Форум Рідного Міста

Журналістська етика чи облуда? (= рос. ханжество)

Hanor Narasson - 7-12-2010 у 19:34

Дисклаймер: Nomina sunt odiosa. Обговорюємо виключно питання журналістської етики.

Наткнувся я на одну біографічну книжку, де згадуєтся про одного мого співробітника "з мого попереднього життя".

Покійний був чоловіком в своєму роді талановитим і свого часу вельми відомим. В книжці написано, що його знайшли в машині, в гаражі, побитого і пограбованого, двигун машини не працював, при цьому з гаража пропала велика сума грошей, яка там зберігалася в тайнику. Насправді в гаражі він був з коханкою, і, з якоїсь дурі, вирішив "погрітися", заапустивши двигун. Коротше - класичний "ґазенваґен". :( (вона загинула також, залишивши двох малих дітей сиротами).

Другий випадок, також про смерть мого знайомого "з мого попереднього життя". Прочитав у "Львівській газеті" про те, що "знайшли побитого на вулиці в стані аґонії". Коли зателефонував до Львова - виявилося, що похорон за годину, тобто добратися ну ніяк не виходило. Через деякий час зустрічаю в тролейбусі спільного знайомого. Питаюся: "А чи знайшли тих, хто побив покійного?". А у відповідь чую: "А його ніхто й не бив. У нього стався серцевий приступ, і, як на біду, у чужої жінки вдома. А та дурна баба перелякалася і не викликала "швидку допомогу". Аж через добу, коли вже наближався амен, то витягла до брами і зателефонувала "03".:mad: А так би може й жив далі..."

І от питання... Ясно, що покійні не були зразками моральності. Але чи варто було журналістам придумувати "казочку для чемної дівчинки"?:rolleyes:

сумна - 8-12-2010 у 07:54

Як на мене, "різати правду-матку" було б також не зовсім етично. Краще вже в такому випадку ані одне, ані друге, а третє - якась "фігура замовчування".

Взагалі в смерті стільки всього важкого і потворного, що краще ніяких подробиць її не знати, хіба найближчим людям. І обставини смерті не є ані винагородою, ані покарою за те, як було прожите життя.

Odarka - 8-12-2010 у 09:30

Я взагалі не розумію навіщо журналістам про таке писати???:rolleyes:

сумна - 8-12-2010 у 16:49

Цитата: Початково розміщене учасником Odarka  
Я взагалі не розумію навіщо журналістам про таке писати???:rolleyes:


Просто в журналістиці заборонених тем не існує. :-) Існує внутрішній і зовнішній цензор, почуття смаку і того, що і як варто писати.

Hanor Narasson - 8-12-2010 у 20:23

Цитата: Початково розміщене учасником Odarka  
Я взагалі не розумію навіщо журналістам про таке писати???:rolleyes:


Обидві особи були вельми відомі. Повідомити про їх смерть було необхідно.

Андрій Пелещишин - 8-12-2010 у 20:45

З одного боку, бажання не розкривати пікантні деталі повністю мені зрозуміле.
З другого - відсилка до криміналу є дуже невдалим виправданням, що може породити різні питання і в органів і в суспільстві.

Ігор Домін - 9-12-2010 у 19:06

а для чого журналісти працюють? щоб розповідати. так навіщо замовчувати, а тим більше скривати правду? ми цієї брехні стільки маємо, що навіть в метеопрогноз вірити не можна. та і до чого тут етіка, якщо описані зовсім неетичні вчинки?