Самоочевидність реінкарнації
Факт багаторазового втілення людського духу (реінкарнація) протягом
багатьох тисячоліть у народів усього світу вважався аксіомою — істиною, яка не
потребує доведення. Інша річ, що вона по-різному інтерпретувалася різними
народами: аборигенами Австралії та ескімосами Гренландії, давніми єгиптянами і
греками, аборигенами Бразилії і Нової Зеландії, індо-арійцями і кельтами,
японцями і українцями. Проте всі ці етнічні варіації об’єднує тверде переконання
в наявності причинно-наслідкового зв’язку: життя людини у майбутніх утіленнях
залежить від життя в попередніх утіленнях. Українські козаки казали так: «Хто
помре рабом у цьому житті, той народиться рабом у наступному».
Факт багаторазового втілення був самоочевидним для Ісуса Хреста і апостолів,
тому не потребував з його боку спеціального пояснення. Згадайте хоча б
євангельське оповідання про сліпонародженого: «А коли йшов, побачив чоловіка,
який був сліпим від народження. Запитали Його учні, кажучи: Учителю, хто згрішив, —
він чи батьки його, що сліпим народився? Відповів Ісус: Ані він не згрішив, ані його
батьки; але — щоб виявилися на ньому Божі діла» (Ів 9.1—3). Яким чином міг згрішити
чоловік, що вже народився сліпим? Очевидно, що причина його нинішнього стану могла
бути в його минулому житті — в попередньому втіленні його духу. Тобто апостоли
поставили коректне запитання і отримали на нього чітку відповідь. Якби запитання
було безглузде, то відповідь могла б бути приблизно такою: «Некмітливі! Які гріхи
міг здійснити він ще навіть не народившись, щоб бути покараним за них сліпотою? Як
може людина до народження бути покараною за свої гріхи?»
А ось фраза Хреста з Нагірної проповіді: «Яким судом судите, таким судитимуть і
вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мт 7.2). Це не що інше, як точне
формулювання закону карми. Він передбачає багаторазове втілення, бо протягом
одного життя описаний вище принцип справедливості реалізується далеко не завжди.
З іншого боку, якщо Хрестос учив, що ми зобов’язані розплатитися за свої злі
вчинки, то це передбачає, що у нас має бути можливість виправити свої гріхи якщо не
в цьому, то в наступному житті.
В Євангелії є спеціальний точний термін, який позначає багаторазове
втілення — це παλινγενεσία або
παλιγγενεσίας, читається «палінгенезія», що
перекладається з гелленської як «багатократне народження», старослов’янською —
«пакибитіє»: «Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії (тобто під час
наступних втілень) стократно одержите і життя вічне успадкуєте» (Мт 19.28—29).
Термін «палінгенезія» використовували гелленські (давньогрецькі) філософи,
зокрема Платон і Піфагор, для позначення сáме реінкарнації. (Ігор каганець -
Пшениця без куколю) |