Форум Рідного Міста

Цінуймо Львів!

Лола - 30-1-2003 у 17:32

Та люди, ви не цінуєте те що маєте( це я на рахунок міста та людей у ньому), оце живу я тут у Києві кілька місяців, та дивуюсь, які тут люди злі, зверхні, присутні нікому не потрібні пАнти, культури ніякої. Коли у магазині звертаюсь українською мовою до продавців- вони мене ігнорують....
Коли приїжджаю до рідного Львова, відчуваю спокій, культурне ставлення, таке враження ніби в інжу державу потрапляю. Навпаки, Львів зростає, перероджується, та й люди вже світліші, якось пристосувалися і лекше себе почувають. Скоро весна, тож все буде ще краще

Шановна Лола

kristi - 31-1-2003 у 08:36

Перш за все вітаємо нову людинку щирими посмішками :D :D :D. Радіємо що й ви внесли якийсь вклад у нашу розмову. Але напевне вам трохи забракло часу, щоб почитати всю тему, тож як відкривач цієї теми я вам розповім її суть. Ну щодо шанування Львову - то це видарма. Я звичайно не ображаюся що мене назвали непатріотом мого міста, але хочу вам сказати що свій Львів я ЛЮБЛЮ. Люблю його цілого, такого маленького компактного, трохи венеціянського але дуже красивого. З його сумішшям архітектурних стилів(один будинок має половину ренесансу, а іншу барокко) Люблю його зимовим, літнім. весняним й осіннім.
Тепер щодо Києва - ну..... що я можу вам на це відповісти. СУМНО......Я лише один раз була в Києві, тільки пів дня, але під кінець мені так хотілося додому, що просто жах. Київ величезний, просторий, але ми Львів'яни більше звикли до рідних маленьких вуличок. Я себе в Києві почувала маленькою мурахою. Коли я задирала голову догори то бачила купу поверхів, а над ними ще більш велику рекламу.
Тепер щодо теми. Ось тут кардинально з вами не погоджуюся. Тема "Де ми є? Хто ми є" є цілковито не політичною, жодних питань етносу тут не піднімається й не буде підніматися. Тема заснована на словах групи "Океан Ельзи" й оскільки є в розділі МУЗИКА то й є швидше музично-чуттєвою, аніж філософсько - політичною
Так що відкривайте своє серце й пишіть.....

Nazar - 31-1-2003 у 20:11

А можна не з сцени, а з місця, не потрібно далеко йти та й овочами важче попасти. :lol:
Я перчитував ввечері весь розділ і виявив, що ми дійсно якось буденно тішимся нашим містом. Я не пропоную це як нову тему, але теми вони ж не вставляються, вони є на вустах по мірі їх актуальності. Звичайно, нам вирішувати що активізовувати і що скеровувати на свої сьогоднішні погляди, на які ваги підкидати важелі. Але з тим ми звикаємо до розкоші і тішимся Львовом як чимось буденним, не завжди до кінця розуміючи вповноті всю насолоду оточуючого.
Я був присутній при багатьох дискусіях про красу "міста, що є нами і яким є ми". І все завжди добре до моменту, коли ця розмова не переходить у просте сперечання в кого більший діаметр лисини чи товстіші лінзи на окулярах, починають "вимахуватись" своїм львів"янництвом і це в мене склало якийсь стереотип, подражання якого мене стримує від вільного виказу захоплення містом. Але гадаю в інших немає таких комплексів і вони можуть необтяжливо вивільняти своє захоплення, говорити скоріш до себе ніж до інших, імпровізувати почуттями...:saint:

Зоряна - 2-2-2003 у 09:08

Отака собі готика...
Отче, любов не можна назвати банальним почуттям, нераз коли знаходжусь десь поруч з якоюсь екскурсією мене аж викручує від того, як ті екскурсоводи все плутають та перекручують, з"являється почуття реал-патріоті, яке виправдовує заглиблення в кохання...:saint:

А я не вішаю на любов якихось ярликів

kristi - 3-2-2003 у 09:45

І взагалі поняття любов до міста та любов до батьківщини - це поняття мені здається доволі туманним. На мою думку справжня любов мусить бути в серці. Вона там собі росте, знаходиться й все. Ти тішишся містом просто, бесконечно й тобі байдуже говорить про це ще хтось, чи ні. Тобто я не вияснюю на скільки процентів я люблю Львів, не визначаю в кого яка лисина - просто ЛЮБЛЮ. І навіть це не можна назвати таким словом, як люблю, швидше маю якесь таке велике, дуже глибоке відчуття - наче згусток якогось великого тепла, котрий в мені пульсує й його навіть можна уявити й побачити.

Тепер ми шановний отче перейшли на образи??????????

kristi - 5-2-2003 у 08:19

Дякую за порівняння мене з бультерєром!!!!!!!!!!!:mad: :mad: :mad:

Та то просто сторожові песики...

Nazar - 5-2-2003 у 08:37

:lol:
І я це розцінюю саме так. Просто декому з членів моєї сім"ї здалось, що Хтось пішов в опозицію до замилування містом і ттому наводив всілякі готичні акорди, але кому ж як не нам розуміти всю його повноту та романтику... Хоча хто його знає що то таке "ріал-патріоті". Обов"язково за нічним чаєм розпитаю в своєї коханої...:saint:

З бультерєра я стала сторожовим песиком - мене понизили чи підвищили?

kristi - 5-2-2003 у 14:37

Ага...втішили чи ще далі образили. Якщо чесно то останні два повідомлення я сприймаю саме так!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
І взагалі хто сказав, що я кажу що любов це банально. Я мала на увазі, що любов не треба називати просто словами - ЦЕ ТРЕБА ВІДЧУВАТИ В СЕРЕДИНІ ЯК ВЕЛИКИЙ КУСЕНЬ ЯКОГОСЬ ТЕПЛОГО ПОЧУТТЯ!!!!!!
І не обов'язково кричати про це на кожному кроці. Просто навіть іноді цього ніхто може й не знати, але воно є всередині мене!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
(все це читати з великим запалом, бо саме так я гамселю зараз по клаві. Й крім того з сльозами на очах!!!!)

Nazar - 5-2-2003 у 15:26

Шановна Крісті!
Приношу свої глибокі вибачення за незмістовний виклад своїх думок, та за те, що не вірно зрозумів декілька останніх повідомлень цього розділу.
Ніхто не мав на увазі Вас. Принаймі моя сім"я точно. Та й отцю його сан не дозволив би щось таке впусти в свою голову, а згодом і вилити на клавіатуру.
Я це бачив так:
Отець написав щось таке що він любить запущені індустріальні райони та залізниці і все що схоже на то.
Моїй прекрасній половині здалось що він просто пішов в опозицію до древньої краси Чарівного Нашого Міста, й повідомила що не можна називати це замилуванням банальним. (здається саме це малось на увазі, бо в опозицію йдуть коли вважають щось банальним чи коли щось диктує себе зверхньо, та ще з багатьох причин).
Отець це заперечив, сказавши, хто пустив мульку, чи то випустив бультер"єрів, що любов до міста це банально.
Я всвою чергу заступився за свою дружину, написавши шо то вона охороняла свої світлі почуття.
Але при цьому всьому не йшлось про те, щоби образити Всіма Улюблену Крісті.

Так, що мені дуже шкода...
:saint:

Sophijka - 5-2-2003 у 15:37

Цитата:
Першим відправив користувач kristi

І не обов'язково кричати про це на кожному кроці.


Звучатиме ідіотсько, але може навіть і не потрібно писати... Я до того, що кожен сприймає місто по-своєму, а саме - існує тільки воно і ти. І тому за ним можна сумувати чи любити. Незважаючи на людей, котрі там проживають... Мені часами навіть здавалося, що колись наше місто було ліпше. Тяжко пояснити, але таки, на жаль, місто не існує саме по собі - воно наповнене людьми. А це ,опріч архітектурних творінь, теж є складовою атмосфери. Хоча, хто знає, яким воно було раніше (без нас:-) ). Пригадалися слова Лема, котрий не хоче приїжджати до Львова, бо він його памятає іншим. Але це все слова... Кожен з нас відчуває його, постійно знаходячи щось нове...

"Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним..."

Так, прийшов час вибачатися й мені

kristi - 6-2-2003 у 08:23

Так людоньки мої улюблені (родина Назара й отець Прокопій) тепер мені треба низько схилити голову й просити в вас великого прощення. Підозрюю що моя душа, приречена на вічне горіння полум'ям теплоти знову поспішила й зробила невірні висновки. Мушу визнати свою неменшу провину й понести покарання зачинившись самотньо в келії й обдумати свою нечемну поведінку.
Тотой смайлик означає не смуток, а мою низько опущену голову від сорому!!!

Моє особисте враження

kristi - 6-2-2003 у 08:30

Шановна Софійка я звичайно нічого не можу сказати праві ви чи ні, однак маю трохи власних вражень щодо міста.
Для мене наше місто є не просто наповнене людьми, воно, як на мене, має власне життя й живе незалежно від нас. Й саме тому можливо що воно не залежить від нас воно змінюється. Змінюється тому що також як і ми має власні періоди. То смутку, то радості.
Я дуже часто спостерігаю за містом й можу вам розповісти, що навіть різна погода впливає на нього кардинально. Коли на вулицях лежить брудний сніг місто саме ніби відображаючи тотой бруд сіріє й здається нам похмурим. І ось так до кожної погоди(я вже це неодноразово бачила) місто має своє відображення в будинках. Воно навіть має власні запахи, причому кожен з них різний(тут не йдеться про запахи каналізацій чи всяких таких матеріяльних речей)

Згідна

Sophijka - 6-2-2003 у 12:00

Цитата:
Першим відправив користувач kristi

Для мене наше місто є не просто наповнене людьми, воно, як на мене, має власне життя й живе незалежно від нас.


Саме про це й йдеться... Що можна абстрагуватися, і залишитися з Містом на самоті... Що, що б не лежало на вулицях і як би не виглядало, воно є твоє місто. Колись вперто доводила одному приїжджому, котрий сказав багато не вельми приємних речей про Львів, що він, мовляв, не має рації. Потім вийшла у місто і побачила те, що й він. Прикро було звичайно, але враження і сприйняття були абсолютно інші, бо попри шляпатоху на вулицях і половину будинків в центрі, які ще бозна як тримаються на цьому світі, воно залишалося дуже близьким і рідним. Чого тій людині було не зрозуміти. Скільки треба прожити в місті, аби почути його? День чи рік? А можна й цілісіньке життя, так ніколи і не ставши його часткою...
Балачки про "львівськість", "краківськість" чи будь-яку іншу "-ськівсть" викликають хіба легку посмішку, бо швидше нагадують дитяче бажання людини показати свою приналежність до міста і хай може якесь напрочуд просте замилування ним. Тож поки хтось всоте перелічуватиме листки на своєму генеологічному древку, можна вийти у місто і, загубившись у юрбі, залишитись з ним наодинці:-)

А я думала що то я тільки один мамонт

kristi - 7-2-2003 у 08:16

Люба Софійка. Якщо чесно то ти розвіяла деякі мої сумніви. Якщо чесно то я довго думала що то лише я одна такий мамонт котрий може ходити по вулицям в якийсь1111111 раз й ще досі задирати голову догори. Вважала себе мамонтов, або боялась що мені трохи бракує розуму. Але тепер виявляється що є ще трохи на землі таких класних людей котрі теж задирають голови або ж просто люблять пошвендяти нашим містом, вслуховуючись в його потаємне життя.
А щодо "ськість" то я взагалі не вважаю це якимсь атребутом. Для мене не є важливим що котрась там людинка 1235 років прожила у Львові, або ж є корінним Львів'янином, для мене титули не мають значення.
Головним є те що вона має в середині

Sophijka - 7-2-2003 у 12:51

Цитата:
Першим відправив користувач kristi
Але тепер виявляється що є ще трохи на землі таких класних людей котрі теж задирають голови або ж просто люблять пошвендяти нашим містом, вслуховуючись в його потаємне життя.


Особлива подяка за любу:-))) Серйозно!:-)

"Але памятай, що існує надія,
Дарована птахам і дикій траві,
Тут більше не плаче пророк Єремія,
Він знає, що всі ми нарешті ЖИВІ"

Nazar - 7-2-2003 у 14:56

Аж просльозився. До болі приємно що я не сам цитую Морозова!
Так тримати!:saint:

Користувач Олесь - 7-2-2003 у 15:21

Може звучатиме банально, але я дотепер для себе не відкрив Львів до кінця. Тому що і зараз знаходжу для себе цікаві архітектурні деталі, старі надписи, які проступають в місцях, де обдерлася фарба чи тиньк, барельєфи і скульптури, на які раніше не зверталося уваги... А ще справжнім відкриттям завжди також є дивитися на Львів згори - чи з Високого Замку, чи з Ратуші, чи якої іншої високої будови.

Nazar - 8-2-2003 у 10:38

Може я зара буду говорити попсу, але що вже з собою зроблю, на все решта в мене комплекс.
Вчора на очі відчув просторово-часовий континіум коли по Вірменській двоє хлопак фехтували на рапірах. Просто на вулиці, серед снігу та світла ліхтарів.
Я такого не чекав, обернувся та спроектував свій погляд так, щоб на задньому плані була брама Вірм.церкви, вражало тим, що то не фотка чи кадр з кінострічки, а непрогнозовані образи просто серед вулиці...

Sophijka - 9-2-2003 у 18:26

Цитата:
Першим відправив користувач Користувач Олесь
А ще справжнім відкриттям завжди також є дивитися на Львів згори - чи з Високого Замку, чи з Ратуші, чи якої іншої високої будови.


Особливо з Ратуші... Я би тим будівельникам хіба руки повикручувала, бо те, що вони роблять з львівськими дахами, не можна ніяк описати. Ну гаразд, напевно за якимись вказівками... Ось, для прикладу, зараз у нас появилися яскраво блакитні дахи, які дивовижно гармоніюють з навколишнім середовищем. Або пожежна частина на Підвальній. Не знаю, чи помітив хтось момент, коли перекладали дахівку... Особливо ефектно виглядала вона, коли ще не повністю зняли стару, але вже почали ставити нову, тому що колір хоча і вибрали теж червоний, але відтінок абсолютно інший. Довелося поцікавитися у будівельника-профі, чи й справді нема інших відтінків, окрім цього обраного. Виявляється, є...
Це все буденно звісно. І я б не акцентувала на тому увагу, якщо б справді не допікало те, що вони роблять з нашим містом. Дивовижні архітектурні витвори, які пережили різні часи просто можуть не витримати те, що з ними намагаються зробити у наш...

Український лев

Sophijka - 9-2-2003 у 18:45

Цитата:
Першим відправив користувач Nazar
Аж просльозився. До болі приємно що я не сам цитую Морозова!
Так тримати!:saint:


На щастя, у нас є ті, кого можна і треба цитувати:-)))). Думаю, що більшість прекрасно знає творчість Симоненка, та й цей вірш зокрема, але дозволю собі процитувати його повністю:

Бубнявіють думки, проростають словами,
Їх пагіння бринить у завихренні днів,
Цілий тиждень ходжу і живу між левами,
Недаремно ж і місто взивається Львів.

Є міста-ренегати, є просто байстрята,
Є леви, що мурликають наче коти,
Божевільно байдуже облизують грати
І пишаються з власної сліпоти.

Але думать про них я сьогодні не хочу -
Бо мені видно трішечки повезло,
Я побачив у Львові Міцкевича очі,
Кривоносові плечі й Франкове чоло.

Сивий Львове, столице моєї мрії,
Епіцентр моїх радощів та надій,
Вибухає душа -я тебе розумію,
Але Львове, хоч трішки мене зрозумій.

Я до тебе прийшов із захопленням сина,
Од степів, де Славута легенди снує,
Щоби серце твоє одчайдушно левине
Краплю сили хлюпнуло у серце моє.

Тут є різні думки щодо дахів

kristi - 10-2-2003 у 11:55

Так я цілком згідна з тобою вельмишановна Софійка про новомодні дахи - але ти ж сама сказала - шедеври що пережили довгі роки...І можуть впасти тоті шедеври комусь на голову... Ти знаєш я також повикручувала б руки нашим архітекторам, а особливо тим хто затверджує плани перебудови, адже в місті є купа, шалена купа талановитих дизайнерів - так вони молоді, зелені, можливо надто невідомі, але ж вони хочуть й можуть, а у нас притримуються політики - краще старий і провірений аніж молодий й зелений. Щодо дахів то кольори вони вибарюють звичайно... Хоча іноді коли я дивлюся як на вулиці трохи лагодять дорогу - мені стає трохи приємніше, ну хоч щось намагаються зробити

Sophijka - 12-2-2003 у 18:28

Цитата:
Першим відправив користувач kristi
Хоча іноді коли я дивлюся як на вулиці трохи лагодять дорогу - мені стає трохи приємніше, ну хоч щось намагаються зробити


Так Христино, теж погоджуюся... Але знаєш, одразу пригадала той випадок минулорічного ремонту в районі Підвальна-Валова, де знайшли цікаві реч, але так засипали, що навряд чи ще колись будуть досліджувати... Отак цінуємо... Але я звичайно вірю в "світле майбутнє":-))
Ще пригадалося якесь там пророцтво про те, що "якесь місто Лева" колись там має завалитися (всі про це одразу згадали, коли почалося жваве обговорення проекту " метро у Львові";). Так от, тішить те, що Сінгапур в перекладі теж "місто Лева":)

Всі ми колись підемо в нікуди

kristi - 13-2-2003 у 08:19

Звичайно кожен з нас можу впасти й не встати. Однак якщо думати про такі сумні речі то й на душі стає сумно. Хоча вже трохи наше місто колись валилося. Ось поблизу мого будинку завалилася ціла дитяча площадка - з качельками, деревцями й таке інше

Василь Яворський - 13-9-2005 у 17:18

Тут про кольори дахів говорили... Колись давно в передачі "Що? Де? Коли?" було запитання в якому місті СРСР найбільший відсоток зелених дахів.

freewill - 13-9-2005 у 17:24

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Лола
Та люди, ви не цінуєте те що маєте( це я на рахунок міста та людей у ньому), оце живу я тут у Києві кілька місяців, та дивуюсь, які тут люди злі, зверхні, присутні нікому не потрібні пАнти, культури ніякої. Коли у магазині звертаюсь українською мовою до продавців- вони мене ігнорують....
Коли приїжджаю до рідного Львова, відчуваю спокій, культурне ставлення, таке враження ніби в інжу державу потрапляю. Навпаки, Львів зростає, перероджується, та й люди вже світліші, якось пристосувалися і лекше себе почувають. Скоро весна, тож все буде ще краще


Те, що продавці вас ігнорують, то не від української мови, повірте, то від культури. Я цілком без проблем спілкуюсь з продавцями/водіями маршруток та ін. українською. Через пів-року звикнете і почнете любити Львів втричі більше. Welcome to Kyiv! :lol: Люди тут не злі, то просто звикнути треба ;)

Користувач Олесь - 14-9-2005 у 10:42

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Sophijka
Пригадалися слова Лема, котрий не хоче приїжджати до Львова, бо він його памятає іншим.


На жаль, останнім часом зауважив те саме за собою. Останніх пару разів що був у Львові набув такого відчуття, що це - не той Львів. :(

Андрій Моравський - 27-10-2005 у 08:51

Львів, найкраще місто в світі
Я його люблю за те,
Що зранку коло мої хати
Рано сонечко встеє.

За його старі трамваї,
Парки, вулички й за те,
Що гордо кажу завжди:
Львів - це місто є моє.

.....такий собі дитячий вірш.. колись у моїй чи моєї кузинки Цвітани (написано ім"я правильно :-) ) у голівці народився... непамятаю :-) до речі, у моєї кузинки народилась ще й альтернатива до останніх двох стрічок ...

....
За його старі трамваї,
Парки, вулички, проте
Я хотіла би в Нью-Йорку
Звити гніздечко своє.

:-) зважте що ці слова були сказані в середині дев"яностих, коли на Україні жити було не сила.... а хотілось.. а... шо буду говорити... :-)

От-такий собі емоціний пост...