливай почуття в словах!

Бережи себе!

fish - 30-10-2003 у 11:34

та, загартований хлопець... але правда, ліпше вірші.

ЗОРЯНА - 30-10-2003 у 11:45

Якщо вже дуже зле, то потрібно це комусь розповісти. Але інколи справжні друзі можуть також дуже перейнятися вашою проблемою, інколи навіть занадто.. Тому у деяких ситуаціях слід вибирати досить цинічних слухачів, які вислухавши вас будуть намагатися переконати що це все дурня, ну ти і проблему собі зробила і т.д.

fish - 30-10-2003 у 12:06

ну навіщо переконувати людину, що все дурня, якщо те, що її мучить за визначенням ніяка не дурня? Не знаю, навколо мене люди зазввичай навіть побоюються, соромляться говорити про свої переживання друзям - "вантажити" їх. А як на мене, звірятися ліпше не так чуйним чи цинічним, як мудрим людям. А цинічним - в останню чергу. Коли тобі кажуть, що твої переживання - дурниці, просто почуваєшся дико самотнім. Ото й усе.

ЗОРЯНА - 30-10-2003 у 12:19

Може це тому що найчастіше переживаю саме через дурниці, які мені в той момент здаються серйозними, але десь таки відчуваю що це все дрібниці... Тоді розповідаю і заспокоююся. От коли насправді стається щось дуже серйозне завжди тримаю все в собі. Можу поплакати, просидіти цілий день сама в хаті не відповідаючи на дзвінки.

Тася - 30-10-2003 у 12:49

Першим відправив користувач ЗОРЯНА
Може це тому що найчастіше переживаю саме через дурниці, які мені в той момент здаються серйозними, але десь таки відчуваю що це все дрібниці...

У тому-то й річ, що найбільше люди з’їдають свого здоров’я саме через дрібниці. Хвилюються, переймаються. А треба навчитися жити за принципом – "Я у себе одна (один)". Але це дещо егоїстичне правило стосується дрібниць, у серйозних випадках треба підключати розум і досвід.

Volodymyr - 30-10-2003 у 13:19

я у себе один (одна) - неправильно, як на мене...

CТАРЕ КІНО

Це старе кіно про двох самотніх людей
Які ціле життя шукали одне одного і не знаходили
А коли вони нарешті зустрілися
То злякалися свого щастя і все закінчилося дощем
Довго палають порожні екрани
Ми не відводим очей
Гаснуть повільно барвисті реклями
Цих страшних ночей
Цих важких ночей
Це старе кіно про страх перед щастям
Про те що жодному з нас не можна залишатися самотніми
Інакше найкраща навіть доля закінчується поразкою
Поразкою і нескінченним дощем
День закінчився дощем і грозою
Пахне весною і сном
Ми не захочем дивитися знову
Це старе кіно
Це страшне кіно
Злива густа і не видно дороги
Я твої пальці ловлю
Будьмо удвох і не бійся нічого
Я тебе люблю
Я тебе люблю
Ці старі режисери які давно вже вижили з розуму
Накручують свої фільми про самотніх нещасних людей
І добре заробляють на цьому
Нехай же хоч одного разу вони залишаться ні з чим
Хоч одного разу... вони
В твоїх очах я знову бачу себе
Яка ти світла

(с) Кость Москалець (у виконанні "Четвертого Кута"

Тася - 30-10-2003 у 14:34

Але я справді мала на увазі лише дрібниці – скажімо, коли шеф нагримає, чи бабуся розверещиться на весь трамвай.
І зовсім не збиралася нав’язати комусь свою формулу.

Volodymyr - 1-11-2003 у 13:30

не переймайтеся - у кожного свій рецепт