Форум Рідного Міста

Чи є владика єпархії всемогутнім...

Ігор+ - 16-6-2004 у 00:05

?

Чи має він право фактично розігнати своїх же людей, не звертаючи ніякої уваги на листи і звернення?

Знайте люди, наш владика (Парма, Огайо) над собою має тільки Господа Бога і фінансові вливання впливових людей.
Я розчарувався...

Ivanko - 16-6-2004 у 15:57

А в чому проблема з владикою?

Ігор+ - 17-6-2004 у 00:50

Проблема в тому, що він звільнив священника, не вказав причину, відповів що в церкві нема демократії і що він нікому не мусить нічого пояснювати. Це фактично знищило парафію, єдину в штаті Джорджія.

Chrobak - 17-6-2004 у 07:45

Що означає «звільнив священика»? Священиків не звільнюють (за винятком церковних кар) а переводять на інші парафії, чи призначають на інші посади.
Кому не вказав причину звільнення? парафіянам чи священнику? Якщо священик вважає що його несправедливо скривдженно то може звернуутися до церковного суду. А може священик сам не хоче розголошувати причини свого усунення з парафії? Відносно демократії, то дійсно Церква є по своїй природі структурою єрархічною а не демократичною.
Щодо знищення парафії то це дійсно сумно :) Хоч я трохи сумніваюся що парафію можна так легко знищити? Але тут потрібно достеменно знати всі обставини.

Василь Яворський - 17-6-2004 у 13:31

Наскільки я в тих справах тямлю, то священника можуть позбавити парафії за певні провини але тоді призначають іншого пароха.

Ігор+ - 18-6-2004 у 06:45

Цитата:
Першим відправив користувач Chrobak
Що означає «звільнив священика»? Священиків не звільнюють (за винятком церковних кар) а переводять на інші парафії, чи призначають на інші посади.


Якщо він не пробув в єпархії 5 років, то не мусять знаходити йому іншу. Так нам було сказано.
Цитата:

Кому не вказав причину звільнення? парафіянам чи священнику?


Ні йому, ні парафіянам. Чи може він бути звільнений за незадовільну фінансову ситуацію? Але ж він і парохом не був, бо по-англійськи слабо розмовляє.
Цитата:

Якщо священик вважає що його несправедливо скривдженно то може звернуутися до церковного суду. А може священик сам не хоче розголошувати причини свого усунення з парафії?


Де є цей церковний суд?
Він знаходиться в такому ж шоці, я к і ми всі.
Цитата:

Відносно демократії, то дійсно Церква є по своїй природі структурою єрархічною а не демократичною.
Щодо знищення парафії то це дійсно сумно :) Хоч я трохи сумніваюся що парафію можна так легко знищити? Але тут потрібно достеменно знати всі обставини.


Обставин дійсно багато, якщо цікаво, то ICQ#6224648

Остап_М. - 18-6-2004 у 20:52

Хлопці це цікава тема, але чомусь не українська...
В нас же є своя "львівська" тема....
Ось що наприклад про неї написала "Львівська газета":
Про “церковне” підпорядкування священика Василя Ковпака
о. Михайло Димид
о. Михайло ДИМИД

ВІД РЕДАКЦІЇ “Газети”:

Інформація про велику екскомуніку для священика Василя Ковпака з Рясного викликала значний суспільний резонанс, чимало схвальних і критичних відгуків. Зазвичай вони дуже емоційні й апелюють до оцінок і стереотипів, а не фактів. Тому публікуємо текст митрофорного протоієрея, доктора Михайла Димида, який пояснює, що послужило підставою для рішення єпископату УГКЦ.

Василь Ковпак народився 11 січня 1967 р. у селі Бірки Яворівського району Львівської області. Хіротонізований на ієрея 3 грудня 1989 р. владикою Софроном (Дмитерком) у стані целібату (тобто неодруженим – “Газета”). Навчався в Івано-Франківському теологічно-катехитичному духовному інституті (1992-1993 рр.). Душпастирське служіння виконував як адміністратор храму пресв. Євхаристії у м. Львів-Рясне ІІ (до 23 липня 2001 р.), храму святих Петра і Павла м. Львів-Рясне (від 21 травня 1993 р. до 9 лютого 2004 р.) і як адміністратор храму Вознесіння Господнього смт Івано-Франкове Яворівського р-ну (від 20 квітня 1992 р. до 9 лютого 2004 р.). Був протопресвітером Залізничного протопресвітерату м. Львова (від 4 січня 1995 р. до 23 квітня 1998 р.).

Перша задокументована догана свящ. Василеві Ковпаку, підписана Владикою-помічником Любомиром (Гузаром), датується 26 грудня 1999 р. і звучить так: “За протизаконне відправлення Богослужінь на терені чужої парохії в чужій єпархії – смт Богородчани Івано-Франківської єпархії – та за виголошення проповіді, яка спричинила до підбурення вірних, до відчуження від їхнього Владики”. На це 30 грудня 1999 р. слідує “Визнання Віри і присяга”, де свящ. Василь Ковпак своїм підписом засвідчує: “Присягаю послух святішому вселенському Архієреєві Івану Павлові ІІ, Папі Римському та Блаженнішому Патріархові й Митрополиту Мирославові Івану та їх наступникам”, а також: “І не буду переселюватися на іншу парохію чи до іншої єпархії без пастирського на це благословення”.

Наприкінці 2001 р., з нагоди 35-ліття уродин свящ. Василя Ковпака, декілька людей звернулися до Патріарха Любомира з проханням надати йому “гідність отця-пароха нашої церкви”, мотивуючи це тим, що: “неможливо опустити той період його життя, коли він, маючи 14 років (1980-1989 рр.), знайшов свою стежину до переслідуваної, гнаної, стражденної катакомбної Греко-Католицької Церкви, де формувався яко майбутній священик упродовж 9 років під опікою Владики Дмитерка, Єпископа Якова Тимчука, о. Макарія Греня та разом з ними, наражаючись на повсякденну небезпеку (Богослужіння відправляли здебільшого вночі), стояв біля колиски її відродження, легалізації в умовах панування войовничої атеїстично-більшовицької влади й Московського патріархату”.

Натомість свідчення очевидців підпільного періоду та виходу на волю УГКЦ звучали дещо по-іншому, про що тут наведемо два епізоди.

Повернувшись із військової служби 1987 р., в рік великих суспільних змін, Василь Ковпак ходив до православного храму Різдва Пресвятої Богородиці в Брюховичах. Він мав намір вступати в Ленінградську семінарію Російської Православної Церкви, до якої його готував свящ. Ярослав Ощудляк. У храмі допомагав панові Курці, місцевому дякові, про що можуть засвідчити мешканці Брюховичів і Бірок, які в той час становили одну парохію. Згодом Василь Ковпак став активним прихожанином Львівської римо-католицької катедри, де любив голосно співати в перших рядах під балдахіном.

Коли Василь Ковпак іще не був священиком, розпочали відправи святих Літургій перед храмом Кармелітів босих (нині св. Михаїла). На очах чисельної громади вірних він відпихав від престолу ісповідника віри, людину, яка впродовж періоду переслідування зазнала гонінь і тортур, світлої пам’яті ієромонаха Євстахія (Смаля) ЧНІ, на що чернець-редемпторист, якого на це Богослужіння поблагословив архієпископ Володимир (Стернюк), покірно заплакав і відійшов, нічого не сказавши.

Треба зазначити, що брак студій і молодий вік на момент хіротонії (23 роки) не додали священикові стабільності, тому що він увійшов до третього Чину Святого Василія Великого, де й вибрав собі ім’я Венедикт, був його провідником, а потім звідти виключений.

Урешті-решт, після звернення групи вірних про підвищення свого душпастиря 31 грудня 2001 р. на адресу свящ. Василя Ковпака прийшла відповідь від управління Львівської Архієпархії:

“Прохання вірних буде взяте під увагу, якщо Ви: 1. Напишете зречення з уряду адміністратора Церкви Вознесіння Господнього в смт Івано-Франкове; 2. Перестанете запрошувати священиків з інших Єпархій, які публічно оскаржують тих душпастирів і вірних, які моляться українською мовою; 3. Якщо особисто будете відправляти Богослужіння, включно з Літургією в себе на парохії, як українською, так і старослов’янською мовами, об’єднуючи у такий спосіб усіх вірних своєї парохії”.

Наступні дві догани з’явилися 5 березня 2003 р. А 3 листопада 2003 р. відбувалася остання з декількох попереджувальних розмов свящ. Василя Ковпака та Його Блаженства Патріарха Любомира.

Тим часом без благословення та проти висловленої позиції свого єпископа за ініціативою свящ. Василя Ковпака з’являються на світ такі твори: “Священиче братство святого священномученика Йосафата”, “Семінарія”, “Монастир збунтованих черниць”, журнал “Дзвін з Фатіми”, книга “Переслідувана традиція”. Все це відбувається за “благословення” колишнього римо-католицького священика Бернарда Фельє, який представлявся “католицьким і традиційним єпископом”.

.9 лютого 2004 р. Блаженніший Патріарх Любомир оголосив журналістам, що свящ. Василь Ковпак добровільно вийшов з Української Греко-Католицької Церкви. Це повідомлення не донесли свящ. В. Ковпаку, оскільки в УГКЦ немає практики видачі документів людям, які добровільно відійшли від своєї Церкви до інших релігійних громад. Ішлося тільки про ствердження сумного факту та констатування нових обставин.

Після цього повідомлення в пресі слідувало твердження організатора та провідника руху “лефевристів” в Україні свящ. Василя Ковпака, що він не залишав Української Греко-Католицької Церкви, що його “переслідують” задля традиції, а він далі є підвладний Патріархові Любомиру.

Для елементарного спростування таких заяв подаємо до відома священиків і вірних Львівської Архієпархії, інших зацікавлених осіб доброї волі інформацію про деякі фотографії із щомісячника Regina Coeli (“Цариця Неба”) № 146 за лютий 2004 р., що виходить у Канзас-Сіті у США (опубліковані на мережній сторінці УГКЦ http://www.ugcc.org.ua).

Журнал Regina Coeli є виданням американського округу Товариства Пія Х, його можна прочитати в повному обсязі в інтернеті за адресою: http://www.sspx.org/RCRpdfs/2004_rcrs/february_2004_rcr.pdf. Товариство Пія Х – це “релігійна конфесія” під керівництвом чотирьох людей: Бернарда Фельє, Бернара Тісіє де Малере, Ричарда Віліансона й Альфонса де Ґаларрета, які себе називають католицькими єпископами. Ці колишні священики Римо-Католицької Церкви покарані Римським Апостольським Престолом великою екскомунікою 12 липня 1988 р. Велика екскомуніка – це анафема, тобто виключення із сопричастя, яка забороняє служити, а також приймати Святі Таїнства. В разі смерті без прилюдного покаяння, є заборона на церковний похорон.

Оскільки ці четверо вдягаються в ризи, вдають католицьких єпископів і творять нові так звані “церковні” та “католицькі” громади, то є схизматиками. Їхня тактика полягає в тому, що вони вишукують людей, які з різних причин потерпали від недостатньої уваги та любові своїх душпастирів у Католицькій Церкві та несуть у своєму серці рану, щоб через зовнішні ефекти й обман їх притягнути до іншого пастиря, який узагалі не належить до Церкви.

Окрім свого американського округу, Товариство Пія Х має й український півокруг, який зорганізував колишній греко-католицький священик Василь Ковпак, під назвою “Священиче Братство святого священномученика Йосафата”. Цей український півокруг підпорядковується польському центру біля Варшави під проводом колишнього римо-католицького священика Стегліна. Головний осередок керування округами знаходиться в Еконі у Швейцарії.

Фотографії із щомісячника Regina Coeli № 146 засвідчують, як священики, які “служать” в УГКЦ, беруть літургічну й іншу участь у зустрічах із Бернаром Тісіє де Малере – єпископом єретичного Товариства. Що найстрашніше – ми бачимо, як колишній римо-католицький священик, нині екскомунікований, діє як єпископ і в Польщі “хіротонізує” українця Володимира Вознюка. Згодом, на основі фотографії, що знаходиться в архіві Львівської Архієпархії УГКЦ, бачимо, як цей “новоієрей” з’являється в Україні та діє вже не як римо-католик, а як священик УГКЦ. На свідоцтві про Хрещення та Миропомазання дитини парохіян храму Пресвятої Євхаристії у Львові-Рясне ІІ написано: “Хрещення та Миропомазання здійснено в храмі пр. Євхаристії. Таїнство здійснив о. Володимир Вознюк. День ангела 10.01.2004 р. Б.”. Свідоцтво видане без підпису та печатки, з неправдивим твердженням, що Хрещення відбулося у храмі, хоча його здійснили вдома.

Запитаємо, чи сталося це з канонічного дозволу Патріарха Любомира або іншого єпископа УГКЦ? Чи сталося це після проходження відповідних оздоровлюючих практик щодо важливості Святих Таїнств і щодо правдивості святої Віри? Ні, не було такого! Жоден єпископ УГКЦ не благословив такої практики. А як можна тоді людині з іншої “релігії” чи “обряду” священнодіяти в УГКЦ без благословення правлячого єпископа? Хто зорганізував такий обман УГКЦ та її вірних?

Оскільки за інформацією Regina Coeli, “головним настоятелем” Товариства є Василь Ковпак, а одним із членів – Володимир Вознюк, то логічним висновком є те, що Василь Ковпак вирішив про свячення чоловіка не у своїй традиції, не у своїй літургійній мові, не у своїй країні, не серед свого народу, не під проводом рідного єпископа УГКЦ. Навпаки, організатор вирішив проти всякої, як церковної, так і патріотично-національної логіки, щоб таке важливе церковне таїнственне дійство, як поява нового священика, сталося підпільно у Віноні (Польща) 27 листопада 2003 р. в римо-католицькому обряді.

Але корінь проблеми сягає ще глибше, бо річ не тільки в одному свяченні, хоч і це вже є страшною подією в житті Церкви. Річ навіть не в тому, що колишній священик УГКЦ Василь Ковпак, ідучи проти канонів, заснував семінарію чи братство для людей, яких він обманом відтягнув од УГКЦ. Найстрашніше те, що він визнав де-факто як батька та святителя для своїх послідовників чужу людину без єпископської хіротонії в Католицькій Церкві, яку тут, на землі, провадить Римський Архієрей Іван-Павло ІІ.

Це явне плюндрування своєї традиції. Це ламання всякого підпорядкування Патріархові Любомиру. Вияв погорди супроти сопричастя із Римським Архієреєм. Значний підрив авторитету Української Греко-Католицької Церкви та світлих представників її підпільного періоду.

Михайло Димид – митрофорний протоієрей, доктор східного канонічного права, мешкає у Львові

Ігор+ - 21-6-2004 у 05:11

Я це читав, але у його випадку йому дали кілька попереджень. Та і "гріхи" його були відомі.
У нас все виявилось набагат простіше, самі своїх з брудом змішали...

Хаварівський Устим - 21-6-2004 у 14:44

Ігоре+!
Якщо я правильно розумію, йдеться про владику Пармської єпархії - Роберта Москаля?
Якщо можна, детальніше про обставини напиши мені в "приват" - u2u. Знаючи обставини, можна буде щось порекомендувати, спільно пошукати вихід із ситуації, що склалася.
Головне пам'ятай: ти можеш розчаруватися в людях, проте ніколи не розчаровуйся в Богові!