Петро Гонсалес - 19-8-2013 у 00:57
Недільне освячення патріаршого храму у Києві, без сумніву - блискуча PR-акція УГКЦ.
Окрім того, це потужна інформаційна атака на т.зв. "русскій мір". На весь світ було
продемонстровано приналежність до УГКЦ Церкви у Литві - колишньої території
Київської Русі, а також присутність Східної Церкви у країнах колишнього соцблоку
(Чехія, Польща, Сербія тощо), поміж тим і в Білорусі (!) та Росії (!!); був присутній
представник Папи - грек за національністю (а Греція як православна країна в
релігійному плані входить у сферу інтересів Москви); глава УГКЦ Святослав
виголошував свої промови-подяки багатьма мовами, що просто-таки приємно
здивувало, якщо не приголомшило присутніх у храмі. Все пройшло настільки гладко,
що просто диво-дивнеє! Одне слово, Путін та Кірілл у Москві нервово покурюють в
сторонці.
Відтак можна очікувати таких же "атак" у медіа з протилежної сторони у відповідь:
це може бути і активізація "підгорецьких монахів" та їхнього ватажка Догнала
(разом із сестрами-монахинями: на їхніх обличчях так і написано "аґенти
спецслужб"), і провокаційні акції від осередку "русского міра" у Почаєві.
Поживемо-побачимо...
Петро Гонсалес - 19-8-2013 у 10:13
Підсумовуючи, можна сказати, що очільники УГКЦ з події-заходу "Освячення
патріаршого собору в Києві" в інформаційному плані витиснули максимум: це і
яскрава, якісна картинка "Першого Національного" із спокійними, заколисуючими
коментарями, і ультрамодерна будівля самого храму разом із просторим та світлим
інтер'єром; прості та водночас сповнені глибокої мудрості промови цілком
сучасних на вигляд вищих ієрархів Церкви та молодого глави - не до порівняння з
бородатими батюшками московської Російської Православної Церкви із страшним та
злим на вигляд їхнім очільником.
Ще запримітилось, що до пастви своєї духовні отці промовляють святочними,
радісними тонами. Як це разюче контрастує із промовами Кіріла, у яких він постійно
вказує на гріховність людей, промовляє до них, як до рабів Божих, винуватців, що
згрішили і мають покаятися. Тобто якщо РПЦ практикує ще старі тоталітарні методи
управління людьми, що базуються на страхові, то УГКЦ цілком перейняла західну
методику, а саме - маніпуліцію із свідомістю людини. Тобто той бальзам, який лиють
на мізки мирян, є не чим іншим, як духовний наркотик, що присипляє свідомість
бідної та вбогої людини, тим самим воно занечулює її душевний біль та погамовує
життєві страждання.
І на сьогоднішній день, можна без сумніву вважати, УГКЦ є наймодернішою Східною
Церквою і найпершою пристосовується до змін у суспільстві. Ще по-іншому можна
сказати, тримає носа за вітром, що проноситься над релігійним ринком, на якому йде
справжня війна за душі людські, за споживачів духовного продукту.