Цього року як ніколи, було багато дискусій з приводу купання в ополонках на свято
Водохреща.
Я ще пам'ятаю роки, коли це було екзотикою, окремою атракцією, яку влаштовували
люди зі спеціальною підготовкою (ті, кого в радянські часи називали "моржами") з
певною культурою тіла, знаючи як до цього підійти. Зараз це вже йде на "слабо",
сильний інформаційний тиск здійснюють соцмережі.
З другого боку, дуже багато нудного моралізаторства теж. Наприклад, щодо того, що
гріхи це не змиває. Можна подумати, що хтось з купальників в це вірить, так люди
собі говорять, для гарного настрою. Або що потім підуть чарчину пити. Ну підуть,
інші теж підуть. Зрештою, це таки свято. Коротше кажучи, пробують людям настрій
зіпсувати.
Я особисто не купаюся. І не буду. З багатьох причин. Але чи купатися іншим? Не знаю,
але зробив декілька висновків:
Нема чого робити ілюзії, що це релігійний сакральний акт. Це розвага. Хоча її можна
спробувати вбудувати в якусь більшу світоглядну систему, але ту систему потрібно
мати.
Нема чого потім це все вивалювати в соцмережі, це нескромно і різні люди по
різному реагують. Це особисте. Аналогічно, нема чого тим вихвалятися в реалі. Бо
виглядає збоку, як спроба компенсувати внутрішнє незадоволення своїми діями
зовнішньою похвалою. кому було добре, той без потреби хвалитися не буде.
Треба оцінити свої сили. Знати, що організму це піде на користь. Мати чіткий план
дій купання і не марнувати час на фоточки.
А ваші думки які?
І ще раз. Варто розуміти, що ризикуєш здоров'ям заради розваги. Нічого такого,
зрештою, є значно гірші способи. Але що є то є.Юрій Марків - 23-1-2018 у 11:42
Інша річ, якщо хтось власне у свідомому віці покаявся, пройшов підготовку до
хрещення і випала можливість охреститися посеред морозів - ок.
Гріхи "змиваються" через покаяння, а не через купання.
З іншого боку, купатися - не гріх, а от заміняти цією процедурою молитву, читання
Біблії, відвідування церкви, спілкування з особистим духовним наставником - це
сумно.
