5 книг, які стали точкою відліку нової епохи

1. Гомер - Іліада
Жодне з численних літературних творів стародавності не зробило такого сильного впливу на подальший розвиток світової культури, як безсмертні поеми Гомера "Іліада" і "Одіссея".

2. Чарльз Діккенс - Пригоди Олівера Твіста
У цьому романі - класичному зразку світової літератури - Чарльз Діккенс створює багату галерею виразних образів, серед яких хитромудрий і підступний Фейгіне, винахідливий Джек Доусон, або Проноза, холоднокровний вбивця і грабіжник Білл Сайкс ... І, звичайно ж, образ самого Олівера Твіста , маленького, безпритульного сироти, що намагається вижити в безжальному світі.

3. Джейн Остін - Гордість і упередження
Гордість жінки, практично убогої і абсолютно вільної - у своїй бідності, у своїй іронії, в силі свого характеру ... Чи є щось рівне такої гордості? .. Упередження жінки, майже не здатної вже за звичкою відповісти ударом на удар, повірити в щирість чоловічого почуття і перестати про це думати. Це - "Гордість і упередження" Джейн Остен. Книга, без якої зараз не існувало б, напевно, ні "психологічного" роману, ні "феміністської" літератури, ні - попросту - "елітної" прози як такої!

4. Йоганн Вольфганг Гете - Фауст
Це - "Фауст".
Книга, яку - нехай мінімально, нехай хоча б "цитатно" - знає кожен.
Трагедія, багаторазово екранізована і досі не сходить з театральних підмостків. П'єса, про прихований сенсі якій написано сотні книг.
Твір, в якому кожен читач має знайти - і знайде - свій власний, унікальний сенс.

5. Еріх Марія Ремарк - Тріумфальна арка
Це - найкрасивіший з європейських романів XX століття. Роман про любов, війну і смерть. Це - найсумніший з європейських романів XX століття. Роман про жінку, у якої немає нічого, крім жалюгідних секундних перемог, - і про чоловіка, що звик до страху, ненависті та безнадії, як до свого другого "я". Це - "Тріумфальна арка". Роман про пристрасть, що може і повинна завершитися лише трагедією.

Цитата: Початково розміщене учасником Андрій Пелещишин

Багато цитат з "Фауста" по пам'яті наведете?

Та так строго не екзаменуйте, пане Андрію, бо відлякаєте взагалі.

А те, що потрібно вказувати джерело, звідки почерпнуто такі дані, це правильно.
А, загалом, існує безліч рейтингів, великих і маленьких, а прислухатися до них, справа кожного особиста...
Ось, наприклад, один із таких рейтингів існує на zaxid.net, де широко відомі люди пропонують своїх найдорожчих серцю 5 книжок до прочитання.

Отже, 5 найкращих і найцінніших книжок, що їх запропонував письменник, публіцист і громадський діяч Андрій Кокотюха:
- Ярослав Гашек "Пригоди бравого вояка Швейка",
- Чарльз Буковські - практично всі його твори можна читати,
- Ю Несбе „Кажан”, „Леопард”,
- Сергій Довлатов „Компроміс”,
- Микола Гоголь „Вій”

На zaxid.net є ще більше рейтингів від інших визначних людей, однак Кокотюха, на мою думку, витримав половинну позицію (50/50) у співвідношенні „суб'єктивно-об'єктивно”, в той час як інші автори скотилися до суб'єктивізму, та й пафосу їм не позичати, свою ніби-то високу культуру так і виставляють на-показ...

P.s. З усіх цих творів читав тільки Гоголя й Гашека. І від себе додам, що твір з чеської Степан Масляк переклав ідеальною почасти літературною, почасти розмовною українською мовою, якою б мали послуговуватися в повсякденному житті всі українці, принаймні україномовні. Ну, а образ українця, ще додам, Гоголь розкриває в іншому своєму творі „Втрачена грамота” - оцей гуляка-запорожець у червоних як жар штанях і той інший козак, що різався з нечистою силою в карти.


Перекладені українською твори Гоголя рекомендується читати у перекладі Лесі Українки або відредагованими Іваном Малковичем у виданні його ж видавництва, а не з того збірника, що є постійно у продажі з мультяшним козаком верхи на чорті на обкладинці.

Якщо відліковувати нові епохи, то:
"Гільгамеш" - початок світової літератури в принципі.
Якщо є грецькі епоси, то повинні бути і індійські - Рамаяма та інше.
Якщо можна фольклор, то має бути "1001 ніч".
А якщо головорити про великі жанри, то не можна в принципі не поставити в ряд Есхіла, Софокла, Езопа, які започаткували і трагедію і байкарство. Це не якийсь феміністський роман.
Щось новіше.. Тоді лицарські твори - "Пісня про Роланда", "Трістан та Ізольда". Ну і Сервантес як могильник цього жанру з "Дон Кіхотом". А Шекспір де?
19 століття? Якщо вже жіночий роман - явище, то вже краще Дюма "Віконт де Бражелон" - це тоді мегаявище
А де хтось з великих російських класиків - Достоєвський, Чехов, Толстой? Де Кафка? Чапек теж заслуговує на згадку зі своїми геніальними передбаченнями. Де Марк Твен?
А якщо брати напрями поменше (аля "феміністичний роман") - то тут взагалі тьма авторів. Від детективів до наукової і ненаукової фантастик і тп.