Власне мене цікавить відпочинок "дікарйом" або в умовах максимально
наближених. Минулого року були з палатками так від Алушти до Ялти жодного
спокійного місця на узбережжі: кругом тьма людей.Роман Голощук - 25-6-2003 у 21:01
Я минулого року відпочивав у санаторії у Рибачому - це десь між Алуштою та Судаком.
Навколо було досить багато туристів з палатками - але тільки у відведених для
цього місцях.
На мою думку, якщо вирішили подорожувати "дикарем", то краще їхати машиною,
але спинятись десь у "приватному секторі" - і комфорту більше і не надто
дорожче.marco - 25-6-2003 у 23:02
Цитата:
Першим відправив користувач Роман Голощук
На мою думку, якщо вирішили подорожувати "дикарем", то краще їхати машиною,
але спинятись десь у "приватному секторі" - і комфорту більше і не надто
дорожче.
Власне такий варіант ми обрали минулого року і дуже задоволені. Приватне житло
знайшли в Алупці через Інтернет. Близько до моря з цілком пристійними умовами, за
ціною 15 грн/доба з дорослого і 10 - з дитини. Харчування своїми силами.
КРИМ дикий, напівдикий, цивілізований
Роман Голощук - 24-7-2003 у 20:06
Насправді різниця між цими трьома поняттями настільки плинна, що часто її можна
просто не помітити. Ще частіше поняття про “дикість” і цивілізацію є дуже
індивідуальними. Більшість туристів, яких прийнято називати “дикими”, тобто тих,
що живуть у наметах і харчуються з казанка, вважають, що справжня дикість
підстерігає їх саме у центрі “цивілізації”, тобто на базарі найближчого
населеного пункту. Далі базару такі туристи стараються не потрапляти, адже сенс
відпочинку вбачають у тому, щоб якомога менше зіштовхуватися зі співгромадянами,
які відпочивають “цивілізовано”. І дивлячись на здебільшого підтягнуті та
спортивні засмаглі постаті “дикунів”, важко з ними не погодитися. Особливо,
переступаючи через щільно розкладені вздовж пляжу тіла “відпочиваючих”, серед
яких переважають постаті 48-го і більших розмірів. Але питання про те, чим є
цивілізація: наближенням до природи чи, навпаки, віддаленням від неї, – залишмо
філософам. У розпал туристичного сезону всіх, зрозуміло, цікавить тільки одне
питання:
Скільки коштує відпочинок у Криму?
“А скільки ви готові витратити?” – запитають вас у туристичній фірмі, і ваше
питання перетвориться на вашу ж відповідь. Так само, як ваші проблеми під час
цього відпочинку зовсім не обов’язково перестануть бути тільки вашими після
того, як ви заплатите комусь за допомогу в їх вирішенні. Такі вже особливості
вітчизняного сервісу. Але про все за порядком.
Першим, що вам доведеться вирішити, буде питання, куди саме ви хотіли б поїхати. Не
останнім фактором, який вплине на ваше рішення, буде можливість комфортного
проїзду. Якщо мова про Крим, комфортно ви туди не потрапите. Принаймні залізницею.
Вже не кажучи про останні обмеження, згідно з якими квитки в обидва боки ви
повинні брати не раніше, ніж за 30 діб до поїздки (а досвід підказує, що раніше і за 60
діб взяти їх було не так просто). Але навіть якщо з квитками проблем і не виникне
(більшість туристичних фірм беруть цю проблему на себе), то поїздка у вітчизняному
потягу запам’ятовується, як правило, надовго. Як у плацкартному, так і в купейному
вагонах. Тому в сезон краще їхати відпочивати рейсовими автобусами, такі послуги
ось уже кілька років пропонують туристичні фірми, при цьому ви зовсім не мусите
замовляти у цій фірмі ще й житло та харчування на час відпочинку. Ну, і найкращий
варіант – їхати власним авто. Бензин на дорогу до Коктебеля і назад коштуватиме
близько 250 грн.
Якщо ж ви все ж таки вирішили їхати поїздом, то після ночі, дня і частини наступної
ночі, проведених у вагоні, вам потрібно вийти на нічний перон південного міста
Джанкоя, де мусите пересісти в електричку і ще близько 3 годин їхати до станції
“Владиславівка”. Звідти ще приблизно стільки ж наступною електричкою до
Феодосії, а з Феодосії – всього лише 40 хвилин маршруткою до Коктебеля. Можна взяти
таксі на “електричний” відрізок шляху. Ціна – за домовленістю. Часом різниця не
перевищує 10-20 грн.
До останнього виходу зі ситуації мотивує ще й те, що загальні вагони всіх
електричок, які курсують у цьому напрямку – давно вже не пасажирські, але все ще і
не товарні. Це вагони для перевезення “паків” – так місцеве населення
татарського походження називає ящики із фруктами. Залежно від того, коли ви
будете їхати, на голову, шию, ноги та інші частини вашого тіла сипатимуться фрукти,
і у вас не тільки не просять пробачення власники ящиків, вони будуть дуже
незадоволені тим, що ви забираєте місце, яке так ефективно можна було б
використати.
Якщо ви хочете зекономити на послугах турфірми, житло доведеться шукати
самостійно. У сезон це буває складно, але можливо. Якщо ви їдете на таксі, то на
місці отримуєте ще одну додаткову та безкоштовну зручність – таксист возитиме
вас, поки ви не винаймете житло. У кожного із таксистів – “свої” домовласники,
які виплачують їм відсоток із кожного клієнта. “Сезоном” вважаються липень і
серпень, у цей період ціни зростають в астрономічному порядку. Дешевше, ніж 5
доларів за добу, ви не знайдете спального місця. Ціни переважно визначають за
спальні місця, а не за кімнати. До або після “сезону” найдешевша кімната може
коштувати 2 долари за ніч, бувають ціни і від 5 гривень. Але це вже якщо пощастить.
Найдорожче житло в Коктебелі – так звані “елінги”, на перший погляд, звичайні
будинки, висока вартість яких пояснюється підвищеною комфортністю:
індивідуальний гарячий душ, гараж, сателітарне телебачення, близькість до моря.
Саме в такому порядку. Навіть не в “сезон” таке помешкання може коштувати 70-100 у.о.
за добу. У поняття комфортності кримчани часто включають абсолютно незбагненні
речі. Наприклад, одна бабця вимагала збільшення оплати на 0,5 у.о. за добу, мотивуючи
це тим, що в “центральній залі” у неї стоїть “шифоньєр”.
Керамічний унітаз, душ, який гріється не від сонця, і високі стелі – речі рідкісні
в Криму, і користування ними коштує дорожче.
Ближче до моря жити престижно, далі – не престижно. Хоча існують у Коктебелі дві
абсолютно паралельні міському пляжу вулички, одна з яких веде ліворуч і є
престижною, себто дорогою, а інша веде праворуч – і жити на ній значно дешевше.
Чому це так, ніхто не знає.
Наступний момент вашого відпочинку – харчування. Якщо ви готові готувати собі
їжу самостійно, господарі переважно дають вам можливість користуватися їхньою
плиткою і посудом. За додаткову плату можуть готувати вам самі. А ще за додаткову
плату ви можете харчуватися в ресторанчиках на набережній. Для орієнтації:
розливне “Оболонь” у кнайпі під назвою “Пыво” коштує 5 грн. 50 коп. Чебуреки на
вулиці 1 грн. – 1 грн. 50 коп.
Обов’язковий елемент програми відпочинку в Криму – знамениті вина. Причому пити
тут краще кріплені червоні вина і фірмовий коктебельський коньяк. Вперше
потрапивши на базар, ви побачите масу різних вин у пластикових пляшках з-під
мінеральної води. Називаються вони так само, як фірмові вина, коштують у
середньому – 10 грн. за літр, і частина з них навіть не є підробками, а винами
фабричного виготовлення, якими працівникам винзаводу видають заробітну плату.
Але якщо ви хочете відчути смак справжнього кримського вина, купуйте його у
фірмовому магазині, у фірмовій пляшці (від 10 до 25 грн. за пляшку) і пийте на березі
моря. “Старий нектар”, “Мадера”, витримана кілька років у спеціальних соляріях,
“Каберне”, Піно- грі “Кара-даг” чи “візитівку” Коктебеля – десертне вино
“Бастардо”. Але тут ви можете купити і дуже якісні, хоча і дешеві (6.30 грн. за
пляшку) білі сухі вина, смак яких оцінять навіть розбещені гурмани. “Аліготе”,
“Совіньйон”, “Ркацителі”. Все це смачно з оливками, шоколадом, фруктами і просто
так.
Ще одна місцева гордість – шашлик з осетрини (від 15 грн. за 100 грамів) і плов з мідій
(найкраще ловити і варити самому, мідій тут водиться дуже багато і ловити їх
нескладно).
Але це ще далеко не всі розваги, які ви можете дозволити собі під час відпочинку.
Коктебель пропонує чимало екскурсій, найцікавішою з яких є, безумовно, 3,5-годинна
прогулянка пішки заповідником на горі Кара-даг так званою екологічною стежкою
(лише 10 грн. з особи). Доповнити цю екскурсію можна подорожжю на катері вздовж
берега заповідника (2 години – 20 грн.), або польотом на пароплані – від 60 до 100 грн.
за 20 хв.
Покататися в морі ви можете і на скутері, вінд-серфінгу, водних лижах, водному
велосипеді. Середня ціна таких задоволень – 8 грн. за хвилину.
Вийшовши з моря, маєте нагоду пересісти на коня і, потренувавшись день, проїхати
гірськими стежками. Вартість години катання (попереднє навчання входить у ціну) –
40 грн.
Віднедавна на кримському узбережжі є можливість виходу в інтернет. І ще в Криму
існують дикі пляжі, чисті та віддалені від вкритого привозною галькою пляжу
місцевого. Іти до таких пляжів потрібно гірськими стежками. Шлях цей неблизький і
досить складний, але потрапивши туди, ви не пошкодуєте. Такого моря, такого сонця і
такого відпочинку не показують навіть у кіно. У таких невеличких, відірваних від
цивілізації бухтах – власний мікроклімат і погода тут переважно сильно
відрізняється від коктебельської. Тут багато місць, де схил гори складається із
лікувальної косметичної глини, маски з якої знімають сонячні опіки, покращують
стан шкіри і просто заспокоюють. Це не коштує нічого.
