Перлини української любовної лірики

Вітаю шановне товариство!
Не так давно мені презентували поетичну збірку (подарункове видання) під назвою "Жемчужины русской любовной лирики". Ясна річ, я відразу ж почала думати, а чи немає подібної збірки на Україні? І якщо ні, то чому? Потім почала мріяти, якби ця збірка виглядала (глянцевий папір, люксова поліграфія, тверда палітурка), а потім почала підбирати авторів та їхні твори для цього збірника. Ось в цьому я і прошу вашої допомоги. Напишіть, чи хотіли б ви бачити подібну збірку взагалі, а, якщо так, то чиї вірші (і які саме вірші) ви бажали б в ній прочитати. Я розумію, що смаки різняться, а уподобання - річ суб’єктивна, але тому ж і має бути цікаво!!! Може, колись упорядкуємо, запропонуємо якомусь видавництву, а ні, то видам власним коштом (коли розбагатію) і буду дарувати друзям. А перший вірш, який спав мені на думку, то Грицько Чубай "Коли до губ твоїх". Другий - його ж, "Скрипучі двері пам’яті причинено...", потім - Олесь з його "Фіалки сліпий продає". Ну, і ще багато чого, але я не буду все описувати, бо хотіла б зорієнтуватися не тільки і не стільки на власний смак. Тому - пишіть, я чекатиму з нетерпінням!

Мабуть
щось з "Молодої музи" чи "Української хати" (взяти хоча б талісман Вороного, який таки більше асоціюється з пікардійцями навіть на поетиці )
Ну і звичайно Симоненко..
А взагалі гарно було б мати мікс лірики, написаної представниками різних напрямів (та й у багатьох випадках цей же ж напрям важко визначити, орієнтуючись лише на лірику)

Люди, на скільки я зрозумів, Наталка просила викладати сюди вірші а не їх назви. Чи не так? Бо слинки течуть а почитати - зась

Цілком згодна, на всі сто відсотків (це слово я вживаю частіше, аніж "проценти" Саме мікс - різні поети, різні часи, різні напрямки, але щось, що об’єднує ці вірші - тема кохання, любові, чистоти. І, безперечно, те, що кожен з віршів має бути росинкою на листках поетичного дерева. Я хочу, щоб у тих, хто читатиме цю збірку, завмирало серце, і сльози на очі наверталися, щоби після цих віршів ніхто не сказав "А, кохання - це видумка, його немає"! Я знову, здається, на пафос збилась - пробачте. Але так я це собі уявляю.

І - якщо це, звісно, можливо - викладайте тексти віршів, з назвою та автором. Може, щось і буде - я про збірку А задоволення від поезій гарантовано!

2Одарка
То довга історія.
Розумієш, у нас в Запоріжжі є три основні поетичні "школи". Ну, одна з них активно-проросійська, вони там самі собі, а дві інші - областне ЛітО (ну, літоб"єднання) і наш літклуб "99". Президент ЛітО - це якраз пані Лариса Коваль. Ми з ними не те що ворогуємо, ми просто одне одного не здатні зрозуміти. У них кістяк - літні тіточки, у них "стріха" - спілка письменників, відповідно й погляди їхні на поезію - зірочки-місяченька, все традиційне, сентиментальне і крок вліво-вправо вважається за втечу. Ми ж (99-ківці) читаємо не тільки класику, але й сучасну поезію, бо й самі прагнемо робити щось нове і цікаве. Коли трапляється, що у них розбирають когось із наших (в сенсі, аналізують поезію, а не роздягають ) - це жах якийсь. Ключова фраза: ну як це, я цього не розумію. Трохи нетиповий образ чи алюзія, яка не так лізе в очі вже викликає проблеми. У Юрка нашого рядок був "І кров солодкаво співає і ниє, відірвана". Цьому був даний вердикт - нє катіт. Коли Юрко пояснив, що то алюзія на російський відомий вірш - рядки "с любимыми не расставайтесь, всей кровью прорастайте в них" - після того йому сказали. що тоді це банально. Та що це - досить простенький образ "колючі зірки" - і то викликав нерозуміння: "як це? зірки - вони ж кулясті, круглі! Як можуть бути зірки - колючі?"
Ще прикіл - звідти ж - коли не зрозуміли фразу "спливає свічкою". Жіночка одна з ЛітОвців сказала: (сядьте, бо впадете) "Як це - спливає свічкою? Ну ясно, якщо свічку втопити, вона спливе, АЛЕ Ж ПОГАСНЕ!"

Ну, втім, подивіться самі її вірші, може вам і сподобається. http://www.zstu.zaporizhzhe.ua/base/home/lit/koval.htm

Наскільки вужча? Є пропозиції? Прошу, мені дуже цікаво.

2 Odarka: Мені про невпійманого Пегаса сподобалось Таки тітонька правду собі (і людям) сказала. Пегас, холєра, крилатий і норовливий - так просто в руки не дається!

**fish 1-8-2003 в 14:01**
<Розумієш, у нас в Запоріжжі є три основні поетичні "школи">
O, хі! Конкуренція!! :-)

<Президент ЛітО - це якраз пані Лариса Коваль>
хм. навіть не знав, що з Президенткою вітався :-)

<Коли трапляється, що у них розбирають когось із наших (в сенсі, аналізують поезію, а не роздягають>
є-є. А я (чомусь) засоціював,- що як Пііти один одного розбирають - то по запчастинам :-)

<як це? зірки - вони ж кулясті, круглі! Як можуть бути зірки - колючі?>
(скептично) хе гуманітарії. Не могли вібдрити -- а у якому частотному діапазоні?? А Протуберанці...

<Як це - спливає свічкою? Ну ясно, якщо свічку втопити, вона спливе, АЛЕ Ж ПОГАСНЕ!>
(грізно-обуренно) а це ще що за наїзд на Архімеда!?! Таки ж спливе!! <:-|

Доречі (to <fish>
а на вибране вашої групи лінк би?

**Наталка 1-8-2003 в 15:29**
<Пегас, холєра, крилатий і норовливий>
і кусючий :-)
А хвицяється...

І взагалі - мені таки більше Хаямич (котрий Омар) подобається.

В продовження теми - мені цікаво створити таку збірку, яку би хлопець дівчині з дорогою душею подарував, якщо самого Господь не сподобив вірші складати. І щоби вона зраділа такому дарунку. Думаю, якраз інтимна лірика для цього підходить якнайкраще...

Я твою рибну добірку бачила - дійсно, цікаво і вельми оригінально, але що до того, що багато інтимної лірики... назагал - так, але, даруй за тавтологію, широкому загалу вона не відома. У мене самої бувають моменти, коли хочеться чогось гостренького, з перцем, чогось оригінального, а буває такий настрій, що хочеться лише тихої ніжності у віршах, дотику витончених слів, глибоких, на межі життя і смерті, почуттів, зоряних порівнянь, сліз і любові... Я саме це собі ставила за мету

а я дуже люблю Василя Стуса:
/Я довго вчив граматику кохання
граматику грудей і губ твоїх
Ти утікала і ховала сміх,
межи зубів затиснений востаннє.
Біліли стегна в хижих желюгах. Нескорена вовчиця зголодніла
сікла по лезах розпашіле тіло,
аж червонів багульник у ногах.
О довгі гони видовжених тіл!
Стріла і лук! Стріла і лук! І ось він-
цей напад шалу, цей простоволосий,
цей голий безум збурханих страшидл.
Сто диких стріл і сто глухонімих
ввійшли у лук і свист пообтинали
по тятиві. Лиш гони клекотали,
не вгамувавши плач, і сказ, і сміх.
Горіло небо, падаючи вниз,
земля горіла і пливла, як човен,
увись. А я, шаленством диким повен,
ламав пропахлий алкоголем хмиз.
Димів, як погар, наш округлий сон,
тремтіла перед ранокм охолола
безсонна річка, як богиня, гола,
даруючи цілунок, як прокльон.

А про "Соломонові ночі" я вже взагалі мовчу.
Йо.... де б побачила таку (намріяну) збірку - купила б за будь-які гроші (ням-ням)

Вже можна готувати збірку.