Форум Рідного Міста - Для чого потрібно брати шлюб в церкві?

Для чого потрібно брати шлюб в церкві?

KDI - 13-12-2006 у 09:33

Скажемо так, я в бога не вірю. Церква для мене не грає важливого значення в житті. До неї не ходжу. Ні до яких інших релігійних течій не належу. В житті керуюся власною "головою". Я хрещений.
Моя дівчина не хрещена. Вона не виключає існування бога як такого, але не вважає християнство єдино правильною релігією.
Тепер таке питання. Ми влітку одружуємося. Ми одне одного любимо. В церкві брати шлюб не хочемо - для наших стосунків вона не є потрібною.
Але мої батьки наголошують на важливості саме церковного шлюбу, хоча залишають остаточних вибір за нами.
Я бачу лише 2 статті по цьому питанню:
1) "Це традиція, так роблять практично усі". Це питання навіть не обговорюється, бо як кажуть, "якщо всі підуть стрибати під поїзд...". Окрім того, сенс шлюбу, наскільки я знаю, полягає в іншому, аніж просто мати його на відео.
2) "Це скріплює наші стосунки перед богом". По-перше, я не вірю в бога, по-друге, наші стосунки, то наша власна справа, і нам не треба їх ні перед ким скріплювати, а по-третє, те, що людина взяла шлюб, ще не означає, що сім'я буде щасливою. Що краще - чоловік-п'яниця і жінка-наркоманка, які взяли шлюб чи нормальна дружня сім'я, яка шлюбу не брала?
От скажіть, чи потрібно воно мені, і зробив свій вибір майбутньої дружини цілком свідомо і якщо для мене шлюб наш відбувається не у церкві перед богом, а у моїй голові переді мною ж?

Остап Шумин - 13-12-2006 у 10:08

Ну... якщо до Бозі Ви відношення ніякого не маєте (приймаючи до уваги все вище сказане), то з точки зору церкви, церковний шлюб для Вас може бути навіть гріхом.

Р.S. Може колись ви з дружиною визначитесь з вибором релігії, тоді й візьмете відповідний шлюб

Павло Жежнич - 13-12-2006 у 10:56

Я не думаю, що Вас тут хтось переконає брати шлюб в церкві з огляду на Вашу позицію. Крім того з формальної точки зору Ви не можете взяти шлюб, бо Ваша дівчина не хрещена.
Але мене насторожує дещо інше. Ви занадто надієтеся лише на власну "голову". Твердження "наші стосунки, то наша власна справа" говорить про те, що:
1) Ви забуваєте, що живете в суспільстві поряд з іншими людьми, в тому числі з рідними та близькими, яких принаймні треба вислухати.
2) Якщо Ви збираєтеся одружуватися, то напевно збираєтеся заводити дітей. Тому Ваші гаразди чи негаразди в стосунках - це також справа Ваших майбутніх дітей, а можливо і онуків.
3) Коли Ви одружуєтеся, то несете відповідальність не тільки перед своєю головою, але принаймні перед дружбами, які виступають свідками Вашого одруження.

Остап Шумин - 13-12-2006 у 11:03

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Павло Жежнич
Я не думаю, що Вас тут хтось переконає брати шлюб в церкві з огляду на Вашу позицію. Крім того з формальної точки зору Ви не можете взяти шлюб, бо Ваша дівчина не хрещена.
Але мене насторожує дещо інше. Ви занадто надієтеся лише на власну "голову". Твердження "наші стосунки, то наша власна справа" говорить про те, що:
1) Ви забуваєте, що живете в суспільстві поряд з іншими людьми, в тому числі з рідними та близькими, яких принаймні треба вислухати.
2) Якщо Ви збираєтеся одружуватися, то напевно збираєтеся заводити дітей. Тому Ваші гаразди чи негаразди в стосунках - це також справа Ваших майбутніх дітей, а можливо і онуків.
3) Коли Ви одружуєтеся, то несете відповідальність не тільки перед своєю головою, але принаймні перед дружбами, які виступають свідками Вашого одруження.

Так Ви вважаєте, що людині потрібно брати шлюб у церкві чи ні? Не зовсім зрозумів Вашу думку.

Іван Лихобор - 13-12-2006 у 11:24

В історії були такі випадки, коли не було не тільки священника (який, власне, і повинен був вінчати пари), але й узагалі людей, і для того, щоб Церква (так би мовити, заочно) схвалила шлюб, достатньо було простої згоди кожного члена подружжя, простого бажання поєднатися одне з одним. І все: даний шлюб був ніби-то схвалений на небесах.
А нині є священники, все дозволено - а є деякі, кому байдуже, вінчані вони Церквою чи ні. Мабуть, така їхня воля.
Бо нині, справді, люди здебільшого беруть шлюб "бо так треба", "так всі роблять", "якщо не взяти, то кара буде згори на нас".
(А кому хочеться лиха на свою голову? Тож ліпше застрахуватити себе... точнісінько як це робили колись фарисеї, затято виконуючи букву (а не дух) Закону, і вважаючи, що мають уже "квиток ув один бік" до царства небесного в своїй нагрудній кишені, час од часу так приставляючи долоню до того місця, від якого струменіла невидима теплота...)

Тому, прочитаючи Ваш допис, шановний KDI'ю, правдивий галичанин подумки прокаже: "От м**** якийсь!"
(Бо хто "вони" - всім відомо: безбожники! А от ми - "хлопці з Бандерштату, ходемо до церкви, шануємо батьків!...") :lol:

Олександр Дєдик - 13-12-2006 у 11:35

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Іван Лихобор
...

от він! правдивий галичанин! (це про вас Іване)
тьфу блін! просто нема слів.

Тарас Задорожний - 13-12-2006 у 12:44

Якщо ви не хрещені, то ні шлюбу, ні церковного похорону вам не належиться. А виконувати чи невиконувати церковні приписи, то особиста справа кожного. До церкви вас ніхто силою не зажене. Бог дає людині вільний вибір. Про наслідки кожного з них ви певно знаєте з раннього дитинства. От і вирішуйте.

KDI - 13-12-2006 у 14:07

Остап Шумин
Може колись ви з дружиною визначитесь з вибором релігії, тоді й візьмете відповідний шлюб
Якщо визначимося, то обов'язково візьмемо

Павло Жежнич
Ви не можете взяти шлюб, бо Ваша дівчина не хрещена
Це легко виправляється

По всім рунктам з Вами згідний. Я ж не тварина там яка

Мав на увазі, що мені не потрібні заповіді, віра і вчення, щоб робити розумні зважені рішення (ІМХО багатьом людям віра і церква потрібні, бо їм самим подумати важко над результатами своїх вчинків, а тут все простіше - бог сказав "не можна", значить "не можна", щось таке)...

Іван Лихобор
Абсолютно з Вами згоден: те, що людина ходить до церкви, ще не означає, що вона, наприклад, не зриває шапки в підворотнях. І якщо не ходити, то все одно можна бути цілком нормальним (в моральному плані). І окрім того, я ж не всі, а робити "бо так всі роблять" - ІМХО неправильно, тим більше в питаннях віри.

Тарас Задорожний
Про наслідки кожного з них ви певно знаєте з раннього дитинства.
Хоту трішки зауважити - для невіруючої людини і жодні наслідки ніким не "регламентуються"

Остап Шумин - 13-12-2006 у 14:26

Цитата:

Оригінальне повідомлення від KDI

Хоту трішки зауважити - для невіруючої людини і жодні наслідки ніким не "регламентуються"

Крім власної совісті, звичайно...

KDI - 13-12-2006 у 14:34

Остап Шумин
Звичайно

Горват Корнелія - 13-12-2006 у 16:29

Не обов"язково ходити до церкви, щоб вважати себе віруючим. Це моя думка. А вінчання - це освячення шлюбу світського Богом, а не церквою. То інша справа, що священники вимагають крещення відповідною конфесією. Вам вирішувати...

Сергій Бєляєв - 13-12-2006 у 16:53

Відповідь на запитання є надзвичайно простою. Для християн, що належать до традиційних конфесій, позашлюбні зв'язки є гріхом. Отже, для віруючої людини церковний шлюб - це єдиний вірний шлях укладання шлюбу. До того ж на сьогодні нашою державою такий шлюб визнається так само, як і зареєстрований в органах реєстрації актів громадянського стану.

Якщо Ви таке запитання ставите, то Ви людина невіруюча (про що й написали), а, отже, Вам брати церковний шлюб немає потреби, хіба б хотіли мати красивий ритуал на відео (про що Ви теж писали).

Тарас Задорожний - 13-12-2006 у 17:38

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Горват Корнелія
То інша справа, що священники вимагають крещення відповідною конфесією. Вам вирішувати...

Неправда. Греко-католикам важливо, шоб хрещений був. А чи православними, чи римо-католиками - то ролі не грає. В русскіх праваславних то дуже важливо, але їхня "церковність" насправді мене просто смішить

Demyan - 13-12-2006 у 18:12

Тут однозначно. Якщо не вірете в Бога - можете не брати шлюбу, якщо хочете зробити добре батькам - тоді беріть, але тут батькам слід зрозуміти що те що ви візмете шлюб не зробить вас віруючими.
Саме тому я не підтримую хрещення в малому віці, коли людина не розуміє нічогоа її хрестять. Нормальне хрещення має бути у зрілому віці, коли людина усвідомлює чи хоче бути віруючою чи ні. А хрещення в малому віці - це просто традиція. В біблії жодного разу не описано про хрещення в малому віці.
Мій висновок - шлюб береться для того щоб дати Богу обіцянку про подружнє життя про те як описане воно в Біблії. Якщо людина не вірить в Бога і тим паче звісно не буде жити як описано про це в Біблії, то їй шлюб брати хіба заради традиції. Хоча думаю якщо ви підете шлюб брати священик вас запитає і ви скажете що невіруючі....тоді я хотів би подивитися на цього священика який погодиться дати шлюб невіруючим...прост осмішно буде.

Рост - 13-12-2006 у 22:05

Ну, наприклад, так: я не вірю в існування лохнеського чудовиська, тому я не лише не поїду його шукати, але й думати про нього не буду (згадав про нього зараз лише тому, що пару днів назад його хтось при мені обговорював). Але раз виникає це питання про доцільність чи недоцільність шлюбу, то таки не все однозначно з вірою, тобто невірством. Так мені здається.
Якщо цікавить точка зору людини віруючої, то спільне подружнє життя без шлюбу є гріхом, який накладе відбиток і на життя цього подружжя, і на життя їх дітей, онуків... Такі сумні приклади мені відомі. Ну але не даремно людина наділена особистиою волею і має повне право іти куди забажає: чи до раю, чи до пекла, чи ще куди... Тому не бачу сенсу з кимось радитись, крім свого серця - воно єдине не обмане.

Сергій Бєляєв - 14-12-2006 у 12:32

До чого тут уся ця метафізика, забобони і маячня із сумними прикладами. Є безліч прикладів, коли люди взяли шлюб у церкві, але їх подружнє життя завершилося сумно, проте, це нічого не доводить.

Основним чинником, що впливає на вибір є віра. Вірить людина у Бога - бере шлюб у церкві, не вірить - той шлюб для неї не більше, ніж красивий ритуал. Віра, в основі якої є страх перед Божою карою (сумними прикладами), пеклом, яка потребує постійного підживлення чудесами - це не віра.

Остап Шумин - 14-12-2006 у 12:37

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Сергій Бєляєв
До чого тут уся ця метафізика, ......

Так приблизно про це тут всі і писали.

Павло Жежнич - 14-12-2006 у 12:58

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Остап Шумин
Так Ви вважаєте, що людині потрібно брати шлюб у церкві чи ні? Не зовсім зрозумів Вашу думку.

Я не вважаю за потрібне когось переконувати щодо шлюбу в церкві з поглядами, які викладені в першому повідомленні. Це моя позиція.
Я проти цього, щоб брати шлюб заради "красивого ритуалу" (підтримую Сергія Бєляєва). Це має бути від душі, від віри. Якщо в когось є сумніви "брати шлюб/не брати?", то краще не брати, бо в цієї людини від цього віри в Бога не збільшиться.
В свій час я особисто для себе вважав, що треба брати шлюб у церкві.

Tempika - 14-12-2006 у 13:32

...я людина невіруюча, брати шлюб в церкві видавалося мені б смішним анахронізмом... я б порадила вам тим не мучитися, а краще думати про інші, більш суттєві для спільного життя, речі :-))

Demyan - 14-12-2006 у 13:41

А взагалі щоб взяти зараз шлюб потрібно проходити навчання в церків, а отже думаю що це буде виключено оскільки мова йде про невіруючу.
Щодо життєвиї речей моя віра мені говорить - що ці речі тимчасові, скільки б ви про них не думали щоб ви не збирали як би не працювали, всеодно воно закінчиться, а духовне для мене вічне, отже буду думати спершу про вічне.

Горват Корнелія - 14-12-2006 у 15:48

Цитата:

Сама є греко-католичкою. удалекому 1983 році брала шлюб, попередньо вінчавшись за обрядом греко-католицьким, але часи були смутні і обряд проходив вдома у каноніка (він був, зараз покійний, дядьком мого батька). Так от, його не цікавило за яким обрядом хрещено мого нареченого (я хрещена була ним же), але обряд сповідання над нами провів перед вінчанням. Відсидів родич 25 років а Архангельську за відмову зречення від віри. Він казав, що Бог у серці, а не в церкві.

Aндpiй - 14-12-2006 у 19:14

Цитата:

Відсидів родич 25 років а Архангельську за відмову зречення від віри. Він казав, що Бог у серці, а не в церкві.

І що? Казав, що можна не ходити до церкви (коли така можливіть зараз є)!!?
То що, як Бог є у серці - все OK, і більш нічого не треба? Може "обряд сповідання" проводився скальпелем на серці?..

Пану KDI я б порадив вирішуючи своє питання почати з факту "я хрещений". Дати собі відповідь; для чого? добре це чи погано? які з того наслідки?
A його майбутній дружині хотів би побажати, щоб того абстрактного бога вона побачила в образі Ісуса Христа, який перетерпів тяжкі муки, щоб дати всім людям шанс на щасливу вічність, втрачений нашими прародичами. Він і зараз з любов'ю помагає людям, віруючим і невіруючим, тільки не всі це відчувають. І якщо таким чином невіруючому краще ведеться, ніж віруючому, то хай не радіє, бо певно того віруючого щось набагато краще чекає після короткої миті земного життя.
Пане KDI, чудово, що ти людина самостійна і вмієш досягти чогось у житті. Повір, тобі бракує тільки розуміння, що всі твої(так твої) заслуги не були б без Бога. Бог дав людині свободу вибору, і якщо людина свідомо пускає Його у своє життя, то може отримати ще більшу поміч.

Якщо все-таки захочете взяти шлюб, то раджу не вибирати ту церкву, де для здійснення обряду достатньо певної суми грошей, а ту, де багато клопоту з навчанням та виконанням різних вимог. Ви б, узявшись за руки, зробили перший крок назустріч Творцеві.

Demyan - 15-12-2006 у 09:02

>>>І що? Казав, що можна не ходити до церкви (коли така можливіть зараз є)!!?
То що, як Бог є у серці - все OK, і більш нічого не треба? Може "обряд сповідання" проводився скальпелем на серці?..

Ви мабуть не зрозуміли що мала на увазі п. Горват. Я з нею цілком погоджуюся. Бог живе у серці, а церква не робить людину віруючою. Ви можете ходити кожен день до церкви, а в серці Бога не мати, тим самим спасіння ви не отримаєте. Якщо в серці є Бог то тоді вас просто буде тягнути в церкву для спілкування з віруючими.
Першим аспектом - ви повинні прийняти Бога в серце, без цього щоб ви не робили куди б не ходили скільки б шлюбів не брали спасіння не отримаєте.

Aндpiй - 15-12-2006 у 09:49

Та ні, я зрозумів, і з цим згідний. Просто хотів підкреслити те, що до церкви обов'язково треба ходити. А зараз є багато людей, які кажуть, що визнають бога, певно, теж думають що мають його в серці, собі вдома моляться, а до церкви ходити - кажуть, не потрібно.

А от

Цитата:

скільки б шлюбів не брали спасіння не отримаєте.

мені сподобалось :lol:

Іван Лихобор - 15-12-2006 у 10:01

Цитата:

Цитата зі свого допису (див. вище)
Тому, прочитаючи Ваш допис, шановний KDI'ю, правдивий галичанин подумки прокаже: "От м**** якийсь!"
(Бо хто "вони" - всім відомо: безбожники! А от ми - "хлопці з Бандерштату, ходемо до церкви, шануємо батьків!...") :lol:

Отже, щоб не бути голослівним про безбожність м**** (у минулому), наведу одну цитату-розділ з книжки Павла Штепи „Московство”.

РОЗПУСТА МОСКВИНА
Ще в XI ст. наш літописець писав: „Радимичі і Вятичі (предки москвинів-П.Ш.) живуть у лісах як звірі, їдять всіляку нечисть, ведуть сороміцькі розмови у присутності своїх батьків і сестер, а шлюбу не беруть”. Ще й тепер існує в Московщині т.зв. „снохачество”, тобто статеві стосунки батька з жінками своїх синів. Московське суспільство не вважає ті стосунки за розпусту. Навпаки, сини й їхні жінки вважають те за честь для себе. Ці стосунки здійснюються відкрито, навіть у присутності жінки старого та дітей. Ледве чи таке є в африканських дикунів.

Датський дипломат А.Олеарій подорожував по Московщині 1633 р. Він бачив, як на церковному святі люди пиячили біля церкви. Одна п'яна жінка заснула і лежала на вулиці заголена. Побачивши її, п'яний мужик поліз на неї, а навколо них зібралися мужчини, жінки, дівчата, діти і сміялися та підбадьорювали „удальца”. Це за дня, на вулиці,

По 1917 році московська „демократія” поширила розпусту на безмірно більше мірило. Вона офіційно проголосила шлюб, подружню вірність та родину буржуазним забобоном; проголосила законною і моральною „вільну любов”. Вустами дружини В. Леніна Н. Крупської та більшовички О. Коллонтай навіть заохочувала молодь, давши їй „наукову” засаду розпусти. Потребу і легкість статевих стосунків вони прирівнювали до потреби і легкості випити шклянку води.

Після такого заохочення молоді, середнього віку, старі вже офіційно „женилися” і „розлучалися” кілька разів на місяць, міняючи 5-10 „жінок” чи „чоловіків”. За соціалістичним законом чоловік мусив платити розведеній жінці „аліменти”- гроші на утримання дітей. Московки й кинулися плодити якомога більше дітей від якомога більше чоловіків. Діти виростали самопасом на вулиці серед малих повій та розбишак. Голі, голодні вони прилучалися до юрби „беспризорньіх” дітей-повій, дітей-злодіїв і навіть дітей-бандитів. З них творилася мільйонова озлоблена сила. Нові голодранці (люмпен-пролетаріат) мали свої організації, свої закони й дисципліну. Сила, що скидала царів і робила революції в історії.

Наступники В.Леніна добре знали, навіщо той випустив із в'язниць злодіїв і душогубів. Як обернути цю силу на підпору уряду навчив їх Іван IV. Адже й НКВД заснували на тих самих (аж до подробиць) засадах, що й „Пьітошньій приказ” Івана IV. У 20-ту річницю ЧЕКА (НКВД) уряд СРСР урочисто підніс М.Єжову золоту відзнаку (емблему) опричнини – собачу голову з мітлою. Сирота, що ніколи не відчула материнської, родинної любові, ласки, а навпаки виросла серед злоби, розпусти, крові, насильства, цілковито природно втрачала людські почуття і ставала недолюдком, потворою, звірячішою за звіра. Вона насолоджується, коли катує, мучить, убиває, бо ця насолода є психічною винагородою (компенсацією) за каліцтво душі. Додайте до цього ще й вроджену, з молоком матері всмоктану жорстокість, і маєте сучасного „опричника”- чекіста, енкаведиста, ідеалом життя якого є розпуста та садизм. Тому Московщина вишколює енкаведистів насамперед з „бсзпризорньіх”, яким дає все, що вони вважають за вартісне: право знущатися з безборонних досхочу, жахати собою підвладних. Ось хто є основою теперішньої московської імперської влади, всієї імперії. Це знають і московські емігранти. Вони цілком відверто пишуть, що не змінять нічого в СРСР, коли переберуть там владу, хіба змінять назви (і то не всі). Отже, вигадають нову, привабливішу назву і старому НКВД.
Джерело: Український Центр

Заувага: термін „москвин” зводиться до жителя тодішньої Московії, а „москаль” – це вояка в царськім війську. Як відомо з історії, тоді в армії треба було служити аж цілих 25 літ - тож не дивно, що в пересічного московина з глибинки (див. вище), який загудів на 25 літ до війська (див. нижче), тьмарилося в голові, і через природню нездатність панувати над собою та над своїми почуттями (сказано-бо: 25 років без баби!) він узагалі втрачав відчуття реальності.

А ось іще одне свідчення ще одного сучасника Степана Руданського (1834-1873) про цю народність 19 сторіччя звелося до збірки гострої т.зв. „інтимної сатири”, де змальовується розпусність отих людей.

НАЙ ХОТЬ ПО-ХРИСТИЯНСЬКІЙ
Стоїть москаль на квартирі,
Зиму пробуває…
Служить щиро господині,
Та й сам не дрімає…

Лиш господар куди з хати
При лихій годині,
Москалина помаленьку –
Та до господині…

А псяюха господиня
Хороша, як ружа.
Отак дала б москалеві,
Та боїться мужа…

Раз мудрує москалина,
Раком нагинає…
Бере свою шинелину,
На ню накидає…

Крешить собі її ззаду,
Справи дотирає…
Дотирає, аж господар
Двері відчиняє…

Як поглянув, закрив очі!..
„Мати моя, мати!..
Отаке паскудство робить!..” –
Та назад із хати…

Москалеві того й треба,
Що муж утікає,
Крешить її цілу зиму
І гадки не має.

Починає помаленьку
Весна наступати…
Прийшла пора москалеві
З села виступати.

Виступає москалина,
Нічого робити…
Та ще хоче господиню
Ще раз покрешити…

„Ну, прощайте, – став казати, –
Злом не пом’яніте!
Та хоть меня, горемику,
За ліс проводіте!..”

Послухались господарі
Вражу москалину:
Проводжають його з хлібом
За густу дубину.

Сіли собі під дубками,
Трохи відпочили…
Вихилили по чарочці,
Хлібом закусили…

Бере москаль господаря,
Ловить, обнімає…
„Ах, добрый ты был хозяин!… –
Йому промовляє… –

Дай-ка, братец, на прощанье…”
Мужик як рвонеться!..
Утікає, куди бачить,
І не оглянеться…

А москаль вже господиню
Крешить коло лісу…
Накрешився до вподоби
Та й пішов до біса.

Поверулась господиня
До своєї хати…
Насідає господаря,
Давай сповідати…

„О, добрий-ісь, чоловіче!
Бодай-ісь ізгинув…
Саму мене серед лісу
З москалем покинув…

Як паплюгу тую кинув,
Все лихо з тобою!..
Чи ти знаєш, що служивий
Ізробив зо мною?..”

„Мовчи, жінко, – мужик каже, –
Най хоть по-християнській!..
А то, видиш, хтів, поганий,
Мене… по-поганській!”
***
:-)

Про інші „пригоди” м**** у 19 ст. описано в таких красномовних віршованих творах як „Колька” , „Барабанщик”.
Також дуже добре видно, як наші жінки (щоправда, окремі) легко піддаються на моск**** зводини – тож напевно й нині тре добра за ними пантрувати, щоб де якої гречки не надибали.
Див на poetry.uazone

„Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями” (с) Т. Г. Шевченко „Катерина”

ПиСи: Жодних образ на теперішніх росіян, вже наших з вами сучасників.

Лєна Дадукевич - 11-11-2007 у 15:58

Так багато тут нарід мудрого понаписував, що не гріх це все трошки розбавити чимось не зовсім мудрим, кхе-кхе

По великому рахунку що таке церковний шлюб? Благо - словіння Боже, себто по простому - хороші слова, вислови, побажання. Якщо ви вірите в Нього - вам Його побажання будуть на користь як підтримка в подружньому житті, якщо не вірите - Його побажання для вас нічого не значать. Але принаймі хоч від людей благо - словіння вам не зашкодить :sing:

- тож бажаю вам злагоди і взаєморозуміння! :saint:

Юрій Сєров - 23-6-2009 у 22:52

Наткнувся на цю стару тему.
Виникло питання. Зараз за статистикою розлучається дуже великий відсток.
Як церква дивиться на це питання?
Чи дає церква розлучення?

p.s. Це не про себе, я ще не одружений.

Чи церква пристосовується якось до реалій, якщо вона не може змінити реалії? Чи ці люди довіку відлучені від церкви?

romano - 24-6-2009 у 09:35

Церква дає розлучення, але не так легко і лише в певних випадках. Хоча лише серед моїх знайомих є двоє, що пройшли таку "процедуру". Деталей не знаю, бо на таку делікатну тему з ними не розмовляв, та і потреби, слава Богу, нема.

Андрій Шпачук - 24-6-2009 у 10:22

А чи змінив обряд шлюбу ставлення цих людей до шлюбу, як такого? Якщо люди не розуміють, що таке шлюб, то чи беруть вони його чи не беруть, на їхнє життя це не впливає...

Tempika - 24-6-2009 у 10:32

якщо є зв*язки або гроші, то розводять легко :-)

romano - 24-6-2009 у 11:48

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Tempika
якщо є зв*язки або гроші, то розводять легко :-)

Звідки така певність в "людини невіруючої", яка шлюбу не брала?
Це взагалі нонсенс - давати хабарі в церкві. Якщо людина вірить, то така махінація її не влаштує. Якщо не вірить - то їй тоді взагалі нема сенсу час тратити.

Demyan - 24-6-2009 у 12:22

Вже давно церква стала просто "Модно, так треба,.." і там повязані гроші...головна суть - ВІРА, відійшла на остані місця, тому беручи шлюб, чи йдучи в церкву людина просто робить бо так треба, бо інакше я є грішник. При цьому людина не усвідомлює, що ходіння в церкву не зробить її віруючою або ж беручи шлюб без усвідомлення в серці також не отримає благословіння.

Tempika - 24-6-2009 у 13:48

така впевненість звідти, що маю знайомих, яких розвели дуже легко :-) якщо вам тре, можу попитати.. :-)))

в церкві не дають хабарі, в церкві просто дають.

Марія Вибранівська - 25-6-2009 у 12:40

Наскільки я знаю, якщо і добитися церковного розлучення (для чого потрібні дуже суттєві причини), то це звільняє людину лише від виконання своїх супружніх обовязків. Мається на увазі в першу чергу не те, що більшість подумала, а те, про що клялися молодята один одному паред вівтарем. Однак одружитися вждруге розлучена людина вже немає права. клятва перед лицем Господа дається лише один раз.

romano - 25-6-2009 у 13:47

Не зовсім. То перше називається сепарацією. А після церковного РОЗЛУЧЕННЯ можна брати шлюб. Але то тяжка справа - там чуть не в Римі рішеня приймається.

Трохи написано ось тут

Катерина Слобода - 25-6-2009 у 20:51

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Юрій Сєров
Чи дає церква розлучення?

Наскільки мені відомо, то дає. Але його не так то просто отримати.
Причини повинні бути справді дуже вагомі. Серед них також є і примусовий шлюб, без власної волі тих(або того) кому його дали.

Андрій Пелещишин - 25-6-2009 у 21:04

Теперішня "наука" молодим перед шлюбом покликана зокрема усунути усі можливі аргументи на користь розлучення.

Катерина Слобода - 25-6-2009 у 21:19

Я особисто підтримую обов'язковість "науки для тих, хто бажає взяти шлюб". Ті три місяці, протягом яких необхідно відвідувати заняття можуть суттєво змінити долю. Дехто взагалі передумує одружуватись. І що я також підтримую - перше, що її проводять переважно молоді священники, які досить часто краще розуміють як знайти правильний підхід до молодих. Друге - що на заняттях розглядають не тільки релігійні аспекти, але й психологічні, біологічні, правові особливості подружнього життя.

Hanor Narasson - 25-6-2009 у 21:51

Цитата:

Оригінальне повідомлення від romano
Не зовсім. То перше називається сепарацією. А після церковного РОЗЛУЧЕННЯ можна брати шлюб. Але то тяжка справа - там чуть не в Римі рішеня приймається.

Трохи написано ось тут

Знаєте, та проблематика описана добре у Боя-Желенського. Врахуйте, що то писалося понад 100 років тому.
Там було написане щось таке (по пам'яті):

Цитата:

краще дати пару злотих паламареві, щоб засвітив на одну свічку менше, аби потім просто шлюб з цього приводу уневажнити. Бо розлучатися дійсно прийдеться аж у Римі.

Соломія Федушко - 27-7-2009 у 23:33

Цитата:

Оригінальне повідомлення від Tempika
така впевненість звідти, що маю знайомих, яких розвели дуже легко :-) якщо вам тре, можу попитати.. :-)))

в церкві не дають хабарі, в церкві просто дають.

Я як людина віруюча, вважаю, що це повний абсурд :mad:

платити хабарі в церкві. Так, священники є людьми, і в деяких випадках, набагато більше грішні, ніж звичайна пересічна людина. Але Богові хабар не дасте!!!